Рішення

від 11.02.2021 по справі 910/14230/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.02.2021Справа № 910/14230/20

Суддя Господарського суду міста Києва Стасюк С.В., за участю секретаря судового засідання Цубери Ю.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом Міжнародної комерційної компанії "Фібо Груп" ЛТД

до Департаменту кіберполіції Національної поліції України

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Консалтінг 2000"

про захист ділової репутації

Представники сторін:

позивач: Пасенюк К.О. (ордер серія АА № 0002788 від 17.09.2020);

відповідач: Дорошенко М.М. (дов. № 126/38/23/01-2021 від 06.01.2021);

третя особа: Пасенюк К.О. (ордер серія АА № 0004297 від 25.11.2020).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Міжнародна комерційна компанія "Фібо Груп" ЛТД (надалі по тексту також - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Департаменту кіберполіції Національної поліції України (надалі по тексту також - відповідач) про захист ділової репутації.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що відповідачем було розміщено ІНФОРМАЦІЯ_1 на офіційному інтернет сайті та власній сторінці у соціальній мережі "Facebook" інформацію, яка є недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/14230/20, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Консалтінг 2000", підготовче засідання призначено на 29.10.2020, визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень щодо відповіді на відзив.

29.10.2020 підготовче засідання по справі відкладено на 26.11.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.12.2020.

У судовому засіданні 24.12.2020 розгляд справи відкладено на 04.02.2021.

28.12.2020 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

25.01.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив.

03.02.2021 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли заперечення.

У судовому засіданні 04.02.2021 розгляд справи від4ладено на 11.02.2021.

Будь-яких інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі пояснення третьої особи щодо позову або відзиву або клопотань процесуального характеру на час розгляду справи до суду не надходило.

Представник позивача в судовому засіданні 11.02.2021 заявлені позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.02.2021 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві на позов.

В судовому засіданні 11.02.2021 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.02.2020 слідчим Слідчого управління Головного управління Національної поліції у місті Києві старшим лейтенантом поліції Височиним І.О., на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 13.02.2020 у справі № 752/2785/20, провадження № 1-кс/752/1491/20, був проведений обшук нежитлових приміщень з № 1 по № 13, групи приміщень № 2 (літ. А) (офіс №2), які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Лютеранська, 28/19.

Згідно вказаної ухвали слідчого судді від 13.02.2020 надано дозвіл старшому слідчому Головного управління Національної поліції у місті Києві Височину І.О. та слідчим слідчої групи, які здійснюють досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019100000001211 від 04.11.2019, на проведення обшуку нежилих приміщень з № 1 по № 13 групи приміщень № 2 ( літ. А) (офіс №2), які знаходяться за адресою: місто Київ, вулиця Лютеранська, 28/19, з метою відшукання та виявлення інформації, яка може міститися на ноутбуках, системних блоках, моноблоках, магнітних носіях, флеш накопичувачах та на іншій комп`ютерній техніці, мобільних телефонах, мобільних терміналах, в яких наявні відомості щодо відкриття рахунків у банківських установах, здійснення платіжних та розрахункових операцій, також документи, в яких наявні відомості щодо фінансово господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІБО Україна", блокноти, журнали друковані та рукописні записи та інші чорнові записи.

В ході проведеного обшуку було виявлене та вилучене майно перелік якого зафіксовано у наявному у матеріалах справи протоколі обшуку від 27.02.2020.

ІНФОРМАЦІЯ_1 о 15:02 на офіційному інтернет-ресурсі кіберполіції України за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 було розміщене інформаційне повідомлення із заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_3" наступного змісту: "Шахраї створили ряд фіктивних Інтернет-майданчиків для імітації фінансових аукціонів та розмістили власний call-центр у Києві. Його представники телефонували громадянам та спонукали інвестувати гроші. Працівники Департаменту кіберполіції спільно зі слідчими Головного управління Національної поліції в місті Києві, під процесуальним керівництвом місцевої прокуратури, припинили злочинну діяльність шахраїв, які під приводом інвестування у світові фінансові ринки виманювали у громадян гроші.

Кіберполіція встановила, що шахраї створили на території України фіктивні Інтернет-майданчики, що були замасковані під трейдингові платформи, на яких нібито проводилися фінансові аукціони. Головний офіс вони розмістили у Києві, який функціонував як call-центр. Працівники дзвонили громадянам і спонукали їх вкладати кошти.

За допомогою графіків на власних платформах зловмисники імітували проведення торгів. Таким чином вони візуалізували отримання прибутку або втрату вкладень. Насправді на платформі жодних операцій на міжбанку не проводилося, а гроші привласнювали шахраї.

Кіберполіція провела обшук в офісі компанії. За результатами вилучено комп`ютерну техніку, документацію та чорнові записи.

Слідчі розслідують кримінальне провадження за ч. 3 ст. 190 (шахрайство) Кримінального кодексу України. Встановлюються особи, причетні до протиправної діяльності. Їм загрожує до восьми років ув`язнення.

Департамент кіберполіції Національної поліції України".

До вказаного інформаційного повідомлення був доданий фотознімок на якому зображені особи із заретушованими обличчями, які перебувають у приміщені, на верхньому одязі одного з чоловіків, міститься напис "Кіберполіція" (фотознімок доданий до матеріалів справи).

Окрім цього, ІНФОРМАЦІЯ_1 на сторінці Кіберполіції у соціальній мережі "Facebook" за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 розміщений допис наступного змісту "Викрито шахрайську схему проведення торгів на світових фінансових ринках. Шахраї створили ряд фіктивних Інтернет-майданчиків для імітації фінансових аукціонів та розмістили власні Call-центри у Києві. Його представники телефонували громадянам та спонукали вкладати гроші".

До цієї публікації у соціальній мережі "Facebook" також був доданий описаний вище фотознімок.

У позовній заяві позивач стверджує, що враховуючи неоднозначний зміст вказаних публікацій, що полягає у прямому звинуваченні їхніми авторами у причетності до вчинення кримінального правопорушення фізичних осіб, які потрапили на фотознімок, та відповідно юридичної особи позивача, оскільки на таких фотознімках також зафіксовано зображення торговельної марки позивача, а викладені у них особливості діяльності можна пов`язати із видом господарської діяльності, яку веде позивач, це є порушенням прав позивача на недоторканість його ділової репутації.

Позивач також вважає, що вказані публікації були здійснені відповідачем саме з мотивів завдання шкоди діловій репутації позивача, оскільки поширюють неправдиву інформацію.

Додатково у позовній заяві позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "ФІБО Україна" є непов`язаним з позивачем суб`єктом господарювання починаючи з листопада 2018 року після відчуження позивачем раніше належних йому корпоративних прав у статутному капіталі вказаного товариства, а тому на сьогодні не існує жодних зобов`язань або інших господарських правовідносин між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФІБО Україна".

Враховуючи те, що на думку позивача, поширена відповідачем у мережі Інтернет на власних інтернет-ресурсах інформація містить конкретні фактичні твердження, які не відповідають дійсності, при цьому така інформація завдає шкоди діловій репутації позивача та є прямим порушенням гарантованого Конституцією України принципу презумпції невинуватості, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною вимогою про спростування поширеної відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 інформації в соціальній мережі "Facebook" та на його офіційному інтернет-ресурсі https://cyberpolice.gov.ua/ .

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Правові засади інформаційної діяльності визначені Законом України "Про інформацію", який встановлює загальні правові основи одержання, використання, поширення та зберігання інформації, закріплює право особи на інформацію в усіх сферах суспільного і державного життя України, а також систему інформації, її джерела, визначає статус учасників інформаційних відносин, регулює доступ до інформації та забезпечує її охорону, захищає особу та суспільство від неправдивої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 200 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 1 Закону України "Про інформацію", інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно статті 2 Закону України "Про інформацію" основними принципами інформаційних відносин є, зокрема: гарантованість права на інформацію та достовірність і повнота інформації.

