Рішення від 23.02.2021 по справі 910/17885/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.02.2021Справа № 910/17885/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" (02092, м. Київ, вул. Алматинська, будинок 35-А; ідентифікаційний код 42793528)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ" (04655, м. Київ, вул. Полярна, будинок 20; ідентифікаційний код 31511844)

про стягнення 224 236, 00 грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ" про стягнення 224 236, 00 грн, у зв`язку з порушення договірних зобов`язань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.11.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" залишено без руху, позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду уточненої позовної заяви із приведеною у відповідність прохальною частиною позову (зазначенням окремо сум: основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат).

02.12.2020 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла уточнена позовна заява.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

04.01.2021 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, з якого вбачається, що відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи, що позовна заява не містить жодного доказу отримання покупцем рахунку від постачальника, на підтвердження факту, як прострочення сплати заборгованості за договором поставки, так, відповідно на підтвердження існування порушеного права позивача. Також відповідач зазначає про безпідставність намагань позивача надання в якості доказів листи, оскільки, надані листи не містять жодного зазначення визначення факту існування простроченої заборгованості.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи, відповідно до ч. 5, 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої сторони про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи

Розглянувши подані до суду матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.12.2019 між ТОВ "Нарні-Трейд" (далі - постачальник) та ТОВ "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ" (далі - покупець) був укладений договір поставки № 04122019 за умовами якого постачальник зобов`язується на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупця продукцію (в подальшому - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий товар.

За умовами п. 2.1, 2.2. та 2.3. договору ціна товару, який має бути поставлений за цим договором, визначається у відповідних специфікаціях. Порядок і умови розрахунків визначаються сторонами у відповідній специфікації. Сторони здійснюють розрахунки за цим договором у безготівковій формі.

Постачальник зобов`язується поставити товар в строки, визначені відповідною специфікацією (п. 3.1. договору).

Згідно п. 12.1. цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2020, але у будь-якому випадку до повного виконання зобов`язань, що виникають під час дії договору.

Як про це зазначає позивач, ним відповідно до умов специфікації № 1 до договору 04.12.2019 було здійснено поставку відповідачу "метанолу (спирт технічний) марки А" у кількості 11,3 т загальною вартістю 276 850, 04 грн. Даний факт підтверджується видатковою накладною № 9 від 04.12.2019. Разом з товаром відповідачу було передано усі супровідні документи, передбачені специфікацією, у тому числі, рахунок на оплату товару.

Втім, позивач вказує, що відповідачем 20.02.2020 з простроченням у 68 днів було проведено часткову оплату вартості товару у розмірі 76 850, 04 грн, будь-яких інших платежів в рахунок оплати боргу здійснено не було.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач вказує, що відповідачем в порушення договірних зобов`язань здійснено лише часткову оплату поставленого товару, внаслідок чого в останнього й утворилася заборгованість за поставлений товар, що складає 200 000,00 грн. Крім того, виходячи із суми основного боргу позивачем було здійснено нарахування інфляційних втрат в сумі 3 800, 00 грн, пені в сумі 15 094, 00 грн та 3% річних в сумі 5 342, 00 грн.

У поданому відзиві відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи про:

- відсутність доказів отримання покупцем рахунку від постачальника, на підтвердження факту, як прострочення сплати заборгованості за договором поставки, так, відповідно на підтвердження існування порушеного права позивача.

- безпідставність намагань позивача надання в якості доказів листи, оскільки, надані листи не містять жодного зазначення визначення факту існування простроченої заборгованості.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору поставки № 04122019 від 04.12.2019, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Відповідно до п. 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до п. 1 специфікації № 1 до договору поставки № 04122019 від 04.12.2019 постачальник зобов`язується поставити покупцеві "метанолу (спирт технічний) марки А" на загальну суму 276 850, 04 грн.

Судом встановлено, що на виконання обумовлених сторонами договірних зобов`язань позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 276 850, 04 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № 9 від 04.12.2019. Вказана накладна підписана сторонами та скріплена печатками установ, зокрема й зі сторони відповідача без будь яких зауважень до кількості, якості та ціни поставленого товару, що тим самим підтверджує факт поставки позивачем товару та відповідно його прийняття відповідачем

Відтак, суд дійшов висновку, що дана накладна є належним, допустимим та достовірними доказом при вирішення даного спору, адже, підтверджує факт виконання умов договору з боку позивача та відповідно факт виникнення у відповідача зобов`язань щодо оплати поставленого товару.

Згідно ст. 530 цього Кодексу якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В п. 2.2. договору сторони дійшли згоди, що порядок і умови розрахунків визначаються сторонами у відповідній специфікації.

Так, згідно п. 9 специфікації № 1 до договору поставки № 04122019 від 04.12.2019 оплата по факту поставки, протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання видаткової накладної та отримання рахунку від постачальника.

Відповідно до п. 7 специфікації № 1 до договору поставки № 04122019 від 04.12.2019 разом з товаром постачальник зобов`язаний передати покупцеві наступні документи, що стосуються товару: сертифікат про походження товару, сертифікат якості на товар, рахунок фактуру, видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, посвідчення про калібрування автоцистерни.

Позивач відзначає, що разом з товаром відповідачу було передано усі супровідні документи, передбачені специфікацією, у тому числі у рахунок на оплату.

Як про це вказує позивач, та що у свою чергу не заперечує відповідач 20.02.2020 ним було проведено часткову оплату вартості товару у розмірі 76 850, 04 грн.

Таким чином, виходячи із викладеного вище, суд приходить до висновку, що здійснення відповідачем часткової оплати поставленого товару та не заперечення факту отримання супровідних документів, що визначені в п. 7 специфікації 1, відповідно до якого зокрема, й передбачено надання рахунку на оплату, тим самим спростовують твердження відповідача щодо неотримання такого рахунку.

Відтак, суд зазначає, що враховуючи п. 9 специфікації 1, у відповідача виник обов`язок щодо здійснення оплати товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання видаткової накладної та отримання рахунку від постачальника. Враховуючи, дату підписання видаткової та отримання рахунку - 04.12.2019, відповідач був зобов`язаний здійснити оплату товару у строк до 02.02.2020, а оскільки, цей день припадає на вихідний, то останнім днем оплати є наступний робочий день - 03.02.2020.

Суд також вказує, що в матеріалах справи міститься лист відповідача від 31.01.2020 в якому останній зазначає на підстави затримки сплати заборгованості, а також просить з порозумінням віднестися до затримки з погашення заборгованості та гарантує погашення існуючої заборгованості до кінця першого кварталу 2020 року.

Отже, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач є таким, що допустив порушення виконання грошового зобов`язання, а відтак, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 200 000,00 грн.

При цьому суд звертає увагу на тому, що доказів щоб слідували про виконання відповідачем зобов`язань в повному обсязі на момент вирішення спору в матеріалах справи не міститься. Доводів позивача щодо наявної заборгованості за поставлений товар, відповідачем спростовано не було.

За змістом положень ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 та 3 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача та відповідно не надав суду доказів здійснення ТОВ "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ" повної оплати поставленого товару, то за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору поставки № 04122019 від 04.12.2019 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимога позивача про стягнення заборгованості в розмірі 200 000, 00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 3 800, 00 грн, пені в сумі 15 094, 00 грн та 3% річних в сумі 5 342, 00 грн, то суд вказує наступне.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по оплаті поставленого позивачем товару не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань. У зв`язку з чим, наявні підстави для застосування встановленої законом та договором відповідальності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.4. договору передбачено, що за порушення умов оплати товару покупець на вимогу постачальника сплачує останньому пеню у розмірі облікової ставки, встановленої Національним банком України за кожен день прострочення.

За умовами ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, суд зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Також, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань ).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України Про індексацію грошових доходів населення у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Відтак, оскільки вище судом було встановлено, що згідно специфікації 1, обов`язок щодо здійснення оплати товару протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з моменту підписання видаткової накладної та отримання рахунку від постачальника, у зв`язку з чим, вказано, що останнім днем оплати є - 03.02.2020, то за таких обставин, початком прострочення виконання зобов`язання є наступний день - 04.02.2020 з якого й потрібно здійснювати нарахування.

Суд здійснивши перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за повні місяці, дійшов висновку, що обґрунтованими сумами, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пені є 11 508, 20 грн, 3% річних - 4 508, 20 грн, відтак вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Разом з тим, вимога позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 3 800, 00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арабський енергетичний альянс ЮЕЙ" (04655, м. Київ, вул. Полярна, будинок 20; ідентифікаційний код 31511844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Нарні-Трейд" (02092, м. Київ, вул. Алматинська, будинок 35-А; ідентифікаційний код 42793528) суму основного боргу в розмірі 200 000 (двісті тисяч) грн 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 3 800 (три тисячі вісімсот) грн 00 коп., пені в розмірі 11 508 (одинадцять тисяч п`ятсот вісім) грн 20 коп., 3% річних в розмірі 4 508 (чотири тисячі п`ятсот вісім) грн 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 297 (три тисячі двісті дев`яносто сім) грн 25 коп.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 23.02.2021

Суддя Д.О. Баранов