Рішення

від 15.02.2021 по справі 910/17541/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.02.2021Справа № 910/17541/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Фізичної особи-підприємця Андрєєва Володимира Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілсофт Україна" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, будинок 41; ідентифікаційний код 38999299)

про стягнення 542 712, 42 грн,

без повідомлення (виклику) представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулась Фізична особа-підприємець Андрєєв Володимир Сергійович з позовом про стягнення 542 712, 42 грн, з яких: 506 631, 21 грн - основного боргу, 13 284, 16 грн - інфляційних втрат, 22 797, 05 грн - 3% річних від простроченої суми.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує про порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором № ПС-АВ-24/11 від 26.10.2018 в частині неповного розрахунку з Фізичною особою-підприємцем Андрєєвим В.С., внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілсофт Україна" й утворилася заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.11.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд зазначає, що ухвала суду від 16.11.2020 направлялася на адресу відповідача поштовим повідомленням № 0105475112853, на отримання останнім 27.11.2020, втім, відзиву на позовну заяву до суду не надходило.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.10.2018 між Фізичною особою-підприємцем Андрєєвим В.С. (далі - виконавець) та ТОВ "Гілсофт Україна" (далі - замовник) був укладений договір надання послуг № ПС-АВ-24/11 за умовами якого виконавець, за завданням замовника, зобов`язується надати послуги (виконати роботи) у сфері інформатизації, зокрема але не виключно: консультування з питань інформатизації; аналіз, проектування і програмування готових систем (аналіз потреб і проблем користувачів, пошук оптимальних рішень); розробка, виробництво, поставка і документування програмного забезпечення відповідно до вимог замовника; коректування програм за бажанням замовника; обробка даних; робота з базами даних; тестування програмних продуктів і їх компонентів .

Відповідно до п. 2.1. договору загальна ціна цього договору визначається як сума вартості всіх наданих послуг (виконаних робіт), відповідно до підписаних сторонами актів прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт) за цим договором протягом строку його дії.

Вартість наданих послуг (виконаних робіт) виконавця за кожний окремий період надання послуг (виконання робіт) протягом дії цього договору визначається актом приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) за цей період (п. 2.2.договору).

Згідно п. 2.4. договору оплата за цим договором може бути здійснена на будь-яких умовах за домовленістю сторін, зокрема на умовах попередньої оплати, за наслідками надання послуг або на умовах щомісячної (абонентської) плати.

Пунктом 2.5. договору передбачено, що оплату за наслідками надання послуг (виконання робіт), а також у випадку щомісячної оплати замовник здійснює шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів з дня підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі наданих послуг (виконання робіт).

Цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 (п. 10.1. договору).

Відповідно до 10.2. після закінчення строку дії договору він автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах, якщо будь-яка із сторін не повідомила іншу сторону про бажання розірвати договір не пізніше, ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення договору.

Як про це вказує позивач, ним було надано відповідачу послуги згідно договору № ПС-АВ-24/11 на загальну суму 992 516, 35 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі послуг від 11.01.2019, від 01.02.2019, від 01.03.2019, від 01.04.2019, від 01.05.2019, від 01.06.2019, від 01.07.2019, від 01.08.2019, від 27.11.2019 та від 11.03.2020.

Втім, позивач вказує, що відповідачем лише частково було здійснено оплату наданих послуг відповідно до акту від 27.11.2019 на суму 458 885, 14 грн.

Обґрунтовуючи необхідність звернення з даним позовом до суду позивач вказує, що відповідачем в порушення зобов`язань обумовлених умовами договору № ПС-АВ-24/11 було здійснено лише часткову оплату за надані послуги, внаслідок чого у ТОВ "Гілсофт Україна" утворилася заборгованість в розмірі 506 631, 21 грн крім того, позивачем на суму основного боргу було здійснено нарахування 13 284, 16 грн - інфляційних втрат, 22 797, 05 грн - 3% річних від простроченої суми.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № ПС-АВ-24/11 від 26.10.2018, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 193 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За умовами п. 3.3. договору з метою підтвердження факту надання послуг (виконання робіт) виконавцем в цілому або виконання конкретного етапу на певну дату сторони складають відповідний акт прийому-передачі наданих послуг (виконаних робіт), що є достатньою підставою для здійснення розрахунків з виконавцем.

Як слідує з матеріалів справи, та що у свою чергу встановлено судом позивачем на виконання обумовлених договором № ПС-АВ-24/11 зобов`язань було надано послуги на загальну суду 992 516, 35 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі послуг від 11.01.2019, від 01.02.2019, від 01.03.2019, від 01.04.2019, від 01.05.2019, від 01.06.2019, від 01.07.2019, від 01.08.2019, від 27.11.2019 та від 11.03.2020.

Разом з тим, суд відзначає, що означені акти підписані сторонами, зокрема, й відповідачем без будь яких зауважень щодо ціни, кількості та якості наданих послуг.

Згідно пп. 4.1.3. п. 4.1. замовник зобов`язаний своєчасно оплачувати надані виконавцем надані послуги (виконані роботи) у розмірі та в строки, передбачені даним договором.

Підпунктом 4.4.3. п. 4.4. договору визначено, що виконавець має право вимагати оплати наданих послуг (виконання робіт) відповідно до умов даного договору.

Як по це вказує позивач, відповідачем було частково виконано обумовлені договором зобов`язання та здійснено оплату наданих послуг згідно акту від 27.11.2019 на суму 458 885, 14 грн.

Станом на 27.11.2019 сторонами було складено та підписано акт звірки взаєморозрахунків за договором № ПС-АВ-24/11 за період 01.01.2019-27.11.2019 відповідно до якого у ТОВ "Гілсофт Україна" наявна заборгованість на надані послуги в розмірі 502 431, 21 грн.

Крім того, з наявних в матеріалах справи доказів слідує, що 07.10.2020 позивачем було надіслано відповідачу претензію за вих. № 1/20 від 06.10.2020 про заборгованості.

Втім, відповіді на претензію в матеріалах справи не міститься, докази щоб підтверджували оплату наявної заборгованості за надані позивачем послуги також відсутні.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання договірних зобов`язань, а саме, здійснення оплати наданих позивачем послуг, заявлених позовних вимог не спростував, то за таких підстав суд дійшов висновку, що ТОВ "Гілсофт Україна" були порушені зобов`язання, що обумовлені умовами договору № ПС-АВ-24/11 від 26.10.2018 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України. У зв`язку з чим, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 502 431, 21 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення з відповідача 13 284, 16 грн - інфляційних втрат, 22 797, 05 грн - 3% річних від простроченої суми, то суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Щодо нарахувань інфляційних втрат, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Що у свою чергу підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов`язання, здійснено перерахунок 3% річних та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3% в розмірі 22 797, 05 грн, відтак, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, за розрахунком суду стягнень з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 12 243, 12 грн, а отже, вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 28 000, 00 грн.

Так, згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2020 в справі № 910/3442/18.

Суд вказує, що позивачем на підтвердження факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу було додано: ордер на надання правової допомоги серія КС № 646221 від 29.09.2020, договір про надання правової (правничої) допомоги № 29/09/2020 від 29.09.2020 укладений між Адвокатським бюро "Тетяни Андріанової" та ФОП Андрєєвим В.С., додаток № 1 від 01.10.2020 до договору № 29/09/2020, акт приймання-передачі наданої правової (правничої, професійної) допомоги від 11.01.2021 та платіжне доручення № 22 від 02.10.2020 на суму 28 000, 00 грн.

Отже, матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 28 000, 00 грн.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зазначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Таким чином, суд вказує, що оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, а також, відповідного клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, враховуючи об`єм проведеної роботи при підготуванні позовної заяви та з метою дотримання співмірності між заявленими позовними вимогами і витратами, здійсненими позивачем на оплату адвокатських послуг, витрати понесені позивачем за надання правової допомоги в розмірі 28 000, 00 грн. є обґрунтованими та відповідно стягуються з відповідача на користь позивача підлягають пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 27 946, 30 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Андрєєва Володимира Сергійовича - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гілсофт Україна" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, будинок 41; ідентифікаційний код 38999299) на користь Фізичної особи-підприємця Андрєєва Володимира Сергійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 506 631 (п`ятсот шість тисяч шістсот тридцять один) грн 21 коп., інфляційні втрати в розмірі 12 243 (дванадцять тисяч двісті сорок три) грн 12 коп., 3% річних в розмірі 22 797 (двадцять дві тисячі сімсот дев`яносто сім) грн 05 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 27 946 (двадцять сім тисяч дев`ятсот сорок шість) грн 30 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 125 (вісім тисяч сто двадцять п`ять) грн 07 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.02.2021

Суддя Д.О. Баранов