Постанова

від 26.01.2021 по справі 904/4852/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.2021 року м.Дніпро Справа № 904/4852/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чус О.В.,

суддів Кощеєва І.М., Іванова О.Г.

Секретар судового засідання Григоренко А.А.

Представники сторін:

від позивача: Смітюх І.І. адвокат, посвідчення №7036/10 від 19.10.2018 р.;

від відповідача: Кенжина О.О. адвокат, ордер № АЕ 1035020 від 08.09.2020 р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020, повне рішення складено 06.03.2020, суддя Рудь І.А., у справі № 904/4852/19

за позовом Приватного підприємства "ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМАЗІЯ", м. Дніпро

про стягнення попередньої оплати, інфляційних втрат, 3% річних та штрафу у загальній сумі 908447 грн. 91 коп.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду.

Приватне підприємство "ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМАЗІЯ" заборгованість в сумі 908 447 грн. 91 коп., з яких: 640 000 грн. 00 коп. - сума попередньої оплати товару, 22 635 грн. 31 коп. - інфляційні втрати, 15 412 грн. 60 коп. - 3% річних, 230 400 грн. 00 коп. - штраф, відповідно до умов договору поставки від 14.11.2018 № 08/11-18.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 року позов було задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМАЗІЯ" (49000, м. Дніпро, вул. Робоча, 148, офіс 18-А, код ЄДРПОУ 39895434) на користь Приватного підприємства "ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ" (02121, м. Київ, пр. Миколи Бажана, 3, код ЄДРПОУ 36040341) 390 179 грн. 20 коп. (триста дев`яносто тисяч сто сімдесят дев`ять грн. 20 коп.) попередньої оплати, 5852 грн. 69 коп. (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят дві грн. 69 коп.) витрат зі сплати судового збору та 4 295 грн. 01 коп. (чотири тисячі двісті дев`яносто п`ять грн. 01 коп.) витрат на професійну правничу допомогу. В решті позову відмовлено.

Так, задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що сторонами у спрощений спосіб укладено договір поставки, однак відповідачем не надано доказів поставки позивачу товару у повному обсязі або повернення залишку попередньої оплати, відповідно позивач має право на повернення суми здійснення ним передоплати в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Доводи та вимоги апеляційної скарги.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Позивач, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив рішення скасувати в частині відмови у стягненні на користь Приватного підприємства ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОМАЗІЯ грошових коштів у розмірі 249 820 гривень 80 копійок - суми попередньої оплати, 230 400 гривень 00 копійок - штрафу, 22 635 гривень 31 копійку - інфляційні втрати, 15 412 гривень 60 копійок - 3% річних.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- Твердження суду першої інстанції про здійснення оплати лише на підставі рахунку- фактури є безпідставним, і таким, що не відповідає усім матеріалам і фактичним обставинам справи. Суд залишив поза увагою оплату від 04.12.2018, в якій Позивач здійснив попередню оплату на рахунок Відповідача у розмірі 240 000,00 грн. з призначенням платежу - "оплата за крісла згідно Договору № 08/11-18 від 14.11.2018" .

- Твердження про встановлення судом першої інстанції факту поставки Позивачу товару на суму 249 820 грн. 80 коп. і використання судом першої інстанції в якості доказів копії видаткової накладної № 110 від 29.11.2018. та довіреності від Позивача № 65 від 30.11.2018 року є безпідставні. У матеріалах справи відсутні оригінал підписаної сторонами видаткової накладної № 110 від 29.11.2018 та оригінал довіреності позивача № 65 від 30.11.2018 на отримання товару. Суд оригінали вказаних письмових документів у судовому засіданні безпосередньо не досліджував. Вказані обставини суд встановив лише з тверджень Відповідача та на підставі недопустимих доказів.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення без змін.

Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини укладення між сторонами договору та здійснення поставки товару Відповідачем, таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 у справі № 904/4852/19. У зв`язку з встановленням тимчасово на період з 18 березня по 3 квітня 2020 року особливого режиму роботи Центрального апеляційного господарського суду на виконання Постанови Кабінету міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", враховуючи Рекомендації Ради суддів України, викладені у листі № 9рс-186/20 від 16 березня 2020 року, про дату та час судового засідання з розгляду справи учасників ухвалено повідомити ухвалою суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.06.2020 року розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 у справі №904/4852/19 призначено в судовому засіданні на 04.08.2020.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.08.2020 року розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства "ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 у справі № 904/4852/19 відкласти на 08.09.2020р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.09.2020 року зупинено провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Приватного підприємства "ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 у справі № 904/4852/19 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи 918/631/19.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.10.2020 року поновлено провадження у справі № 904/4852/19 з 17.11.2020. Розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 17.11.2020.

У судових засіданнях від 17.11.2020 та 24.12.2020 оголошувалась перерва.

26.01.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені апеляційним судом.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

Відповідачем було надано Позивачу рахунок на оплату поставки товару №168 від 08.11.2018 на суму 814 545 грн. 60 коп.

14.11.2018 Позивачем оплачено на рахунок Відповідача попередню оплату за товари в сумі 190 000,00 грн. з призначенням платежу - "оплата за крісла згідно рахунку №168 від 08.11.2018" (том 1 а.с. 21).

Відповідачем було направлено три різних за змістом проекти договору поставки від 14.11.2018 № 08/11-18 підписані зі своєї сторони, однак Позивачем дані варіанти Договору не були підписані (а.с. 18, 133, 134).

23.11.2018 Позивачем перераховано на рахунок Відповідача 210 000,00 грн. попередньої оплати за товари з призначенням платежу - "оплата за крісла згідно рахунку №168 від 08.11.2018" (том 1 а.с. 22).

04.12.2018 ще 240 000,00 грн., у призначені платежу Позивач зазначив: оплата за крісла згідно Договору № 08/11-18 від 14.11.2018 (том 1 а.с. 23).

Позивач зазначає, що ця дія є прийняттям пропозиції, що свідчить про конклюдентне укладення договору.

Згідно видаткової накладної № 110 від 29.11.2018 яка міститься в матеріалах справи, Відповідач поставив позивачу товар на суму 249 820 грн. 80 коп., (крісло "ОВАЦІЯ", 212 шт.), (а.с. 125).

Листом № 1 від 17.01.2019 Позивач просив повернути відповідача передплату у розмірі 640 000 грн. 00 коп., у зв`язку з тим, що товар не відповідає заявленим характеристикам (а.с. 24).

У відповіді на вказаний лист відповідач зазначив, що характеристики товару були узгоджені з позивачем, частина замовленого товару поставлена позивачу у м. Фастів, а решта замовленого товару зберігається на складі відповідача, оскільки позивачем не була оплачена частина товару на суму 174 545 грн. 60 коп. (а.с. 26).

Позивач зазначає, що відповідач не поставив йому товар належної якості на суму 640 000 грн. 00 коп., попередню оплату не повернув.

Таким чином посилаючись на п. 6.3. договору поставки від 14.11.2018 № 08/11-18, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 230 400 грн. 00 коп., за непоставку товару.

На підставі положень ч. 3 ст. 693, ст. 536, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми передплати і просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 15 412 грн. 60 коп. та інфляційні втрати у розмірі 22 635 грн. 31 коп.

Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

В ч. 1 ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

З матеріалів позовної заяви та викладених позивачем та відповідачем пояснень вбачається, що договір поставки між сторонами у формі єдиного документу не складався, так як Відповідачем було направлено три різних за змістом проекти договору поставки від 14.11.2018 № 08/11-18 підписані зі своєї сторони але не підписані Позивачем, таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між Позивачем та Відповідачем укладено договір поставки товару (купівлі-продажу) в спрощений спосіб.

Згідно частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з положеннями статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частин 1, 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу Україниповинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу Українизобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами частин 2 та 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

За змістом статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи зі змісту наведених правових норм, кожна сторона на підставі належних, допустимих, вірогідних, достовірних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно видаткової накладної № 110 від 29.11.2018 яка міститься в матеріалах справи, Відповідач поставив позивачу товар на суму 249 820 грн. 80 коп., (крісло "ОВАЦІЯ", 212 шт.), (а.с. 125).

У апеляційній скарзі апелянт наголошує, що у матеріалах справи відсутні оригінал підписаної сторонами видаткової накладної № 110 від 29.11.2018 та оригінал довіреності позивача № 65 від 30.11.2018 на отримання товару. Суд першої інстанції оригінали вказаних письмових документів у судовому засіданні безпосередньо не досліджував. Вказані обставини суд встановив лише з тверджень Відповідача. У свою чергу, в заяві по суті справи (відзиві на позов), Відповідач визнав факт відсутності оригіналу видаткової накладної № 110 від 29.11.2018 на суму 249 820,80 гри. (на 212 піт. товару крісло Овація ) та довіреності № 65 від 30.11.2018 на отримання товару, а також оригіналів будь-яких інших первинних документів, що могли підтвердити факт поставки товару.

Колегія суддів погоджується з вказаними доводами скаржника з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1-6 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.

