Рішення

від 11.02.2021 по справі 917/1481/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2021р. Справа № 917/1481/20

Суддя господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., при секретарі судового засідання Кобець Н.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Фермерського господарства "Фортуна", вул. Молодіжна, буд. 26 с.Полив"яне, Миргородського району, Полтавської області , код ЄДРПОУ 32728428

до Фізичної особи - підприємця Шарая Вячеслава Миколайовича, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1

про стягнення грошових коштів,

В судовому засіданні судом ухвалено та складено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фермерське господарство "Фортуна" (далі - ФГ "Фортуна", позивач) звернулось до господарського суду Полтавської області із позовною заявою ( вх. №1624/20 від 10.09.2020 р.) до Фізичної особи - підприємця Шарая Вячеслава Миколайовича (далі - ФОП Шарай В.М., відповідач) про стягнення:

- 162 432, 87 грн. за Договором позики грошових коштів №1 від 07.12.2017 р., з яких 100 000, 00 грн. основного боргу та 62 432, 87 грн. 36 % річних ;

- 1 094 915, 00 грн. за Договором позики грошових коштів №2 від 15.02.2018 р., з яких 700 000, 00 грн. основного боргу та 394 915, 00 грн. 36 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов"язань в частині своєчасного повернення суми отриманої позики, що призвело до виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем у заявленій до стягнення сумі.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2020 р. даний позов був переданий на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 15.09.2020 р. вищевказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач у визначений судом строк усунув вказані недоліки.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.09.2020р. позовну заяву Фермерське господарство "Фортуна" прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі № 917/1481/20. Справу постановлено розглядати у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання з розгляду справи призначено на 29.10.2020р., встановлено строки подання сторонами по справі заяв по суті справи.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 29.10.2020р. продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 03.12.2020р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.12.2020р. закрито підготовче провадження у справі № 917/1481/20, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.01.2021р.

Згідно ухвали господарського суду Полтавської області від 14.01.2021р. у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошеного перерву до 11.02.2021р. Явка представників сторін в судове засідання обов"язковою не визнавалась.

Позивач у справі належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 14.01.2021р. (а.с. 148, 153).

Від представника позивача через канцелярію суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності (вх. № 1559 від 10.02.2021р.).

Зазначене клопотання не суперечить вимогам чинного законодавства та задовольняється судом.

Ухвала господарського суду Полтавської області від 14.01.2021р., рівно як ухвали суду від 30.09.2020 р. та 03.12.2020р., які направлялись відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві, повернуті підприємством зв"язку до господарського суду з відміткою у зв"язку з відсутністю адресата за вказаною адресою (а.с. 111-114, 139-142, 149-152).

При цьому, як свідчать матеріали справи, ухвала господарського суду Полтавської області від 29.10.2020р. у даній справі була отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 120).

За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідач - Фізична особа - підприємець Шарай Вячеслав Миколайович ( код НОМЕР_1 ) зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що співпадає з його місцезнаходженням, зазначеним у позовній заяві.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням, зокрема, ухвали.

Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 14.01.2021р. вважається врученою відповідачу.

Також суд зауважує, що ухвала господарського суду Полтавської області від 14.01.2021р. по даній справі розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Відповідач відзив на позов не надав.

Відповідно до ст. 165 (ч. 9) Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що явка в судове засідання представників позивача і відповідача обов"язковою не визнавалась, а ненадання відповідачем відзиву на позов встановлений судом строк без поважних причин не перешкоджає розгляду справи по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Під час розгляду справи судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

23.01.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "СЛАВ АГРО ПЛЮС" (далі - ТОВ "СЛАВ АГРО ПЛЮС") (за умовами договору - Цедент) та ФГ "Фортуна" (позивач, за умовами договору - Цесіонарій) укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) № 1 (далі - Договір цесії № 1) (а.с. 24-25), згідно п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за Договором позики грошових коштів № 2 від 15.02.2018р. між Цедентом і ФОП Шараєм Вячеславом Миколайовичем (надалі іменуються - Боржник).

Відповідно до п. 2 Договору цесії № 1 за цим Договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних обов`язків: а) повернення за кредитним договором 700 000,00грн.; б) сплата 36 відсотків річних від неповернутої суми.

До Цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги Цедента в обсязі та на умовах, визначених Договором позики грошових коштів № 2 від 15.02.2018р. (п. 2.1. Договору).

Також 23.01.2020р. між ТОВ "СЛАВ АГРО ПЛЮС" (за умовами договору - Цедент) та ФГ "Фортуна" (позивач, за умовами договору - Цесіонарій) укладено Договір відступлення права вимоги (цесії) № 2 (далі - Договір цесії № 2) (а.с. 26-27), згідно п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за Договором позики грошових коштів №1 від 07.12.2017р. між Цедентом і ФОП Шараєм Вячеславом Миколайовичем (надалі іменуються - Боржник).

Відповідно до п. 2 Договору цесії № 2 за цим Договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних обов`язків: а) повернення за кредитним договором 100 000,00грн.; б) сплата 36 відсотків річних від неповернутої суми.

До Цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги Цедента в обсязі та на умовах, визначених Договором позики грошових коштів № 1 від 07.12.2017р. (п. 2.1. Договору).

Умовами вищевказаних Договорів цесії № 1 та № 2 сторони узгодили, зокрема, наступне:

- копії документів, визначених у п. 3 цих Договорів та документована інформація, яка є важливою для здійснення права вимоги, яке відступає Цедент за цими Договорами, передаються Цедентом Цесіонарію в момент підписання сторонами цих Договорів і є їх невід`ємними частинами (п. 4 Договорів цесії );

- за відступлення права вимоги за цими Договорами Цесіонарій сплачує на користь Цедента по 100,00грн. по кожному з Договорів у строк не пізніше 6 місяців з дати їх укладання (п. 5 Договорів цесії );

- до Цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов"язків Боржника (п. 6 Договорів цесії );

- Цесіонарій (Цедент) зобов"язаний письмово повідомити Боржника про відступлення права вимоги протягом 30 календарних днів з дня набрання чинності цими Договорами (п. 8 Договорів цесії );

- Цедент відповідає перед Цесіонарієм за недійсність переданого за цими Договорами права вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов"зку (п. 9 Договорів цесії);

- Договори цесії № 1 та № 2 вважаються укладеними і набирають чинності з моменту їх підписання сторонами та скріплення печатками сторін, який збігається з датами Договорів (п. 11 Договорів цесії);

- строк дії цих Договорів починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 11 цих Договорів та визначається часом достатнім для належного виконання цих Договорів сторонами (п. 12 Договорів цесії).

На виконання умов Договорів цесії № 1 та № 2 ТОВ "СЛАВ АГРО ПЛЮС" письмово повідомило Боржника - ФОП Шарая В"ячеслава Миколайовича про відступлення права вимоги з зазначенням реквізитів для оплати боргу новому кредитору (а.с. 28-31).

Таким чином, як вказує позивач, на підставі Договорів цісії № 1 та № 2 до ФГ "Фортуна" перейшли права вимоги за Договором позики грошових коштів №2 від 15.02.2018 р. та Договором позики грошових коштів №1 від 07.12.2017 р. і відповідно позивач є новим кредитором у зобов"язанні за вказаними договорами позики.

З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2017р. між ТОВ "СЛАВ АГРО ПЛЮС" (за умовами договору - Позикодавець) та ФОП Шараєм Вячеславом Миколайовичем (за умовами договору - Позичальник) укладено Договір позики грошових коштів № 1 (далі - Договір № 1 від 07.12.2017р. ) (а.с. 12).

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили , зокрема, наступне:

- Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в сумі 1 288 000,00грн. (далі - Позика), а останній зобов"язується їх повернути в порядку, передбаченому умовами цього договору, проте в будь якому випадку до закінчення строку Кредиту, обумовленого в п. 3 цього Договору (п. 1.1. Договору №1 від 07.12.2017р.);

- Позикодавець зобов"язується надати кошти частинами або в повному обсязі (за бажанням Позичальника); позика надається шляхом видачі готівкою з каси підприємства (Позикодавця) за видатковим ордером або перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника (п. 2.1., п. 2.2. Договору №1 від 07.12.2017р.);

- Позика за цим Договором є безвідсотковою (п. 2.3. Договору №1 від 07.12.2017р.);

- термін повернення позики Позикодавцю становить 12 (дванадцять) місяців з моменту підписання цього Договору; зазначений строк може бути продовжений за згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору (п. 3.1., п. 3.2. Договору №1 від 07.12.2017р.);

- після закінчення терміну, визначеного в п. 3.1. цього Договору, Позичальник зобов`язується протягом 7 днів повернути суму Позики у повному розмірі Позикодавцеві, якщо вона з якихось причин не була погашена в порядку, передбаченому п. 4.2. цього Договору (п. 4.1. Договору №1 від 07.12.2017р.);

- Позика повертається шляхом внесення готівки до каси або на поточний рахунок підприємства (Позикодавця) (п. 4.2 Договору №1 від 07.12.2017 р.);

- якщо Позичальник в порушення умов своєчасно не повернув суму Позики, то він зобов"язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 відсотків річних від простроченої суми (п. 6.1. Договору №1 від 07.12.2017р.);

Договір №1 від 07.12.2017р. підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Позивач зазначає, що Позикодавець - ТОВ "СЛАВ АГРО ПЛЮС" перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 1 288 000,00грн., на підтвердження чого надав:

- платіжні доручення № 84 від 07.12.2017р. на суму 88 000,00грн, № 92 від 15.12.2017р. на суму 200 000,00грн., № 96 від 26.12.2017р. на суму 500 000,00грн., № 97 від 27.12.2017р. на суму 500 000,00грн.(а.с. 13-16);

- звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку (а.с. 20-21).

Однак, в порушення взятих на себе зобов"язань за Договором №1 від 07.12.2017р., право вимоги за яким перейшло до позивача, відповідач суму позики повернув не у повному обсязі, у зв"язку з чим у нього утворилась заборгованість за вказаним Договором, яка за розрахунком позивача, становить 100 000,00грн.

Також, що 15.02.2018р. між ТОВ "СЛАВ АГРО ПЛЮС" (за умовами договору - Позикодавець) та ФОП Шараєм Вячеславом Миколайовичем (за умовами договору - Позичальник) укладено Договір позики грошових коштів № 2 (далі - Договір № 2 від 15.02.2018р. ) (а.с. 17).

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили , зокрема, наступне:

- позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в сумі 700 000,00грн. (далі - Позика), а останній зобов"язується їх повернути в порядку, передбаченому умовами цього договору, проте в будь якому випадку до закінчення строку Кредиту, обумовленого в п. 3 цього Договору (п. 1.1. Договору №2 від 15.02.2018р. );

- Позикодавець зобов"язується надати кошти частинами або в повному обсязі (за бажанням Позичальника); позика надається шляхом видачі готівкою з каси підприємства (Позикодавця) за видатковим ордером або перерахування коштів на поточний рахунок Позичальника (п. 2.1., п. 2.2. Договору №2 від15.02.2018р. );

- Позика за цим Договром є безвідсотковою (п. 2.3. Договору №2 від 15.02.2018р. );

- термін повернення позики Позикодавцю становить 12 (дванадцять) місяців 3 моменту підписання цього Договору; зазначений строк може бути продовжений за згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору (п. 3.1., п. 3.2. Договору №2 від 15.02.2018р. );

- після закінчення терміну, визначеного в п. 3.1. цього Договору, Позичальник зобов`язується протягом 7 днів повернути суму Позики у повному розмірі Позикодавцеві, якщо вона з якихось причин не була погашена в порядку, передбаченому п. 4.2. цього Договору (п. 4.1. Договору №2 від 15.02.2018р. );

- позика повертається шляхом внесення готівки до каси або на поточний рахунок підприємства (Позикодавця) (п. 4.2 Договору №2 від 15.02.2018р. );

- якщо Позичальник в порушення умов своєчасно не повернув суму Позики, то він зобов"язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 36 відсотків річних від простроченої суми (п. 6.1. Договору № 2 від 15.02.2018р.).

Договір № 2 від 15.02.2018р. підписано сторонами та скріплено їх печатками.

Позивач зазначає, що Позикодавець - ТОВ "СЛАВ АГРО ПЛЮС" перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 700 000,00грн., на підтвердження чого надав:

- платіжні доручення № 102 від 15.02.2018р. на суму 400 000,00грн., № 107 від 22.02.2018р. на суму 300 000,00грн. (а.с. 18, 19).

- звіти про дебетові та кредитові операції по рахунку (а.с. 22-23).

Однак, в порушення взятих на себе зобов"язання за Договором № 2 від 15.02.2018р., право вимоги за яким перейшло до позивача, відповідач суму позики не повернув, у зв"язку з чим у нього утворилась заборгованість за вказаним Договором в сумі 700 000,00грн.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача лист за № 3 від 07.08.2020р. з вимогою здійснити повернення коштів відповідно до Договору позики № 1 від 07.12.2017р. в сумі 100 000,00грн., та Договору позики № 2 від 15.02.2018р. в сумі 700 000,00грн. (а.с. 32-34).

Зазначена вимога відповідачем залишена без виконання.

Несплата вищевказаних коштів стала підставою для звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості за Договором позики № 1 від 07.12.2017р. в сумі 100 000,00грн., та Договором позики № 2 від 15.02.2018р. в сумі 700 000,00грн. Крім цього, за несвоєчасне повернення грошових коштів позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 36% річних, а саме 62 432,87грн. згідно Договору позики № 1 від 07.12.2017р. та 394 915,00грн. згідно Договору позики № 2 від 15.02.2018р. (Розрахунки заявлених до стягнення з відповідача нарахувань - а.с. 43,44).

При ухвалені зазначеного рішення судом прийнято до уваги наступне.

Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є вимога ФГ "Фортуна" про стягнення з ФОП Шарая В.М. заборгованості на загальну суму 1 257 347,87грн., з яких:

- 162 432, 87 грн. за Договором позики грошових коштів №1 від 07.12.2017 р., з яких 100 000, 00 грн. основного боргу та 62 432, 87 грн. 36 % річних ;

- 1 094 915, 00 грн. за Договором позики грошових коштів №2 від 15.02.2018 р., з яких 700 000, 00 грн. основного боргу та 394 915, 00 грн. 36 % річних.

на підставі Договорів відступлення права вимоги (цесії) № 1 та № 2 від 23.01.2020р., укладених між ТОВ "СЛАВ АГРО ПЛЮС" та ФГ "Фортуна".

Загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні встановлені ст. 512 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), в силу якої кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку третьою особою.

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого первісний кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити.

Згідно із ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов"язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 516 та 517 вказаного Кодексу встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 518 Цивільного кодексу України боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов`язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора.

Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договорів відступлення права вимоги (цесії) № 1 та № 2 від 23.01.2020р. первісний кредитор - ТОВ "СЛАВ АГРО ПЛЮС" направив до ФОП Шарая В.М. повідомлення про відступнення ТОВ "СЛАВ АГРО ПЛЮС" права вимоги за Договором позики грошових коштів № 1 від 07.12.2017р. та Договором позики грошових коштів № 2 від 15.02.2018р. ФГ "Фортуна" згідно з Договорами відступлення права вимоги (цесії) № 1 та № 2 від 23.01.2020р. (а.с. 28-30). Зазначене повідомлення отримано ФОП Шараєм В.М. 28.01.2020р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 31).

Таким чином, боржник (відповідач у справі) був обізнаний про перехід права вимоги за Договорами позики грошових коштів № 1 від 07.12.2017р. та Договором позики грошових коштів № 2 від 15.02.2018р. до нового кредитора - ФГ "Фортуна" (позивач у справі).

Доказів наявності у боржника заперечень до первісного або нового кредитора відповідно до вимог чинного законодавства матеріали справи не містять.

Суд встановив, що ФГ "Фортуна" надано належні докази, які підтверджують факт набуття ним права вимоги до ФОП Шарая В.М. за Договором позики грошових коштів № 1 від 07.12.2017р. та Договором позики грошових коштів № 2 від 15.02.2018р. згідно з Договорами відступлення права вимоги (цесії) № 1 та № 2 від 23.01.2020р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Згідно з ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Як встановлено судом, між ТОВ "СЛАВ АГРО ПЛЮС" ( позикодавець) та ФОП Шараєм В.М. ( позичальник) укладено:

- Договір позики грошових коштів № 1 від 07.12.2017р . (а.с. 12), за умовами якого Позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в сумі 1 288 000,00грн. (Позика), а останній зобов"язується їх повернути в порядку, передбаченому умовами цього договору, проте в будь якому випадку до закінчення строку Кредиту, обумовленого в п. 3 цього Договору. В п. 3.1., п. 3.2. Договору сторони узгодили, що термін повернення Позики позикодавцю становить 12 (дванадцять) місяців з моменту підписання цього Договору; зазначений строк може бути продовжений за згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору,

- Договір позики грошових коштів № 2 від 15.02.2018р. (а.с. 17), за умовами якого позикодавець передає у власність Позичальнику грошові кошти в сумі 700 000,00грн. (Позика), а останній зобов"язується їх повернути в порядку, передбаченому умовами цього договору, проте в будь якому випадку до закінчення строку Кредиту, обумовленого в п. 3 цього Договору. В п. 3.1., п. 3.2. Договору сторони узгодили, що термін повернення Позики позикодавцю становить 12 (дванадцять) місяців моменту підписання цього Договору; зазначений строк може бути продовжений за згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення позики наданої за вищевказаними Договорами.

Між позивачем та відповідачем виникли правовідносини позики, які підпадають під правове регулювання Глави 71 ЦК України (Позика. Кредит. Банківський вклад).

В силу приписів ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з п. 6. ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою. Відповідно до частини першої ст. 5 цього Закону фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.

Можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції (ч. 4 ст. 5 зазначеного Закону).

У спірних відносинах має місце позика, яка не передбачає нарахування процентів за користування коштами чи іншої винагороди, отже, кредитор не повинен обов`язково мати статус фінансової установи.

За приписами ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Звертаючись з даним позовом до суду, в обґрунтування заявлених вимог позивач надав в якості доказів перерахування грошових коштів відповідачу:

- за Договором №1 від 07.12.2017р.: платіжні доручення № 84 від 07.12.2017р. на суму 88 000,00грн, № 92 від 15.12.2017р. на суму 200 000,00грн., № 96 від 26.12.2017р. на суму 500 000,00грн., № 97 від 27.12.2017р. на суму 500 000,00грн.(а.с. 13-16);

- за Договором № 2 від 15.02.2018р.: платіжні доручення № 102 від 15.02.2018р. на суму 400 000,00грн., № 107 від 22.02.2018р. на суму 300 000,00грн. (а.с. 18, 19).

При дослідженні всіх вищезазначених платіжних доручень суд встановив, що в графі "призначення платежу" вказано "Надання ПФД згідно договору № 1 від 01.12.2017р . Без ПДВ".

Також згідно звітів про дебетові та кредитові операції по рахунку (а.с. 20-23), залучених позивачем до позовної заяви в підтвердження надання відповідачу грошових коштів за договорами позики №1 від 07.12.2017 р. та №2 від 15.02.2018 р. , в графі "призначення платежу" зазначено "Надання ПФД згідно договору № 1 від 01.12.2017р . Без ПДВ".

Отже, в призначенні платежу при перерахуванні грошових коштів зазначено інший договір - Договір № 1 від 01.12.2017р., аніж ті Договора, що входять до предмету доказування, а саме: Договора позики №1 від 07.12.2017 р. та №2 від 15.02.2018 р.

Загальні правила, види і стандарти розрахунків юридичних осіб та банків, в тому числі і вимоги щодо заповнення розрахункових документів, платіжних доручень регламентуються Інструкцією про безготівкові в Україні в національній валюті , яка затверджена постановою правління Національного банку України №22 від 21.01.2004 р. (надалі - Інструкція) (в редакції, що діяла на момент перерахування грошових коштів).

Нормами зазначеної Інструкції встановлені вимоги щодо заповнення розрахункових документів, у т.ч. платіжних доручень.

Відповідно до п.2.1 Інструкції, розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до даної Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно вимог додатку 8 до цієї Інструкції та відповідно до її глав. При цьому, згідно п.2.3 Інструкції, відповідальність за правильність заповнення реквізитів розрахункового документа несе особа, яка оформила цей документ подала його до обслуговуючого банку.

Зокрема, згідно п.3.1 Інструкції, платіжне доручення, одним із реквізитів якого є графа "призначення платежу", оформляється платником за формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 Інструкції.

В силу п.3.8 Інструкції, реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. При цьому, платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Отже, допустимим доказом перерахування грошових коштів відповідачу згідно Договору позики №1 від 07.12.2017 р. та Договору позики №2 від 15.02.2018 р. є відповідний платіжний документ з даними щодо призначення платежу, у даному випадку платіжні доручення з призначенням платежу "Надання ПФД згідно договору № 1 від 07.12.2017р. Без ПДВ" та платіжні доручення з призначенням платежу "Надання ПФД згідно договору № 2 від 15.02.2018р. Без ПДВ".

Позивач у клопотанні за вх. № 12885 від 20.11.2020р. зазначає, що на доказах перерахування коштів відповідачу згідно умов договору № 1 від 07.12.2017р. та договору № 2 від 15.02.2017р. помилково вказано призначення. Однак дати першого перерахування коштів згідно платіжних доручень збігається з датою укладання договорів. Так, як вказує позивач, в призначенні платежу згідно договору № 1 від 07.12.2017р. (платіжні доручення, виписки банку) помилково вказано дату укладання " 01.12.2017 року" хоч насправді договір укладено 07.12.2017р. Про це свідчить, як вказує позивач, саме перерахування першого платежу у розмірі 88 000,00грн., а саме 07.12.2017р. (платіжні доручення № 84 від 07.12.2017р. ). В призначенні платежу згідно договору № 2 від 15.02.2018р. (платіжні доручення, виписки банку) помилково вказано дату укладання "01.12.2017 року" хоч насправді договір укладено 15.02.2018р. Про це свідчить, як вказує позивач, саме перерахування першого платежу у розмірі 400 000,00грн., а саме 15.02.2018р. (платіжне доручення № 102 від 15.02.2018р.).

В реагування на зазначене пояснення позивача суд зауважує, що відповідно до п. 2.29 Інструкції, платник має право в будь-який час до списання платежу з рахунку відкликати з банку, що його обслуговує, платіжні доручення в порядку, визначеному внутрішніми правилами цього банку. Платіжні доручення відкликаються лише в повній сумі.

Отже, платник - ТОВ "СЛАВ АГРО" за вищевказаними платіжними дорученнями не був позбавлений права у випадку допущення помилки в реквізиті "призначення платежу" відкликати відповідне платіжне доручення у встановленому законодавством порядку і змінити його цільове призначення.

Документальні докази відкликання платіжного доручення або повідомлення про зміну призначення платежу за цим дорученням в установленому порядку матеріали справи не містять.

З урахуванням вищевикладеного посилання позивача на ту обставину, що дати першого перерахування коштів згідно платіжних доручень збігається з датою укладання договорів судом до уваги не приймаються.

Також суд зауважує, що згідно звітів про дебетові та кредитові операції по рахунку (а.с. 20-23), залучених позивачем до позовної заяви в підтвердження надання грошових коштів за договорами позики, а також банківських виписок, наданих позивачем на підтвердження проведення відповідачем часткового повернення суми позики за договором № 1 від 07.12.2017р. (а.с. 125-128) в графі "призначення платежу" зазначено "Надання ПФД згідно договору № 1 від 01.12.2017р. Без ПДВ".

Таким чином, дослідивши матеріали справи суд встановив, що матеріали справи містять лише докази перерахування грошових коштів відповідачу згідно договору № 1 від 01.12.2017р., який не стосується предмету даного спору, натомість предметом даного позову є стягнення з відповідача заборгованості за Договорами позики грошових коштів № 1 від 07.12.2017р. та № 2 від 15.02.2018р.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов до висновку, що факт надання відповідачу грошових коштів ТОВ "СЛАВ АГРО" на виконання Договорів позики грошових коштів № 1 від 07.12.2017р. та № 2 від 15.02.2018р. позивачем не доведено.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України).

Повне рішення складено 22.02.2021р.

Суддя О.О. Ореховська