Постанова

від 16.02.2021 по справі 440/3336/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Костенко Г.В.

16 лютого 2021 р.Справа № 440/3336/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Білюк Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в:

24.06.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким (з урахуванням уточнень) просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (далі - ГУ ДФС у Полтавській області):

- від 27.06.2018 року № 503458-1306-1612, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 434.169,30 грн;

- від 27.06.2018 року № 503457-1306-1612, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 321.113,42 грн;

- від 17.06.2019 року № 8468323-5313-1612, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 434.169,30 грн;

- від 17.06.2019 року № 8468324-5313-1612, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 321.113,42 грн.

Обґрунтовує позовні вимоги позивач тим, що законодавством України чітко визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди. Так, між позивачем та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, як орендодавцем, укладено Договір оренди землі від 09.09.2015 року загальною площею 133,9202 га та Договір оренди землі від 10.09.2015 року загальною площею 181,0701 га. На виконання вимог пунктів 9 та 11 Договорів оренди землі від 09.09.2015 року та 10.09.2015 року, позивачем своєчасно та в повному обсязі сплачено орендну плату за користування земельними ділянками.

Також позивач зазначив, що положення п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України) стосується земельного податку, який сплачується у разі, якщо земельна ділянка на праві власності належить фізичній або юридичній особі (з огляду на положення п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України) і дія цих норм не розповсюджується на земельні ділянки державної чи комунальної власності, що передані в оренду.

У відзиві на адміністративний позов відповідач зазначив, що контролюючим органом, в порушення п. 286.5 ст. 286 ПК України, встановлено несвоєчасну сплату податкового зобов`язання з орендної плати за землю. Зокрема, оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу було визначено податкові зобов`язання зі сплати по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності по Голобородьківській сільській раді.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19.11.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Судом проведений розподіл судових витрат - стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Полтавській області витрати, понесені у зв`язку зі сплатою судового збору у розмірі 10.510,00 грн.

Судове рішення вмотивоване тим, що податковим органом під час розрахунку розміру орендної плати позивачу застосовано коефіцієнт індексації 1,2, що, в свою чергу, спростовується відомостями наданими ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, відповідно до яких, коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення у 2018-2019 роках становили - 1,0.

Не погоджуючись із судовим рішенням, контролюючим органом апеляційну скаргу, в якій вважає його безпідставним, просить скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеним у позовній заяві. Окрім того відповідач зазначив, що судом першої інстанції не досліджувались обставини, які б дали підстави з`ясувати, чи проводилась зміна умов договорів укладених позивачем та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі колегія суддів, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачем з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області укладено договори оренди землі від 09.09.2015 року та 10.09.2015 року, на умовах яких ОСОБА_1 набув право строкового платного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5321681200:00:003:0415 площею 133,9202 га та 5321681200:00:002:0420 площею 181,0701 га відповідно, для ведення фермерського господарства, що підтверджено копіями договорів оренди та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с. 10-17).

Згідно пункту 8 вказаних договорів термін їх укладання становить 25 років.

Згідно пункту 9 Договору від 09.09.2015 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 267.594,52 грн в рік, що становить 7% від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2015 року на коефіцієнт 3,997 та коефіцієнт для ріллі 1,756.

Згідно пункту 9 Договору від 10.09.2015 року орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі в розмірі 361.807,75 грн в рік, що становить 7% від нормативної грошової оцінки 1 гектара ріллі по області, визначеної за матеріалами нормативної грошової оцінки земель 1995 року з урахуванням індексації такої оцінки станом на 01.01.2015 року на коефіцієнт 3,997 та коефіцієнт для ріллі 1,756.

Пунктом 11 вказаних договорі визначено, що орендна плата вноситься в такі строки: щомісячно у розмірі 1/12 частина річної орендної плати на розрахункові рахунки в місцевий бюджет Голобородбківської сільської ради Карлівського району Полтавської області, протягом 30 календарних днів наступного за останнім днем звітного (податкового) місяця.

В порушення п. 287.5 ст. 287 ПК України ГУ ДФС у Полтавській області було складено податкові повідомлення-рішення:

- від 27.06.2018 року № 503458-1306-1612, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 434.169,30 грн (а.с. 18);

- від 27.06.2018 року № 503457-1306-1612, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 321.113,42 грн (а.с. 19);

- від 17.06.2019 року № 8468323-5313-1612, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 434.169,30 грн (а.с. 20);

- від 17.06.2019 року № 8468324-5313-1612, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 321.113,42 грн (а.с. 21).

09.09.2019 року ГУ ДПС у Полтавській області проведено камеральну перевірку громадянина ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт № 24263/16-31-53-13-12/ НОМЕР_1 Про результати камеральної перевірки громадянина ОСОБА_1 (РНКПП НОМЕР_1 ) з питання дотримання граничного строку сплати узгодженого податкового зобов`язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності по Голобородьківській сільській раді , яким встановлено порушення ОСОБА_1 п.126.1 ст. 126 ПК України (а.с. 8-9).

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх прав та обов`язків, компетенції контролюючих органів, повноважень і обов`язків їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальності за порушення податкового законодавства урегульовані ПК України.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 ПК України, податком є обов`язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За визначенням пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно пп.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки, об`єктом оподаткування - земельна ділянка, надана в оренду.

За приписами п. 285.1 ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Відповідно до п. 285.2 ст. 285 ПК України, базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

За приписами п.286.5 ст.286 ПК України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пунктом 288.1 ст. 288 ПК України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Згідно з п. 288.4 ст. 288 ПК України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до п. 288.5 ст. 288 ПК України, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки незалежно від того, чи збігається її розмір із визначеним у договорі.

Таким чином, з набранням чинності ПК України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у п. 5.2 ст. 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу, враховуючи при цьому положення ч.1 ст.58 Конституції України, згідно з якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, по факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладених в постановах від 07.08.2018 року по справі № 826/20301/13-а, від 25.02.2019 року по справі №805/4039/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

За нормами п. 289.1 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Стосовно розміру орендної плати за землю, колегія суддів зазначає, що ПК України встановлено тільки обмеження щодо максимального та мінімального розміру орендної плати за землю (п.288.5 ст.288 ПК України). За цим виключенням, інші питання щодо розміру орендної плати регулюються виключно договором оренди.

Відносини, пов`язані орендою землі, регулюються Земельним та Цивільним кодексами України, Законом України від 06.10.1998 року № 161-XIV Про оренду землі (далі - Закон № 161-XIV), іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди.

За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону № 161-XIV, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону № 161-XIV, орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно ст. 13 Закону № 161-XIV, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону № 161-XIV визначені істотні умови договору оренди, серед яких є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області укладено договори оренди землі від 09.09.2015 року та 10.09.2015 року, на умовах яких ОСОБА_1 набув право строкового платного користування земельними ділянками з кадастровими номерами 5321681200:00:003:0415 та 5321681200:00:002:0420 відповідно для ведення фермерського господарства.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

При цьому, ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Колегія суддів зазначає, що доказів змін зобов`язання за договорами оренди землі, укладеними між ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та позивачем в частині розміру орендної плати, чи інших жодних доказів або пояснень, які б спростовували суми зобов`язання за цими договорами, з огляду на їх невідповідність 7% нормативної грошової оцінки орендованої позивачем земельної ділянки, визначеної станом на 2018 рік, 2019 рік, матеріали справи не містять, а сторонами до суду не було надано.

Статтею 289 ПК України передбачена індексація нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Згідно п. 289.3 ст. 289 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель (п. 289.2 ст. 289 ПК України). Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Колегія суддів зауважує, що зміна індексації нормативної грошової оцінки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками.

Зазначене не тягне автоматичну зміну умов договорів щодо розміру орендної плати, а відтак і відповідного донарахування податковим органом суми податкового зобов`язання з орендної плати.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 року по справі № 813/3819/17.

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до листа Держгеокадастру від 03.01.2020 року № 6-28-0.22-38/2-20, коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення становлять, зокрема: 2018 рік 1,0, за 2019 рік - 1,0 (а.с. 147).

Разом з тим, згідно наданого відповідачем розрахунку нарахування орендної плати за земельні ділянки, які знаходяться за межами населених пунктів на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області згідно договорів оренди, орендар ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) (а.с.55) та письмових пояснень відповідача від 19.11.2020 року (а.с.146) під час розрахунку розміру орендної плати застосовано коефіцієнт індексації 1,2, що на думку колегії суддів є безпідставним.

Також, колегією суддів встановлено, що ОСОБА_1 протягом 2018-2019 років, на виконання умов пунктів 9, 11 договорів оренди землі від 09.09.2015 року та від 10.09.2015 року здійснював сплату орендної плати, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень (а.с.77-78) та копією витягів з інтегрованих карток платника податків (98-132) та не заперечується відповідачем.

З огляду на викладене, у відповідача були відсутні підстави виносити податкові повідомлення-рішення від 27.06.2018 року № 503457-1306-1612 та № 503458-1306-1612, яким позивачу було визначено податкове зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2018 рік у розмірі 321.113,42 грн та 434.169,30 грн відповідно, та податкові повідомлення-рішення від 17.06.2019 року № 8468324-5313-1612 та № 8468323-5313-1612, яким позивачу було визначено податкове зобов`язання зі сплати орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік у розмірі 321.113,42 грн та 434.169,30 грн відповідно.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем, на якого ч. 2 ст. 77 КАС України покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, не довів суду правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень від 27.06.2018 року № 503458-1306-1612, № 503457-1306-1612 та від 17.06.2019 року № 8468323-5313-1612, № 8468324-5313-1612.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають критеріям відповідності, визначеними в ч. 2 ст. 2 КАС України, є протиправними та підлягають скасуванню.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (№ 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (№ 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року, - без змін.

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі складена і підписана 26 лютого 2021 року.