Рішення

від 12.02.2021 по справі 463/5661/15-ц

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/5661/15-ц

Провадження № 2/463/11/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2021 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді - Жовніра Г.Б.,

за участю секретаря судового засідання - Миличук У.Р.,

представників позивача - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Винниківська міська рада та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання недійсними рішень та зобов`язання до вчинення дій, -

в с т а н о в и в :

в 2015 році позивач ОСОБА_5 звернулась до Личаківського районного суду м.Львова з позовом до відповідачки ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Дана цивільна справа перебувала на розгляді в головуючого судді Гирича С.В., 24 березня 2016 року було задоволено заяву про самовідвід судді Гирича С.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, таку було передано для розгляду судді Лакомській Ж.І.

Ухвалою від 30 січня 2017 року провадження у справі зупинено до встановлення спадкоємців ОСОБА_5 . Ухвалою від 07 липня 2017 року провадження відновлено та у справу вступила правонаступник ОСОБА_5 , її дочка ОСОБА_3

23 серпня 2017 року позивач ОСОБА_3 подала уточнену позовну заяву, відповідно до якої просить суд визнати рішення №164 2-ї сесії Винниківської міської ради від 11.02.2016 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_6 - недійсним; визнати рішення №443 від 15.07.2016 Винниківської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою ОСОБА_6 - недійсним; визнати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно прав та обов`язків від 29.07.2016, реєстраційний номер 985652946161 кадастровий номер 4610160300:01:001:0009, площа земельної ділянки - 0,0054 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 - недійсною.

На підставі розпорядження керівника апарату від 01.06.2018 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу цивільну справу передано судді ОСОБА_7 .

Ухвалою судді Жовніра Г.Б. від 27.06.2018 справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 19.07.2019 провадження у справі зупинено на час залучення правонаступників відповідача - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Провадження відновлено ухвалою від 16.12.2019 та залучено до участі в справі правонаступника відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_4 .

Уточнену позовну заяву позивач мотивує тим, що її мати- ОСОБА_5 була власником житлового будинку АДРЕСА_2 . Згідно плану садибної ділянки АДРЕСА_3 , що на даний час - Миколайчука у м. Винники, загальна площа такої становить - 0,0540 га.

Протоколом №57 засідання постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин від 15.07.2004 року по заяві ОСОБА_6 було вилучено 1 м 60см у ОСОБА_5 землі для догляду за будинком ОСОБА_6 .

Протоколом засідання постійної депутатської комісії з питань регулювання земельних відносин № 108 від 12.05.2008 року було надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки відповідача з включенням частки земельної ділянки позивача.

Акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки від 10.09.2004р. ОСОБА_5 , як суміжний землекористувач, не підписувала.

Відповідач ОСОБА_6 здійснює приватизацію земельної ділянки без узгодження меж із суміжним користувачем, а саме ОСОБА_5 .

У червні 2002 року відповідач по справі ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом про вилучення у ОСОБА_5 частини земельної ділянки пл. 9,6 кв.м. яка прилягає до стіни будинку АДРЕСА_1 і про передання їй у постійне користування, посилалась, що її будинок однією стіною стоїть на межі земельної ділянки АДРЕСА_3 , який належить їй, і вона немає доступу до стіни будинку.

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 06.04.2004р. було вилучено у ОСОБА_5 частину земельної ділянки прямокутної форми розміром 0,8м х 12м, а саме 9,6 кв.м. 21.06.2004 року колегією суддів Судової палати у цивільних справах Львівського апеляційного суду ( цивільна справа 22а-2467/04) дане рішення скасовано, відмовлено у позові ОСОБА_6

3 1960 року позивач користується земельною ділянкою та є власниками житлового будинку АДРЕСА_4 .

Вважає, що зовнішня стіна житлового будинок АДРЕСА_1 , що належить відповідачці, проходить по межі між земельними ділянками сторін.

24.11.2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області задовольняє апеляційну скаргу ОСОБА_5 та скасовує рішення Личаківського районного суду м Львова від 18.06.2014р., постановляє нове, яким визнає недійсним рішення Винниківської міської ради Львівської області N2 63 від 12.10.2004 Про передачу у приватну власність ОСОБА_6 земельної ділянку на АДРЕСА_1 -0,054га та скасовує державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА № 203928 від 07.02.2005р. виданий на ім`я ОСОБА_6 , що посвідчує право власності на земельну ділянку пл.0,054га для обслуговування житлового будинку.

При ознайомленні із цивільною справою про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою позивач дізналась, що Рішенням № 164 2-ї сесії Винниківської міської ради надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_6 , а рішенням № 443 від 15.07.2016 року затверджено технічну документацію із землеустрою, а 29.07.2016 року здійснена державна реєстрація державного акту. Тобто при наявності рішення Апеляційного суду, відбулось на її думку захоплення чужої земельної ділянки.

Оскільки земля ніколи не перебувала у користуванні ОСОБА_6 , Винниківська міська рада немала права виносити оскаржувані рішення. Просить позов задоволити в повному обсязі.

03.02.2020 відповідач ОСОБА_4 подала відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає поданий позов необґрунтованим, безпідставним та протиправним. Зокрема у своїх мотивах зазначає, що від 07.11.2019 є добросовісним набувачем права власності за заповітом згідно свідоцтва про право на спадщину. Позивачем не додано жодного документу, яким би підтверджувалось його право власності чи право постійного користування земельною ділянкою. Встановлення металевої огорожі здійснювалось ОСОБА_6 в межах виконавчого провадження по справі №2-467 від 23.07.2002 виконавцем ОСОБА_8 відповідно до закону.

Рішенням №164 2-ї сесії Винниківської міської ради від 11.02.2016 року надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 - ОСОБА_6 . Відтак орган місцевого самоврядування визнав, що ОСОБА_6 була користувачем земельної ділянки. З аналогічних підстав на її думку не підлягає до задоволення і вимога про визнання недійсним рішення №443 від 15.07.2016 Винниківської міської ради про затвердження технічної документації із землеустрою ОСОБА_6 та державної реєстрації речових прав на нерухоме майно прав та обов`язків від 29.07.2016, реєстраційний номер 985652946161 кадастровий номер 4610160300:01:001:0009, площа земельної ділянки - 0,0054 га по АДРЕСА_1 ОСОБА_6 .

Представником відповідача Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради - Паращич В.П. також було подано письмовий відзив на позову заяву. Проти позовних вимог заперечує, зазначає що оспорювана реєстраційна дія є правомірною, підстав для визнання такої недійсною немає, оскільки вона проведена на підставі чинних документів на час вчинення реєстраційної дії, а встановлення обставин, що передували видачі правовстановлюючого документа не входить до обов`язків державного реєстратора.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали з мотивів наведених у позовній заяві та уточненнях до неї.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні додатково пояснила, що в 1965 будинок сім`ї позивачки, на АДРЕСА_3 , придбала ОСОБА_5 (мати позивачки). В користуванні мешканців будинку знаходилась земельна ділянка площею 420 м.кв., що на її думку підтверджується технічним документами на будинок. В подальшому будинок успадкувала позивач. Підставою для задоволення позовних вимог вважає, факт вилучення частини земельної ділянки (площею 1,8 м.кв.) у позивача без її згоди, та винесення оскаржуваних рішень на підставі акту узгодження меж земельної ділянки не підписано позивачем. Зазначила, що позивачі не приватизували земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 оскільки близько 20 років між ними та відповідачами тривають судові спори. Позивач користується земельною ділянкою на підставі рішення ВМР від 18.08 1976 р. однак таке суду представити не може.

Представник позивач ОСОБА_2 , яка являється ОСОБА_3 , суду повідомила, що будинок її матері та відповідачів розташовані по сусідству на АДРЕСА_2 на відстані приблизно 1,5 м. один від одного. В наслідок приватизації відповідачем земельної ділянки, на підставі оскаржуваних рішень, нею встановлено металеву сітку по середин між будинками сторін. Однак вона вважає, що будинок відповідачів фактично розташований на межі належної відповідачам земельної ділянки і в зв`язку з тим огородження (металевої сітки) не повинно бути, а її мати вправі користуватися земельною ділянкою до стіни будинку відповідачів. При цьому не заперечує та розуміє, що відповідачі повинні мати вільний доступ до стіни належного їм будинку, яка на її думку розташована на межі земельних ділянок. Просить позовні вимоги задоволити.

Відповідачі в судове засідання повторно не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, клопотання про відкладення такого не подавали.

А тому враховуючи положення ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи без участі сторін, які не з`явились, з врахуванням їх відзивів на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши подані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. При цьому дані докази повинні бути належними та достовірними, як це передбачено ст. ст. 77-79 ЦПК України.

Згідно з положеннями ч.2 ст.78 ЗК України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Поняття земельної ділянки як об`єкта права власності визначено у частині першій статті 79 ЗК України як частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Зокрема, положеннями ч.1 ст.116 ЗК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений ст. 118 ЗК України (в редакції статті на час виникнення спірних правовідносин), зокрема ч.6 даної статті передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п`ятою статті 151 цього Кодексу, а саме проект відведення земельної ділянки. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно ст. 152 ЗК України визначено способи захисту прав на земельні ділянки. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України у постанові № 7 від 16 квітня 2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Усунення будь-яких порушень прав особи на землю може бути застосовано судом у разі встановлення, що таке порушення мало місце, в чому саме полягає таке порушення та якими доказами це підтверджується.

Також відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Одночасно, у відповідності до положень ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Отже, при розгляді спору суд повинен встановити шляхом дослідження представлених позивачем належних, допустимих та достатніх доказів, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

При цьому, у відповідності до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Таким чином, вихід за межі заявлених предмету та підстав позову судом не допускається.

Позивач вважає рішення Винниківської міської ради від 11.02.2016 та 15.07.2016 та набуття на їх підставі права власності відповідачкою на земельну ділянку незаконними з тих підстав, що вони винесені на основі акту узгодження меж, який не було погоджено позивачкою, а також у зв`язку із захоплення частини земельної ділянки, що перебуває у користуванні позивачки площею 1,8 м.кв.

Як вбачається із витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, ОСОБА_5 являлась власником будинку АДРЕСА_2 на підставі свідоцтва про право власності від 04.11.1987 року, виданого Винниківською міською радою на підставі рішення від 17.03.1987 року №66. Такий на підставі заповіту перейшов у власність ОСОБА_3 .

Однак, жодних правовстановлюючих документів, які б передбачали право позивачки на користування земельною ділянкою за адресою АДРЕСА_2 , з визначенням конкретних меж та площі, суду не представлено.

Власником будинку АДРЕСА_1 була ОСОБА_6 на підставі договору дарування від 26.10.1978 року, що підтверджується реєстраційним посвідченням від 30.10.1978 року. Як вбачається із свідоцтва про право на спадщину такий перейшов у власність ОСОБА_4 .

Також судом встановлено із пояснень представників позивача, та такі не заперечуються стороною відповідачів, кожна із сторін є власниками житлового будинку. Позивач - АДРЕСА_2 , відповідач же будинку АДРЕСА_1 . Такі є суміжними землекористувачами.

Як вбачається із представленого рішення 25-ої сесії Винниківської міської ради від 12.10.2004 року №636, розглянувши заяву ОСОБА_6 , міська рада вирішила передати ОСОБА_6 у приватну власність земельну ділянку площею 0,0540 га для обслуговування житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1 .

Рішенням №164 2-ої сесії Винниківської міської ради від 11 лютого 2016 р. Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 у власність для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 вирішила дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_6 орієнтовно площею 0,0540 га у власність для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 ; ОСОБА_6 у встановленому порядку подати на затвердження Винниківської міської ради проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; до освоєння земельної ділянки приступити після оформлення документів на землю та встановлення її меж в натурі (на місцевості) (Том 1 а.с.32).

Також рішенням №443 4-ої сесії Винниківської міської ради від 15 липня 2016 р. Про затвердження ОСОБА_6 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 вирішено затвердити ОСОБА_6 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та надати у власність земельну ділянку (кадастровий номер 4610160300:01:001:009, площею 0,0540 га для обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 за рахунок земельно, що перебувають у її фактичному користуванні. ОСОБА_6 через спеціалізовану землевпорядну організацію встановити межі земельної ділянки в натурі (на місцевості); забезпечити державну реєстрацію земельної ділянки та право на земельну ділянку у відповідних державних органах (Том 1 а.с. 97).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із Законом України Про землеустрій , у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до статті 50 Закону України Про землеустрій в редакції, чинній станом на 2016 рік, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки).

За змістом статті 198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Так судом встановлено, що одним із суміжних землекористувачів із земельною ділянкою, яку відповідачка ОСОБА_6 отримала у власність, є позивачка. У зв`язку із цим з боку ОСОБА_6 вчинялися дії для отримання від ОСОБА_5 погодження меж земельної ділянки. Остання відмовилась узгоджувати межі.

10 вересня 2004 року було складено Акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки гр. ОСОБА_6 (том 1 а.с.222)

Крім того, відповідно до додатку до Акту встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки у АДРЕСА_1 від 01.10.2004, вбачається, що після проведення обстеження і встановлення межі між земельними ділянками по АДРЕСА_2 , комісія вважає безпідставним не підписання акту встановлення і узгодження зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 і узгоджує дану межу згідно опису ї їв акті і позначення в абрисі.

Однією з підстав позову являється відсутність узгодженості меж та підписання відповідного акту позивачем.

Однак, судом не приймається до уваги посилання представників позивачки про те, що оскільки ОСОБА_5 не підписувала акт встановлення та узгодження меж це є підставою для скасування оскаржуваних рішень, з наступних мотивів.

Слід зазначити, що погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами . Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Тобто, при добросовісному виконанні набувачем земельної ділянки обов`язків щодо узгодження меж з користувачами чи власниками суміжних земельних ділянок, у разі, якщо користувач чи власник суміжної земельної ділянки безпідставно ухилився від погодження меж та не підписав акт, сама відсутність такого акта погодження меж не свідчить про незаконність рішення про затвердження проекту землеустрою та про передачу земельної ділянки у власність.

Не надання позивачем своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Даний висновок суду кореспондується з правовим висновком зробленим Верховним Судом України в постанові по справі №681/1039/15-ц. Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18), № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18) та від 12 лютого 2020 року № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19).

Крім того, відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до п.81-2 Порядку «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» затвердженого постановою КМУ, для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування.

Так, судом встановлено, що для реєстрації права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 було подано правовстановлюючий документ - Рішення Винниківської міської ради №443 від 15.07.2016 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки та надання у власність земельної ділянки.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 25.07.2016, реєстраційний номер 985652946101, земельна ділянка кадастровий номер 4610160300:01:001:009, площею 0,0540 га належить на праві приватної власності ОСОБА_6 (Том 1 а.с.123).

Отже, оскільки позивачкою не представлено суду належних та допустимих доказів про те, що внаслідок прийняття Винниківською міською радою оскаржуваних рішень порушено або обмежено її законні права чи інтереси, суд вважає, що підстав для задоволення позову немає.

При цьому суд роз`яснює, що у випадку переконання позивачки про те, що внаслідок неправомірного розташування огорожі відповідачкою, їй чиняться перешкоди у користуванні її власністю, вона вправі захистити своє право в інший передбачений цивільним законодавством спосіб шляхом заявлення вимоги про усунення перешкод у користуванні. Проте, таких позовних вимог позивачем не заявлено, а суд будучи позбавлений можливості виходити за межі предмету та підстав позову, не вправі давати оцінку цим правовідносинам.

Керуючись ст.ст. 2, 4 10-13 , 76- 83 , 141 , 229, 258, 259, 263-265 , 268 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , Винниківської міської ради та Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання недійсними рішень та зобов`язання до вчинення дій.

Повний текст рішення складено та підписано 23 лютого 2021 року.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Винниківська міська рада, місцезнаходження: м.Львів-Винники, вул. Галицька, 20;

Відповідач: Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, місцезнаходження: м. Львів, вул. Городоцька, 299, ЄДРПОУ 26526811;

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Суддя Г.Б. Жовнір