Рішення

від 25.02.2021 по справі 640/19685/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року м. Київ № 640/19685/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в спрощеному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомМалого підприємства АПОФАРМ у формі Товариства з обмеженою відповідальністю доГоловного управління Державної податкової служби у м. Києві провизнання протиправною та скасування податкової вимоги, та зобов`язання вчинити дії,- ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Мале підприємство АПОФАРМ у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту - позивач, МП АПОФАРМ у формі ТОВ) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу №13462-10 від 25 лютого 2020 року;

- зобов`язати відповідача врахувати показники, які відображені, як надмірно сплачені кошти на рахунку № НОМЕР_1 (код бюджетної класифікації 11021000) до показників рахунку № UA НОМЕР_2 УДКСУ у Оболонському районі м. Києва, МФО 899998 (код бюджетної класифікації) у розмірі 106 400,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкова вимога від 25 лютого 2020 року №13462-10 прийнята з порушенням норм чинного законодавства та права позивача як платника податків на зарахування надміру сплачених грошових зобов`язань платника податку з податку на прибуток на сплату штрафних санкцій за самостійно виявлені помилки допущені при поданні податкової звітності. На думку позивача, контролюючим органом безпідставно відмовлено позивачу у зарахуванні надміру сплачених коштів в сумі 106 400,00 грн. з рахунку № НОМЕР_1 впродовж одного операційного дня з моменту подання даної заяви на рахунок № НОМЕР_2 , як самостійну сплату штрафу 3%, який був нарахований при складанні уточнюючої декларації з податку на прибуток, яка була подана 18.12.2019, у зв`язку з тим, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Вказаною ухвалою суду відповідачу надано п`ятнадцятиденний строк з дня вручення йому даної ухвали для надання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, або заяву про визнання позову.

14 січня 2021 року (вх.№ 03-14/3908/21) через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву відповідно до якого останній зазначив, що позовні вимоги не визнає, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки остання сплата живими коштами МП АПОФАРМ у формі ТОВ була здійснена у 2014 році. ГУ ДПС у м. Києві було надано відповіді МП АПОФАРМ у формі ТОВ листами від 21.12.2019, від 10.03.2020, від 03.06.2020, щодо залишення заяв МП АПОФАРМ у формі ТОВ без розгляду у зв`язку із перевищенням строків виникнення переплати (за КБК 1102100) більше 1095 днів. Так, повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток, що перевищує строки, визначені статтею 102 Податкового кодексу України не є можливим.

08 лютого 2021 року (вх.№ 03-14/18117/21) через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив в якій останній посилається на ті ж самі обставини, що і у позовній заяві.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

У С Т А Н О В И В:

Як свідчать матеріали справи, 26 травня 2020 року, засобами електронного зв`язку, МП АПОФАРМ у формі ТОВ було повідомлене про наявність виставленої Головним Управлінням ДПС у м. Києві податкової вимоги № 13462-10 від 25 лютого 2020 року про нарахування штрафу у розмірі 106 400,00 (сто шість тисяч гривень 00 копійок), яка надіслана засобами поштового зв`язку податковим органом 17 березня 2020 року.

Так, зі змісту податкової вимоги вбачається, що станом на 24 лютого 2020 року сума податкового боргу (нарахованого штрафу) позивача складає 106 400,00 грн. та починаючи з 19 грудня 2019 року на будь-яке майно платника податків, яке перебуває у його власності і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та застосовуються штрафні санкції, визначені Податковим кодексом України.

Не погоджуючись з податковою вимогою та рішенням про опис майна у податкову заставу, у відповідності до п. 56.3. ст. 56 Податкового кодексу України, позивачем розпочало процедуру їх адміністративного оскарження та, у встановлені законодавством строки, 28 травня 2020 року подано відповідну скаргу до Державної податкової служби України (надалі - ДПС України) в якій позивач просить скасувати вищевказану податкову вимогу.

27 липня 2020 року позивачем отримано рішення про результати розгляду скарги № 2186/99-00-13-05-06 від 03.07.2020 року, яким в задоволенні вимог позивача відмовлено.

Зокрема, у відповідності до рішення Державної податкової служби України скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав: За інформацією ГУ ДПС у м. Києві та за даними ІТС Податковий блок станом на 18.12.2019 року у МП АПОФАРМ у формі ТОВ обліковується податковий борг з податку на прибуток іноземних юридичних осіб (ККДБ 11020500) у сумі 106 400,00 грн., що виник у зв`язку з несвоєчасною сплатою самостійно визначеного штрафу у розмірі 3% нарахованого відповідно до поданої уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 3 (третій) квартал 2019 року від 18.12.2019 року №9305165793 .

18 грудня 2019 року та 19 грудня 2019 року позивач звернувся з листами до відповідача щодо повернення надміру сплачених сум з податку на прибуток за напрямом перерахування коштів з рахунку № НОМЕР_1 (код бюджетної класифікації 11021000) до показників рахунку № UA НОМЕР_2 УДКСУ у Оболонському районі м.Києва, МФО 899998 (код бюджетної класифікації) у розмірі 106 400,00 грн.

02 січня 2020 року позивачем отримано лист-відповідь від ГУ ДПС у м. Києві Щодо розгляду листа №68799/10/26-15-04-04-11 від 21.12.2019 року, в якому зазначено, що згідно з інформаційними ресурсами ДПС в інтегрованій картці платника МП АПОФАРМ у формі ТОВ за кодом бюджетної класифікації 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств) станом на 21.12.2019 обліковується переплата з податку на прибуток в сумі 252 367,78 грн. Зазначена сума переплати виникла понад 1095 днів. Крім того, ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток за ІІІ квартал 2019 року та складено акт камеральної перевірки, яким встановлено порушення термінів сплати задекларованих зобов`язань з податку на прибуток та 20.12.2019 винесено податкове повідомлення-рішення на суму 329 429,02 грн. Тобто, переплата в сумі 252 367,78 грн. може бути використана платником МП АПОФАРМ у формі ТОВ в рахунок погашення застосованої штрафної санкції .

Незгода позивача із прийнятою податковою вимогою №13462-10 від 25 лютого 2020 року зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого Окружний адміністративний суд міста Києва виходить із наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (надалі - ПК України) (редакції, яка діяла час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Відповідно до п.п. 14.1.115 п. 14.1 ст. 14 Кодексу надміру сплачені грошові зобов`язання - суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Згідно із пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами і доповненнями (далі по тексту - Кодекс), платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 статті 36 Кодексу визначено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до п. 36.5 статті 36 Кодексу, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених Кодексом або законами з питань митної справи.

Відповідно до п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України (далі - Кодекс) платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку , що подається до контролюючого органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Виконання податкового обов`язку визначається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк (п.38.1 ст.38 Кодексу).

Відповідно до п.57.1 ст.57 Кодексу платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п. 59.1 ст. 59 Кодексу, у разі коли у платника податків виник податковий борг контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 3.1 розділу III Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.06.2017 № 610, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.07.2017 № 902/30770 (далі - Порядок) податкові вимоги формуються автоматично на підставі даних ІТС контролюючих органів.

Крім того, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, відповідно до п. 88.1 ст. 88 Кодексу передається у податкову заставу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг згідно п. 89.3 ст. 89 Кодексу

Згідно з інформаційними ресурсами ДПС в інтегрованій картці платника МП АПОФАРМ у формі ТОВ за кодом бюджетної класифікації 11021000 (податок на прибуток приватних підприємств) (далі - КБК 11021000) обліковується переплата з податку на прибуток в сумі 252 367,78 гривень.

Зазначена сума переплати виникла понад 1095 днів.

Відповідно до п. 43.3 ст. 43 Кодексу обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання та пені є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які повертаються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік за результатами проведення перерахунку його загального річного оподатковуваного доходу) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми та/або пені.

Заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування (п. 102.5 ст.102 Кодексу).

Разом з тим, згідно з інформаційними ресурсами ДПС в інтегрованій картці платника МП АПОФАРМ у формі ТОВ за кодом бюджетної класифікації 11020500 (податок на прибуток іноземних юридичних осіб) (далі КБК-11020500) обліковується борг в сумі 106 400,000 грн., який сформовано за наслідком подання підприємством уточнюючої декларації з податку на прибуток (від 18.12.2019 № 9305165793).

У зазначеній декларації МП АПОФАРМ у формі ТОВ в розділі Виправлення помилок з податку на прибуток, який утримується при виплаті доходів (прибутків) нерезидентів самостійно задекларовано суму штрафу (3 %) при відображенні недоплати в уточнюючій податковій декларації з податку на прибуток підприємств у розмірі 106 400,00 грн. та не сплачено.

Керуючись вимогами п. 59.1 ст. 59, ст. 89 Кодексу та п. 3.1 розділу III Порядку, ГУ ДПС у м. Києві сформовано та направлено МП АПОФАРМ у формі ТОВ податкову вимогу від 25.02.2020 № 13462- 10 в сумі 106 400,00 грн.

Як стверджує позивач, контролюючим органом безпідставно відмовлено позивачу у зарахуванні надміру сплачених коштів в сумі 106 400,00 грн. з рахунку № НОМЕР_1 впродовж одного операційного дня з моменту подання даної заяви на рахунок № НОМЕР_2 , як самостійну сплату штрафу 3%, який був нарахований при складанні уточнюючої декларації з податку на прибуток, яка була подана 18.12.2019

Однак, суд не погоджується з даним твердженням позивача, виходячи з наступного.

Як зазначалось вище, пунктом 102.5 статті 102 Податкового Кодексу України обумовлено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

У постанові від 19.02.2019 у справі № 802/4702/13-а Верховний Суд зазначив, що згідно з пунктом 102.5 статті 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Тобто, застосування цієї норми можливо у тому випадку, коли платник звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.

Рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні суд приймає у справах, де відповідач допустив неправомірну бездіяльність за умови обов`язку вчинити певну дію. В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач, але не може втручатися в його компетенцію.

З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову, належних учасників процесу), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Як зазначено відповідачем та не заперечується позивачем, остання сплата живими коштами МП АПОФАРМ у формі ТОВ була здійснена у 2014 році, а з заявою уповноважена особа позивача звернулась лише 18.12.2019 року, тобто з пропуском 1095 днів з дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми податку, а тому у відповідача були відсутні підстави для врахування показників, які відображені, як надмірно сплачені кошти на рахунку № НОМЕР_1 (код бюджетної класифікації 11021000) до показників рахунку № UA НОМЕР_2 УДКСУ у Оболонському районі м. Києва, МФО 899998 (код бюджетної класифікації) за сплату штрафу відповідно до податкової вимоги від 25.02.2020 № 13462- 10 в сумі 106 400,00 грн.

З огляду на вищевикладене, оскільки судом не встановлено порушення прав та інтересів МП АПОФАРМ у формі ТОВ з боку ГУ ДПС у м. Києві, при цьому позивачем не дотримано 1095-денний строк від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми для звернення до податкового органу із заявою щодо повернення відповідних сум, суд приходить до висновку про те, що заявлені в даному адміністративному позові позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на приписах законодавства, що регулює спірні правовідносини.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини Щокін проти України (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про закон , стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі Шпачек s.r.о. проти Чеської Республіки (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі Бейелер проти Італії (Beyeler v. Italy № 33202/96).

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Враховуючи, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність спірних рішень, дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Малого підприємства АПОФАРМ у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задоволенню не підлягає.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Малого підприємства АПОФАРМ у формі Товариства з обмеженою відповідальністю - відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Є.В. Аблов

Позивач: Мале підприємство АПОФАРМ у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (04210, Київ, проспект Героїв Сталінграда,17-А, кв.289, код ЄДРПОУ 21597031)

Відповідач: Головного управління ДПС у м.Києві (04116, Київ, вул.Шолуденка, 33-19, код ЄДРПОУ 43141267)