Постанова

від 22.02.2021 по справі 916/1234/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1234/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

Секретар судового засідання Соловйова Д.В.;

Представники сторін в судове засідання не з`явились;

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації "Культурний центр Крим"

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2020

у справі №916/1234/20

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком"

до Громадської організації "Культурний центр Крим"

про стягнення 1 230 778,50 грн.,

(суддя місцевого господарського суду: Щавинська Ю.М., дата прийняття рішення: 28.09.2020, місце прийняття рішення: Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп.Шевченка, 29)

05.05.2020 Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (ПАТ - Укртелеком ) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадської організації "Культурний центр Крим" (далі - ГО Культурний центр Крим , згідно якої просить суд стягнути з відповідача основну заборгованість у сумі 863 975,02 грн., компенсацію за п.3.12. договору у сумі 308 922,76 грн, 3% річних у сумі 18 154,52 грн, інфляційні втрати у сумі 39 726,20 грн, а також суму судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ Укртелеком зазначило, що ГО "Культурний центр Крим" належним чином свої зобов`язання зі своєчасного та повного внесення орендної плати та інших платежів не виконало, у зв`язку з чим за нею утворилась заборгованість у сумі 863 975,02 грн.

Крім того, 29.02.2020 між ПАТ "Укртелеком" в особі Одеської філії ПАТ "Укртелеком" та Громадською організацією "Культурний центр Крим" підписано додаткову угоду №1 про розірвання договору з 29.02.2020. Враховуючи, що розірвання договору та фактичне повернення орендованого майна було здійснено за ініціативою ГО "Культурний центр Крим", останньому на підставі п. 3.12. договору нараховано суму компенсації у розмірі 308 922.76 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 по даній справі позов задоволено частково, стягнуто з ГО "Культурний центр Крим" на користь ПАТ "Укртелеком" основний борг у сумі 863 975 грн. 02 коп., суму компенсації у розмірі 257 416 грн. 19 коп., 3% річних у сумі 17 504 грн. 52 коп., інфляційні втрати у сумі 13 979 грн. 91 коп., судовий збір у сумі 10 813 грн. 32 коп., в задоволенні решти позову відмовлено.

Місцевий господарський суд, з огляду на наявні матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягення з відповідача заборгованості у розмірі 863 975,02 грн.

Крім того, здійснивши перевірку розрахунків позивача в частині стягнення компенсації, 3% річних та інфляційних, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове заодвдення позовних вимог про стягнення з відповідача 257 416 грн 19 коп. компенсації, 3% річних у сумі 17 504 грн. 52 коп., інфляційні втрати у сумі 13 979 грн. 91 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ГО Культурний центр Крим звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 по даній справі скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що висновки, викоадені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та наданим документам.

Заявник апеляційної скарги зазначає, що 29.02.2020 сторонами було складено та підписано додаткову угоду №1 про розірвання договору, що унеможливлює застосування п.3.12 Договору.

Крім того, на думку заявника апеляційної скарги судом не надано оцінку заперечень відповідача щодо проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні на загальну суму більш ніж 500000 грн, які наразі не відшкодовані позивачем.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 апеляційну скаргу Громадської організації "Культурний центр Крим" на рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 по справі №916/1234/20 залишено без руху.

16.12.2020 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Громадської організації "Культурний центр Крим" про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 по справі №916/1234/20, в якій апелянт надав докази доплати сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 5791,86 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження по справі №916/1234/20 за апеляційною скаргою Громадської організації "Культурний центр Крим" на рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2020.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 розгляд апеляційної скарги Громадської організації "Культурний центр Крим" на рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 по справі №916/1234/20 призначено на: 22.02.2021 року о 14-00 год.

12.01.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ПАТ Укртелеком надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що прийняте з дотриманням норм процесуального та спірним застосуванням норм матеріального права.

22.02.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду розгляду справи на іншу дату.

В судове засідання 22.02.2021 представники сторін не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату та розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.10.2018 між ПАТ "Укртелеком" в особі Одеської філії ПАТ "Укртелеком" (орендодавець) та ГО "Культурний центр Крим" (орендар) було укладено договір оренди комерційної нерухомості №51Е100-1506/18 (а.с.14-20).

ВІдповідно до умов вказаного договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування: комерційну нерухомість (далі - Майно), дитячий оздоровчий комплекс, розташований в м. Одеса по вул. Дача Ковалевського, 97, загальною площею 3 370,9 м2 (згідно технічного паспорту № 338.17 від 29.09.2017), для ведення господарської діяльності громадської організації; все обладнання, меблі, телефонні лінії, телефонні апарати та інше майно, що знаходиться в орендованому Майні, відповідно до додатку № 3 та Додатку № 4 до цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору передача орендареві Майна в користування здійснюється одночасно з підписанням повноважними представниками сторін акту приймання-передачі майна (Додаток № 1, Додаток № 3 та Додаток № 4 до цього договору) за умови попереднього внесення грошової суми застави визначеної п. 3.10 цього договору, до підписання акту приймання-передачі майна, якщо обов`язок її внесення передбачений договором. При цьому ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, крім випадків, збитки по яким відшкодовує страхова компанія, переходить до орендаря з дати підписання такого акту.

За домовленістю сторін орендна плата складається з: 1) плати за приміщення:

- на період проведення орендарем ремонтних робіт, починаючи з 18.09.2018 - 18,60 грн за 1м2 орендованої площі, крім того ПДВ (20%) 3,72 грн; всього розмір орендної плати за один повний календарний місяць становить 22,32 грн за 1м2 орендованої площі; орендна плата за один повний календарний місяць оренди, за 3 370,9 м2 всієї орендованої площі складає 62 698,74 грн, крім того ПДВ (20%) - 12 539,75 грн; всього розмір орендної плати за один повний календарний місяць становить 75 238,49 грн за 3 370,9 м2 орендованого майна;

- починаючи з 17.03.2019 року: 37,19 грн за 1 м2 орендованої площі; крім того ПДВ (20%) - 7, 44 грн; всього розмір орендної плати за один повний календарний місяць становить 44,63 грн. за 1 м2 орендованої площі; орендна плата за один повний календарний місяць оренди, за 3 370,9 м2 всієї орендованої площі складає 125 363,77 грн, крім того ПДВ (20%) - 25 072,75 грн; всього розмір орендної плати за один повний календарний місяць становить 150 436,52 грн за 3 370,9 м2 орендованого майна;

2) плати за послуги з утримання комерційної нерухомості (згідно виставленого рахунку) (п.3.1. договору).

Відповідно до п.3.1.3. договору, починаючи з 2019 року, кожного 18 вересня кожного року оренди, ставки орендної плати (за приміщення, за виключенням плати за послуги з утримання комерційної нерухомості), автоматично збільшуються на 10% (десять відсотків) від ставок орендної плати, що діяли за попередній рік оренди. При цьому сторони погодилися, що така зміна ставок орендної плати відбуватиметься без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору.

Згідно з п. 3.3. договору послуги з утримання комерційної нерухомості складаються з комунальних витрат, витрат на опалення, охорону, вивіз сміття, витрат на забезпечення обладнання орендаря електроживленням через електромережі ПАТ «Укртелеком» , витрат на забезпечення приміщень додатковими зручностями тощо. Повний перелік та вартість даних послуг на дату складання договору вказується в додатку № 2.

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що орендодавець в односторонньому порядку без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору змінює плату за послуги з утримання комерційної нерухомості у разі зміни або запровадження нових цін, тарифів на комунальні послуги, введення інших обов`язкових зборів і платежів згідно з законодавством України. Про зміну плати за послуги орендодавець зобов`язаний попередити орендаря письмово не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю, з якого застосовується нова вартість.

Відповідно до п. 3.5. договору орендар відшкодовує вартість електроенергії, спожитої за поточний місяць, згідно з показниками окремо встановленого лічильника у відповідності до державних тарифів, що затверджені відповідними постановами НКРЕКП. Вартість електроенергії, розрахована орендодавцем згідно з такими показниками, включається до плати за послуги з утримання комерційної нерухомості. При розрахунку розміру орендної плати, що підлягає авансовій сплаті згідно з п.3.6., орендодавець включає до такого розрахунку вартість електроенергії на рівні показника фактичного споживання за попередній місяць. Вартість електроенергії, спожитої в перший місяць оренди, оплачується згідно з фактичним обсягом споживання одночасно з попередньою оплатою за другий місяць оренди.

Згідно з п. 3.6. договору оплата орендної плати за перший місяць оренди здійснюється орендарем не пізніше 10 робочих днів після підписання акту приймання-передачі орендованого майна.

Щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця орендодавець надає орендарю акт про надані послуги (або рахунок-акт), яким підтверджується обсяг та вартість послуг оренди за попередній місяць. Орендар зобов`язаний підписати акт про надані послуги (або рахунок-акт) та повернути його орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (п.3.7. договору).

Пунктом 3.8. договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок орендодавця до 20 числа розрахункового місяця.

Відповідно до п. 3.10. договору грошові зобов`язання орендаря за цим договором забезпечуються у вигляді грошової застави в розмірі, не меншому, ніж орендна плата за один повний календарний місяць оренди, визначений згідно з п. 3.1.1.2. цього договору, застава вноситься до моменту підписання акту приймання-передачі майна (Додаток № 1 до цього Договору). Із суми завдатку орендодавець має право задовольнити будь-які грошові вимоги до орендаря. Не пізніше 20-ти календарних днів від дати закінчення цього договору та підписання акту приймання-передачі майна орендодавець зобов`язаний повернути орендарю завдаток, якщо він не був використаний для погашення грошових зобов`язань орендаря за цим договором.

За умовами п. 3.11. договору орендна плата за перший та останній місяць розраховується орендодавцем з урахуванням фактичного періоду використання, визначеного відповідно до акта передачі-приймання орендованого майна. Орендна плата за останній місяць оренди сплачується орендарем не пізніше 10 календарних днів з дати підписання акта передачі-приймання майна.

Пунктом 5.3.2. договору сторони погодили, що орендар має право з письмового дозволу орендодавця здійснювати за власний рахунок поліпшення орендованого майна. Для отримання письмового дозволу орендар направляє орендодавцю пропозицію про поліпшення майна з чітким детальним вказанням, що саме планується поліпшити, яким способом, вартість робіт і поліпшень, строк виконання тощо. Виключно після отримання письмового дозволу від орендодавця за підписом уповноваженої особи орендар має право здійснити поліпшення. При цьому, орендар несе повну відповідальність за збереження майна, а також за шкоду, завдану майну внаслідок здійснення поліпшень як оpeндapeм так і третіми особами, що будуть здійснювати (виконувати) такі поліпшення. Всі здійснені невіддільні поліпшення є власністю орендодавця та не підлягають компенсації/відшкодуванню орендодавцем, і вартість таких поліпшень не підлягає зарахуванню у вартість орендної плати. Всі поліпшення, які можуть бути відокремлені без пошкодження майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів з дозволу орендодавця, визнаються власністю орендаря.

Пунктом 6.1.8. договору сторони передбачили, що орендар зобов`язаний у разі припинення оренди повернути орендодавцеві орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на час передачі його в оренду, з урахуванням фізичного

зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки внаслідок погіршення стану або втрати (повної або часткової) майна з вини орендаря.

Договір набирає чинності після підписання його сторонами і діє протягом 2 років та 11 календарних місяців та до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.12.1. договору).

Згідно з п. 12.4. договору останній може бути достроково припинений, зокрема, за взаємною згодою сторін з обов`язковим складанням письмового документу за

підписами обох сторін; орендодавцем або орендарем в односторонньому порядку з будь-яких підстав за умови направлення іншій стороні письмового повідомлення про дострокове припинення договору не менш ніж за 90 календарних днів до дати припинення.

18.09.2018 сторонами по справі було підписано акт приймання-передачі майна (а.с.21), яким сторонами було зафіксовано факт передачі відповідачу дитячого оздоровчого комплексу, загальною площею 3 370,9 м2, що розташований за адресою: м. Одеса, вул. дача Ковалевського, 97.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору щомісячно сторонами складались та підписувались рахунки-акти, які одночасно були і актами передавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.66-49), після підписання яких, за умовами договору, ГО "Культурний центр Крим" мала проводити розрахунки за користування орендованим майном.

Разом з тим, ГО "Культурний центр Крим" в порушення прийнятих на себе за договором зобов`язань, несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювала оплату орендних платежів.

З матеріалів справи вбачається, що 27.01.2020 ГО "Культурний центр Крим" звернулась до позивача з листом (а.с.40), в якому просила розірвати договір оренди комерційної нерухомості №51Е100-1506/18 та прийняти об`єкт за актом передачі у зв`язку з неможливістю здійснювати оплату по договору. При цьому відповідач гарантував також погашення заборгованості у сумі 814 400,54 грн. до моменту передачі орендованого майна ПАТ "Укртелеком" в особі Одеської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком".

29.02.2020 сторонами було складено та підписано додаткову угоду №1 (а.с.168), за змістом якої сторони у зв`язку зі зверненням орендаря з вимогою розірвати договір дійшли згоди розірвати останній 29.02.2020.

29.02.2020 відповідачем було повернуто позивачу орендоване майно, про що сторонами складено акт приймання-передачі (а.с.39). Заборгованість з орендних платежів станом на момент повернення майна відповідачем погашена не була. В матеріалах справи наявні гарантійні листи Громадської організації "Культурний центр Крим", в яких відповідач визнавав наявність заборгованості та гарантував її погашення до травня місяця.

