Рішення

від 22.02.2021 по справі 155/1390/19

ГОРОХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №155/1390/19

Провадження №2/155/173/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року місто Горохів

Горохівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого-судді - Адамчук Г.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ревуцької М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-Захід про визнання угоди про зміни та доповнення до договору оренди землі недійсною, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до відповідача ТОВ Волинь-Захід про визнання угоди про зміни та доповнення до договору оренди землі недійсною.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що їй належить земельна ділянка площею 2,20 га з кадастровим номером 0720887400:01:002:0104. Дана земельна ділянка призначена для ведення особистого селянського господарства та знаходиться на території Скобелківської сільської ради Горохівського району Волинської області.

28 січня 2010 року вона уклала з відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю Волинь-Захід , договір оренди вищевказаної земельної ділянки терміном на 10 років. Договір зареєстровано 05 березня 2010 року у Горохівському районному відділі Волинської регіональної філії ДП Центр ДЗК за №041008300053.

Відповідно до умов договору та акту прийому-передачі земельної ділянки, який є додатком до нього, вона передала, а відповідач прийняв її земельну ділянку в оренду на строк, зазначений у договорі.

Статтями 18, 20 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час укладення та реєстрації договору оренди земельної ділянки) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом. Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, вищевказаний договір оренди землі набув чинності 05 березня 2010 року і повинен бути припинений після закінчення строку, на який його укладено, а саме 05 березня 2020 року.

У червні 2019 року позивачка вирішила після припинення дії договору оренди обробляти свою земельну ділянку самостійно з допомогою членів своєї сім`ї, про що вона в усній формі повідомила посадових осіб ТОВ Волинь-Захід . Однак їй відповіли, що існує начебто підписана нею угода про зміни та доповнення до вищевказаного договору оренди, відповідно до якої термін дії договору продовжено ще на 5 років.

В липні 2019 року у відповідь на численні прохання позивачки остання отримала від відповідача другий екземпляр вищевказаної угоди та копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Так, зазначеною вище угодою, датованою 05 серпня 2016 року, визначено, що п.8 договору оренди землі від 05 березня 2010 року викладено у наступній редакції: Договір оренди укладається терміном на 15 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою, починаючи з дати його державної реєстрації далі по тексту .

Однак, позивачка вказує, що підпис у розділі угоди Орендодавець біля прізвища ОСОБА_1 виконаний не нею, а іншою особою.

Як вбачається з отриманої позивачкою копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 07 червня 2016 року державним реєстратором Присяжною Ю.В. було внесено запис про інше речове право та винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35648814 від 13 червня 2017 року, на підставі якого право оренди відповідачем належної позивачці земельної ділянки без її відома продовжено до 15 років.

За таких обставин в момент вчинення оспорюваного правочину мало місце суттєве порушення законних прав позивачки щодо свободи договору та необхідності згоди обох сторін при його укладанні, що призвело до неможливості розпоряджатися земельною ділянкою, яка належить їй на праві приватної власності, на власний розсуд.

З огляду на це позивачка вважає, що оскільки вона угоду від 05 серпня 2016 року про зміни та доповнення до договору оренди землі, якою фактично продовжено термін дії цього договору на 5 років, не підписувала, свого волевиявлення на досягнення з відповідачем згоди стосовно її істотних умов вона жодним чином не виявляла, відтак є всі правові підстави для визнання цієї угоди недійсною у відповідності до норм чинного законодавства України.

Тому, позивачка просить визнати угоду від 05 серпня 2016 року про зміни та доповнення до договору оренди землі №53, укладеного 28 січня 2010 року ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Волинь-Захід , зареєстрованого 05 березня 2010 року у Горохівському районному відділі Волинської регіональної філії ДП Центр ДЗК за №041008300053, недійсною.

Представник позивача, ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явився, однак подав письмове клопотання в якому просив розгляд справи проводити у його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити, визнати недійсною угоду про зміни та доповнення до договору оренди землі, а також стягнути з відповідача в користь позивачки судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень, а також витрати, пов`язані з проведенням судової почеркознавчої експертизи в розмірі 900 (дев`ятсот) гривень 48 (сорок вісім) копійок. Разом з тим, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Представник відповідача ТОВ Волинь-Захід в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяву про розгляд справи за його відсутності, а також відзив на позов не подавав, хоча був вчасно і належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

За погодженням представника позивачки, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір, пов`язаний з правом оренди земельної ділянки.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України Про оренду землі , іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства є свобода договору, яка означає, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагентів та визначенні умов договору, тощо (ст.ст.6, 627 ЦК України).

Відповідно до ст.182 ЦК України та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація договору оренди, його зміни та розірвання здійснюється відповідним органом за зверненням осіб з наданням відповідних документів, які є підставою для такої реєстрації (договір, судове рішення).

Відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯД №283263 від 22 жовтня 2007 року позивачці ОСОБА_1 належить земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Скобелківської сільської ради Горохівського району Волинської області, кадастровий номер 0720887400:01:002:0104, площею 2,20 га.

Дана обставина також підтверджується й витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 13 червня 2017 року.

28 січня 2010 року між позивачкою і відповідачем ТОВ Волинь-Захід було укладено договір оренди №53 вказаної земельної ділянки строком на десять років. Договір було зареєстровано у Горохівському районному Волинської регіональної філії ДП Центр ДЗК 05 березня 2010 року за №041008300053.

Відповідно до умов договору та акта прийому-передачі земельної ділянки, який є додатком до нього, позивачка передала, а відповідач прийняв її земельну ділянку в оренду на строк, зазначений у договорі.

В червні 2019 року позивачка звернулася до ТОВ Волинь-Захід із повідомленням про те, що після припинення договору оренди землі вона має намір обробляти належну їй земельну ділянку самостійно.

Однак, відповідно до Угоди від 05 серпня 2016 року про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки зареєстрованого від 05 березня 2010 року за №041008300053, п.8 договору оренди землі від 05 березня 2010 року викладено у наступній редакції: Договір оренди укладається терміном на 15 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою, починаючи з дати його державної реєстрації далі по тексту .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 07 червня 2016 року державним реєстратором Присяжною Ю.В. було внесено запис про інше речове право за №20883921 та винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35648814 від 13 червня 2017 року, на підставі якого право оренди відповідачем ТОВ Волинь-Захід належної позивачці земельної ділянки продовжено до 15 років.

Згідно з ч.1 ст.102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно висновку судової почеркознавчої експертизи від 30 жовтня 2020 року №273 підпис від імені ОСОБА_1 розділу Реквізити сторін графи Орендодавець Угоди від 05 серпня 2016 року про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки, який укладено між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Волинь-Захід - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Підстав для відхилення вищевказаного висновку експертизи суд не вбачає.

Таким чином, примірник Угоди від 05 серпня 2016 року про зміни та доповнення до договору оренди землі №53, укладеного 28 січня 2010 року ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Волинь-Захід , зареєстрованого 05 березня 2010 року у Горохівському районному відділі Волинської регіональної філії ДП Центр ДЗК за №041008300053, не був підписаний позивачкою.

За змістом ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5); правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч.6).

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до ч.1 ст.ст.316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1 ст.627 ЦК України і відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За ч.1 ст.14 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час укладення спірного договору оренди, договір оренди землі укладається в письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

За ч.1 ст.15 вказаного Закону в зазначеній редакції істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У своїй постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, висловленого в постанові Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року у справі №6-48цс15. У тій іншій справі Верховний Суд України вказав таке: Судами під час розгляду справи встановлено, що спірний договір, укладений від імені позивача, підписаний не ним, а іншою особою. Таким чином спірний договір був укладений без волевиявлення позивача, а тому суди дійшли правильного висновку про недійсність спірного договору на підставі частини третьої статті 203 та частини першої статті 215 ЦК України .

Велика Палата Верхового Суду зробила такий висновок щодо застосування відповідних норм права у вказаних правовідносинах: - правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки; - відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Як встановлено вище, примірник Угоди від 05 серпня 2016 року про зміни та доповнення до договору оренди землі №53, укладеного 28 січня 2010 року ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Волинь-Захід , зареєстрованого 05 березня 2010 року у Горохівському районному відділі Волинської регіональної філії ДП Центр ДЗК за №041008300053, позивачка ОСОБА_1 не підписувала. А тому правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

Водночас, відповідно до частини другої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження №14-436цс19) визначено, що відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі №669/927/16-ц).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 серпня 2020 року у справі №125/702/17 (провадження №61-48842св18) зазначено, що: реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 1,2056 га, яка розташована на території Войнашівської сільської ради Барського району Вінницької області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Отже, реєстрація права оренди ТОВ Міжлісся на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_3 фактично не підписувала, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону. За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальник засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права .

За таких обставин, суд вважає, що оскільки оспорювану Угоду про зміни та доповнення до договору оренди земельної ділянки позивачка не підписувала, це є підставою для скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки, площею 2,20 га, що розташована на території Скобелківської сільської ради Горохівського району Волинської області, кадастровий номер 0720887400:01:002:0104, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , за ТОВ Волинь-Захід , проведену державним реєстратором Горохівської районної державної адміністрації Волинської області Присяжною Ю.В., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35648814 від 13 червня 2017 року, номер запису про інше речове право 20883921 від 07 червня 2017 року, так як реєстрація угоди є обов`язковим елементом існування даної угоди.

Щодо розподілу судових витрат, то суд зазначає таке.

Згідно з ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із проведенням експертизи.

Так, зокрема позивачка просить стягнути з відповідача понесені нею витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Статтею 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд у постанові від 15 травня 2019 року у справі №308/15007/15-ц вказав, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

В підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачка долучає до матеріалів справи ордер серії ВЛ №066356 від 20 серпня 2019 року, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу, акт приймання-передачу наданих послуг, пов`язаних з виконанням Договору по надання правової допомоги від 14 грудня 2020 року та копію квитанцій до прибуткового касового ордеру №9 від 14 грудня 2020 року.

З огляду на співрозмірність витрат на оплату послуг адвоката, пов`язаних із захистом прав та представництвом інтересів позивачки у даній конкретній справі, враховуючи характер спору, участь адвоката у справі, кількість судових засідань, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, а також відповідає розміру ціни позову, а тому задовольняє вимоги позивачки про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.

Відповідно до ч.6 ст.139 ЦПК України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч.3 ст.102 ЦПК України висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Згідно з ст.7-1 Закону України Про судову експертизу підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою, якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

В абзаці 2 1.8. Розділу 1 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, також вказано, що підставою для проведення експертизи у цивільному, господарському та адміністративному судочинствах є ухвала суду про призначення експертизи або договір з експертом чи експертною установою, укладений на замовлення учасника справи.

Відповідно до ухвали суду від 23 червня 2020 року в даній справі було проведено судову почеркознавчу експертизу вартість якої в розмірі 900,48 гривень було сплачено позивачкою ОСОБА_1 , що підтверджується копією відповідної квитанції від 12 жовтня 2020 року.

З огляду на це, суд вважає доведеним витрати позивачки на проведення експертизи в розмірі 900,48 гривень.

Крім того, згідно з ст.141 ЦПК України з відповідача слід стягнути у доход держави судовий збір в сумі 768,40 гривень, так як позивачка звільнена від сплати судового збору у відповідності до п.9 ч.1 ст.5 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року.

Керуючись ст.ст.3, 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 137, 139, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, площею 2,20 га, що розташована на території Скобелківської сільської ради Горохівського району Волинської області, кадастровий номер 0720887400:01:002:0104, яка на праві приватної власності належить ОСОБА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю Волинь-Захід , проведену державним реєстратором Горохівської районної державної адміністрації Волинської області Присяжною Юлією Василівною, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 35648814 від 13 червня 2017 року, номер запису про інше речове право 20883921 від 07 червня 2017 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-Захід на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу та 900 (дев`ятсот) гривень 48 (сорок вісім) копійок витрат, пов`язаних з проведенням судової почеркознавчої експертизи.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Волинь-Захід в дохід держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У відповідності до п.п.15.5) п.1 Розділу ХШ Перехідних положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: 45703, Волинська область, село Скобелка Горохівського району Волинської області, РНОКПП - НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Волинь-Захід , адреса місцезнаходження: 45760, село Волиця-Лобачівська, вулиця Маргарити Малиновської, 20 Горохівського району Волинської області, код ЄДРПОУ - 36398905.

Головуючий