Рішення

від 26.02.2021 по справі 910/20109/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2021Справа № 910/20109/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Вадима Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОДИЗАЙНСИСТЕМ" (02021, м.Київ, вул. Вербицького, буд. 30А, оф. 3, код ЄДРПОУ 43155107)

про стягнення 74621,71 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Гаврилюк Вадим Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОДИЗАЙНСИСТЕМ" про стягнення 59 600,00 грн основного боргу - заборгованості за надані послуги по договору № 21/08 про надання юридичних послуг від 21.08.2019 за Актами № 1 від 15.11.2019, № 2 від 01.02.2020, 6457,60 грн пені, 2636,49 грн інфляційних втрат, 1873,68 грн 3% річних та 4053,94 грн збитків у вигляду упущеної вигоди від можливості розміщення позивачем грошових коштів на депозиті ПАТ "КБ "Приватбанк" за період з 01.12.2019 по 01.12.2020.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.12.2020 відкрив провадження у справі №910/20109/20, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвалу суду від 21.12.2020 позивач отримав - 29.12.2020, відповідач - 29.12.2020.

11.01.2021 відповідач засобами поштового зв`язку подав до суду відзив на позовну заяву (відправлено 05.01.2021), в якому заперечуючи проти позову зазначив, що за результатом проведення службового розслідування з метою визначення фактичного обсягу наданих послуг у спірних правовідносинах встановлено факт невиконання позивачем усіх робіт, не підтвердження заявленої до стягнення вартості послуг звітними документами, включення до переліку робіт за Актом № 1 деяких робіт помилково, та пояснив, що фактично надані послуги за вказаним актом відповідачем визнано на суму 6400,00 грн, які оплачені 04.12.2020 за платіжним дорученням № 927. Щодо надання послуг по Акту № 2 учасник справи стверджує, що дія договору за згодою сторін припинена 01.02.2020, вказаний акт містить перелік послуг, які не надавались, для підписання відповідачем цей акт не направлявся. У задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

19.01.2021 позивачем подано до суду додаткові пояснення.

20.01.2021 позивач подав відповідь на відзив, в яких позивач стверджує про безпідставне ухилення відповідача від підписання акту № 2 за відсутності зауважень щодо кількості та якості наданих юридичних послуг у серпні 2019-січні 2020 та висловлення заперечень лише після отримання вимог про оплату послуг.

11.02.2021 відповідач подав заперечення на доводи позивача.

17.02.2021 позивач подав до суду додаткові пояснення, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про продовження процесуальних строків, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

21.08.2019 між Фізичною особою-підприємцем Гаврилюком Вадимом Миколайовичем (виконавцем за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОДИЗАЙНСИСТЕМ" (замовником) був укладений договір №21/08 про надання юридичних послуг, в порядку та на умовах якого замовник дає завдання (запити), а виконавець зобов`язується відповідно до завдання замовника надати йому за плату юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, визначених цим договором.

На підтвердження факту отримання виконавцем замовнику юридичних послуг (правової допомоги) відповідно до умов цього договору складається двосторонній Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

У п.2.2 договору сторони визначили перелік юридичних послуг (правової допомоги), які виконавець зобов`язався надати замовникові за його окремими дорученнями (запитами) протягом строку дії договору:

- надавати комплексні юридичні послуги з питань господарського, цивільного, трудового, адміністративного, корпоративного права, що виникають в діяльності ТОВ ТЕХНОДИЗАЙНСИСТЕМ , в тому числі: надавати усні консультації, а також правові висновки з питань правовідносин із правоохоронними органами; перевіряти відповідність вимогам законодавства локальних актів, які видаються органами (підрозділами) замовника;

- брати участь у підготовці, укладенні та контролі за виконанням різного роду договорів між замовником та іншими особами;

- здійснювати юридичне супроводження та правовий захист інтересів замовника щодо оскарження дій та рішень податкових органів з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства;

- здійснювати юридичне супроводження та правовий захист інтересів замовника щодо взаємовідносин ТОВ ТЕХНОДИЗАЙНСИСТЕМ із контрагентами (замовниками та підрядниками);

- інформувати замовника про зміни в законодавстві, що стосується господарської діяльності замовника;

- здійснювати юридичне супроводження інтересів Замовника в судах, господарських судах, третейських судах, а також в інших органах державної влади та місцевого самоврядування при розгляді правових питань.

Відповідно до п.2.2.5 договору узгоджено, що послуги надаються за кожним окремим запитом замовника, який видається в усній чи письмовій формі за погодженням сторін.

Згідно п.3.1 договору, за надані виконавцем послуги замовник сплачує на користь виконавця грошові кошти в сумі, яка попередньо узгоджується сторонами за кожну окрему послугу і яка фіксується в окремому Акті здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг).

Прийняття виконаної роботи здійснюється згідно Акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), який підписується замовником та виконавцем. Після надання кожної окремо узгодженої сторонами послуги, виконавець надає замовнику Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) (п.3.2-3.3).

У п.3.4 договору передбачено, що протягом одного робочого дня з дня отримання від виконавця Акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) Замовник зобов`язаний прийняти виконану роботу та підписати зазначений акт або, за наявності підстав, надати виконавцю письмові вмотивовані зауваження щодо невідповідності виконаної ним роботи вимогам, визначеним у п.2.2. цього договору.

Замовник протягом 2 (двох) банківських днів з дня підписання сторонами кожного окремого Акту здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) сплачує на користь виконавця визначену актом суму коштів (п.3.5).

Відповідно до п.7.2, договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що на виконання договірних відносин ним надані узгоджені юридичні послуги у період з 22.08.2019 по 15.11.2019, про що сторонами 15.11.2019 підписано Акт №1 здачі-приймання виконаних (наданих послуг) на суму 35 000,00 грн, виконання робіт продовжувалось до 01.02.2020 після чого співпрацю припинено за клопотанням відповідача, вартість послуг, наданих у період з 15.11.2019 по 01.02.2020 за Актом № 2 склала 31 000,00 грн, проте відповідачем вказаний акт залишився не підписаним, зобов`язання щодо оплати отриманих послуг не виконані, у т.ч. на звернення із претензіями про оплату. Згідно з розрахунком позивача, заборгованість відповідача, з урахуванням часткової оплати у розмірі 6400,00 грн, становить 59600,00 грн, у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 6457,60 грн пені, 2636,49 грн інфляційних втрат, 1873,68 грн 3% річних та 4053,94 грн збитків у вигляду упущеної вигоди

За ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений між сторонами договір №21/08 про надання юридичних послуг від 21.08.2019 за своєю правовою природою є договором про надання послуг, та який за відсутності доказів розірвання, визнання його недійсним, враховуючи презумпцію правомірності правочину, є підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків у спірний період.

За твердженням позивача та відповідача, договірні відносини припинені сторонами з 01.02.2020.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відповідно до частини першої статі 193 ГК України та статті 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У розумінні пунктів 1.2, 3.1-3.5 договору належним підтвердженням надання послуг та їх прийняття відповідачем є підписаний сторонами Акт здачі-приймання наданих послуг, який підлягає оплаті у строк - протягом 2 банківських днів з дати його підписання.

Відповідно до наданого суду примірника Акта № 1 здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) від 15.11.2019, який підписаний позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень, позивачем надано відповідачу юридичні послуги у період з 22.08.2019 по 15.11.2019 згідно визначеного переліку, вартістю 35 000,00 грн.

Суд приймає вказаний Акт №1 в якості належного доказу надання послуг та здійснення розрахунків між сторонами, у т.ч. за оцінкою наданих позивачем документів на підтвердження факту надання цих послуг.

При цьому, доводи відповідача щодо включення до переліку послуг за вказаним актом деяких робіт помилково, послуг, які фактично не надані, підписання цього документа із визначенням вартості робіт на майбутнє, авансом , з відстроченням платежу, судом відхилені з огляду на підписання вказаного акту без будь-яких зауважень та претензій, висловлених у визначений п.3.4 договору строк.

Також аргументи відповідача про визначення за результатами службового розслідування фактичного обсягу наданих послуг на суму 6400,00 грн, які оплачені у грудня 2019, не є належним доказом звільнення від оплати Акту №1 у повному обсязі на визначену у ньому вартість послуг 35 000,00 грн., оскільки умовами договору перевірка вказаних послуг на предмет належності після підписання акту, що підтверджує їх прийняття, не передбачена, доказів реалізації відповідачем, як замовником права на висловлення вмотивованих зауважень про невідповідність виконаної позивачем роботи узгодженим у п.2.2 договору домовленостям та переліку послуг, суду не надано.

Щодо Акту здачі-приймання виконаних робіт (надання послуг) № 2 від 01.02.2020 за період з 15.11.2019 по 01.02.2020 на суму 31 000,00 грн, суд зазначає наступне.

Примірник долученого до позову Акту № 2 від 01.02.2020 на суму 31 000,00 грн відповідачем не підписаний, докази його передачі для підписання відповідачу у визначеному п.3.3 договору, у т.ч. у день його складання суду не надано.

За доводами позивача вказаний Акт був направлений позивачу 01.10.2020, водночас за відсутності опису вкладення в цінний лист до поштового відправлення № 0209507977800 вказані аргументи не підтвердженні належними засобами доказування.

Листуванням сторін встановлено, що 10.11.2020 позивачем було направлено відповідачу вимогу від 09.11.2020, за змістом якої вказано, що вартість виконаних робіт за Актом № 2 визначена у розмірі 31 000,00 грн, проте відповідачем у відповідь на вказану вимогу, як і на попередню вимогу від 01.10.2019 (які також не містять у переліку додатків посилань на акт № 2), висловлено заперечення щодо отримання послуг від позивача у зазначений ним період, зокрема з 16.11.2019 по 01.02.2020 та безпідставності їх оплати.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Проаналізувавши обставини спірних правовідносин, надавши оцінку доводам обох учасників справи, враховуючи принцип вірогідності доказів, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування обставин, якими він обґрунтовує заявлені вимоги про стягнення з відповідача вартості наданих послуг за Актом № 2 від 01.02.2020 на суму 31 000,00 грн, зокрема факту їх замовлення та узгодження відповідачем, та фактичного надання цих послуг, що було б підставою для здійснення розрахунків між сторонами в частині вартості робіт за вказаним Актом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення основної заборгованості частково на суму 28600,00 грн вартості наданих юридичних послуг по Акту № 1 від 15.11.2019, з урахуванням часткової оплати, яка позивачем не оспорюється.

За прострочення виконання зобов`язання позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6457,60 грн пені, 2636,49 грн інфляційних втрат, 1873,68 грн 3% річних.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Умовами п.4.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неплатежу за кожний день прострочення.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що розрахунок заявлених до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати здійснений на суми заборгованості по кожному акту.

Оскільки судом визнано обґрунтованою та доведеною належними засобами доказування заборгованість у розмірі 28 600,00 грн вартості неоплачених послуг по Акту № 1 від 15.11.2019 на суму 35 000,00 грн, підставними є нарахування за прострочення виконання зобов`язання по вказаному акту.

Здійснивши перевірку розрахунку позивача, судом встановлено, що у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання правомірними є стягнення з відповідача:

4079,06 грн пені за період з 18.11.2019 по 18.05.2020, нарахованої на суму 35000,00 грн.

1124,38 грн 3% річних та 1346,70 грн інфляційних втрат за період з 18.11.2019 по 15.12.2020, розрахунок яких здійснено за період з 18.11.2019 по 03.12.2020 на суму 35000,00 грн боргу та за період з 04.12.2020 по 15.12.2020 на суму 28600,00 грн боргу.

В задоволенні решти заявлених сум пені, 3% річних та інфляційних втрат судом відмовлено за недоведеністю підстав нарахування.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 4053,94 грн збитків у вигляді упущеної вигоди від можливості розміщення позивачем грошових коштів на депозиті ПАТ "КБ "Приватбанк" за період з 01.12.2019 по 01.12.2020 судом не задовольняються, з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: у т.ч. неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Згідно зі статтею 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

За змістом викладеного для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка має прояв у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме цього порушення зобов`язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Крім того, необхідно врахувати заходи, вжиті кредитором щодо одержання упущеної вигоди.

Відсутність будь-якої із зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності порушника у виді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків у виді упущеної вигоди.

В обґрунтування вимог про стягнення з відповідача упущеної вигоди позивач зазначає, що заявлену до стягнення суму становлять грошові кошти, які є неотриманими відсотками, які позивач міг би отримати у разі розміщення на депозитному рахунку.

Однак, надані позивачем розрахунки є теоретичними, побудованими на можливих очікуваннях отримання певного доходу та не підтверджені відповідними документами, що свідчили би про конкретний розмір прибутку, який міг би і повинен був би отримати позивач, якщо відповідач здійснив би оплату наданих послуг у повному обсязі та у визначений строк.

Доказів укладення із банком договору банківського вкладу, наміру розміщення на рахунку саме спірної суми, як і наявності елементів усього складу елементів цивільно-правової відповідальності у вигляді укладення збитків, позивачем суду не надано.

Таким чином, з огляду на наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача упущеної вигоди в розмірі 4053,94 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Вадима Миколайовича є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 28600,00 грн боргу, 4079,06 грн пені, 1124,38 грн 3% річних та 1346,70 грн інфляційних втрат. В решті позову належить відмовити у зв`язку із безпідставністю нарахування.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХНОДИЗАЙНСИСТЕМ" (02021, м.Київ, вул. Вербицького, буд. 30А, оф. 3, код ЄДРПОУ 43155107) на користь Фізичної особи-підприємця Гаврилюка Вадима Миколайовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 28600 (двадцять вісім шістсот) грн. 00 коп основного боргу, 4079 (чотири тисячі сімдесят дев`ять) грн. 06 коп пені, 1124 (одну тисячу двадцять чотири) грн. 38 коп 3% річних, 1346 (одну тисячу триста сорок шість) грн. 70 коп інфляційних втрат, 990 (дев`ятсот дев`яносто) грн. 14 коп витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак