Рішення

від 26.02.2021 по справі 458/1134/20

ТУРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 458/1134/20

2/458/117/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.02.2021 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Коліщук З.М.,

з участю секретаря судового засідання Матківської Р.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Турка Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , до Нижньояблунської сільської ради Турківського району Львівської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовною заявою, якою просить суд ухвалити рішення, яким визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 75,40 кв.м., житловою площею 43,10 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина, яка складається із житлового будинку з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами за вищевказаною адресою. За життя покійний не розпорядився своїми правами, а тому спадкування відбувалося за законом. Спадкоємцем першої черги, окрім позивача, є позивач, ОСОБА_1 , та діти спадкодавця - син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Проте, дочка та син на спадкове майно не претендують. Відтак, позивач як єдиний спадкоємець за законом першої черги, яка виявила бажання отримати свідоцтво про право на спадщину, яку фактично прийняла, оскільки на момент смерті спадкодавця проживала із ним спільно, звернулася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка на спадковий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, проте отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належав померлому та є спадковим майном. Вказана відмова позбавляє позивача можливості належним чином реалізувати свої спадкові права, а тому остання змушена звернутись до суду за захистом своїх прав.

Позивач ОСОБА_1 просила у позовній заяві розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує, покликаючись на мотиви викладені в позовній заяві та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Нижньояблунської сільської ради Турківського району Львівської області надіслав до суду заяву, в якій просить розглянути дану справу за відсутності представника сільської ради. Позовні вимоги підтримує.

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутності, просять врахувати їх відмову від спадщини та врахувати їх заяви про відмову від спадщини, які містяться у спадковій справі.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 49, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Стаття 41 Конституції України зазначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до довідки № 2271, виданої 18.11.2020 виконавчим комітетом Нижньояблунської сільської ради Турківського району Львівської області, власником житлового будинку в АДРЕСА_1 дійсно був ОСОБА_4 /арк. справи 16/.

Згідно технічного паспорта від 07 жовтня 2020 року (копія якого долучена до матеріалів справи) на житловий будинок АДРЕСА_1 , загальна площа вказаного будинку становить 75,40 кв.м.(житлова - 43,10 кв.м.). Рік побудови - 1991. Інвентаризаційна вартість - 197927 грн /арк. справи 13-14/.

Згідно із листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.

При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

Таким чином, дослідженими у судовому засіданні обставинами справи встановлено, що спірний житловий будинок в АДРЕСА_1 , дійсно на праві власності належав - ОСОБА_4 .

В судовому засіданні встановлено та підтверджується долученою копією свідоцтва про смерть, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , у віці 57 років, в с. Нижня Яблунька Турківського району Львівської області, помер ОСОБА_4 , про що 21 квітня 2020 року зроблено відповідний актовий запис № 08 та виконавчим комітетом Нижньояблунської сільської ради Турківського району Львівської області 21 квітня 2020 року видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 /арк. справи 7/.

Спадщина відкрилася в цей же день, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що спадщина померлого, окрім іншого, складається із житлового будинку з надвірними спорудами, загальною площею 75,40 кв.м., житловою площею 43,10 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Заповіту спадкодавець ОСОБА_4 щодо розпорядження своїми правами на випадок смерті не склав, що стверджується долученим до матеріалів справи інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) /арк. справи 40/.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Судом встановлено та підтверджується долученими до матеріалів справи копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 та копією паспорта серії НОМЕР_3 , виданого 10.04.2001 Турківським РВ УМВС України у Львівській області, позивач ОСОБА_1 була дружиною спадкодавця ОСОБА_4 (арк. справи 5-6, 8) Відтак, позивач ОСОБА_1 відноситься до спадкоємців першої черги спадкування.

Також, дослідженими матеріалами справи встановлено, що іншими живими спадкоємцями вказаної черги є діти спадкодавця: дочка ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 /арк. справи 9/.

Згідно із ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.

Так, з долучених до матеріалів справи, належним чином завірених та сформованих заяв ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які містяться у належним чином завіреній копії спадкової справи, вбачається, що їм відомо про відкриття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 та належні їм частки в спадковому майні. Проте, на спадщину вони не претендують та відмовилися від неї на користь позивача ОСОБА_1 /арк. справи 29-30/.

Також, з долученої до матеріалів справи довідки № 1249, виданої 02.06.2020 виконавчим комітетом Нижньояблунської сільської ради Турківського району Львівської області, вбачається, що до дня смерті і на день смерті ОСОБА_4 (спадкодавця) разом з ним проживали дружина ОСОБА_1 , діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та брат ОСОБА_5 /арк. справи 32/.

За таких обставин, позивач є єдиним спадкоємцем за законом після смерті свого чоловіка, як така, що виявила бажання прийняти спадщину, та фактично її прийняла оскільки на момент її відкриття проживала із спадкодавцем та в законодавчо визначений строк не відмовилася від спадщини та звернулася з відповідною заявою про прийняття спадщини до нотаріуса.

Разом з тим, згідно з постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії №50/01-16, виданою 04 листопада 2020 року приватним нотаріусом Турківського районного нотаріального округу Комарницькою О.Й., встановлено факт звернення позивача до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка та відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадковий будинок, у зв`язку з тим, що відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належав померлому та є спадковим майном /арк. справи 12/.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику у справах про спадкування від 30 травня 2008 року за № 7 передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Таким чином, враховуючи те, що позивач оформити право власності на спірний житловий будинок, в нотаріальному порядку не має можливості у зв`язку з відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину; представник відповідача проти задоволення позову не заперечує, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб; будь-яких інших спадкоємців, які б претендували на спірне майно, судом не встановлено, а тому враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 75,40 кв.м., житловою площею 43,10 кв.м., що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Відповідач: Нижньояблунська сільська рада Турківського району Львівської області, місцезнаходження: 82532, с. Нижня Яблунька, вул. Центральна, 271, Турківський район, Львівська область.

Треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено та підписано 26 лютого 2021 року.

Суддя З.М. Коліщук