Постанова

від 22.02.2021 по справі 760/4277/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 760/4277/17

провадження №22-ц/824/1456/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБолотова Є.В., Нежури В.А., за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В., учасники справи: представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача Лєшко О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року /суддя Букіна О.М./

у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Украинская Медиа Группа , Міністерства економіки, торгівлі та сільського господарства України про дострокове припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася із позовом до відповідачів та просила суд достроково припинити повністю дію свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 , власником якого є ТОВ "Украинская Медиа Группа" та зобов`язати внести до Державного реєстру свідоцтв України на знак для товарів та послуг відомості щодо повного припинення дії свідоцтва України № НОМЕР_1 та здійснити публікацію про це офіційному бюлетені Промислова власність , вирішити питання судового збору.

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. /т. 2 а.с. 108-116/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати, задовольнивши позовні вимоги.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не враховано положень частини четвертої статті 18 ЗУ Про охорону прав на знаки для товарів і послуг про те, що будь-яка особа може звернутися із обґрунтованим позовом про припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг через факт його невикористання протягом визначеного законом строку. Правовий висновок суду першої інстанції про те, що доведення позивачем наявності попередньої відмови у реєстрації тотожного знаку для товарів і послуг є необхідним та обов`язковим елементом доведення у категорії справ про припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг відповідно до частини четвертої статті 18 Закону №3689 - є хибним та таким, що протирічить усталеній судовій практиці, і порушує право Позивача на справедливий суд, що закріплене у частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, в частині правової визначеності та легітимного очікування. Наголошував на праві будь-якої особи звернутися із обґрунтованим позовом про припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг через факт його невикористання протягом визначеного законом строку, належному доведенні ОСОБА_2 наявності порушеного охоронюваного законом інтересу та наявності в матеріалах справи численних доказів відсутності використання відповідачем позначення ІНФОРМАЦІЯ_1 у передбачений ч. 4 ст. 18 Закону №3689 період до пред`явлення позову.

Представник ТОВ "Украинская Медиа Группа" звернувся з відзивом на апеляційну скаргу, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість її доводів. Вказував на те, що апелянт не бере до уваги, що судом першої інстанції не вирішувалося питання, яка саме особа має право на звернення до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва, а вирішувалось питання чи є у позивача наявність порушеного права чи охоронюваного законом інтересу. Тобто лише сама наявність у відповідача належним чином зареєстрованої торгівельної марки, що оспорюється, ніяким чином не порушує права чи охоронюваного законом інтересу позивача, оскільки підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивачем не було вчинено дій, які б підтверджували його намір на здійснення реєстрації спірного позначення у передбаченому законом порядку, що визначено ЗУ Про охорону прав на знаки для товарів і послуг шляхом подачі відповідної заявки про реєстрацію спірного позначення до уповноваженого органу. суд першої інстанції вірно встановив відсутність обставин, які б підтвердили наявність порушення права позивача, що є підставою для відмови у задоволені такого позову.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вислухавши доводи сторін, які з`явились в судове засідання, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.

Судом встановлено, що 27.10.2008 р. зареєстровано знак для товарів і послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1 для послуг 35,38,41 класів МКТП, а саме:

35 класу: Влаштовування виставок на комерційні або рекламні потреби; демонстрування товарів; імпортно-експортні агентства; інформування ділове; сприяння продажеві; радіорекламування; наймання рекламного часу на засобах інформування; рекламування ;

38 класу: Кабельне телевізійне мовлення; агентства новин; радіомовлення; зв`язок ;

41 класу: Атракціони; наймання (прокат) аудіоапаратури; створювання видовищ; наймання (прокат) видовищних декорацій; презентації вистав; влаштовування виставок (культурних і навчальних); влаштовування балів; влаштовування видовищ (послуги імпресаріо); влаштовування змагань (навчальних або дозвільних); влаштовування конкурсів краси; готування радіо- і телевізійних програм; влаштовування лотерей; послуги дискотек (сховищ звукозаписових дисків); дозвілля (забави); дублювання; інформування щодо дозвілля; інформування щодо розваг; караоке-послуги; служба новин; радіопередачі розважальні; послуги студій записування; послуги сценаристів (надалі за текстом - послуги 35, 38, 41 класів МКТП) та видав свідоцтво України № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_3 .

Наведене підтверджується наявною у матеріалах справи публікацією про видачу спірного свідоцтва в офіційному бюлетені Промислова власність № 20 за 2008 рік та випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відносно свідоцтва № НОМЕР_1 станом на 13.11.2017.

Судом також встановлено, що 25.09.2013 р. свідоцтво № НОМЕР_1 на знак для товарів і послуг " ІНФОРМАЦІЯ_1 було відчужено на користь ТОВ Українська Медиа Группа , що підтверджується витягом з Державного реєстру.

З наявної у матеріалах справи відповіді на адвокатський запит від Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення за № 16/110 від 13.03.2017, Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення повідомила, що не видавала ліцензій на мовлення з позивними ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався частиною четвертою ст. 18 Закону України Про охорону прав на знаки для товарів і послуг якою законодавець встановлює право будь-якої особи звернутися до суду із заявою про дострокове припинення дії свідоцтва з підстав його не використання власником протягом 5-ти років від дати публікації відомостей про видачу такого свідоцтва (або останніх трьох років до подання позову щодо цього).

Разом з цим, частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.11 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі зазначено, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

За умовами ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 13 ЦПК України обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених вище норм дає змогу для висновку, що підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову

У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року № 18-рп/2004 визначено поняття охоронюваний законом інтерес , що вживається в законах України, який треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та (або) нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Судом першої інстанції вірно зазначено про те, що доказів того, що позивач зверталася до установи з відповідною заявкою для реєстрації такого позначення та отримала відповідну відмову внаслідок наявності раніше зареєстрованої торгівельної марки не надала.

Комерційна пропозиція, яка на думку позивача свідчить про її намір на здійснення господарської діяльності з метою використання спірного позначення, жодним чином не підтверджують використання чи намір позивача на використання спірного позначення відносно 35,38,41 послуг МКТП як і наявність порушених прав у формі раніше здійсненої реєстрації позначення ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Та обставина, що позивач має намір використовувати спірне позначення у своїй господарській діяльності також не підтверджено належними доказами, оскільки звернення до суду ініційовано позивачем, як фізичною особою.

Відмова у здійсненні реєстрації, на яку посилається позивач та яка була винесена на користь іншої особи, не свідчить про наявність саме порушених прав позивача чи охороньованого законом інтересу, який в подальшому, з точки зору добросовісності,справедливості має бути віднесено до легітимної мети позивача на звернення до суду з даним позовом.

Як свідчать матеріали справи позивачем не було вчинено дій, які б підтверджували її намір на здійснення дій щодо реєстрації спірного позначення у передбаченому законом порядку, що визначено ЗУ Про охорону прав на знаки для товарів і послуг .

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права чи охоронюваного інтересу позивача, за захистом якого вона звернулася до суду з даним позовом, що підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Доводи апеляційної скарги, про те, що у відповідності до закону, з позовом про дострокове припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг, може звернутись будь-яка особа, і для такого звернення не потрібна відмова у реєстрації позначення, колегією суддів не приймаються до уваги як такі, що зводяться до переоцінки обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Так, аналізуючи предмет та підстави позову, колегія суддів апеляційного суду вказує на те, що саме на позивача покладається тягар доведення наявності підстав для звернення. Лише вказівки на наміри не достатньо для дострокового припинення дії свідоцтва на знак для товарів і послуг, зареєстрованого у законний спосіб.

Звертаючись з позовом, ОСОБА_2 лише вказує на те, що невикористання спірного позначення є перешкодою для реалізації прав позивача щодо подальшої реєстрації ним на своє ім`я схожої чи аналогічної торговельної марки. яку вона має намір використовувати для позначення своєї господарської діяльності. /т. 1 а.с. 6/.

Жодних доказів про наміри при цьому не надає, і лише більш ніж через рік після звернення з позовом, додатково обґрунтовує свою позицію припущеннями щодо відмови у реєстрації спірного позначення, як вже існуючого, а тому не вбачає підстав витрачати кошти та час на подання відповідної заявки. /т. 1 а.с. 140/ При цьому, позивач додає бізнес план радіостанції та проекти можливих договорів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такі докази, надані через більше ніж рік після відкриття провадження у справі, як контраргументи на заперечення відповідача, не є належним підтвердженням того, що у позивача дійсно виник охоронюваний законом інтерес.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року - залишити без задоволення.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 вересня 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий: Судді: