Ухвала

від 24.02.2021 по справі 910/5161/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

24.02.2021Справа № 910/5161/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали

заяви про Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ (03057, місто Київ, ПРОВУЛОК КОВАЛЬСЬКИЙ, будинок 19, офіс 115) заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання За заявою про за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк видачу виконавчого документа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 08.04.2014 року у справі №454/14 Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до про Відкритого акціонерного товариства Сакський комбінат хлібопродуктів стягнення заборгованості Представники:

від Позивача: не з`явились;

від Відповідача: не з`явились;

від ТОВ ФК ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ : не з`явились;

ВСТАНОВИВ

Публічне акціонерне товариство Укрсоцбанк звернулось із заявою до Господарського суду міста Києва про видачу виконавчого документа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 08.04.2014 року у справі №454/14 за позовом Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк до Відкритого акціонерного товариства Сакський комбінат хлібопродуктів про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2017 року по справі №910/5161/17 заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого документа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 08.04.2014 року у справі №454/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Відкритого акціонерного товариства "Сакський комбінат хлібопродуктів" про стягнення заборгованості задоволено. Видано наказ на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 08.04.2014 року у справі №454/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Відкритого акціонерного товариства "Сакський комбінат хлібопродуктів" про стягнення заборгованості.

19.07.2017 року Господарським судом міста Києва видано Накази.

16.02.2021 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ надійшла Заява про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/5161/17.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 року призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/5161/17 на 24.02.2021 року.

В судове засідання 24.02.2021 року представники учасників справи, Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином, що підтверджується роздруківками з офіційного веб-сайту Акціонерного товариства Укрпошта за відстеженням поштового відправлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Таким чином, неявка в судове засідання представників учасників справи, Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ не перешкоджає розгляду заяви по суті.

Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/5161/17, приходить до висновку, що вказана заява підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що обов`язковість виконання рішення є однією із засад виконання виконавчого провадження.

Частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема: верховенство права; обов`язковість судового рішення.

За змістом статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

У рішенні у справі "Янголенко проти України" від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному ГПК України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до приписів статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (частина 5 статті 334 ГПК України.)

Як встановлено Судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2017 року по справі №910/5161/17 заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про видачу виконавчого документа на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 08.04.2014 року у справі №454/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Відкритого акціонерного товариства "Сакський комбінат хлібопродуктів" про стягнення заборгованості задоволено. Видано наказ на виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 08.04.2014 року у справі №454/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до Відкритого акціонерного товариства "Сакський комбінат хлібопродуктів" про стягнення заборгованості.

19.04.2017 року на виконання вказаної ухвали Господарським судом міста Києва було видано відповідні Накази.

За приписами статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Таким чином, виходячи зі змісту наведеної вище норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю (оголошенням померлою) фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а й в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні (відповідно до статей 512 і 520 Цивільного кодексу України, далі - ЦК України). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги (договором цесії) є правонаступництвом, і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження.

Відповідно до положень частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Аналогічна правова позиція у таких правовідносинах викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 910/5737/15-г, від 20.03.2020 у справі № 906/703/16, від 06.02.2020 у справі № 908/2251/18, від 15.08.2019 у справі № 904/4253/17, від 16.04.2020 у справі № 5023/5604/11

Судом встановлено, що 26.12.2016 року між Публічним акціонерним товариством Укрсоцбанк (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги №4, за умовами якого Первісний кредитор зобов`язується передати (відступити) Новому кредитору в повному обсязі Права вимоги за Кредитними угодами, зазначеними у підписаному(-их) Сторонами реєстрі (-ах) Боржників, за якими відсутні вказані нижче в цьому пункті 2.1. Договору обставини, а Новий кредитор зобов`язується прийняти та оплатити права вимоги за вказаними Кредитними угодами в порядку та розмірі, передбачених цим Договором.

Відповідно до п.2.2 Договору права вимоги переходять Новому кредитору у власність в повному обсязі в дату відступлення права вимоги у день підписання цього Договору. Відступлення прав вимоги за цим Договором здійснюється без згоди боржників.

Згідно з п.2.3 Договору загальний обсяг Прав Вимоги, які Первісний кредитор має намір відступити :за Договором згідно з Реєстром Боржників (Додаток 2 до цього Договору) становить: по кредитам, наданим в національній валюті 49416 401 гривня 99 копійок; по кредитам, наданим в доларах США - 194 016 доларів США 49 центів, що в перерахунку на національну одиницю України за курсом НБУ на 26.12.2016 року складає 5 096 185 гривень 74 копійки; що складає всього 54 512 587 гривень 73 копійок, при цьому частина Прав вимог за Кредитними угодами в іноземній валюті розраховується по офіційному курсу гривні до відповідної іноземної валюти, встановленому НБУ на дату укладення цього Договору.

У п.3.1 Договору зазначено, що вартість загального обсягу Прав вимоги згідно умовами п.2.3. Договору вказується в Реєстрі Боржників (Акті прийому-передачі Прав вимоги) і на момент підписання становить 27 256 гривень 29 копійок. Вартість загального обсягу Прав вимоги складає 0,05 (нуль цілих п`ять сотих) відсотків від загального обсягу Прав вимоги зазначеного у п.2.3. цього Договору та сплачується наступним чином: за відступлення Прав вимоги по кредитам. наданим в доларах США сплачується 2 548 (дві тисячі п`ятсот сорок вісім) гривень 09 копійки; за відступлення Прав вимоги по кредитам. наданим в національній валюті України сплачується 24 708 (двадцять чотири тисячі сімсот вісім) гривень 20 коп.

Додатком №2 до Договору про відступлення права вимоги №4 від 26.12.2016 року Сторони узгодили, що відступається право вимоги, зокрема, за Договором відновлювальної кредитної лінії №4/08 від 23.01.2008 року між Публічним акціонерим товариством "Укрсоцбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Сакський комбінат хлібопродуктів".

На виконання умов Договору про відступлення права вимоги №4 від 26.12.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ сплатило на користь Публічного акціонерного товариства Укрсоцбанк грошові кошти у розмірі 27256 грн., що підтверджується платіжним дорученням №22138 від 26.12.2016 року.

10.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ (Фактор) було укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого Фактор зобов`язався передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов`язався відступити Факторові свої права вимоги грошової вимоги до боржників за основними договорами в розмірі та на умовах, передбачених цим Договором, переляк яких міститься в Додатку №1 до Договору.

Відповідно до п.2.7 Договору загальна сума права грошової вимоги до боржників за основними договорами, що відступаються відповідно до умов даного договору, станом на дату укладення цього договору становить 820357803 грн. 72 коп., 200463745 доларів США 81 цент, 1288612 євро 66 євроцентів, 1386746 швейцарських франків 13 сантимів.

Згідно з п.3.1 Договору Фактор зобов`язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти в розмірі гривневого еквіваленту 1000000 доларів США.

Додатком №1 до Договору факторингу від 10.02.2020 року Сторони узгодили, що відступається право вимоги, зокрема, за Договором відновлювальної кредитної лінії №4/08 від 23.01.2008 року між Публічним акціонерим товариством "Укрсоцбанк" та Відкритим акціонерним товариством "Сакський комбінат хлібопродуктів".

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору факторингу від 10.02.2020 року Клієнт передав, а Фактор в свою чергу прийняв документи, що підтверджується Актом прийому - передачі документів від 03.04.2020 року.

Крім того, на виконання умов Договору факторингу від 10.02.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ сплатило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КРЕДИТНІ ІНІЦІАТИВИ грошові кошти у розмірі 12268500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №44 від 20.02.2020 року, та грошові кошти у розмірі 12268500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №51 від 16.03.2020 року.

Відповідно до приписів статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2019 зі справи № 916/2286/16.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів відповідно до статей 74-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження того, що Договір про відступлення права вимоги №4 від 26.12.2016 року та Договір факторингу від 10.02.2020 року оспорюються або визнані недійсними у судовому порядку.

Враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ є правонаступником Публічного акціонерого товариства Укрсоцбанк по справі №910/5161/17, а тому заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ про заміну сторони виконавчого провадження по справі № 910/5161/17 підлягає задоволенню.

Що стосується заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ в частині видачі дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/5161/17, Суд зазначає.

Статтею 338 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

Відповідно до ч. 1 ст. 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк (ч.2 ст. ст. 329 Господарського процесуального кодексу України).

Поновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали стягувачу реалізувати своє право на пред`явлення наказу до виконання протягом законодавчо встановленого терміну.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування заяви про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстав, з яких стягувач вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у стягувача не було можливості.

Відновлення пропущеного процесуального строку означає, що суд дає дозвіл особі вчинити процесуальну дію, незважаючи на те, що строк для її вчинення пропущений.

При зверненні до суду з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання по справі №910/5161/17, Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ зазначало, що накази не були отримані первісним стягувачем та не були передані на примусове виконання й Заявнику.

Враховуючи вищевикладені обставини, Суд приходить до висновку, що строк пред`явлення до виконання наказів Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року по справі № 910/5161/17 пропущений заявником з поважних причин.

При цьому, Суд звертає увагу, що частиною 1 статті 18 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно з частиною 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. N2147-VIII виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції

Закон України Про виконавче провадження визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

При цьому, в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як вказано у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" № 15729/07 від 05.07.2012, пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Доказів повного добровільного виконання боржником ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року по справі №910/5161/17 матеріали справи не містять.

Суд також враховує, що відмова стягувачу в поновленні пропущеного процесуального строку фактично позбавить стягувача права на виконання рішення суду, яке набрало законної чинності, оскільки це суперечило б основоположному принципу обов`язковості виконання судових рішень.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, Суд приходить до висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ в частині поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/5161/17 є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з пунктом 19.4 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ в частині видачі дубліката виконавчого документа у справі №910/5161/17, доходить висновку, що вказана Заява підлягає задоволенню, оскільки заявником дотримано вимог наведених положень законодавства щодо порядку подання заяви про видачу дубліката наказу.

Згідно із положеннями ст. 18 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

При цьому, Суд зазначає, що відповідно до Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб`єкти права власності рівні перед законом; захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; права і свободи людини і громадянина захищаються судом; судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій її території; обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства (частина четверта статті 13, частина перша статті 17, частина перша статті 55, частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої статті 129).

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012), а також Рішення від 26.червня 2013 року, № 5-рп/2013.

Водночас, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).

Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Стаття 6 Конвенції з прав людини гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати до суду позов з цивільно-правових питань. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін.

Також, Суд звертає увагу на те, що видача Позивачу дубліката наказу жодним чином не порушує права Відкритого акціонерного товариства Сакський комбінат хлібопродуктів та не покладає на нього будь - яких додаткових зобов`язань.

За таких підстав, заява Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ в частині видачі дубліката виконавчого документа у справі №910/5161/17 підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 233 - 235, 334, 329, Розділом ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення наказу до виконання по справі №910/5161/17 - задовольнити.

2. Замінити стягувача - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29, ідентифікаційний код юридичної особи 00039019) на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ГЕНЕЗИС ФІНАНСОВОЇ СВОБОДИ (03057, місто Київ, ПРОВУЛОК КОВАЛЬСЬКИЙ, будинок 19, офіс 115, ідентифікаційний код юридичної особи 42714762) у справі №910/5161/17.

3. Поновити строк для пред`явлення наказів Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 р. у справі № 910/5161/17 , яка набрала законної сили 19.04.2017 року.

4. Видати дублікат наказів Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 року у справі №910/5161/17, виданого на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 р. у справі № 910/5161/17 , яка набрала законної сили 19.04.2017 року.

5. Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 26 лютого 2021 року.

Суддя О.В. Чинчин