Суб`єктами інформаційних відносин відповідно до статті 4 Закону України "Про інформацію" є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень, а об`єктом інформаційних відносин є інформація.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Згідно абзацу 2 пункту 15 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначається, що під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Частинами 1 та 2 статті 7 Закону України "Про інформацію" встановлено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Згідно статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Водночас, статтею 32 Конституції України передбачено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 201 Цивільного кодексу України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Юридична особа на підставі частини 1 статті 94 Цивільного кодексу України має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Разом з тим, визначення змісту ділової репутації залежить від природи її суб`єкта, а чинне законодавство не містить універсального та чіткого її визначення, оскільки поняття ділової репутації є морально-етичною категорією.

Як вказує позивач у позовній заяві, публікація відповідачем офіційних заяв, які розголошують відомості досудового розслідування, містять недостовірну інформацію про певних юридичних осіб і які супроводжуються демонстрацією фотознімків, з яких можна зробити передчасний висновок про причетність позивача та його партнерів до злочинної діяльності мала на меті завдання шкоди діловій репутації позивача.

Досліджуючи матеріали справи, зокрема, аналізуючи текст розміщеної відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 інформації в соціальній мережі "Facebook" та на його офіційному інтернет-ресурсі https://cyberpolice.gov.ua/ суд не вбачає, що відповідач вказав будь-які фактичні дані, які могли б свідчити про причетність позивача чи Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Консалтінг 2000", з яким позивач уклав Агентський договір від 10.12.2018 № 31/12-18, до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України, про яке йдеться у вказаних вище публікаціях відповідача.

Окрім цього, на розміщеному відповідачем фотознімку неможливо розпізнати зображених на ньому осіб, у зв`язку з тим що їх обличчя були заретушовані, а тому пов`язати зображених на фотознімку осіб із позивачем чи Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Консалтінг 2000" не вбачається можливим.

Стосовно зображеного на фотознімку знаку для товарів і послуг суд вказує наступне.

Встановлено, що позивач має виключні майнові права на знак для товарів та послуг - "FIBOGROUP", зображення якого наведене у позовній заяві (стор.2) та складається з великої латинської літери "F" та напису "FIBOGROUP", який має міжнародну реєстрацію за № 1303697, що підтверджується Свідоцтвом на знак для товарів і послуг.

Водночас, плакат (банер), який міститься у правому верхньому куті фотознімку і який позивач вважає відтворенням свого знаку для товарів і послуг має лише частину однієї білої літери, частково закритої зображеною на фотознімку особою, та не містить напису "FIBOGROUP", а тому встановити що вказаний плакат чи наявні на ньому символи мають відношення до позивача є неможливим.

Пунктом 15 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь- який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Суд встановив, що інформація, яка розміщена відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_1 в соціальній мережі "Facebook" та на його офіційному інтернет-ресурсі https://cyberpolice.gov.ua/ не стосується позивача або будь-якої іншої пов`язаної з позивачем особи, а тому відсутня сукупність ознак, які є необхідними для встановлення юридичного складу правопорушення, що в підсумку є підставою для відмови у задоволенні позову.

Стосовно аргументів позивача про порушення відповідачем у своїх публікаціях презумпції невинуватості, яка згідно статті 17 Кримінального процесуального кодексу України полягає в тому, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, суд вказує, що оскільки позивач у публікаціях не вказав жодної особи, яка підозрюється чи обвинувачується в вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 190 Кримінального кодексу України, то відповідно презумпція невинуватості не є порушеною.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуюче викладене, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином недоведені а всі аргументи позивача спростовані відповідачем, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.У позові Міжнародної комерційної компанії "Фібо Груп" ЛТД до Департаменту кіберполіції Національної поліції України за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Консалтінг 2000" про захист ділової репутації - відмовити повністю.

2.Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 22.02.2021

Суддя С. В. Стасюк