Рішення

від 25.02.2021 по справі 909/1136/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26.02.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1136/20

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., розглянувши матеріали позовної заяви вх. № 20345/20 від 28.12.2020 року

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоком сервіс",

до відповідача: Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району,

про стягнення заборгованості в сумі 61 905 грн 17 к.

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоком сервіс" (далі позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району (далі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 84 849,77 грн., з них: 61 905,17 грн. - основний борг, 16 956,99 грн. - пеня, 3479,06 грн. - інфляційні, 2508,55 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем по справі умов Договору №112 з виконання робіт від 01.07.2019 в частині здійснення оплати за виконані роботи.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 29.12.2020 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження та ухвалив здійснювати розгляд справи відповідно до приписів ст.252 ГПК України за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами та встановив сторонам строк для подання заяви у разі наявності заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з відповідним обґрунтуванням. Вказаною ухвалою надано відповідачу строк подачі суду (протягом 15 (п`ятнадцяти) календарних днів з дня вручення цієї ухвали) відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду).

На виконання ухвали суду відповідач по справі надав відзив на позов (вх.№1306/21 від 27.01.2021) відповідно до якого просить суд в частині стягнення пені, інфляційних збитків та 3% річних відмовити. Щодо стягнення основного боргу не заперечує. Несплату пояснює відсутністю фінансування роботи з гідрохімічної промивки систем внутрішнього теплопостачання.

27 січня 2021 року від позивача по справі на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх.№1473/21 від 27.01.21). Відповідно до вказаної заяви просить суд стягнути тільки основну заборгованість в розмірі 61 905 грн 17к.

Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього кодексу, судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В спірному випадку провадження у справі відкрито 29.12.2020.

З урахуванням наведеного та приписів ст. 46 та ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, заява про зменшення позовних вимог подана у встановлені строки, а тому приймається судом до розгляду.

Таким чином, предметом розгляду справи є стягнення заборгованості в сумі 61 905 грн 17 к.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило та з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

Як вбачається із ч.4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Крім того, судом взято до уваги, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 р. у справі Смірнова проти України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02 вересня 2010 р., Смірнова проти України від 08 листопада 2005 р., Матіка проти Румунії від 02 листопада 2006 р., Літоселітіс проти Греції від 05 лютого 2004 р. та інші).

Розглянувши та дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.

01 липня 2019 року між ТОВ "Енергоком Сервіс" (по договору - підрядник/по справі - позивач) та Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина (району) (по договору - замовник/по справі - відповідач) укладено Договір №112 з виконання робіт : гідрохімічне очищення внутрішніх мереж центрального опалення медпункту №1/587 смт. Делятин в/ч А1807.

Згідно п.2.2. Договору кінцева ціна Договору визначається по фактично виконаних обсягах і актах виконаних робіт.

07 серпня 2019 року позивач здав, а відповідач прийняв виконанння робіт, які оформлені Актом за серпень, за формою КБ-2в, на загальну суму 61 905 грн 17 к.

Пунктом 3.3. Договору передбачено, що оплата здійснюється протягом 7 банківських днів з моменту підписання обома сторонами актів виконаних послуг в безготівковій формі шляхом перерахування замовником грошових коштів на поточний рахунок підрядника.

Відповідно до п.3.4 Договору кінцевий розрахунок по даному Договору проводиться замовником не пізніше 31.12.2019 після повного виконання послуг, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків.

В порушення умов договору відповідач оплату не здійснив, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду.

За наведеного, суд виходить з наступного.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором підряду.

За змістом положень ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як визначено у ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами, що встановлено ст. 629 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, що передбачено у ч. 1 ст. 843 ЦК України.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивач належним чином виконав свої договірні зобов`язання - виконав визначені у договорі підряду роботи щодо гідрохімічного очищення внутрішніх мереж центрального опалення медпункту №1/587 в смт. Делятин в/ч А1807 на заявлену у позові суму, вартість яких відповідач не оплатив.

Відповідно до поданого відзиву відповідач щодо стягнення основної заборгованості в сумі 61 905 грн 17к. фактично не заперечував.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню, зокрема стягнення 61 905грн 17 к.

Щодо судових витрат по справі, то суд зазначає наступне.

При зверненні з позовом до суду позивач у позовній заяві просив суд відшкодувати йому витрати на професійну правничу допомогу, зазначивши його орієнтовний розрахунок в розмірі 6 000 грн 00к. та судовий збір в розмірі 2102 грн 00к.

Щодо клопотання позивача про стягнення 6 000 грн 00 к. витрат на професійну правничу допомогу, заявленого у позовній заяві, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Позивачем на підтвердження заявлених до відшкодування витрат за послуги адвоката, при поданні позовних вимог подав суду копії Договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) 2212/112-ЕС від 22.12.2020, платіжного доручення №502, від 24.12.2020 року, ордеру серія КС №817002 від 24.12.2020, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №2213/10 від 27.03.2003.

Відповідно до умов Договору про надання правової допомоги (адвокатських послуг) 2212/112-ЕС від 22.12.2020 сторонами визначено розмір плати за надані адвокатські послуги в розмірі 6000 грн 00к. та зазначено опис робіт наданих виконавцем.

Вказана сума та її сплата документально підтвердженна.

Відповідно до стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача у спірному випадку має бути встановлено, що його позов підлягає задоволенню, а у разі наявності заперечень відповаідача щодо співрозмірності заявленої суми компенсації також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Вказаної позиції дотримується Верховний суд у постанові від 20.11.2018 року у справі 910/23210/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

В спірному випадку, суд, враховуючи наведене вище, а також положення підпункту 1 п.4 ст.129 ГПК України - дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн 00к.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи задоволення позову, судовий збір в розмірі 2 102, 00 гривень покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоком сервіс" до Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення заборгованості в сумі 61 905 грн 17 к. - задовольнити.

Стягнути з Івано-Франківської квартирно-експлуатаційної частини району (вул. Національної Гвардії, 14 Г, м. Івано-Франківськ,76014, код 08494013) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоком сервіс" (вул. Михайлівська, буд. 24-А, м. Київ, 01001, код 40555913) - 61 905 грн 17 к. (шістдесят одна тисяча дев`ятсот п`ять гривень сімнадцять копійки) - заборгованості, 2 102 грн 00 к. (дві тисячі сто дві гривні) - судового збору та 6000 грн 00 к. (шість тисяч гривень) - витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Фанда О. М.