Рішення

від 26.02.2021 по справі 910/20438/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2021Справа № 910/20438/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАМИРІС" (61145, м.Харків, вул. Новогородська, 1, к. 2, код ЄДРПОУ 37459570)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКОРД-ОЛМІ" (01042, м.Київ, бульвар Дружби Народів, 7, кв. 11, код ЄДРПОУ 36086150)

про стягнення 277812,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАМИРІС" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКОРД-ОЛМІ" про стягнення 277 812,00 грн безпідставно отриманих грошових коштів за платіжними дорученнями № 1145 від 16.10.2020, № 1144 від 16.10.2020.

Також у позовній заяві позивачем заявлено, що орієнтовний розрахунок судових витрат включає 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 28.12.2020 відкрив провадження у справі №910/20438/20, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, визначив сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив, а також відповідачу: строк для подання заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження до 18.01.2021.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477036070, ухвала суду від 28.12.2020 була надіслана позивачу на адресу зазначену у позовній заяві та відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернена до суду 14.01.2021 із зазначенням причини повернення адресат відсутній за вказаною адресою .

14.01.2021 позивач подав до суду письмові пояснення по справі щодо помилкової сплати коштів на заявлену суму та відсутність будь-яких рахунків на оплату та договорів із відповідачем.

Тож, надання позивачем вказаних пояснень свідчить про обізнаність щодо розгляду справи та змісту ухвали суду від 28.12.2020.

Відповідач правом на подачу відзиву на позов не скористався, заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не надав, ухвалу суду від 28.12.2020 отримав поштовим відправленням № 0105477036089 - 12.01.2021, будь-яких заяв та клопотань до суду не надходило.

У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про продовження процесуальних строків, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

16.10.2020 позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю ДАМИРІС (код ЄДРПОУ 37459570) за платіжними дорученнями від 16.10.2020 № 1144 на суму 127 512,00 грн, № 1145 на суму 150 300,00 грн перерахував на рахунок відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю КОНКОРД-ОЛМІ ( код ЄДРПОУ 36086150), відкритий у АТ АЛЬФА-БАНК , грошові кошти на загальну суму 277 812,00 грн із призначенням платежу сплата за будматеріали згідно рах № 77, № 78 від 16.10.2020 .

28.11.2020 позивач надіслав на адресу відповідача лист за вих.№ 26/11/10 від 26.11.2020 з вимогою негайного повернення коштів у сумі 277 812,00 грн, перерахованих на користь ТОВ КОНКОРД-ОЛМІ 16.10.2020 без наявності будь-яких договірних відносин. В якості доказів надсилання позивачем долучено до позову опис вкладення та накладна № 6116610828248 від 26.11.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскільки він не укладав жодних договорів постачання, не отримував від відповідача рахунків №77, №78 від 16.10.2020 на спірні суми, перераховані за платіжними дорученнями №№ 1144, 1145 від 16.10.2020 кошти

у сумі 277812,00 грн є безпідставно набутим майном та підлягають поверненню в порядку статті 1212 України.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд враховував наступне.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

За приписами частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, застосування статті 1212 Цивільного кодексу України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Або ж коли набуття відбулось у зв`язку з договором, але не на виконання договірних умов. Чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання коштів).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 02.10.2013 у справі № 6-88цс13, від 02.09.2014 у справі № 910/1620/13, від 14.10.2014 у справі №922/1136/13 та від 25.02.2015 у справі № 910/1913/14, від 02.02.2016 у справі №6-3090цс15 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.03.2018 р. у справі № 904/5844/17.

Положення глави 83 застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз вказаної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного Суду України, викладена в постанові від 24.09.2016 у справі № 6-122цс14).

Позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у розмірі 277812,00 грн. згідно платіжних доручень № 1144 від 16.10.2020 на суму 127 512,00 грн, № 1145 від 16.10.2020 на суму 150 300,00 грн, із призначенням платежу: сплата за будматеріали згідно рах № 77, № 78 від 16.10.2020 .

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

За умовами статті 640 Цивільного кодексу України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до абз. 2 п.п. 1.24 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Згідно абз. 2 п.п. 1.23 ст. 1 Закону України Про платіжні системи та переказ коштів в Україні неналежним отримувачем є особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

За умовами пункту 2.35 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою правління Національного банку України №22 від 21.01.2004, кошти, що помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем за будь-яких причин коштів у зазначений строк повернення їх здійснюється в судовому порядку.

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів існування будь-яких договорів укладених між позивачем і відповідачем на виконання яких у позивача наявне зобов`язання з перерахування відповідачу 277 812,00 грн., тобто відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави у розумінні статті 1212 Цивільного кодексу України.

Доказів повернення відповідачем суми 277 812,00 грн, у т.ч. на вимогу №26/11/20 від 26.11.2020, або ж висловлення заперечень, пояснень щодо підставності отримання цих коштів, суду не надано.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку, що заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАМИРІС" вимоги про повернення 277812,00 грн є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті позову покладаються на відповідача.

Також у позовній заяві позивачем заявлено клопотання про покладення на відповідача 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копію угоди про надання правової допомоги від 01.12.2020, укладеної між ТОВ "ДАМИРІС", як клієнтом та адвокатом Маленком Ю.А.; копію свідоцтва про право Маленко Ю.А. на заняття адвокатською діяльністю № 1690 від 11.03.2009, копію видаткового касового ордеру № 66 від 02.12.2020 на суму 13 000,00 грн витрат по угоді про надання правової допомоги від 01.12.2020, які суд приймає в якості належних та достатніх доказів на підтвердження факту надання адвокатом Маленком Ю.А. професійної правничої допомоги ТОВ ДАМИРІС в межах даної справи про стягнення з ТОВ КОНКОРД-ОЛМІ безпідставно отриманих коштів.

Враховуючи співмірність винагороди за адвокатські послуги у розмірі 13 000,00 грн, яка погоджена сторонами у фіксованому розмірі, з обсягом наданих послуг, ціною позову, доведеність факту надання відповідних послуг позивачу, за відсутності заперечень відповідача та заяви про зменшення розміру заявлених витрат, суд дійшов висновку про можливість покладення на відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 13 000,00 грн .

Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 233, 236-240, 248-250 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНКОРД-ОЛМІ" (01042, м.Київ, бульвар Дружби Народів, 7, кв. 11, код ЄДРПОУ 36086150) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАМИРІС" (61145, м.Харків, вул. Новогородська, 1, к. 2, код ЄДРПОУ 37459570) 277 812 (двісті сімдесят сім тисяч вісімсот дванадцять) грн. 00 коп боргу, 3750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) грн. 00 коп витрат по сплаті судового збору, 13 000 (тринадцять тисяч) грн. 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набранням рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак