Постанова

від 16.02.2021 по справі 158/3262/19

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/3262/19 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К. Провадження № 22-ц/802/145/21 Категорія: 60 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2021 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л.В., Осіпука В.В.,

з участю:

секретаря судового засідання - Савчук О. В.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа на стороні відповідача приватний нотаріус Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Кузьмич Надія Володимирівна, про визнання права на обов"язкову частку у спадщині, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 06 листопада 2020 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із даним позовом, який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 . На випадок своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 мати склала заповіт, в якому своїми спадкоємцями призначила двох дочок: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , а також онука ОСОБА_4 . Дочкам спадкодавець заповіла в рівних частках кожній по 1/2 частці житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, що розташована в межах с. Прилуцьке Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області, а внуку спадкодавець заповіла земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,82 га, що розташована в межах Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області.

ОСОБА_2 зазначає, що звернулася до приватного нотаріуса Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Н.В. із заявою щодо видачі свідоцтва про право на спадщину з урахуванням обов`язкової частки, однак, 07.10.2019 року отримала відмову у зв`язку з тим, що вартість майна, яке їй заповіли, перевищує розмір її обов`язкової частки.

На підставі наведеного позивач просила суд визнати за нею право на обов`язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всього спадкового майна, стягнути по 2006,51 грн судового збору з відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 06 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати і постановити нове рішення, яким позов задовольнити. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 зазначає , що із вказаних 593 684,75 грн (ідеальна частка) нею успадковано за заповітом майна на суму 474 056,50 грн, тобто нестача її права на обов`язкову частку у спадщині складає 119 628, 25 грн (593 684,75 грн - 474 056,50 грн), яка й повинна бути визначена як частка у земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства площею 2,37 га, що розташована в межах Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області, кадастровий номер 0721885800:06:000:0329, та земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства площею 0,45 га, що розташована в межах Прилуцької сільської ради, Ківерцівського району, Волинської області, кадастровий номер 0721885800:06:000:0613.

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , кожен зокрема, подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Також відповідачами подано до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала з підстав, у ній зазначених.

Позивач у судове засідання апеляційного суду не з`явилася, хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи.

Отже, з огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для розгляду справи у відсутності інших учасників справи.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка ОСОБА_2 отримала свою частку в спадковому майні за заповітом, і дана частка в грошовому еквіваленті є більшою ніж вартість майна за обов"язковою часткою, а тому її позовні вимоги про виділення їй обов`язкової частки є безпідставними.

Колегія суддів з таким висновком суду погоджується.

З матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_5 , що стверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 14.05.2019 (1 том, а.с. 8).

На випадок своєї смерті спадкодавець ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Гловацькою А.В. від 29.09.2017 року, зареєстрований в реєстрі за № 2885.

Спадкоємцями за вказаним заповітом спадкодавець ОСОБА_5 призначила двох своїх дочок: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і внука ОСОБА_4 .

Двом дочкам - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спадкодавець заповіла в рівних частках кожній по 1/2 частці житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку для обслуговування цього житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0721885801:01:001:0982.

Онуку ОСОБА_4 спадкодавець заповіла земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,82 га, що розташована в межах Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії АЯ №648431, виданого 22.12.2005 року Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області. (1 том, а.с. 9).

Указане в заповіті майно належало спадкодавцю ОСОБА_5 на праві приватної власності, а саме: право власності на житловий будинок стверджується Свідоцтвом про право власності та Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16.07.2007 р., технічною документацією.

Право власності на земельну ділянку для обслуговування вказаного житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, кадастровим номером 0721885801:01:001:0982, стверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії АЯ №317201, виданим 28.06.2008 р. управлінням земельних ресурсів у Ківерцівському районі.

Право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 2,82 га, що розташована в межах Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області, підтверджено на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії АЯ №648431, кадастровим номером 0721885800:06:000: Кадастр №0329 Ділянка № НОМЕР_2 площею 2,37 га, Кадастр №0613 Ділянка № НОМЕР_3 площею 0,45 га, виданого 22.12.2005р. Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області.

Факт родинних відносин спадкодавця ОСОБА_5 та спадкоємців ОСОБА_2 , 1946 року народження, та ОСОБА_3 , 1949 року народження, стверджується свідоцтвами про народження: серії НОМЕР_4 від 21.10.1946 та серії НОМЕР_5 від 01.10.1949 (1 том, а.с. 135, 164,106).

Згідно із посвідченням серії НОМЕР_6 від 19.11.2001 р., позивач ОСОБА_2 , 1946 року народження, є пенсіонером за віком. (1 том, а.с. 7).

Зі спадкової справи №70/2019, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , вбачається, що призначені нею спадкоємці за заповітом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у визначений законом шестимісячний строк прийняли спадщину шляхом написання відповідних заяв від 20.05.2019, 13.09.2019, 15.05.2019 (1 том, а.с. 130, 161,106).

Для отримання свідоцтва про право на спадщину з урахуванням обов`язкової частки позивач ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Ківерцівського районного нотаріального округу Кузьміч Н. В.

Приватний нотаріус листом №876/02-14 від 07.10.2019 р. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину з урахуванням обов`язкової частки, зважаючи на те, що вартість майна, яке позивачу ОСОБА_2 заповіла спадкодавець значно перевищує розмір обов`язкової частки, тому при видачі свідоцтва про право на спадщину за вказаним заповітом буде забезпечена її обов`язкова частка у спадщині (1 том, а.с. 10).

В матеріалах справи є висновок судової інженерно-технічної експертизи від 24.09.2020 року, відповідно до якого ринкова вартість житлового будинку по АДРЕСА_1 , складає 486 113 грн. Ринкова вартість земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2500 га, кадастровий номер 0721885801:01:001:0982, складає 462 000 грн. Ринкова вартість земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,37 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:0329, складає 1 184 526 грн, а ринкова вартість земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,45 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:0613, складає 242 100 грн (2 том, а.с. 38).

Виходячи з висновку цієї експертизи, позивач як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі, доводила, що вартість успадкованого нею за заповітом майна є значно меншою, ніж вартість 1/4 частки всього спадкового майна, що складає обов`язкову частку у спадковому майні, на яку претендує позивач.

Суб`єкт права власності, яким є заповідач (спадкодавець), на випадок своєї смерті має право шляхом вчинення заповіту розпоряджатися своєю власністю - спадщиною, до складу якої законом віднесені усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 318, 1218, 1233, 1235, 1236 ЦК України).

Заповідач має право призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин; заповідач має право на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом, на заповідальний відказ, на покладення на спадкоємця інших обов`язків, а також право на скасування заповіту тощо (частина перша статті 1235, статті 1236, 1237, 1240, 1254 ЦК України).

За своєю юридичною природою свобода розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту (свобода заповіту) є одним із основоположних принципів спадкового права, при цьому вона не є абсолютною. Кодексом визначено обмеження волі заповідача щодо права розпоряджатися власністю (обмеження принципу свободи заповіту) шляхом установлення права окремої категорії осіб на обов`язкову частку у спадщині. Право на обов`язкову частку у спадщині мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки, які спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) (абзац перший частини першої статті 1241 ЦК України ).

Отже, принцип свободи розпорядження власністю шляхом вчинення заповіту передбачає широкий обсяг правомочностей заповідача, згідно з якими він своїм волевиявленням може вплинути на зміст спадкових правовідносин.

Однак застосування цього принципу обмежується законодавчо встановленою для окремої категорії спадкоємців гарантією, за якою, незалежно від змісту заповіту, особи, визначені в частині першій статті 1241 ЦК України, спадкують половину частки, яка належала б їм у разі спадкування за законом.

До обов`язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов`язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Відповідно до пункту 5.10 розділу ІІ глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, при визначенні розміру обов`язкової частки нотаріусу слід враховувати, що частиною першою статті 1241 ЦК України встановлено, що обов`язкова частка у спадщині визначається незалежно від змісту заповіту у розмірі половини частки, яка належала б кожному із спадкоємців у разі спадкування за законом. При визначенні розміру обов`язкової частки у спадщині нотаріус враховує всіх спадкоємців за законом, які могли б бути закликані до спадкування, якби порядок спадкування не було змінено заповідачем. Нотаріус пропонує як спадкоємцю за заповітом, так і спадкоємцю, що має право на обов`язкову частку у спадщині, вказати у своїх заявах про прийняття спадщини всіх спадкоємців за законом.

Так, згідно з пунктом 5.9 глави 10 Порядку право на обов`язкову частку у спадщині виникає у спадкоємця, передбаченого частиною першою статті 1241 ЦК України, у випадках, якщо у заповіті містяться положення про усунення його від спадкування або цьому спадкоємцеві заповідана частка спадщини, яка є меншою від належної йому обов`язкової частки.

Пунктом 5.11 глави 10 Порядку встановлено, що при визначенні розміру обов`язкової частки враховується все спадкове майно, як заповідане, так і те, що не охоплене заповітом, а також речі звичайної домашньої обстановки та вжитку. До складу спадкового майна входить і право на вклад у банку (фінансовій установі) незалежно від того, зроблено розпорядження у заповіті чи безпосередньо у банку (фінансовій установі).

З урахуванням змісту наведених норм право вимагати обов`язкову частку у визначених статтею 1241 ЦК України осіб виникає у тому разі, якщо стосовно якоїсь з них порушено її право на спадкування: особа не зазначена у заповіті взагалі, заповідана їй частка менша від обов`язкової.

Обов`язкова частка у спадщині - це мінімум того, що може отримати малолітній, неповнолітній чи непрацездатний спадкоємець (за винятком зменшення її за рішенням суду), і необхідна для того, щоб матеріально забезпечити осіб, яких спадкодавець утримував чи зобов`язаний був утримувати.

Що стосується доводів позивача, викладених у позові та в апеляційній скарзі, про визначення вартості обов`язкової частки у спадковому майні слід зазначити наступне.

Позивач покликається на висновок № 33 судової інженерно-технічної експертизи від 24.09.2020 р., зі змісту якого вбачається, що ринкова вартість житлового будинку складає 486 113 грн. Ринкова вартість земельної ділянки для обслуговування цього житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,2500 га складає 462 000 грн. Ринкова вартість земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,37 га складає 1 184 526 грн, а ринкова вартість земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,45 га складає 242 100 грн, тобто позивач вважає, що вся вартість спадкового майна становить 2 374 739 грн, а тому відповідно вартість її обов"язкової частки - 593 684,75 грн, виходячи із розміру 1/4 частки цього майна, оскільки спадкоємців першої черги було двоє. Разом з тим, вартість успадкованого нею майна, на її думку, за заповітом складає 474 056,50 грн (виходячи із розміру 1/2 частки вартості будинку і земельної ділянки для обслуговування цього будинку, яка за висновком експертизи становить 948 113 грн).

Проте, колегія суддів з такими доводами не може повністю погодитись з наступних підстав.

Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України ).

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина друга статті 78 ЗК України ).

Земельне законодавство базується на принципі невтручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт в частини першої статті 5 ЗК України) .

Тобто, власник земельної ділянки має повноваження щодо володіння, користування та розпорядження нею, а держава не повинна втручатися у здійснення громадянами свого права розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Згідно зі статтею 19 ЗК України землі сільськогосподарського призначення визначені як окрема категорія земель.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про оцінку земель від 11.12.2003 р. № 1378-ІV існують наступні види оцінок: бонітування ґрунтів; економічна оцінка земель; та грошова оцінка земельних ділянок.

Грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про оцінку земель" при спадкуванні використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Зокрема, для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом.

Експертна грошова оцінка земельних ділянок та прав на них проводиться з метою визначення вартості об`єкта оцінки. Експертна грошова оцінка земельних ділянок використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок та прав на них, крім випадків, визначених цим Законом, а також іншими законами.

У всіх інших випадках грошова оцінка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін та у випадках, визначених цим та іншими законами України.

Однак, на даний час продовжує діяти мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення.

Згідно із п. 15 розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, не допускається, зокрема, купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2,82 га, розташовані в межах Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області, належали спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії АЯ №648431, кадастровим номером 0721885800:06:000: Кадастр №0329 Ділянка № НОМЕР_2 , площею 2,37 га, Кадастр №0613 Ділянка №2, площею 0,45 га, виданого 22.12.2005 Ківерцівською районною державною адміністрацією Волинської області, і є саме такими ділянками, що виділені в натурі як земельна частка (пай), продаж яких на даний час заборонено.

Як видно зі змісту відповіді на звернення, наданої завідувачем Волинського відділення Львівського НДІСЕ за № 582-12-20 від 02.06.2020 р. щодо питання проведення судової оціночно-земельної експертизи від 29.05.2020 р., ринок земель сільськогосподарського призначення та подібних земельних ділянок в Україні відсутній. Суть визначення ринкової вартості полягає у тому, що об`єкт оцінки (дослідження) порівнюється з подібними аналогами продажу, або пропозиціями продажу, наявними на відповідному ринку (товарів, послуг). Враховуючи те, що ринок земель сільськогосподарського призначення в Україні відсутній, тому провести відповідне дослідження неможливо. Отже, визначити ринкову вартість спірних земельних ділянок, виходячи з наведеного, не надається можливим (а.с.203).

З огляду на вищенаведене апеляційний суд доходить висновку, що визначення вартості спадкового майна, зокрема, в частині вартості земельних ділянок, які мають статус сільськогосподарського призначення - земельної частки (паю), при спадкуванні до уваги слід брати не експертну оцінку, а нормативну грошову оцінку земель. Саме з такої оцінки вартості виходила нотаріус, яка відмовила позивачці у виділенні їй обов"язкової частки. Таким чином, покладати в основу висновок судової інженерно-технічної експертизи, якою визначено ринкову вартість землі, що за заповітом успадкував відповідач ОСОБА_4 , для розрахунку вартості всього спадкового майна і вартості обов"язкової частки, на думку колегії суддів, є помилковим.

Виходячи з наявної у справі нормативної грошової оцінки земель, що міститься у витягах із технічної документації Держгеокадастру станом на вересень 2019 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки 0,25 га для обслуговування житлового будинку складає 213 551,34 грн, земельних ділянок сільськогосподарського призначення - для ведення особистого селянського господарства : площею 0,4493 га - 2537,66 грн, а площею 2,3668 га - 45 981,61 грн (а.с.34-36 т.1).

Оскільки в матеріалах справи наявні різні докази, надані сторонами, щодо вартості спадкового майна, а як зазначила в суді апеляційної інстанції представник позивача, сторона позивача при визначенні вартості будинку остаточно виходила із висновку експертизи, а тому суд бере до уваги вартість будинку - 486 113 грн.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що вартість усього спадкового майна слід обраховувати, виходячи із нормативної грошової оцінки земель, а тому, дійсно, вартість обов"язкової частки є меншою, ніж вартість майна, яке успадкувала позивач ОСОБА_2 за заповітом, оскільки вартість 1/4 частки складає 187 045,91 грн (із розрахунку : 486 113 грн + 213 551,34 грн + 2537,66 грн + 45 981,61 грн = 748 183,61 грн :4), а половина вартості будинку із земельною ділянкою становить 349 832,17 грн (із розрахунку : 486 113 грн + 213 551,34 грн = 699 664,34 грн : 2).

Разом з тим, хоча суд першої інстанції і частково допустився помилки у визначенні розміру вартості спадкового майна, однак, враховуючи, що висновок про відмову в задоволенні позову є правильним, грунтується на тому, що права позивачки при спадкуванні нею частини майна за заповітом не порушені, а тому не підлягають застосуванню норми щодо обов"язкової частки, та у зв"язку з цим позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання за нею права на обов"язкову частку у спадщині в розмірі 1/4 частини всього спадкового майна не можуть бути задоволені, отже доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування по суті правильного судового рішення.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, позивач покликалась на те, що різниця між вартістю майна, яке вона успадкувала за заповітом і вартістю належною їй обов`язкової частки у спадщині складає 119 628, 25 грн (593 684,75 грн - 474 056,50 грн), яка й повинна бути визначена як частка у земельній ділянці площею 2,37 га та земельній ділянці площею 0,45 га, проте ці вимоги не відповідають позовним вимогам, з якими вона звернулась до суду, оскільки вона просила визнати за нею право на обов"язкову частку у розмірі 1/4 частини всього спадкового майна.

Виходячи з викладеного, судом першої інстанції правильно визначено характер правовідносин між сторонами, досліджено матеріали справи та надано правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам, не порушено норми процесуального права, правомірно відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 за безпідставністю вимог.

Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін із підстав, передбачених статтею ст. 375 ЦПК України .

Керуючись ст. ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389,390 ЦПК України апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 06 листопада 2020 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді