Рішення

від 05.02.2021 по справі 510/1642/20

РЕНІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 510/1642/20

Провадження №2/510/322/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2021 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

- за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Нагірненської сільської ради Ренійського району Одеської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Представник відповідача щодо позовних вимог будь-яких заперечень, відзиву на позов не надав.

Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на задоволенні позову наполягала, просила про розгляд справи без її участі.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: Копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 ; копія сертифікату серії ОД №0092111 від 01.10.1996р. на право на земельну частку (пай) розміром 3,34 в умовних кадастрових гектарах у КСП Нове життя с.Нагірне Ренійського району Одеської області, оформленого на ім`я ОСОБА_4 ; копія свідоцтва про укладення шлюбу позивачки із ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_5 - помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_4 - померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ; копія постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 06.10.2019р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачка у справі є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

За життя ОСОБА_4 належала:

на підставі сертифікату серії ОД №0092111 від 01.10.1996р. на право на земельну частку (пай), зареєстрованого 26.11.1996р. за № 266 - земельна частка (пай) розміром 3,34 в умовних кадастрових гектарах у КСП Нове життя с.Нагірне Ренійського району Одеської області.

За життя ОСОБА_4 не розпорядилася належним їй майном, заповіту не залишила, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на вищезазначене майно. Спадкоємцем після її смерті був її чоловік - ОСОБА_5 , який прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. За життя він будь-яким чином не розпорядився належним йому майном, заповіту не склав.

У встановлений законодавством строк для прийняття спадщини позивачка (спадкоємиця за законом першої черги) із відповідною заявою до нотаріуса не зверталася. Незважаючи на це, позивачка спільно мешкала однією сім`єю із нині померлою, доглядала за нею, вела спільне господарство. Проте, навіть у випадку своєчасного звернення позивачки за прийняттям спадщини, оформити її було б неможливо у зв`язку із тим, що в неї були відсутні відповідні оригінали правовстановлюючих документів, про що 06.10.2019р. нотаріусом було винесено відповідну постанову.

Необхідні нотаріусу документи позивачка надати не може у зв`язку із втратою їх спадкодавцем. Чинним законодавством не передбачена можливість відновлення актів на право власності на земельну ділянку (сертифікатів на право на земельну частку (пай)) після смерті власника його спадкоємцями за умови, що свідоцтво про право на спадщину щодо цієї земельної ділянки не видано, а на підставі ксерокопії акту неможливо оформити спадщину. Згідно п. 5.1 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 43 від 04.05.1999р., при втраті (псуванні) державного акту на землю власнику або землекористувачу видається відповідний дублікат.

Так як набуте за спадкуванням право власності позивачкою не було оформлено, вона не в змозі отримати дублікат державного акту про право власності на землю (сертифікату на право на земельну частку (пай).

Окрім вищевказаного, перешкодою в оформленні прийняття спадщини є також і те, що згідно п. 7 глави 7 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Міністерством юстиції України 22.02.2012р. №296/5, у справах нотаріуса залишаються копії (фотокопії) державного акта на право власності на земельну ділянку - при посвідченні договору купівлі-продажу, міни, дарування, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, спадкового договору, а також при видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку. На оригіналі державного акту (іншого правовстановлюючого документу) нотаріусом проставляється відповідна відмітка про перехід права власності на земельну ділянку до набувача чи спадкоємця.

Отже, після смерті ОСОБА_5 це питання вже неможливо вирішити, за визнанням права власності на земельну частку (пай), як на об`єкт спадщини, може звернутися тільки спадкоємець.

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, що залишилася після померлого ОСОБА_5 і вважає, що має всі законні підстави для визнання за нею права власності на неї, оскільки до держави вона не перейшла, відумерлою не визнана, відповідач на неї не претендує.

Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки її доводи знайшли своє належне підтвердження в судовому засіданні.

Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв`язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст.ст. 1261-1265 ЦК України (ст. 1223 ЦК України). Ст. 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до вимог ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно поживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно із ст. 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Як було встановлено судом, позивачка у справі є спадкоємицею першої черги за законом (ст. 1261 ЦК України).

У передбачений законом строк для прийняття спадщини позивачка не звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою. Як зазначила позивачка, після смерті батька у неї були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкову земельну частку (пай). В даний час оформити своє право на спадщину та отримати відповідне свідоцтво позивачка не має можливості.

Прийняття спадщини є фактом, яке відображає волю спадкоємця придбати майно після смерті спадкодавця. В даному випадку позивачка прийняла спадщину фактично, оскільки її воля, як спадкоємиці за законом, була виражена у її діях по фактичному управлінню та володінню спадковим майном (зберігання копій правовстановлюючих документів на земельну частку (пай), розпорядження щодо її цільового використовування тощо).

Таким чином, позивачка прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявила про відмову від неї.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, суд вважає, що позивачка є суб`єктом набуття права власності на земельну частку (пай) з підстав прийняття спадщини за законом в порядку ч.3 ст. 1268 ЦК України.

З урахуванням викладених позивачкою та досліджених у судовому засіданні обставин, суд вважає можливим задовольнити її вимоги щодо визнання за нею права власності на спадкове майно.

Керуючись ст.ст. 12, 76 - 81, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 15, 328, 1216, 1217, 1218, 1226, 1258, 1259, 1261, 1268, 1270 ЦК України, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в порядку спадкування за законом право власності на:

-земельну частку (пай) розміром 3,34 в умовних кадастрових гектарах у КСП Нове життя с.Нагірне Ренійського району Одеської області на підставі сертифікату серії ОД №0092111 від 01.10.1996р. на право на земельну частку (пай), зареєстрованого 26.11.1996р. за № 266, оформленого на ім`я ОСОБА_4 ,

що належала ОСОБА_5 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.І. Дудник