Рішення

від 22.02.2021 по справі 916/3060/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" лютого 2021 р.м. Одеса Справа № 916/3060/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Демешина О. А., при секретарі судового засідання Рибці Ю. Е., розглянувши матеріали справи № 916/3060/20

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СБПМ" (код - 36424641, 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, буд. 33Б, поверх 14, кімната 30)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ХІМАЛЬЯНС" (код - 33508990, 65014, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 38, нежитлові приміщення № 2)

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Аграрний фонд» (код ЄДРПОУ 38926880, вул. Очаківська/пров. Очаківський, 5/6, м. Київ, 03151, телефон 044 277 27 00, електронна пошта info@agrofond.gov.ua )

про розірвання договору зберігання та зобов`язання вчинити дії

з підстав порушення умов договору

Представники сторін:

від позивача: Нестерова І.В.

від відповідача: Гульчак О.В.

від третьої особи: Гоцко Р.В.

СУТЬ СПОРУ : 27.10.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СБПМ" (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХІМАЛЬЯНС" (далі - Відповідач) яким просить суд:

- розірвати Договір зберігання № ВЗ 1/21.01.19 від 21.01.2019 р., укладений між Позивачем та Відповідачем;

- зобов`язати Відповідача забрати з місця зберігання за адресою: Рівненська область. Рівненський район, с. Нова Любомирка, амонію нітрат (аміачну селітру) в кількості 1 062,000 тонни (одна тисяча шістдесят дві тонни);

28.10.2020 року суд відкрив провадження по справі, ухвалив справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

19.11.2020 року суд залучив до участі у справі № 916/3060/20 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Акціонерне товариство «Аграрний фонд»

Ухвалою від 11.01.2021р. суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

14.12.2020 року суд отримав письмові пояснення третьої особи - вважає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами протиправної поведінки відповідача у вигляді порушення договірного зобов`язання, яка спричинила шкідливий результат для контрагента.

17.12.2020 року Позивач надав суду додаткові пояснення до позовної заяви - вважає заявлені позовні вимоги законними.

30.12.2020 року суд отримав відзив на позов. Суд враховує, що Відповідач був вчасно обізнаний про розгляд справи Господарським судом, ухвалу про відкриття провадження по справі отримав 02.11.2020 року (поштове повідомлення - т.1, а.с. 102), тому відзив наданий із значним порушенням строку, встановленого судом. Підстав для поновлення строку на подання відзиву судом не вбачається, тому відзив до розгляду суд не приймає.

11.01.2021 року Позивач надав суду відповідь на письмові пояснення третьої особи - не погодився із правовою позицією третьої особи.

15.01.2021 року суд отримав відповідь на відзив на позовну заяву - Позивач просить суд залишити поданий відзив без розгляду та не враховувати його під час судового розгляду справи.

25.01.2021 року суд оголосив перерву з викликом представника третьої особи Акціонерного товариства «Аграрний фонд» у судовому засіданні до 11.02.2021 р. на 10:00.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.02.2021 року провадження у справі в частині зобов`язання ТОВ „ХІМАЛЬЯНС» забрати з місця зберігання 1 062,000 тони амонію нітрату (аміачної селітри) - закрито.

Тому, судом розглядається позов в частині позовних вимог про розірвання Договору зберігання № ВЗ 1/21.01.19 від 21.01.2019 р., укладеного між Позивачем та Відповідачем.

В С Т А Н О В И В :

21.01.2019 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір зберігання № В З1/21.01.19.

Відповідно до п. 1.1. 1.4 Договору зберігання, Поклажодавець (Відповідач) передає, партіями Зберігачу (Позивач) різне майно товарної групи за кодом 31 УКТЗЕД "Добрива", яке Зберігач приймає на відповідальне зберігання та зобов`язується повернути Поклажодавцеві у схоронності. Термін, на який Зберігач приймає Майно на відповідальне зберігання зазначається в Акті приймання Майна на відповідальне зберігання.

Підпунктом 2.1.11 Договору зберігання передбачено, що Зберігач (Позивач) повертає Майно повністю або частково за першою вимогою Поклажодавця (Відповідача) не пізніше 2-х (двох) робочих днів з дня одержання такої вимоги.

Місце зберігання майна: Рівненська область, Рівненський район, с. Нова Любомирка.

Так, на виконання умов Договору зберігання, протягом лютого-березня 2019 р. Відповідач передав на зберігання Позивачу амонію нітрату (селітри аміачну) в загальній кількості 1 112,000 тонн (одна тисяча сто дванадцять тонн), в тому числі 978,00 тонн у біг-бегах по 1000 кг та 134,00 тонни у мішках по 50 кг, що підтверджується підписаними Позивачем та Відповідачем Актами прийому-передачі на збереження до Договору зберігання № ВЗ 1/21.01.19 від 21.01.2019 р.

В подальшому, на вимогу Відповідача, у серпні 2020 року зі зберігання йому було повернуто Позивачем амонію нітрат (селітру аміачну) в кількості 50 (п`ятдесят) тонн, що підтверджується підписаними між Позивачем та Відповідачем Актами повернення майна зі збереження до Договору зберігання № ВЗ 1/21.01.19 від 21 січня 2019 р.

Під час розгляду справи Позивач надав суду документи, які підтверджують вивезення Відповідачем 1040,00 тонни амонію нітрату (аміачної селітри) та зазначив, що решта майна в нього відсутня у зв`язку з тим, що під час зберігання у багатьох тарних пропіленових пакуваннях утворилися розриви і аміачна селітра з них висипалася. Тому, з огляду на фізико-хімічні властивості цієї речовини та з метою уникнення вибухонебезпечних ситуацій, розсипи аміачної селітри змивалися водою.

Відповідач підтвердив вивезення 1040,00 тонни амонію нітрат (аміачну селітру) та відсутність у Позивача решти майна, зобов`язання забрати яке є предметом спору по справі.

Таким чином, на теперішній час, Позивач не повернув Відповідачу, а Відповідач не вивіз 22,00 тонни амонію нітрат (аміачну селітру). При цьому обидві сторони наполягають на фактичну відсутність зазначеного майна на зберіганні у Позивача.

Вказані обставини визнані учасниками справи та підтверджені матеріалами справи.

Позов про розірвання, укладеного між сторонами по справі, Договору зберігання № ВЗ 1/21.01.19 від 21.01.2019р., з посиланням на вимоги ст.188 ГК України та ст.651 ЦК України, ґрунтується на тому, що Позивач більше ніж 1,5 року безоплатно зберігає амонію нітрат (селітру аміачну), який вже втратив свої належні якісні характеристики в зв`язку зі спливом 6-місячного гарантійного строку зберігання та який в силу своїх фізико-хімічних властивостей став небезпечним для людей і оточуючого середовища. Внаслідок руйнування пакування (тари), в якій зберігається амонію нітрат (аміачна селітра), Позивачу завдана шкода у вигляді пошкодження піддонів та покриття у місці зберігання. Крім того, Позивач позбавлений можливості використовувати місце зберігання з метою отримання прибутки від для оплатного зберігання іншої продукції інших суб`єктів господарювання.

Третя особа у письмових поясненнях зазначила, що є власником 1056,000 тонн амонію, які перебувають на зберіганні у Відповідача по справі, а Позивач не надав доказів того, що він зберігає саме мінеральні добрива АТ "Аграрний фонд".

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору, відповідно ст. 3 ЦК України.

Згідно п. 1, ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідно до ст. 629 ЦК України.

Аналогічні положення містить і ГК України.

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі з договорів. Невиконання своїх зобов`язань за умовами договору є підставою виникнення відповідальності.

У ч. 2 ст. 193 Господарського Кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із ч. 1 ст. 626 та ч. 1 ст. 628, ст. 629 Цивільного Кодексу України договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір є обов`язковим до виконання сторін.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, відносини, що склались між Позивачем та Відповідачем ґрунтуються на Договорі зберігання № ВЗ 1/21.01.19 від 21.01.2019 року, за умовами якого Поклажодавець (Відповідач) передає, партіями Зберігачу (Позивач) різне майно товарної групи за кодом 31 УКТЗЕД "Добрива", яке Зберігач приймає на відповідальне зберігання та зобов`язується повернути Поклажодавцеві у схоронності.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором зберігання.

Згідно ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Згідно ст. 948 ЦК поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Пунктом 1.3. договору зберігання № ВЗ 1/21.01.19 від 21.01.2019 року встановлено, що термін на який зберігач приймає майно на відповідальне зберігання зазначається в Акті приймання майна на відповідальне зберігання.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи актів прийому-передачі на збереження майна по вищевказаному договору - ні одним з них термін зберігання не було встановлено.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листами від 27.08.2020р. за № 934/1 та від 25.09.2020р. за № 1018 двічі звертався до відповідача з пропозиціями щодо розірвання договору та пропонував забрати, прийняте по вищевказаному договору майно на зберігання.

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

При цьому, в якості підстав для розірвання Договору Позивач посилається на сплив гарантійного строку зберігання майна, погіршення його якісних характеристик, завдання шкоди у вигляді пошкодження піддонів та покриття внаслідок руйнування пакування (тари) і розсипання аміачної селітри та неможливість використовувати місце зберігання по угодам з іншими суб`єктами підприємницької діяльності.

Частиною 1 статті 946 ЦК України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Підпунктом 3.1.2 пункту 3.1. Договору було встановлено порядок, розміри та строки здійснення оплати Відповідачем за послуги Позивача із зберігання майна.

Тобто, приймаючи по договору майно на зберігання Позивач розраховував на отримання прибутку від надавання відповідних послуг Відповідачу.

Між тим, Позивач, в якості підстав для розірвання договору, не посилається на невиконання Відповідачем обов`язків щодо здійснення своєчасних розрахунків з Позивачем у повному обсязі.

Отже, жодна із вказаних Позивачем підстав не може вважатися істотним порушенням договірних умов, оскільки Позивач не був позбавлений того на що він розраховував, укладаючи з Відповідачем Договір зберігання № ВЗ 1/21.01.19 від 21.01.2019 р.

Частиною 2 статті 947 ЦК України встановлено, що витрати, які сторони не могли передбачити при укладенні договору зберігання (надзвичайні витрати), відшкодовуються понад плату, яка належить зберігачеві.

Тобто, заявлені Позивачем підстави розірвання спірного договору про завдану йому шкоду у вигляді пошкодження піддонів та покриття, може бути предметом іншого спору щодо стягнення з Відповідача надзвичайних витрат, а не істотним порушенням умов договору.

Неможливість же використання місця зберігання для отримання прибутку по договорам зберігання з іншими особами, також, за умов належного доказування цих обставин, може бути предметом спору щодо відшкодування збитків у вигляді упущеної вимоги, та не є підставою для розірвання спірного договору зберігання з підстав його істотного порушення з боку Відповідача, оскільки це не є те, на що розраховував Позивач при укладенні з Відповідачем Договір зберігання № ВЗ 1/21.01.19 від 21.01.2019 р.

Крім того, слід зазначити, що строк зберігання за договором зберігання і строк дії договору зберігання - не є тотожними категоріями.

Пунктом 7.9. спірного Договору зберігання передбачено, що він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до повного його виконання Сторонами.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

На момент вирішення спору залишилось невиконаним зобов`язання Позивача (зберігача) повернути Відповідачу (поклажодавцю) 22 тони амонію нітрату (селітри аміачної), приймаючи до уваги, що взагалі на зберігання було цього товару передано в кількості 1062-х тон, а повернуто 1040 тон, та з огляду на те, що амонію нітрат (селітра аміачна) є річчю, що має ознаки властиві усім речам того ж роду, та, в даному випадку, вимірюється вагою. Тобто - є річчю визначеною родовими ознаками.

Відповідно до частини 2 статті 184 ЦК України - річ, що має лише родові ознаки, є заміною.

Тому, встановлені та визнані сторонами справи обставини відсутності у Позивача амонію нітрату (аміачної селітри) в кількості 22 тон та відсутність, у зв`язку з цим, предмету спору в частині позовних вимог про зобов`язання Відповідача забрати майно, що знаходилось на зберіганні, - не спростовує існування у Позивача на цей час зобов`язання повернення Відповідачу 22-х тон аміачної селітри, як речі, що має родові ознаки та є замінною.

Крім того, в матеріалах справи відсутні докази виконання Відповідачем зобов`язання щодо здійснення оплати відповідно до п.3.1.2. договору на підставі актів прийому-передачі при поверненні із зберігання 1040 тон амонію нітрату (аміачної селітри), оскільки до матеріалів справи на надано відповідних платіжних документів з призначенням платежу за зберігання майна при його поверненні.

Таким чином, на цей час спірний договір є діючим, оскільки повного його виконання сторонами не відбулося.

Як зазначалось вище, підстав для його розірвання в порядку ст.651 ЦК України - судом не вбачається.

За таких обставин, у задоволені позову в частині розірвання Договору зберігання № ВЗ 1/21.01.19 від 21.01.2019 р. слід відмовити, з покладенням на позивача судових витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволені позову в частині розірвання Договору зберігання № ВЗ 1/21.01.19 від 21.01.2019 р. - відмовити.

Провадження у справі в частині зобов`язання ТОВ „Хімальянс» забрати з місця зберігання 1062 тон амонію нітрату (аміачної селітри) - закрито ухвалою суду від 22.02.2021 року .

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.241 ГПК України

та може бути оскаржено в порядку ст.ст.253-259 ГПК України

Повний текст складено 26 лютого 2021 р.

Суддя О.А. Демешин