За змістом статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2019 №88 (далі - Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підпунктом 2.5. пункту 2 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

При цьому, вимоги Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні щодо правильності оформлення первинних документів, передбачають наявність в документах такого реквізиту, як інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції лише альтернативно такому обов`язковому реквізиту, як особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи жодних первинних документів (в оригіналах або в належним чином засвідчених копіях) на підставі факту господарської операції сторонами не складено та не надано як доказ до матеріалів справи, акти приймання-передачі товару не підписано, товарна-транспортна накладну Відповідачем Позивачу не надано та не підписано.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не надано як до господарського суду першої інстанції, так і до суду апеляційної інстанції жодного доказу на спростування доводів і тверджень позивача, не надано ані доказів повернення позивачу сплачених грошових коштів за непоставлений товар, ані доказів поставки такого товару.

З огляду на вказане вище, колегія суддів погоджується із вимогою позивача, що до стягнення з відповідача попередньої оплати у розмірі 640 000,00 грн. є такою, що підтверджена матеріалами справи та відповідає чинному законодавству.

Щодо позовних вимог в частині штрафу 230 400, 00грн., колегія суддів враховує наступне.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на порушника невигідних правових наслідків, що ґрунтуються на умовах договору або на законі, та, які полягають у позбавленні його певних прав або у заміні невиконання обов`язку новим, або у покладенні на цю особу нового додаткового обов`язку. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Враховуючи вказане, колегія суддів звертає увагу на те, що пеня та штраф за договором - це різновиди неустойки (ст. 549 ЦК), а неустойка - один зі способів забезпечення виконання договірних зобов`язань (ст. 546 ЦК).

Виходячи з вимог ст. 547 ЦК, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язань вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язань, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. А тому, за відсутності укладеного між сторонами договору у письмовій формі, відсутні правові підстави для вимоги про стягнення пені за несвоєчасно виконане зобов`язання.

Як встановлено вище, письмовий договір між сторонами не укладалося, проте у сторін виникли взаємні права та обов`язки на підставі позадоговірної поставки товару.

А відтак, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача 230 400, 00грн. штрафу.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 15 412 грн. 60 коп. 3% річних та 22 635 грн. 31 коп. інфляційних втрат, апеляційний суд враховує наступне.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставкиу відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

В силу положень статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, платіжними дорученнями № 25 від 14.11.2018, № 57 від 23.11.2018, № 74 від 04.12.2018.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І Загальні положення про зобов`язання книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 ЦК України.

Отже, у справі, яка переглядається, суд попередньої інстанцій помилково вважає, що відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин приписів частини другої статті 625 ЦК України.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення ).

Оскільки погашення боргу не відбувалося, правильним є розрахунок позивача, згідно з яким залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць розрахункового періоду перемножений послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та поділений на 100 %. Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, віднято основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення 22 635,31 грн. інфляційних втрат (за період грудень 2018 року - Серпень 2019 року) та 15 412,60 грн - 3 % річних (за період 12 грудня 2018 року - 30 вересня 2019 року) підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Отже, позовні вимоги Приватного підприємства "ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ" підлягають задоволенню частково.

Стосовно покладення на відповідача витрат позивача на правову допомогу адвоката у загальному розмірі 10 000,00грн. грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як передбачено ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони прапорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, щодо стягнення розміру витрат на правову допомогу у даній справі правомірно задовольнити у розмірі 7 464,00 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За таких обставин, наявні передбачені статтею 277 Господарського процесуального кодексу України підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування рішення суду та ухвалення нового рішення у справі про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд покладає на Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМАЗІЯ" судові витрати за розгляд справи у суді першої (6780,48 грн) та апеляційної (10 170,72 грн) інстанцій.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 287, 288 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ" - задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020. у справі №904/4852/19- змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОМАЗІЯ" (49000, м. Дніпро, вул. Робоча, 148, офіс 18-А, код ЄДРПОУ 39895434) на користь Приватного підприємства "ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ" (02121, м. Київ, пр. Миколи Бажана, 3, код ЄДРПОУ 36040341) 670 000 грн. 00 коп. попередньої оплати, 22 635 грн. 31 коп. - інфляційні втрати, 15 412 грн. 60 коп. - 3% річних, 6 780 грн. 48коп. витрат зі сплати судового збору та 7 464 грн. 00 коп. (чотири тисячі двісті дев"яносто п"ять грн. 01 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову - відмовити."

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРПРОМАЗІЯ витрати по сплаті судового збору за подання Приватним підприємством ЕКСПРЕС.СПЕЦ.ТЕХ апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2020 у справі № 904/4852/19 в розмірі 10 170,72 грн.

Доручити господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Повне текст постанови складено 01.03.2021

Головуючий суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.Г. Іванов