Рішення

від 09.02.2021 по справі 646/6739/20

ЧЕРВОНОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 646/6739/20

№ провадження 2/646/635/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.02.2021 м.Харків

Червонозаводський районний суд міста Харкова

під головуванням судді Демчини Т.Ю.

з участю секретаря судового засідання Саламахи В.О.,

представника позивача Коротуна В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Червонозаводського районного суду міста Харкова у спрощеному провадженні з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про визнання права власності на автомобіль, -

в с т а н о в и в:

Адвокат Коротун В.І в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ Приватбанк про визнання права власності на легковий автомобіль марки Lexus LX 470 , VIN НОМЕР_1 , чорного кольору. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що між ОСОБА_1 та АТ КБ Приватбанк було укладено договір поруки за зобов`язаннями ОСОБА_2 з ТОВ Автоприват , які виникли на підставі укладеного між ними договору лізингу, предметом якого став спірний автомобіль. Позивач виконала зобов`язання ОСОБА_2 на вимогу відповідача, у зв`язку з чим на підставі умов договору поруки до неї перейшли усі права лізингодавця. За наслідками виконання зобов`язань поручителем відповідач здійснив зняття з обліку автомобіля марки Lexus LX 470 , та, з метою реалізації позивачем ОСОБА_1 своїх прав лізингодавця, передав їй технічний паспорт на предмет лізингу та облікову картку на автомобіль, крім того, передав ОСОБА_1 сам автомобіль. Однак АТ КБ Приватбанк не надав ОСОБА_1 усіх необхідних документів для постановки спірного автомобіля на облік, через ліквідацію ТОВ Автоприват . Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з позовом про визнання права власності на предмет лізингу.

В судовому засіданні представник позивача Коротун В.І. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та з викладених у позові підстав просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав письмові пояснення, у яких просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог через безпідставність та необґрунтованість. Зі змісту письмових пояснень відповідача вбачається, що АТ КБ Приватбанк будь-яких невиконаних зобов`язань перед ОСОБА_1 не має, надати документи, необхідні ОСОБА_1 для постановки автомобіля на облік відповідач не може, оскільки ТОВ Автоприват на момент її звернення ліквідований, і необхідні документи у розпорядженні АТ КБ Приватбанк відсутні. Будь-які права ОСОБА_1 відповідачем не порушувались, а звернувшись з позовом до АТ КБ Приватбанк , позивачка обрала невірний спосіб захисту порушеного права.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши у сукупності надані докази, приходить до висновку про недоведеність позивачем існування правових підстав для задоволення позову. При цьому суд встановив та врахував наступне.

Судом встановлено, що 28.12.2011 ОСОБА_2 підписав заяву про приєднання до Публічного договору № ОDV2A!40300001 від 24.12.2011, уклавши таким чином з товариством з обмеженою відповідальністю Автоприват договір про надання фінансового лізингу на умовах, визначених вказаним публічним договором.

У позовній заяві зазначається та стверджується представником позивача в судовому засіданні, що згідно вказаного договору, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ Автоприват , предметом лізингу став автомобіль марки Lexus LX 470 , VIN НОМЕР_1 , чорного кольору, строк договору становив 60 місяців, платіж за договором лізингу становив 8937,50 грн. Разом з тим, суду не надано копії вищезазначеної заяви про приєднання до публічного договору у придатній для читання якості, з якої можливо встановити ці обставини, на які посилається ОСОБА_1 , а також додатку до вказаної заяви зі специфікацією предмета лізингу.

Судом також встановлено, що 25.04.2013 між ОСОБА_1 та АТ КБ Приватбанк було укладено договір поруки, за умовами якого ОСОБА_1 як поручитель надала поруку перед лізингодавцем, яким зазначений АТ КБ Приватбанк , за виконання ОСОБА_2 зобов`язань за заявою про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу №ОDV2A!40300001 від 24.12.2011.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 21.01.2012, транспортний засіб LEXUS LX 470, чорного кольору, кузов (шасі) № НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований за ТОВ Автоприват .

Судом встановлено, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичну особу за критерієм пошуку код ЄДРПОУ 33183599 (ТОВ АВТОПРИВАТ ), вказана юридична особа припинена 11.08.2016 на підставі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2016 (справа №904/8593/13).

Статтею 1 Закону України Про фінансовий лізинг передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно зі статтею 2 Закону України Про фінансовий лізинг , відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. За правилами частин першої, другої статті 8 Закону України Про фінансовий лізинг , у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов`язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу. Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.

Згідно зі ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Зі змісту позовної заяви, пояснень представника позивача в судовому засіданні та наданих документів не вбачається, на яких підставах АТ КБ Приватбанк уклав з ОСОБА_1 договір поруки за зобов`язаннями, які виникли у ОСОБА_2 перед іншою юридичною особою - ТОВ Автоприват , суду не надано доказів у підтвердження існування договірних відносин між АТ КБ Приватбанк та ТОВ Автоприват , в силу яких АТ КБ Приватбанк міг виступати лізингодавцем, яким він зазначений в укладеному з ОСОБА_1 договорі поруки, щодо зобов`язань ОСОБА_2 за договором фінансового лізингу №ОDV2A!40300001 від 24.12.2011. Відсутні належні та допустимі докази у підтвердження того, що предметом лізингу виступав саме транспортний засіб LEXUS LX 470, чорного кольору, кузов (шасі) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Крім того, суду не надано належних та допустимих доказів у підтвердження виконання ОСОБА_1 зобов`язань ОСОБА_2 за договором фінансового лізингу, жодних документів у підтвердження відповідних суми та дати сплати коштів, а також їх отримувача (АТ КБ Приватбанк чи ТОВ Автоприват ) - суду не надано.

Зі змісту позовної заяви, пояснень представника позивача в судовому засіданні та письмових пояснень відповідача вбачається, що АТ КБ Приватбанк передав ОСОБА_1 транспортний засіб LEXUS LX 470, чорного кольору, кузов (шасі) № НОМЕР_1 , свідоцтво про його реєстрацію та інші документи. Проте доказів в обґрунтування правової підстави для зняття з обліку вказаного транспортного засобу, зареєстрованого за ТОВ Автоприват , саме відповідачем - АТ КБ Приватбанк , суду не надано.

Таким чином, виходячи з наданих доказів, суд позбавлений можливості встановити, що у АТ КБ Приватбанк виникали правовідносини з ОСОБА_2 чи ТОВ Автоприват з приводу спірного автомобіля, а також можливості визначити правову природу цих правовідносин, встановити момент та правову підставу виникнення у АТ КБ Приватбанк речових прав на автомобіль, знятий з обліку та переданий ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 325 ЦК України, суб`єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи, які можуть бути власниками будь-якого майна.

Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду з позовом, позивач на власний розсуд обирає відповідний спосіб захисту. Обравши способом захисту порушеного права позов про визнання права власності, позивач в силу статті 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України ).

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення правової природи спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до ст.392 ЦК України, особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності: якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами, за умови, що позивач не перебуває з цими особами у зобов`язальних відносинах, оскільки права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права; у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачем у позовах про визнання права власності є особа, яка вже є власником.

Отже, позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту належності позивачу права власності на спірне майно. Умовами подання позову про визнання права власності є: 1) наявність права власності у позивача; 2) оспорювання цього права іншими особами; 3) наявність у власника можливості довести своє право власності.

З огляду на те, що позивач перебуває з відповідачем у зобов`язальних відносинах, а права осіб, які перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою відповідних норм інституту зобов`язального права, суд вважає, що правові підстави для визнання за позивачем права власності на спірний автомобіль в порядку ст.392 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищенаведені правові норми та встановлені судом обставини, приймаючи до уваги зміст та правову підставу вимог позивача, виходячи з принципу диспозитивності, суд приходить до висновку про те, що позов не підлягає задоволенню в зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 258-259, 263-265, 273, 274, 277, 279, 352, 354 ЦПК України, ст.392 ЦК України, суд -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (місцезнаходження: 01001 м.Київ, вул.Грушевського, 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570) про визнання права власності на легковий автомобіль марки LEXUS моделі LX 470 , VIN НОМЕР_1 , чорного кольору - відмовити за безпідставністю.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Повне судове рішення виготовлене 22 лютого 2021 року.

Головуючий суддя: Т.Ю.Демчина