Рішення

від 18.02.2021 по справі 362/6157/20

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6157/20

Провадження № 2/362/1135/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2021 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Матушевської Я.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила зняти арешт з нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельної ділянки пл. 0,25 га. цільового призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 ; земельної ділянки пл. 0,0339 га. цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 , земельної ділянки пл. 4,6133 га цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221482000:06:006:0026, що розташована на території Данилівської сільської ради Васильківського району, які належать на праві власності ОСОБА_1 ..

Вказуючи на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після смерті чоловіка відкрилася спадщина, до складу якої входив житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, земельна ділянка пл. 0,25 га., земельна ділянка пл. 0,0339 га., об`єкти розташовані в АДРЕСА_1 .

Вона, подала заяву у визначений законом строк про прийняття спадщини до Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області.

Постановою від 08.05.2015 року за № 780/02-31 державний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого, оскільки при підготовці до видачі свідоцтв про право на спадщину у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна виявлений запис про арешт всього майна, належного ОСОБА_2 , запис внесений Васильківською районною державною нотаріальною конторою Київської області 22.06.1999 року на підставі повідомлення Васильківського районного суду б/н, - реєстраційний № НОМЕР_1 .

Нотаріус надала відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, з якого стало відомо, що накладення арешту відбулося на підставі повідомлення Васильківського районного суду Київської області.

23.11.2017 року рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області знято арешт з майна, а саме: житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельної ділянки пл. 0,25 га. цільовою призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 ); земельної ділянки пл.0339 га. цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після зняття арешту з спадкового майна позивач отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на своє ім`я.

Державний нотаріус при видачі свідоцтв про право на спадщину за законом повідомила, що на майно яке вона успадкувала накладений арешт на її ім`я.

Отримавши Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, ця інформація підтвердилася.

Вид обтяження - арешт нерухомого майна, підстава для державної реєстрації - постанова, серія та номер: б/н, виданий 16.06.1999, видавник: Васильківський райсуд Київської області.

17.09.2020 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Васильківського міськрайонного суду Київської області надати з архіву Васильківського міськрайонного суду Київської області Рішення, ухвалу чи постанову датовану 1999 року відносно ОСОБА_1 на предмет арешту її майна.

07.10.2020 року отримала відповідь Васильківського міськрайонного суду Київської області, що відповідно до Алфавітних показників цивільних справ за 1999 рік Васильківського районного суду Київської області та Васильківського міського суду Київської області, справ, де відповідачем є ОСОБА_1 в провадженні суду не перебувало

Ухвалою судді від 03.12.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 35-36).

В судове засідання позивач не з`явилась, до суду надійшла заява, в якій вона просила справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с. 41).

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, до суду надійшла письмова заява про розгляд справи без їх участі, з приводу вирішення справи покладається на розсуду суду (а.с. 40).

Інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надано.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Виходячи з цього, належного повідомлення відповідачів про час розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Відповідно до ст. 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву.

Станом на день ухвалення рішення у справі, відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву суду не надали.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про шлюб від 13.06.1981 року, серія НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували в шлюбі (а.с.14).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 10 листопада 2014 року виданого виконавчим комітетом Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 (а.с.13).

Постановою від 08.05.2015 року за № 780/02-31 державний нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно померлого, оскільки при підготовці до видачі свідоцтв про право на спадщину у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна виявлений запис про арешт всього майна, належного ОСОБА_2 , запис внесений Васильківською районною державною нотаріальною конторою Київської області 22.06.1999 року на підставі повідомлення Васильківського районного суду б/н, - реєстраційний № НОМЕР_1 .(а.с.26).

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 23.11.2017 року знято арешт з майна, а саме: житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 ; земельної ділянки пл. 0,25 га. цільовою призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 ); земельної ділянки пл.0339 га. цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 , які належали ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16-17).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.10.2018 року ОСОБА_1 є спадкоємцем майна після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , яке складається з житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 та земельної ділянки пл. 0,0339 га. цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, що розташована в АДРЕСА_1 , земельної ділянки пл. 0,25 га. цільового призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована в АДРЕСА_1 (а.с. 26, 28, 29).

Як вбачається із відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 17.06.2020 року, що накладення арешту відбулося на підставі повідомлення Васильківського районного суду Київської області. Було накладено арешт на належне ОСОБА_1 майно, на підставі постанови Васильківського районного суду б/н (а.с. 18-20).

Відповідно до відповіді Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.10.2020 року, що справ, де являється ОСОБА_1 відповідачем за 1999 рік в провадженні суду не перебувало (а.с. 25).

Відповідно до копії вироку Васильківського районного суду від 03.08.1999 року ОСОБА_2 був засуджений за ст. 86-1,ч.2 ст.165, ч.2 ст.172 КК України (1960 року).

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 391 ЦК України право власності позивача, як абсолютне право, має бути захищене лише при доведенні самого факту порушення.

Вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року Про судову практику в справах про зняття арешту з майна спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Вендітеллі проти Італії (1994) суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції , закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Судом встановлено, що арешт на нерухоме майно, що належить на даний час на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - ОСОБА_1 був накладено в забезпечення виконання вироку суду, який на підставі рішення суду від 23.11.2017 року знято.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення із заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 19, 41 Конституції України, статтями 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 265, 273 ЦПК України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 Про судову практику в справах про зняття арешту з майна , суд,

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області про зняття арешту з майна - задовольнити.

Зняти арешт з нерухомого майна, а саме: житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.10.2018 року.

Зняти арешт з земельної ділянки пл. 0,25 га. цільового призначення для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221482001:01:005:0011, що розташована в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.10.2018 року.

Зняти арешт з земельної ділянки пл. 0,0339 га. цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3221482001:01:005:0012, що розташована в АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 19.10.2018 року.

Зняти арешт з земельної ділянки пл. 4,6133 га цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221482000:06:006:0026, що розташована на території Данилівської сільської ради Васильківського району, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 21.01.2013 року.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Текст рішення виготовлено 25.02.2021 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко