Рішення

від 24.02.2021 по справі 120/3811/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

24 лютого 2021 р. Справа № 120/3811/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Агрономічне" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Агрономічне" (далі - відповідач, ТОВ "ЖЕК" Агрономічне") про стягнення адміністративного - господарських санкцій та пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що в порушення приписів Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , відповідач у 2019 році не забезпечив виконання визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів і, як наслідок, повинен сплатити суму адміністративно - господарських санкцій в розмірі 25695,84 грн. та пені в розмірі 529,42 грн.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою сторонам встановлено строки для подання заяв по суті справи.

У встановлений судом строк на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову, обґрунтовуючи який зазначив, що приписами ч. 1 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" зазначено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 згаданого Закону, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Отже, Законом України від 21.03.1991 р. №875-ХІІ передбачені гарантії соціального захисту інвалідів шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця інваліда та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для інвалідів належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Тобто, як вбачається із аналізу норм Закону України від 21.03.1991 р. №875-ХІІ, роботодавець не зобов`язаний займатися самостійним пошуком особи з інвалідністю для забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, відповідно до ч. 1 ст. 19 даного Закону. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю зобов`язані тільки виділяти, створювати робочі місця та працевлаштувати особу з інвалідністю при безпосередньому зверненні останньої до роботодавця.

Відповідач зазначає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю не зобов`язані проводити самостійний пошук осіб з інвалідністю для забезпечення виконання норм зазначеного закону.

В зв`язку з тим, що відповідачем протиправних дій щодо порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" по працевлаштуванню особи з інвалідністю не вчинялося, стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені позивачем не може бути застосовано.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначається, що відповідачем не спростовано доводів позивача, що викладені у позовній заяві, в зв"язку з чим позивач просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, зміст яких повторюють доводи відзиву на позов, і в яких відповідач просив відхилити доводи позивача та відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові аргументи, викладені в заявах сторін по суті справи, суд встановив наступне.

ТОВ "ЖЕК" Агрономічне" використовує найману працю та зобов`язане виконувати соціальні програми по охороні прав малозахищених верств населення, в тому числі осіб з інвалідністю, зокрема, шляхом створення чи виділення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю згідно з чинним законодавством України.

Відповідач до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подав звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік, згідно з яким самостійно визначив середньооблікову кількість штатних працівників в кількості 12 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 0 осіб, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", також самостійно розрахована відповідачем і становить - 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників становить - 616700 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника - 51392 грн.

30.06.2020 року позивач звернувся до Вінницького обласного центру зайнятості із запитом на отримання інформації щодо подання відповідачем звітів форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Листом № 03-13/2786-20 від 27.07.2020 року центр зайнятості повідомив Фонд, що ТОВ "ЖЕК" Агрономічне" протягом 2019 року звіти про працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" не подавала.

Відтак позивач зазначає, що відповідач не виконав нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості одного робочого місця і, як наслідок, зобов`язаний сплатити адміністративно-господарські санкції в розмірі половини середньорічної заробітної плати на підприємстві.

Крім того, згідно з ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України № 223 від 15.05.2007 (далі - Порядок), порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

В силу положень п. 3.4, 3.7 Порядку орган контролю нараховує пеню з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій (тобто з 16 квітня наступного за роком, у якому відбулося порушення нормативу) по день подання позовної заяви за невиконання нормативу щодо працевлаштування осіб з інвалідністю. В зв"язку з чим, відповідачу була нарахована пеня в розмірі 529,42 грн.

Надаючи оцінку позовним вимогам та встановленим обставинам справи, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закону № 875-ХІІ) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте такою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини другої статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення

Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Як видно з матеріалів справи, ТОВ "ЖЕК" Агрономічне" подало до Фонду звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2019 рік за формою № 10-ПІ, згідно з яким кількість осіб з інвалідністю, які повинні працювати на підприємстві становить одна особа, тоді як у 2019 році середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - нуль осіб.

Таким чином, суд вважає підтвердженим факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості 1 особи.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - Закон № 5067) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону № 5067 наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (далі - Наказ № 316). В контексті прийнятого Закону № 5067 та затвердженого Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

При цьому періодичність подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а лише визначено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Отже, якщо роботодавець подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у вказаний строк, то вважається, що він виконав обов`язок щодо звітування своєчасно та в повному обсязі. Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив один із залежних від нього, передбачений законодавством, захід для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто дію для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 в справі № 806/1368/17.

Однак судом встановлено, що протягом 2019 року відповідач не подавав звіти про працевлаштування осіб з інвалідністю за формою № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", що підтверджується листом Вінницького обласного центру зайнятості № 03-13/2786-20 від 27.07.2020 року.

Відтак суд доходить висновку, що неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, а саме неподання звіту за формою № 3-ПН є порушенням вищезгаданих норм та підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 у справі № 812/579/17 (провадження № К/9901/18289/18).

За правилами, визначеними статтею 20 Закону № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте такою особою, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

До обов`язків роботодавців щодо забезпечення працевлаштування інвалідів в силу приписів частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-ХІІ фактично віднесено укладання трудового договору з особою з інвалідністю, яка самостійно звернулася до роботодавця або була направлений до нього державною службою зайнятості.

Системний аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку, що підприємства, установи, організації, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- надавати центру зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію в порядку, передбаченому Законом № 5067 та Наказом № 316;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю в порядку, встановленому Законом № 875-ХІІ та Порядком № 70;

- у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі № 804/8007/16, від 13.06.2018 у справі № 819/639/17.

Водночас передбачена частиною першою статті 20 Закону № 875-XII юридична відповідальність у вигляді виникнення обов`язку щодо сплати адміністративно-господарської санкції на користь Фонду настає або 1) у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 18 Закону № 875-XII, зокрема не виділення та не створення робочих місць, не надання центру зайнятості інформації, що має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону № 875-XII, що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні особи з інвалідністю, яка звернулась до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Вказаний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2018 у справі № 817/650/17.

Отже, зібраними та дослідженими під час розгляду справи доказами підтверджено, що відповідачем не вжито передбачених чинним законодавством заходів, спрямованих на забезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2019 році та недопущення правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на викладене суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову Фонду в повному обсязі.

В силу положень ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

Вимоги позивача про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак сплачений при зверненні до суду судовий збір з відповідача не стягується.

Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Агрономічне" на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в сумі 25695,84 грн. (двадцять п`ять тисяч шістсот дев`яносто п`ять гривень 84 копійки) та пеню в сумі 529,42 (п`ятсот двадцять дев`ять гривень 42 копійки).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Пирогова, 135-а, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13308892);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Агрономічне" (вул. Мічуріна, 12, с. Агрономічне, Вінницький район, Вінницька область, 23227, код ЄДРПОУ 39143567).

Суддя Заброцька Людмила Олександрівна