Постанова

від 24.02.2021 по справі 484/2133/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

24.02.21

22-ц/812/433/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 484/2133/20

Провадження № 22-ц/812/433/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах :

головуючого - Темнікової В.І.,

суддів - Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В.,

із секретарем судового засідання - Колосовою О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Фортуни Т.Ю. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сотська Світлана Олексіївна, до товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких про розірвання договору оренди земельної ділянки та її повернення,-

В С Т А Н О В И В :

В липні 2020 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 , звернулась з позовом до ТОВ Агрофірма Корнацьких про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 01.01.2007 року, зареєстрованого 15.04.2008 року в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді за № 040802200064, укладеного між відповідачем та ОСОБА_3 , а також про зобов`язання ТОВ Агрофірма Корнацьких повернути земельні ділянки з к/н 4825481800:03:000:0204, площею 1,3143; 4825481800:01:000:0412, площею 0,02 га; 4825481800:01:000:0351, площею 0,2795 га, 4825481800:01:000:0099, площею 3,0749 га, а всього -4,68 га, які розташовані в межах Камянобалківської сільської ради Первомайського району їх власнику ОСОБА_1 , в належному агротехнічному стані відповідно до акту приймання -передачі.

В обґрунтування позовних вимог, зазначала, що позивачці на праві власності належать зазначені земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її батька ОСОБА_3 , що підтверджується рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.12.2019 року.

На теперішній час земельні ділянки перебувають у користуванні відповідача відповідно до договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 15.04.2008 року в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам?янобалківської сільської ради за № 040802200064, укладеного між ТОВ Агрофірма Корнацьких та ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області відділ у Первомайському районі від 26.06.2020 року за № 279/178-20.

Після отримання спадкових прав позивачка неодноразово зверталася до відповідача з вимогою виплатити їй орендну плату, але останній відповіді не надав, орендну плату не виплачує. До неї, як до спадкоємиці, перейшло право вимоги розірвати договір оренди земельної ділянки через систематичну несплату. Просить достроково розірвати договір оренди та зобов`язати відповідача повернути земельні ділянки позивачці, як їх власнику, в належному агротехнічному стані відповідно до акту приймання -передачі.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Сотська Світлана Олексіївна, до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких , зареєстрованого 15.04.2008 року в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді за № 040802200064, та про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Корнацьких повернути земельні ділянки з кадастровими номерами 4825481800:01:000:0099, площею 3,0749 га, 4825481800:01:000:0351 площею 0,2795 га, 4825481800:01:000:0412 площею 0,02 га, 4825481800:03:000:0204 площею 1,3143 га, розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, їх власниці ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, позивачка через свого представника - адвоката Сотську С.О., звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

В апеляційній скарзі не погоджується з висновком суду про те, що оскільки п. 11 спірного договору оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься орендарем до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок, то і орендна плата за минулі роки також має бути сплачена у вказаний строк, адже за відсутності у орендаря даних про нового власника земельної ділянки сплатити її до кінця попередніх років на користь позивача відповідач фактичної можливості не мав. За такого на думку апелянта є помилковим висновок суду, що відповідачем не було допущено систематичної невиплати орендної плати, і підстави для розірвання договору оренди землі відсутні.

Посилається, що невиплату орендної плати за користування земельною ділянкою з моменту укладення договору оренди відповідач не спростував.

Орендна плата не була виплачена орендарем і в період перебування справи в суді і до подання апеляційної скарги, що свідчить про небажання відповідача виконувати належним чином взяті зобов`язання за договором та підтверджує його позицію, що він вважає, що за життя спадкодавець продав йому земельні ділянки, уклавши договір оренди на 50 років.

Вважає, що суд не врахував, що п.9 договору оренди передбачено, що орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі шляхом видачі орендодавцю готівкою відповідної грошової суми із каси орендаря або перерахуванням її на банківський рахунок орендодавця. Щорічний розмір орендної плати складає фіксовану грошову суму 785,84 грн., а відповідно до п.11 орендна плата вноситься в строк до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі.

Вказує, що відповідачу достеменно було відомо, що до позивачки перейшли всі права та обов`язки спадкодавця за оспорюваним договором оренди землі, а відтак до орендаря перейшов обов`язок сплачувати останній орендну плату. Зазначену обставину відповідач не спростував.

Проте відповідач, як то передбачено умовами договору, до 20.12.2017р., 20.12.2018р., 20.12.2019р., 20.12.2020р. не сплатив орендну плату за вказаним договором оренди землі.

Тому вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність вини орендаря в порушенні зобов`язань щодо виплати орендної плати позивачу за 2017-2019 роки не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Також не погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність вини відповідача в систематичній невиплаті орендної плати за 2017-2019 роки через те, що позивачка набула право власності на земельну ділянку лише 12.06.2020 року, а строк виплати орендної плати до 20 грудня не настав, що виключає наявність систематичного порушення умов договору оренди.

Посилається, що відповідно до вимог ст. 1216, 1218, 1220, 1225, 1268, 1296 ЦК України, позивачка є такою, що прийняла спадщину і спадкове майно належить їй, а тому саме з часу прийняття спадщини у неї виникло право на отримання орендної плати, оскільки до неї перейшли всі права та обов`язки спадкодавця за цим договором оренди землі.

Отже, якщо спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , а спадкоємець оформив спадщину 12.06.2020 року, то він є власником земельної ділянки не з моменту оформлення спадщини, а з моменту її відкриття, тобто з 21.06.2017 року.

Усі права та обов`язки орендодавця після його смерті переходять до його спадкоємців, при цьому орендар зобов`язаний продовжувати виконувати всі умови договору оренди землі.

Порушення умов договору оренди землі щодо сплати за життя спадкодавця орендної плати є підставою для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням орендарем свого обов`язку щодо систематичної невиплати орендної плати. Орендар порушував умови договору оренди за життя спадкодавця, не виплачував орендну плату з моменту укладення договору оренди. Право на отримання орендної плати у спадкоємця земельної ділянки виникло одразу після відкриття спадщини.

В суд апеляційної інстанції учасники справи не з`явилися, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України).

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України).

Рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає.

Так, приймаючи рішення у справі суд виходив з того, що згідно з договором оренди землі від 01.12.2007 року ОСОБА_3 , власник земельної ділянки відповідно до державного акта на право власності серії МК № 024029, в особі представника ОСОБА_4 , передав в оренду земельні ділянки з кадастровими номерами 4825481800:01:000:0099, площею 3,0749 га, 4825481800:01:000:0351 площею 0,2795 га, 4825481800:01:000:0412 площею 0,02 га, 4825481800:03:000:0204 площею 1,3143 га, розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, загальною площею 4,88 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідачу строком до 31.12.2056 року. Договір зареєстровано 15.04.2008 року в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Кам`янобалківській сільській раді за № 040802200064.

Відповідно до пунктів 9 та 11 орендна плата вноситься орендарем в сумі 785,84 грн. до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі.

Згідно зі свідоцтвом про смерть від 27.06.2017 року ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кам`яна Балка Первомайського району Миколаївської області.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.12.2019 року, яке набрало законної сили 28.01.2020 року, за позивачкою визнано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4825481800:01:000:0099, площею 3,0749 га, 4825481800:01:000:0351 площею 0,2795 га, 4825481800:01:000:0412 площею 0,02 га, 4825481800:03:000:0204 площею 1,3143 га, розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 17.06.2020 року № 212770057, 212771130, 212772613, 212774778 право власності на вищезазначені земельні ділянки зареєстровано за позивачкою 12.06.2020 року.

Проаналізувавши встановлені обставини у справі, суд дійшов висновку, що позивачка набула права власності на земельні ділянки, які передано в оренду відповідачу, 12.06.2020 року після їх державної реєстрації. Отже саме з цього моменту у позивачки виникло право вимагати сплату орендної плати від відповідача з моменту отримання нею спадщини.

Згідно з п. 11 спірного договору оренди землі орендна плата вноситься орендарем до 20 грудня того року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі. Тому, враховуючи момент виникнення у позивачки права на одержання орендної плати (що мало місце у 2020 році) порушення строків сплати орендної плати буде у разі її невнесення орендарем до 20.12.2020 року. При цьому, орендна плата за попередні роки також має бути сплачена у вказаний строк, адже за відсутності у орендаря даних про нового власника земельної ділянки сплатити її до кінця попередніх років на користь позивачки відповідач фактичної можливості не мав.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час розгляду справи позивачка не довела систематичного порушення відповідачем його обов`язку по сплаті орендної плати стосовно її строків, а тому відсутні підстави для розірвання договору оренди землі.

Висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренду через систематичну не сплату орендної плати та повернення земельних ділянок відповідають встановленим судом обставинам справи та законодавству, що регулює спірні правовідносини, в тому числі і зазначеному в тексті рішення.

Так, відповідно до положень ст. 1 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 24 Закону України Про оренду землі передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з ч.1 ст. 32 Закону України Про оренду землі на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У пункті д ч. 1 ст. 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України Про оренду землі метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.

Враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п.6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17, підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами ст. 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора.

Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору виконати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю.

Однак, зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором.

Відсутність у договорі обов`язку перерахування коштів на депозит нотаріуса, крім визначеного законом лише такого права, та нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплати цих сум.

А тому посилання позивачки на не використання відповідачем свого права на внесення орендної плати на депозит нотаріуса не може тлумачитися як невиконання ним зобов`язання, а, отже, не може тлумачитись і як систематична несплата орендної плати.

Згідно з ч.1 ст.148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 , який був батьком позивачки, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка своєчасно звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак свідоцтво про право на спадщину не отримала.

Звернення до суду для визнання права власності на спадкове майно було обумовлене відсутністю правовстановлюючих документів на нього, що перешкодило оформити спадщину у нотаріальному порядку.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.12.2019 року, яке набрало законної сили 28.01.2020 року, за позивачкою визнано право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 4825481800:01:000:0099, площею 3,0749 га, 4825481800:01:000:0351 площею 0,2795 га, 4825481800:01:000:0412 площею 0,02 га, 4825481800:03:000:0204 площею 1,3143 га, розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Право власності відповідно до витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 17.06.2020 року № 212770057, 212771130, 212772613, 212774778 право власності на вищезазначені земельні ділянки зареєстровано за позивачкою 12.06.2020 року.

Отже, судом правильно встановлено, що позивачка набула права власності на земельні ділянки 12.06.2020 року (після їх державної реєстрації), а тому апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанцій, що саме з 12 червня 2020р. у позивачки виникло право вимагати у відповідача сплати орендної плати, а саме з моменту отримання нею спадщини.

Враховуючи момент виникнення у позивача права на одержання орендної плати (що мало місце у 2020 році), порушення строків сплати орендної плати з урахуванням положень п. 11 договору оренди землі буде у разі її невнесення орендарем до 20 грудня 2020 року.

При цьому, орендна плата за попередні роки також має бути сплачена у вказаний строк, адже за відсутності у орендаря даних про нового власника земельної ділянки сплатити її до кінця попередніх років на користь позивачки відповідач фактичної можливості не мав.

Позивачка до суду з позовом про розірвання договору оренди через систематичну не сплату орендної плати звернулася 07 липня 2020р.

При цьому матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивачка взагалі зверталася до відповідача з вимогою про сплату орендної плати після отримання за законом права вимагати її сплати.

Не підтверджене належними доказами також ствердження позивачки в апеляційній скарзі про те, що відповідачу достеменно було відомо про те що до позивачки перейшли всі права та обов`язки спадкодавця за оспорюваним договором оренди землі, а відтак до орендаря перейшов обов`язок сплачувати останній орендну плату, проте відповідач до 20.12.2017р., 20.12.2018р., 20.12.2019р., 20.12.2020р. не сплатив орендну плату за вказаним договором оренди землі, оскільки наявність права на спадкування після смерті батька у позивачки було підтверджено тільки рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26.12.2019 року, яке набрало законної сили 28.01.2020 року.

За такого, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність систематичного порушення відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати, що, у свою чергу, давало б підстави для розірвання договору оренди землі.

При прийнятті рішення у справі суд правильно керувався правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17.

Не є підставою для скасування рішення суду також доводи апеляційної скарги про не врахування судом як підстави розірвання договору оренди невиплату відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою з момент укладення договору оренди за життя батька позивачки, оскільки останній вважає, що за життя спадкодавець продав йому земельні ділянки, уклавши договір оренди на 50 років, оскільки суд згідно положень ст. 13 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на судовий захист. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їхнього порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 12 ЦК України передбачає, що особа вільно, на власний розсуд обирає способи захисту цивільного права. Способи захисту цивільних прав та інтересів передбачені ст. 16 ЦК України. Так під способами захисту суб`єктивних цивільних прав та інтересів розуміють закріплені законом матеріально - правові заходи примусового характеру, за допомогою яких суд здійснює поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав чи інтересів та вплив на правопорушника. Підставами позову згідно зі ст. 175 ЦПК України, які суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а предметом позову, є спосіб захисту права, який він просить суд застосувати до відповідачів.

Як убачається з тексту позовної заяви, з якою позивачка звернувся до суду та в якій викладені обставини, якими вона обґрунтовувала свої позовні вимоги, тобто підстави позову, які згідно зі ст. 175 ЦПК України суд не може змінити без згоди позивачки, вона не містить обґрунтування позовних вимог необхідністю розірвання договору оренду через не виконання відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати ще за життя батька позивачки, а саме з моменту укладення батьком позивачки договору оренди.

Зазначені обставини свідчать про те, що позивачкою не було заявлено позовних вимог про розірвання договору оренди з цих підстав, а тому у суду не було правових підстав в межах заявлених позовних вимог встановлювати дані обставини та робити правовий висновок щодо них.

Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)).

З урахуванням викладеного, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, а також враховуючи, що інші доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанцій правильно встановлені фактичні обставини справи і застосовано норми матеріального та процесуального права, які підлягали застосуванню, у зв`язку з чим, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, судова колегія,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 22 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді

Повний текст постанови складено 25 лютого 2021 року