Рішення

від 16.02.2021 по справі 910/16308/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.02.2021Справа № 910/16308/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінестар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ"

про стягнення 1 439 453,50 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінестар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором №18-02 від 27.03.2018, яка складається з 1 314 530,96 грн - суми основного боргу, 19 717,96 грн - 3% річних, 78 871,86 грн - пені, 26 332,72 грн - інфляційних витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25.11.2020.

25.11.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позову.

Протокольною ухвалою суду від 25.11.2020 відкладено підготовче засідання на 08.12.2020.

Ухвалою суду від 08.12.2020 відмовлено ТОВ "Геос-УКБ" у задоволенні клопотання про об`єднання справ в одне провадження, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 12.01.2021.

16.12.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач наводить аргументи на спростування заперечень відповідача.

06.01.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в частині нарахування штрафних санкцій.

Протокольною ухвалою суду від 12.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.02.2021.

У судовому засіданні 10.02.2021 оголошено перерву до 16.02.2021.

У судовому засіданні 16.02.2021 суд заслухав вступне слово представника позивача, яка підтримувала позовні вимоги та просила задовольнити позов та представника відповідача, яка заперечувала проти задоволення позову. Суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників позивача та відповідача, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог та заперечень проти позову.

16.02.2021 у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва

ВСТАНОВИВ:

27.03.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бінестар" (виконавець) укладено договір №18-02, згідно умов якого виконавець зобов`язується на свій ризик з своїх матеріалів виконати і передати замовнику комплекс робіт з поставки, виготовлення та монтажу металевих огороджень балконів, лоджій, французьких балконів та парапетів 24-25-го поверхів на об`єкті замовника, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до п. 2.1 договору, початок виконання робіт - 02.04.2018, строк закінчення робіт - 30.10.2018.

Відповідно до п. 2.5 договору загальна вартість договору (з урахуванням вартості матеріалу, накладних, транспортних та будь-яких інших витрат) за цим договором формується та зазначається в договірній ціні (додаток № 1 до даного договору, що є його невід`ємною частиною), яка є твердою. На момент підписання цього договору загальна його сума становить 2 384 713,97 грн, в тому числі ПДВ - 397 452,33 грн.

Згідно із п. 3.1.1. договору замовник зобов`язаний проводити фінансування виконання робіт виконавцем.

Відповідно до п. 5.1 договору, щомісячно до 26-го числа поточного (звітного) місяця виконавець надає замовнику для погодження два екземпляра довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3) та два екземпляра актів приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), підписаних зі свого боку та письмово погоджених: технічним наглядом, начальником дільниці та інженером виробничого-технічного відділу замовника; належним чином оформлені та підписані акти індивідуального та комплексного випробування та акти про прийняття результатів виконаних за даним договором робіт; виконавчу документацію (якщо вона обов`язкова для виконання даних робіт).

Замовник зобов`язується протягом 10 робочих днів з моменту отримання повідомлення, актів та документації, перелічених в пунктах 5.1. даного договору, отримання підписаних з боку виконавця актів, що вказані в пунктах 3.2.4., 3.2.12. даного договору забезпечити прийом виконаних робіт та передати виконавцеві один екземпляр підписаного зі свого боку акту приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в). При виникненні зауважень до виконаних робіт замовник зобов`язується у вказаний термін надати виконавцеві письмову мотивовану відмову від прийому робіт та підписання акту приймання виконаних будівельних робіт (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 5.3 договору, акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в), підписаний уповноваженими представниками обох сторін, є підставою для сплати замовником вказаної в акті вартості робіт, протягом 5 банківських днів з моменту підписання цього акту, за умови надходження коштів від замовника будівництва.

Відповідно до п. 8.1 договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 30.10.2018.

Окрім того, відповідно до додатку №1"Договірна ціна" до договору №18-02, ціна договору складає 2 384 713,97 грн.

За порушення відповідачем зобов`язань за договором в частині оплати виконаних робіт, позивач просить стягнути з відповідача (з урахування заяви про збільшення розміру позовних вимог) 1 314 530,96 грн - суми основного боргу, 19 717,96 грн - 3% річних, 78 871,86 грн - пені та 26 332,72 грн - інфляційних витрат.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою, укладений між позивачем та відповідачем договір є договором підряду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складено акти виконаних будівельних робіт №1 на суму 1 192 357,10 грн, №2 на суму 1 192 356,87 грн, №3 на суму 413 905,38 грн, №4 на суму 65 911,61 грн. Загальна сума виконаних за актами робіт складає 2 864 530,96 грн.

Як вбачається із долученої позивачем виписки по особовому рахунку за період 01.01.2018-10.08.2020 , відповідачем частково оплачені виконані роботи на суму 1 550 000,00 грн. Зазначений факт відповідачем підтверджується. Крім того, у матеріалах справи наявна копія акту звірки взаєморозрахунків за період 01.02.2017-13.11.2020 (підписано в односторонньому порядку відповідачем) та оборотна-сальдова відомість по рахунку 631 за період 01.01.2017-13.11.2020, яким підтверджена зазначена сума.

Таким чином, вартість неоплачених за договором робіт складає 1 314 530,96 грн.

25.02.2020, 23.03.2020 (повторно) та 06.05.2020 (втретє) позивачем були направлені на адресу відповідача акти виконаних робіт для підписання.

На підтвердження позивачем надано копії описів вкладення у цінний лист та фіскальним чеком поштового відділення за поштовими відправленнями №0100177957750, №0100179098703, №0100179786588 відповідно.

Згідно відомостей з офіційного сайту Укрпошти, ПВ №0100177957750 вручене відповідачу, ПВ №0100179098703 передане на зберігання, ПВ №0100179786588 вручене відповідачу 03.06.2020

Суд відхиляє твердження відповідача щодо неналежності зазначених доказів з огляду на наступне.

Відповідно до вимог абз. 3 ст. 122 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009, заяви про внутрішні реєстровані поштові відправлення, поштові перекази приймаються протягом шести місяців з дня прийняття їх для пересилання, про міжнародні реєстровані поштові відправлення - у строки, передбачені актами Всесвітнього поштового союзу, про міжнародні поштові перекази - у строки, передбачені міжнародними угодами про обмін поштовими переказами.

Як вбачається із долучених позивачем роздруківок з офіційного сайту Укрпошти, останнім здійснювалася перевірка статусу поштового відправлення 19.08.2020 та 16.08.2020, тобто у межах 6-місячного строку.

Відповідачем же, долучено до матеріалів справи роздруківки з офіційного сайту Укрпошти з яких вбачається, перевірка останнім статусу поштового відправлення здійснювалася 24.11.2020, тобто після спливу 6-місячного строку.

Тобто, відомості про зазначені поштові відправлення після спливу 6-місячного строку були вилучені.

Отже, протягом 10 робочих днів з моменту отримання акту виконавець мав надати мотивовану відмову від підписання акту або прийняти роботи та підписати акт; враховуючи дату отримання останнього листа цей строк закінчується 18.06.2020.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно із ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта. При цьому, сам по собі факт відсутності підписаних сторонами акту передачі-приймання виконаних робіт не є визначальним для висновку про невиконання позивачем робіт. У свою чергу, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 12.06.2019 у справі №910/6002/18.

Доказів на підтвердження надання мотивованої відмови від прийому робіт та підписання актів приймання виконаних робіт, доказів на підтвердження направлення такої відмови виконавцю матеріали справи не містять.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо того, що позивачем неякісно виконані роботи, з огляду на наступне.

Договором передбачено право замовника на вчинення ряду дій у випадку наявності заперечень щодо якості виконаних позивачем робіт. Крім того, статтею 858 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність підрядника за неякісне виконання робіт.

Відповідачем таких дій не вчинено, доказів вчинення таких дій матеріали справи не містять, а отже доводи відповідача судом відхиляються.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що роботи позивачем виконані, є такими, що прийняті відповідачем та підлягають оплаті.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Оскільки, що виконані позивачем роботи, є такими, що прийняті у зазначений раніше строку, відповідач мав оплатити такі роботи у строк до 25.06.2020.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не спростовано заявлених позивачем вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 78 871,86 грн (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пункт 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Положеннями ст. 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За порушення строків оплати замовник сплачує виконавцеві неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на дату прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 6. 3 договору).

Судом перевірено розрахунок пені, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 78 440,86 грн.

Також, у зв`язку з простроченням оплати, у редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 26 332,72 грн та 3% річних у розмірі 19 717,96 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат, у зв`язку з чим приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат.

Судом відхиляються посилання відповідача на введення на території України карантину як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, з огляду на наступне.

Введення карантину не дає автоматичного права будь-якому суб`єкту підприємницької діяльності не виконувати свої договірні зобов`язання та не звільняє від відповідальності за таке невиконання перед контрагентами.

Кожен суб`єкт господарювання зобов`язаний окремо звертатися до Торгово-промислової палати України та доводити (обґрунтовувати) чи дійсно саме ця обставина (введення карантину) призвела до унеможливлення для заявника виконання конкретних договірних зобов`язань і чи не було інших (альтернативних) шляхів виконання зобов`язань.

Відповідно до п. 7.3 договору, сторона, для якої склалася неможливість виконання обов`язків за даним договором, повинна у термін до 5 днів повідомити іншу сторону про початок вищезгаданих обставин. У разі, якщо сторона не повідомить іншу сторону про початок вказаних обставин, то вона не буде мати можливості обґрунтувати свої порушення у виконанні умов Договору наявністю форс-мажорних обставин. Достатнім доказом наявності форс-мажорних обставин є документ, виданий Торгово-промисловою палатою, та інші менти, що підтверджують неможливість виконання сторонами своїх обов`язків з незалежних від них причин.

Відповідачем зазначених доказів до матеріалів справи не додано; доводів позивача не спростовано.

Більш того, відповідачем у судовому засіданні зазначено, що ним частково визнається заборгованість, однак конкретно суму не вказано, контррозхарунка суду не надано. Надані позивачем докази є більш вірогідними.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у справі №910/13407/17 від 13.03.2018, №915/370/16 від 24.04.2019, №916/3545/15 від 05.03.2020.

Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінестар" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Геос-УКБ" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, буд. 2 літера А, код ЄДРПОУ - 38825398) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бінестар" (04201, м. Київ, вул. Михайла Майорова, буд. 7, офіс 977, код ЄДРПОУ - 39115236) 1 314 530 (один мільйон триста чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять) грн 96 коп. - суми основного боргу, 78 440 (сімдесят вісім тисяч чотириста сорок) грн 86 коп. - пені, 19 610 (дев`ятнадцять тисяч шістсот десять) грн 22 коп. - 3% річних, 26 332 (двадцять шість тисяч триста тридцять дві) грн 72 коп. - інфляційних витрат та 21 583 (двадцять одна тисяча п`ятсот вісімдесят три) грн 72 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 26.02.2021.

Суддя Н.І. Зеленіна