Рішення

від 23.02.2021 по справі 910/17828/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2021Справа № 910/17828/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КООП Девелопмент" (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 7/11, офіс 221; ідентифікаційний код 41942090)

до Фізичної особи-підприємця Скурідіна Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

про стягнення 540 805, 99 грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "КООП Девелопмент" з позовом до Фізичної особи-підприємця Скурідіна Олега Анатолійовича про стягнення 540 805, 99 грн, з яким: 311 543, 00 грн - заборгованість з відшкодування вартості комунальний і експлуатаційних послуг та витрат, 26 487, 39 грн - пеня, 47 004, 10 грн - 25% річних від простроченої суми, 155 771, 50 грн - 50% штраф за прострочення сплати платежів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем в порушення договірних зобов`язань не було здійснено оплати виставлених позивачем рахунків на відшкодування вартості комунальних і експлуатаційних послуг та витрат за спожиті Фізичною особою-підприємцем Скурідіним Олегом Анатолійовичем послуги, внаслідок чого в останнього й утворилася заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КООП Девелопмент" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду достовірних відомостей, зокрема, ідентифікаційного коду суб`єкта господарювання фізичної особи-підприємця Скурідіна Олега Анатолійовича зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

30.11.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

18.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, а саме основного боргу в розмірі 311 543, 00 грн.

Судом досліджено подану позивачем заяву та встановлено, що вона не суперечить вимогам ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, а тому подальший розгляд справи здійснюватиметься з урахуванням даної заяви.

У запропонований в ухвалі від 04.12.2020 п`ятнадцятиденний строк відзиву від відповідача до суду не надійшло.

Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Приписами ст. 10 зазначеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Скурідіна Олега Анатолійовича є: АДРЕСА_1 .

Суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлявся ухвалою суду про відкриття провадження у справі поштовим повідомленням № 0105476185900, однак, конверт повернувся на адресу суду не врученим із зазначенням причин: "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2019 між ТОВ "КООП Девелопмент" (далі - сторона-2) та ФОП Скурідіною О.А. (далі - сторона-1) був укладений договір про відшкодування вартості комунальних і експлуатаційних послуг та витрат № 62 за умовами п. 1.1. якого сторона-1 зобов`язується щомісячно відшкодовувати стороні-2 вартість спожитих комунальних послуг та вартість експлуатаційних витрат.

Згідно п. 1.2. договору сторона-1 є користувачем нежнтлових приміщень загальною площею 308, 3 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11.

В п. 2.1. договору сторонами погоджено, сторона-1 щомісячно відшкодовує вартість:

а) усіх комунальних послуг (водо-, енерго-, теплопостачання, телефонний зв`язок тощо), які споживаються стороною-1;

б) експлуатаційних послуг та витрат, що включають в себе усі витрати на утримання площ загального користування, коридорів, витрати пов`язані з користуванням земельною ділянкою, охороною, вивозом сміття, а також компенсація витратних матеріалів.

Сторона-1 здійснює відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних послуг та витрат до 10-го числа кожного поточного місяця за попередній на підставі рахунку, сформованого стороною-2 (п. 2.2. договору).

Відповідно до пп. 3.1.2. договору сторона-1 зобов`язується оплачувати відшкодування вартості комунальних і експлуатаційних послуг та витрат стороні-2 у обсягах та у строки, що встановлені цим договором.

Пунктом 8.1. передбачено, що цей договір набирає чинності з 01.07.2019.

Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 8.1. цього договору та діє до 31.12.2019 (п. 8.2. договору).

Як про це зазначає позивач, відповідно до умов договору ним було виставлено рахунки на відшкодування вартості комунальних і експлуатаційних послуг та витрат за спожиті ФОП Скурідіною О.А. послуги на загальну суму 311 543, 00 грн.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що відповідачем в порушення обумовлених договірних зобов`язань не було здійснено оплати відшкодування вартості комунальних і експлуатаційних послуг та витрат за спожиті послуги, прийнятих за відповідними актами надання послуг, внаслідок чого й утворилася заборгованість в сумі 311 543, 00 грн. Крім того, у зв`язку з порушенням договірних зобов`язань, позивачем на суму основного боргу було здійснено нарахування пені в розмірі 26 487, 39 грн, 25% річних в розмірі 47 004, 10 грн, та 50% штрафу від простроченої суми в розмірі 155 771, 50 грн.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вказує наступне.

Проаналізувавши зміст укладених між сторонами договору № 62 від 01.07.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що позивач належним чином виконав обумовлені договором зобов`язання та надав послуги на загальну суму 311 543, 00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт, а саме: № 78 від 31.01.2020 на суму 98 640, 00 грн, № 198 від 29.02.2020 на суму 72 333, 00 грн, № 300 від 31.03.2020 на суму 58 747, 00 грн, № 390 від 30.04.2020 на суму 23 400, 00 грн, № 486 від 31.05.2020 на суму 17 153, 00 грн, № 589 від 30.06.2020 на суму 16 732, 00 грн, № 676 від 31.07.2020 на суму 22 477, 00 грн, № 757 від 31.08.2020 на суму 2 061, 00 грн.

Вказані акти підписані сторонами, зокрема, й відповідачем без будь яких зауважень щодо якості, кількості та ціни наданих послуг.

Також, з наявних матеріалів справи слідує, що позивачем були виставлені рахунки на оплату, а саме: № 81 від 25.01.2020, № 187 від 25.02.2020, № 275 від 30.03.2020, № 354 від 30.04.2020, № 439 від 30.05.2020, № 524 від 30.06.2020, № 599 від 25.07.2020 та № 679 від 25.08.2020.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В п. 2.2. договору сторони погодили, що сторона-1 здійснює відшкодування вартості комунальних послуг та експлуатаційних витрат до 10-го числа поточного місяця за попередній на підставі рахунку сформованого стороною-2.

Втім, суд вказує, що доказів, щоб свідчили, про здійснення відповідачем оплати послуг у строк погоджений договором в матеріалах справи не міститься.

Разом з тим, як про це вказувалось вище, до суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, у зв`язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, а саме основного боргу в розмірі 311 543, 00 грн.

Так, судом встановлено, що після звернення позивача з даним позовом до суду відповідачем було здійснено оплату наданих послуг загальною вартістю 311 543, 00 грн, у підтвердження чого було надано виписку по рахунку ТОВ "КООП Девелопмент" станом на 04.12.2020.

Таким чином, суд вказує, що відповідач в повному обсязі оплатив за надані позивачем послуги.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору (сума основного боргу в розмірі 311 543, 00 грн) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 311 543, 00 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 26 487, 39 грн, 25% річних в розмірі 47 004, 10 грн, та 50% штрафу від простроченої суми в розмірі 155 771, 50 грн, то суд вказує наступне.

В п. 5.2. договору визначено, що у випадку несвоєчасної сплати платежів відповідно до умов цього договору сторона-1 сплачує на користь сторона-2 пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми, що підлягає сплаті, за кожен день прострочення.

У випадку прострочення виконання обов`язків по сплаті платежів, передбачених цим договором, у порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, сторона-1 зобов`язана сплатити стороні-2 25% річних від простроченої суми (п. 5.3. договору).

Згідно п. 5.4. договору у випадку прострочення виконання обов`язків по оплаті платежів, встановлених договором, більш ніж на 15 календарних днів, сторона-1 сплачує стороні-2 штраф у розмірі 50% від розміру загальної суми заборгованості.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по оплаті наданих послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань. У зв`язку з чим, наявні підстави для застосування встановленої законом та договором відповідальності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснивши перерахунок пені, відзначає, що позивачем було допущено помилку в періоді її нарахування, а саме пеню на суму 17 153, 00 грн було нараховано в період з 11.06.2020 по 11.06.2020 - 7,50 грн, в період з 11.06.2020 по 11.11.2020 - 866, 09 грн., тобто, позивачем двічі було нараховано пеню в одну і ту ж дати.

Разом з тим, за підрахунком суду, що здійснений виходячи із визначених позивачем періодів, та з врахуванням вірного періоду визначеного судом з 11.06.2010 по 11.06.2020, та з 12.06.2020 по 11.11.2020, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пені в розмірі 26 487, 39 грн, тобто вимоги в цій частині підлягають задоволенню

Перевіривши розрахунки 25% річних та 50% штрафу від простроченої суми, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки здійснено арифметично вірно та у відповідності до договору, та їх нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 25% річних в розмірі 47 004, 10 грн, та 50% штраф від простроченої суми в розмірі 155 771, 50 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Положеннями ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що судовий збір у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору .

Керуючись 74, 76-80, 129, 231, 232, 233 та 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 311 543, 00 грн.

2. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КООП Девелопмент" - задовольнити.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Скурідіна Олега Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КООП Девелопмент" (01601, м. Київ, вул. Хрещатик, будинок 7/11, офіс 221; ідентифікаційний код 41942090) пеню в розмірі 26 487 (двадцять шість тисяч чотириста вісімдесят сім) грн 39 коп., 25% річних в розмірі 47 004 (сорок сів тисяч чотири) грн 10 коп., штраф в розмірі 155 771 (сто п`ятдесят п`ять тисяч сімсот сімдесят один) грн 50 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 112 (вісім тисяч сто дванадцять) грн 10 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.02.2021

Суддя Д.О. Баранов