Рішення

від 22.02.2021 по справі 521/9130/20

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

справа № 521/9130/20

провадження № 2/521/759/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року м. Одеса

Малиновський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді - Леонова О.С.,

при секретарі судового засідання - Філозофенко А.С.,

за участі:

представника відповідача - Бурдега Р. В.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу позовом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Одеська міська рада про відшкодування шкоди, завданої внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, -

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог та заперечень на позов

У червні 2020 року Головне управління Держгеокадастру в Одеській області звернулось до Малиновського районного суду м. Одеса з позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Одеська міська рада про відшкодування шкоди, завданої внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в межах наданих законодавством повноважень Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області на підставі наказу від 26.04.2019 №338-ДК Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства під час використання земель житлової та громадської забудови на території м. Одеса, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:57:007:0004, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до наявних у Відділі у м. Одесі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, Книг реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, других примірників державних актів та примірників договорів оренди землі у Відділі наявні відомості щодо реєстрації права приватної власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,0606 га, кадастровий номер 5110137300:57:007:0004, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі державного акту серії ЯГ № 954657 реєстр. № 010750500474 від 12.04.2007.

При обстежені (акт обстеження земельної ділянки від 24.06.2019) земельної ділянки з кадастровим номером 5110137300:57:007:0004, площею 0,0603 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що земельна ділянка огороджена парканом та має конфігурацію багатокутника. Вхід (проїзд) до земельної ділянки здійснюється з АДРЕСА_1 . На паркані наявне оголошення: На работу требуется медсестра . На вищезазначеній земельній ділянці знаходиться двоповерхова будівля, яка використовується під розміщення медичного центру. На будівлі наявна вивіска із зазначенням ЦЕНТР ЗДОРОВЬЯ ПОРОШИНА .

На підставі викладеного Головне управління Держгеокадастру в Одеській області просило стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) шкоду, заподіяну внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у розмірі 17030,47 гривень та стягнути з відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Головного управління (код ЄДРПОУ 39765871, номер рахунку НОМЕР_2 , МФО 820172, КВК 120, КЕКД 0, КПК 1202010, фонд 01--ЗФ) витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 15.06.2020 року вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.

07.07.2020 року через канцелярію суду надійшла заява (вхід. №27650) від позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси Леонова О.С. від 09.07.2020 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження, тощо): не застосовувалися.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 03.12..2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначенно справу до розгляду.

Представник Позивача в судове засідання не з`явилась, проте через канцелярію суду подала заяву (вхід. № ЕП-21169 від 03.12.2020 року) про розгляд справи за її відсутності, в якій додатково зазначила, що позов підтримує в повному обсязі.

В судове засідання з`явився представник відповідача ОСОБА_1 , адвокат Бурдега Р. В. та зазначив, що земельна ділянка, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110137300:57:007:0004) використовується за цільовим призначенням. Також представник відповідача повідомив, що ОСОБА_1 не клеїла оголошення на свій паркан НА РАБОТУ ТРЕБУЕТСЯ МЕДСЕСТРА і взагалі це оголошення могла наклеїти будь-яка людина. Вулиця Ріхтера в місті Одесі є доволі людяною і на її паркан часто клеють якісь оголошення. ОСОБА_2 зазначив, що на земельній ділянці (кадастровий номер 5110137300:57:007:0004) розміщена приватна двохповерхова будівля, яка використовується для проживання в ній ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_1 , а не під розміщення медичного центру. На підтвердження цього було надано фотографії кухні, тренажерного залу та інших частин будинку та земельної ділянки під ним. Зазначив, що будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 використовується згідно свого цільового призначення, а саме: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) . Також представник відповідача повідомив, що вивіска ІНФОРМАЦІЯ_1 є приватною власністю ОСОБА_1 (чоловіка відповідача), а тому він має право користуватися нею на своїй приватній території за своїм бажанням. ОСОБА_2 зазначив, що сайт (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 не належить відповідачу та не є його власністю. Представник відповідача шкоду у розмірі 17 030,47 гривень не визнав, оскільки будь-яких адміністративних чи інших правопорушень відповідач не вчиняв, та шкоди нікому не завдавав. Щодо родючого шару ґрунту, то ОСОБА_2 зазначив, що відповідач його не знімав, а навпаки ще більше його збагатив мінеральними добривами. На підтвердження цього було додано фотографії дерев, кущів та квітів. Також ОСОБА_2 зазначив, що відповідач зареєстрований в цьому житловому будинку та долучив до матеріалів справи засвідчену копію домової книги, окремо зазначив, що в діях відповідача не має жодного елементу правопорушення, який необхідний для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням у розмірі 17 030.47 грн., проти позовних вимог заперечував та позов не визнавав.

Представник третьої особи Одеської міської ради на судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про дату час та місце розгляду справи повідомлялась судом у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

Заслухавши осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, перевіривши наведені сторонами та їх представниками обставини, суд вважає, що позов не може бути задоволений, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0606 га, кадастровий номер 5110137300:57:007:0004, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на підставі державного акту серії ЯГ № 954657 реєстр. № 010750500474 від 12.04.2007.

Згідно відповіді Відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 16.06.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 по м. Одесі та Одеській обл. не значиться, проте проживання відповідача в будинку за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується поясненнями її представника.

Згідно з відомостями Державного земельного кадастру (ДЗК) та відповідно до вказаного державного акту на право власності на земельну ділянку, земельна ділянка з кадастровим номером 5110137300:57:007:0004 площею 0,0603 га, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид користування: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) цільове призначення: 13.02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за ОСОБА_1 .

Відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка від 02.05.2019 №2 165260621), право спільної часткової власності на домоволодіння житловою площею 155,9 кв. м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано за ОСОБА_1 (1/2 частина) на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18.07.2017 у справі № 2-5955/2007. Інші Ѕ частина домоволодіння на вищезазначеній земельній ділянці, належить на праві власності чоловіку відповідача ОСОБА_1 , згідно з витягом про реєстрацію про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 15973583 від 18 вересня 2007 року.

В матеріалах справи відсутні належні докази завдання шкоди відповідачем земельній ділянці (кадастровий номер 5110137300:57:007:0004) внаслідок її використання не за цільовим призначенням.

3. Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права

Кожна особа, як убачається зі змісту ст.4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов`язання, які виникають з угод або в наслідок заподіяння шкоди.

Згідно ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх видів процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах встановлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Приписами ст. 16 ЦК України встановлено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Відповідно до пункту а частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Відповідно до пункту ґ частини першої статті 211 ЗК України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням.

Відповідно до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель визначено, що невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - невикористання земельної ділянки, крім реалізації науково обґрунтованих проектних рішень, або фактичне використання земельної ділянки, яке не відповідає її цільовому призначенню, встановленому при передачі земельної ділянки у власність чи наданні в користування, в тому числі в оренду, а також недодержання режиму використання земельної ділянки або її частини в разі встановлення обмежень (обтяжень).

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних питаннях, що виникають в галузі використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру, а також її органи на місцях, у даному випадку - Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, яке в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію повноважень Держгеокадастру на території Одеської області.

Пунктом 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, визначено, що Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Положенням, затвердженим наказом Держгеокадастру від 17 листопада 2016 року № 308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20 лютого 2020 року № 53) Головне управління Держгеокадастру в Одеській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Завданням Головного управління Держгеокадастру в Одеській області є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Одеської області (пункт 3 Положення). Відповідно до покладених на нього завдань управління, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладення цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; використанням земельних ділянок відповідно до цільового призначення; розраховує розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вживає заходів щодо її відшкодування в установленому законодавством порядку.

Відповідно до вимог статті 28 Закону України Про центральні органи виконавчої влади міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до статті 9 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом як проведення перевірок, так і розгляду звернень юридичних і фізичних осіб. Таким чином, заяви власників або землекористувачів не є єдиною підставою для проведення перевірки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач наділений повноваженнями щодо перевірки додержання суб`єктами господарювання, в тому числі, і користувачами земельних ділянок в особі державних підприємств, вимог законодавства про охорону земель та має право звертатись до вказаної особи із позовами про стягнення шкоди, заподіяної правопорушенням у зазначеній сфері, зокрема, використанням земельних ділянок не за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст.ст. 76-83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка її завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Стаття 1166 ЦК України містить правило про загальний (генеральний) делікт, відповідно до якого будь-яка шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, в повному обсязі. Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). У науці цивільного права акт завдання шкоди прийнято поділяти на такі складові елементи: а) протиправна поведінка особи; б) настання шкоди; в) причинний зв`язок між двома першими елементами; в) вина завдавача шкоди.

При цьому, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність всіх складових правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). При цьому шкода це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується у повному обсязі.

Виходячи з загальних принципів цивільного права для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди потрібна наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою, що є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Тобто відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

Тобто, для застосування такої міри відповідальності як стягнення шкоди, позивач повинен довести наявність шкоди (її розмір), протиправність дій відповідача, та причинний зв`язок між шкодою позивача та протиправними діями відповідача.

Стаття 20 Земельного кодексу України в редакції діючої на час виникнення правовідносин передбачає поділ земель України за основним цільовим призначенням на дев`ять категорій: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. При цьому кожна із зазначених категорій, в свою чергу, включає в себе види земель, які суттєво різняться за правовим статусом та режимом використання.

Земельний кодекс України і, зокрема, його стаття 20 взагалі не дає виначення поняттю цільове використання земельної ділянки. При цьому поняття категорія земель ширше за поняття цільове призначення земельної ділянки та визначається не щодо конкретної земельної ділянки, а до певної їх кількості - сукупності земельних ділянок, можливо, навіть різного цільового призначення, які об`єднуються в одну категорію.

В статі 1 Закону України Про землеустрій , наведено поняття цільове призначення земельної ділянки , як використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до цього ж Закону документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

Постанова Верховного Суду, що прийнята, у справі №715/214/17 від 25 березня 2020 року, також дає визначення використання земельної ділянки не за цільовим призначенням . Згідно Постанови, вказане поняття застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання.

Таким чином виходячи з вищенаведеного, можна дійти висновку, що нецільове використання земельної ділянки - це використання земельної ділянки, яка на відповідній правовій підставі належить на праві власності, користування, тощо, фізичній чи юридичні особі всупереч призначенню, визначеному на підставі документації із землеустрою.

Що стосується відшкодування збитків, то відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками серед іншого є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішені спору про відшкодування шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Проте жодних доказів на підтвердження наявності завданої шкоди в розумінні ст. 22 ЦК України, суду не надано.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, і не інших обставин. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимим причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди). Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2019 року у справі № 355/1014/16-ц.

Суд критично ставиться до твердження позивача про те, що на паркані відповідача наявне оголошення: На работу требуется медсестра , і це є доказом того, що на земельній ділянці знаходиться двоповерхова будівля, яка використовується під розміщення медичного центру; що на будівлі відповідача наявна вивіска із зазначенням ЦЕНТР ЗДОРОВЬЯ ПОРОШИНА і це свідчить про нецільове використання земельної ділянки; також про те, що сайт (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 ) належить відповідачу, оскільки жодних доказів, які б свідчили про це, до суду надано не було.

А тому твердження позивача про те, що відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель земельна ділянка з кодом 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) фактично використовується за кодом 03.03 для будівництва та обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги не було підтверджено в суді.

Також суд критично ставиться до твердження позивача про те, що відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення від 08.08.2019 №338-ДК/0228П/07/01/-19 та 14.08.2019 винесено постанову про накладення адміністративного стягнення №338-ДК/0209По/08/01/-19 за вчинення адміністративного правопорушення, оскільки в цих документах відсутні будь-які докази використання відповідачем своєї земельної ділянки не за цільовим призначенням.

В матеріалах справи відсутні належні докази завдання шкоди відповідачем земельній ділянці (кадастровий номер 5110137300:57:007:0004) внаслідок її використання не за цільовим призначенням.

Суд бере до уваги твердження позивача про те, що на земельній ділянці (кадастровий номер 5110137300:57:007:0004) розміщена приватна двохповерхова будівля, яка використовується для проживання в ній ОСОБА_1 та ОСОБА_1 . На підтвердження цього було надано фотографії кухні, тренажерного залу та інших частин будинку і земельної ділянки під ним. Отже, будинок та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 використовується згідно свого цільового призначення, а саме: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) .

Відповідно, до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, оскільки представник позивача не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин на які він посилався, суд встановив, що права позивача, за захистом яких мало місце звернення, не були порушені діями відповідача ОСОБА_1 .

Отже, враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про неможливість задоволення позову, зважаючи на те, що представник позивача не надав належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того факту, що відповідач ОСОБА_1 завдала шкоди внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, або нею було вчинено неправомірну поведінку, що призвела до завдання шкоди державі.

У відповідності до статті 141 ЦПК України, зважаючи на те, що у задоволені позову відмовлено повністю, судові витрати у вигляді судового збору, суд покладає на позивача, а відтак вони відшкодуванню не підлягають.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 12, 13, 141, 200, 209, 259, 263 265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовної заяви Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83, ЄДРПОУ - 39765871) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Одеська міська рада (65000, м. Одеса, пл. Думська, буд. 1) про відшкодування шкоди, завданої внаслідок використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22.02.2021 року.

Суддя О.С. Леонов

22.02.21