Оскільки відповідачем заборгованість з орендних платежів погашена не була, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом, в якому, окрім основної заборгованості, заявив до стягнення також нараховану на підставі 3.12. договору компенсацію, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частинами 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

10.10.2018 між ПАТ "Укртелеком" в особі Одеської філії ПАТ "Укртелеком" (орендодавець) та ГО "Культурний центр Крим" (орендар) було укладено договір оренди комерційної нерухомості №51Е100-1506/18 (а.с.14-20).

Відповідно до умов вказаного договору орендодавець передає, а орендар бере в строкове платне користування: комерційну нерухомість, дитячий оздоровчий комплекс, розташований в м. Одеса по вул. Дача Ковалевського, 97, загальною площею 3 370,9 м2 (згідно технічного паспорту № 338.17 від 29.09.2017), для ведення господарської діяльності громадської організації; все обладнання, меблі, телефонні лінії, телефонні апарати та інше майно, що знаходиться в орендованому Майні, відповідно до додатку № 3 та Додатку № 4 до цього договору.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зобов`язання за договором оренди комерційної нерухомості з оплати орендних платежів не було виконано належним чином в повному обсязі, з огляду на що за останнім рахується заборгованість у сумі 863 975,02 грн.

Крім того, відповідачем у відзиві на позовну заяву, який надійшов до господарського суду 13.07.2020 (а.с.122-123), наявність заборгованості з орендної плати у заявленій до стягнення сумі визнано у повному обсязі.

Згідно з ч. 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

За таких осбавин, враховуючи визнання позову місцвеий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог ПАТ "Укртелеком" в особі Одеської філії ПАТ "Укртелеком" про стягнення з ГО "Культурний центр Крим" заборгованості з орендної плати у сумі 863 975,02 грн.

Згідно з п.3.12. договору у разі дострокового розірвання цього договору чи зменшення орендованої площі (зменшення об`єкта оренди) за ініціативою орендаря, останній сплачує орендодавцю компенсацію у розмірі 10% (десяти відсотків) від суми, на яку зменшується загальна сума договору, не пізніше дати розірвання цього договору.

Досліджуючи наявну в матеріалах справи заяву відповідача (а.с.40), в якій останній просив позивача розірвати договір у зв`язку із неможливістю оплачувати останній, виходячи із змісту додаткової угоди, по тексту якої сторонами було погоджено розірвання договору у зв`язку із зверненням орендаря, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що договір оренди було розірвано за згодою сторін з ініціативи ГО "Культурний центр Крим".

За таких обставин, перевіривши розрахунок компенсації, місцевий господарський суд обгрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача суми компенсації у розмірі 257 416,19 грн.

Крім того, перевіривши здйіснені місцевий господарським судом розрахунки 3% річних та інфляційних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду про часткове задоволення позовних вимог в цій частині - про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 13 979 грн. 91 коп. та 3% річних у розмірі 17 504 грн. 52 коп., в іншій частині позовних вимог суд обгрунтовано відмовив.

Також судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта в частині проведення ремонтних робіт в орендованому приміщенні на агальну суму більш ніж 500000 грн., оскільки пунктом 5.3.2. договору сторони погодили, зокрема, що всі здійснені невіддільні поліпшення є власністю орендодавця та не підлягають компенсації/відшкодуванню орендодавцем, і вартість таких поліпшень не підлягає зарахуванню у вартість орендної плати. Всі поліпшення, які можуть бути відокремлені без пошкодження майна, здійснені орендарем за рахунок власних коштів з дозволу орендодавця, визнаються власністю орендаря. Таким чином доводи в цій частині є необгрунтованими.

Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта щодо відсутності підстав для застосування положень пункту 3.12 Договору, з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.12 укладеного між сторонами Договору у разі дострокового розірвання цього договору чи зменшення орендованої площі (зменшення об`єкта оренди) за ініціативою орендаря, останній сплачує орендодавцю компенсацію у розмірі 10% від суми, на яку зменшується загальна сума Договору, не пізінше дати розірвання цього Договору.

Як вже зазначалось, 27.01.2020 відповідач звернувся з листом до позивача, в якому просив розірвати договір оренди нерухомого майна у зв`язку з неможливістю здійснювати оплату за Договором, у зв`язку з чим в подальшому сторонами було підписано додаткову угоду №1 про розірвання договору. Відтак, саме відповідач був ініціатором розірвання орендних правовідносин, що є підставою для застосування положень п.3.12 Договору.

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006" Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційна скарга Громадської організації "Культурний центр Крим" на рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 у справі №916/1234/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 у справі №916/1234/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Громадської організації "Культурний центр Крим" на рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 у справі №916/1234/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 28.09.2020 у справі №916/1234/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 26.02.2021 року.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош