Ухвала

від 22.02.2021 по справі 2-10753/10

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 лютого 2021року

м. Київ

справа № 2-10753/10

провадження № 61-2486ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про виконання зобов`язань по договору, сплату неустойки та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнень, просив зобов`язати відповідача:

- у повному обсязі виконати умови договору підряду від 05 травня 2008 року;

- сплатити неустойку, передбачену договором, в сумі 95 197,00 грн;

- відшкодувати заподіяну моральну шкоду у розмірі 8 тис. грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Кропивницького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Суди, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , виходили з того, що достовірним доказом, на підставі якого можна встановити фактичні обставини справи, є акт здачі-прийняття виконаних робіт від 08 жовтня 2008 року. Питання якості не є підставою та предметом даного позову, а підписавши вищевказаний акт, відповідно до частини першої статті 853 ЦК України, замовник втратив право у подальшому посилатися на недоліки у виконаній роботі.

Враховуючи вимоги законодавства, що регулюють відносини за договором підряду, фактичні обставини справи, які свідчать про прийняття позивачем виконаних відповідачем робіт за договором, за відсутності належних, допустимих, достатніх доказів наявності у замовника зауважень щодо виконаних робіт, суди дійшли висновку про відсутність факту невиконання відповідачем умов договору та відповідно - відсутність обов`язку підрядника сплатити позивачу передбачену умовами договору неустойку. Зазначено також, що позивачем здійснено нарахування штрафної санкції поза межами визначеного законом строку.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині відшкодування моральної шкоди, суди виходили з підстав відсутності вини відповідача, причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та шкодою, недоведення у встановленому законом порядку факту заподіяння моральної шкоди позивачу. Крім того, умовами укладеного між сторонами договору підряду відшкодування моральної шкоди не передбачено.

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, містяться у статті 129 Конституції України, відповідно до якої основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб обчислюється станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.

ОСОБА_1 заявлено вимогу майнового характеру до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про сплату неустойки та відшкодування моральної шкоди.

Ціна позову в загальному розмірі становить 103 197 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн ? 100 = 227 000 грн), а тому справа № 2-10753/10 є малозначною згідно з наведеними приписами ЦПК України.

Касаційний цивільний суд, перевіривши доводи касаційної скарги, вважає, що наведені заявником обставини, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не дають підстав як для висновку про те, що справа становить виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, так і для висновку про те, що розгляд справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної судової практики правозастосування, у зв`язку з чим відсутні підстави для відкриття касаційного провадження.

Крім того, ОСОБА_1 заявлено вимогу немайнового характеру до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про виконання зобов`язань по договору підряду від 05 травня 2008 року.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому Верховний Суд дослідив та взяв до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України встановлено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain від 19 грудня 1997 року).

Крім того, при визначенні справи малозначною Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам Ради Європи необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.

Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалені в малозначній справі і вони не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року слід відмовити з підстав, встановлених пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України.

Керуючись частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ :

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 липня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до суб`єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про виконання зобов`язань по договору, сплату неустойки та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Судді:В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко