Постанова

від 20.01.2021 по справі 920/483/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" січня 2021 р. Справа№ 920/483/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 20.01.2021,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"

на рішення

Господарського суду Сумської області

від 18.08.2020 (повне рішення складено 19.08.2020)

у справі № 920/483/20 (суддя Резніченко О.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аума Технології Автоматизації"

до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш"

про стягнення 1070144,71 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аума Технології Автоматизації" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" про стягнення заборгованості у розмірі 842977,13 грн, 19527,49 грн інфляційних втрат, 207640,09 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем укладеного між сторонами 29.07.2019 договору поставки в частині здійснення попередньої оплати.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області 18.08.2020 у справі №920/483/20 позовні вимоги задоволено частково.

За рішенням суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 842977,13 грн боргу, 19527,49 грн інфляційних втрат, 117622, 26 грн пені, 14701,90 грн витрат по сплаті судового збору, 10990 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Сумської області від 18.08.2020 скасувати повністю та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, мотивуючи свої вимоги неповним з`ясуванням обставин та невідповідністю висновків суду обставинам, що мають значення для справи, недоведеністю обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ті обставини, що позивач в порушення умов п.п. 5, 7 специфікації, ст.ст. 525, 526, 530 ,537 Цивільного кодексу України не надав відповідачу повідомлення про готовність товару до відвантаження зі складу виробника (Німеччина), у зв`язку з чим у відповідача не настав обов`язок по оплаті 50% від вартості товару (партії товару) і як наслідок позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 842 977,13 грн, пені та інфляційних втрат є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач у своєму відзиві, поданому до суду 30.09.2020, зазначає, що рішення суду прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить залишити оскаржуване рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач зазначає, що часткова оплата у сумі 300000,00 грн, здійснена відповідачем, свідчить про визнання відповідачем свого зобов`язання перед позивачем і відповідно доказом отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 29.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аума Технології Автоматизації" (постачальник) та Акціонерним товариством "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" (покупець) було укладено договір поставки № 290719АТА (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцю, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію, іменовану надалі товар, ціна, кількісні та якісні характеристики і строки поставки якого викладені в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору.

Умови оплати визначені п. 7 специфікації № 1 від 29.07.2019 до договору, згідно яких передбачена оплата в розмірі 50% від вартості товару (партії товару) на поточний рахунок постачальника протягом 20 днів з моменту отримання від постачальника рахунку (копії) на товар.

15.08.2019 на виконання умов договору відповідачем здійснена попередня оплата, згідно наведеної норми спеціфікації № 1, в розмірі 50% вартості товару - 1209468,10 грн.

Пунктом 5 специфікації № 1 до договору, серед іншого, передбачено, що постачальник зобов`язується повідомити про готовність товару до відправки покупцю не менше ніж за 15 робочих днів до дати відвантаження.

Згідно п. 7 специфікації № 1 до договору оплата 50% вартості товару (партії товару) здійснюється покупцем на поточний рахунок постачальника протягом 20-ти днів з моменту отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження зі складу заводу виробника (Німеччина), товар не відвантажується до моменту отримання 100% оплати.

Пунктом 8.3 договору передбачено, що специфікації, заявки покупця, рахунки-фактури та інші документи, передача яких відповідно до умов цього Договору допускається засобами електронного зв`язку та засобами факсимільного зв`язку, і, які були передані засобами електронного зв`язку (за допомогою мережі Інтернет), на електронні адреси, зазначені в цьому договорі, засобами факсимільного зв`язку, на телефон/факс за телефонними номерами, вказаними в цьому договорі, можуть бути використані в якості належних письмових доказів в суді і не можуть заперечуватися сторонами.

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання зобов`язань п. 5 специфікації № 1 до договору 25.09.2019 позивачем електронною поштою надісланий відповідачу лист № 0925-Х/1 від 25.09.2019 щодо готовності до відвантаження товару, який є предметом договору та специфікації № 1, зі складу заводу - виробника (а.с.42).

19.11.2019 позивач звертався до відповідача з претензією про сплату 1142977,13 грн. Претензію відповідач отримав 28.11.2019, а 10.01.2020 відповідач сплатив 300000 грн. на рахунок позивача, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача (а.с. 49-50).

До матеріалів справи позивачем також було долучено акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.03.2020, який також свідчить про перерахування відповідачем, в тому числі, 300000 грн по договору.

Водночас відповідач заперечує про отримання електронною поштою від позивача листа № 0925-Х/1 від 25.09.2019 щодо готовності відвантаження товару, у зв`язку з чим у нього не настав обов`язок по оплаті решти 50% від вартості товару (партії товару).

Однак, суд вважає дані заперечення необґрунтованими, оскільки направлення документів електронною поштою передбачено сторонами у договорі, а часткова оплата відповідачем 300000,00 грн, яка здійснена 10.01.2020, свідчить про те, що відповідачу було відомо про готовність позивача відвантажити товар, а тому строк оплати по договору 50% (другого платежу) настав.

Крім того, суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги лист відповідача від 05.06.2020, оскільки відповідач у ньому стверджує, що на електронну адресу лист від позивача від 25.09.2019 не надходив, однак, як вже зазначалось, відповідачем були вчинені дії, які свідчать про те, що йому було відомо про виникнення обов`язку з оплати, а саме була проведена часткова сплата частини суми по договору.

Разом з тим, залишку попередньої оплати у розмірі 842977,13 грн відповідачем не оплачено, що і стало підставою для звернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Аума Технології Автоматизації" з даним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до частини першої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно із ч. 1 ст. 173, абз. 4 ч. 1 ст. 174, ч. 1 ст. 175, ч. 1, 7 ст. 179 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов`язання, що виникли між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності на підставі господарського договору, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарсько-договірним зобов`язаннями та регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, а господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 290719АТА від 29.07.2019, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК Україниз урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 290719АТА від 29.07.2019 в частині своєчасної оплати 842977,13 грн в якості попередньої оплати за обумовлений договором та специфікацією №1 товар.

Договір відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене та оскільки невиконане зобов`язання за договором у розмірі 842977,13 грн підтверджується матеріалами справи, доказів оплати вказаної суми заборгованості відповідачем не надано, колегія суддів вважає позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 842977,13 грн обґрунтованим та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 19527,49 грн інфляційних втрат та 207640,09 грн пені.

Відповідно до положень статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки судами встановлено обставини порушення зобов`язання щодо своєчасної сплати попередньої оплати позивачем правомірно нараховано 19527, 49 грн інфляційних втрат (період з 15.10.2019 по 15.05.2020 на суму заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Згідно з частиною 3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п. 6.2 договору в разі прострочення оплати товару за Договором покупець, на вимогу постачальника сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 вартості простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% вартості товару.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Позивачем наданий до матеріалів справи розрахунок пені, з якого вбачається, що розмір пені складає 207640,09 грн.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені у відповідності до вимог частини 3 статті Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", так, розмір пені становить 143569,93 грн.

Разом з тим, враховуючи вартість товару в розмірі 2352445,23 грн та обмеження розміру пені, які встановлені п. 6.2 договору, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 117 622,26 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскільки наявність обов`язку відповідача щодо сплати заборгованості у розмірі 842977,13 грн підтверджується матеріалами справи та не була спростована відповідачем, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо задоволення позову та стягнення з відповідача 842977,13 грн заборгованості, 19527, 49 інфляційних втрат та 117 622,26 грн пені.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Сумської області 18.08.2020 у справі №920/483/20 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Сумський завод насосного та енергетичного машинобудування "Насосенергомаш" на рішення Господарського суду Сумської області 18.08.2020 у справі №920/483/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області 18.08.2020 у справі №920/483/20 залишити без змін.

Матеріали справи № 920/483/20 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 26.02.2021.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська