Рішення

від 01.03.2021 по справі 911/3567/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2021 р. м. Київ Справа № 911/3567/20

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Науково-виробничого приватного підприємства "Пласт" (04107, м. Київ, вул. Тропініна, 1, код 14347180)

до Дочірнього підприємства "Рітейл Іст" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, 6-Г, код 38903507)

про стягнення

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Науково-виробничого приватного підприємства "Пласт" (позивач) до Дочірнього підприємства "Рітейл Іст" (відповідач) про стягнення 51754,19 грн, з яких: 26 404,75 грн основного боргу, 20009,90 грн пені, 2118,00 грн 3% річних та 3221,54 грн інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з оплати отриманого згідно договору поставки № РІ020309 від 22.01.2014 товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.12.2020 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви.

29.12.2020 через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про прийняття позовної заяви до розгляду у зв`язку з усуненням недоліків.

Крім того, на адресу Господарського суду Київської області від позивача надійшов лист із уточненим позовом. Так у прохальній частині уточненого позову позивач просив суд стягнути з Дочірнього підприємства "Рітейл Іст" 26 404,75 грн основного боргу, 15923,42 грн пені, 1505,64 грн 3% річних, 3699,20 грн інфляційних втрат та відшкодувати судові витрати.

Дослідивши зміст даної заяви, а також матеріали справи, господарський суд зазначає таке.

Нормами ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог, тощо, а тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову чи; - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи; - об`єднання позовних вимог, чи; - зміну предмета або підстав позову.

В заяві про уточнення позовних вимог позивач фактично зменшив розмір позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

З огляду на фактичні обставини справи, з метою захисту прав позивача, суд визнав за доцільне подальший розгляд справи №911/3567/20 здійснювати в межах вимог викладених позивачем у прохальній частині уточненого позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2020 відкрито провадження у даній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та зобов`язано сторін вчинити певні дії.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, у відповідності до ч. 5 ст. 252 ГПК України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідач не надіслав суду відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на його подачу.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Положення ч.1 ст.248 ГПК України визначають, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22.01.2014 між ДП Рітейл Іст (покупець) та НВПП Пласт (постачальник) укладено договір № РІ020309 (договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару постачальником здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через мережу магазинів Фуршет .

Відповідно до п. 3.1. договору товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.

Перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця. Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця в порядку, передбаченому чинним законодавством України (п.п. 5.1., 5.2. договору).

Покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами у специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми. Загальна сума цього договору складається з суми накладних, по яким було здійснена поставка товару. Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 30 днів. При цьому сторони домовились про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 гривень (п.п. 7.1., 7.8., 7.9. договору).

Даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2017. (п. 10.1. Договору).

30.12.2017 між ДП Рітейл Іст (покупець) та НВПП Пласт (постачальник) укладено Додаткову угоду до договору № РІ020309, в якій сторони змінили п. 10.1, виклавши його у такій редакції: Даний договір набирає силу з моменту підписання його сторонами і діє до 28.02.2018 .

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки № РІ020309 від 22.01.2014 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар.

Факт поставки товару позивачем та прийняття його відповідачем без зауважень щодо якості та обсягу поставленого товару жодним чином на заперечувався відповідачем.

Окрім того, як стверджує позивач, відповідач частково сплатив вартість поставленого товару, допустивши при цьому затримку строку оплати, а вартість товару у розмірі 26 404,75 грн залишилась не сплаченою.

З метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями №12-07/19/1 від 12.07.2019 та № 48 від 14.08.2020. Вказані претензії залишені відповідачем без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з вимогами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається зі змісту договору (п. 7.9. договору) обов`язок оплати поставленого товару пов`язано із настанням певної події - реалізації товару.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов`язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

В силу статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частиною першою статті 212 Цивільного кодексу України закріплене право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Отже, укладаючи правочин з відкладальною обставиною, його сторони пов`язують виникнення прав і обов`язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.

Відкладальна обставина може полягати у діях як однієї із сторін договору, так і третьої особи, яка нею не є, але у будь-якому разі повинна обумовлювати настання (зміну) відповідних прав і відповідних обов`язків обох сторін договору, а не лише однієї з них, та у момент укладання договору стосовно такої обставини має бути невідомо, настане вона чи ні.

Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.

Як вже зазначалося п. 7.9. договору погоджено, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 30 днів, що свідчить про визначення обов`язку відповідача провести оплату із настанням певної події, а саме реалізації отриманого товару, що є відкладальною обставиною у розумінні ч.1 ст. 212 ЦК України.

Судом встановлено, що поставка товару на користь відповідача відбулася ще у 2017 році, що підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Відповідно до п. 3.7.1. договору у випадку, якщо товар не виходить на необхідний рівень продаж в мережі покупця для вказаної категорії товару або якщо товар не був реалізований на протязі строку його придатності, або товар виявився не якісним при тестуванні, покупець направляє на адресу уповноваженого представника постачальника повідомлення про обсяг та причини повернення товару, який постачальник зобов`язаний протягом 5 календарних днів з моменту одержання повідомлення від покупця, вивезти такий товар зі складу покупця.

В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач звертався до позивача із повідомленням про вивезення поставленого товару.

Так, згідно п. 7.13 договору не рідше ніж кожні три місяці, з моменту укладення договору, сторони зобов`язані підписувати акти звірки взаєморозрахунків. Акти звірки розрахунків по цьому договору підписуються не пізніше кожного 30 числа першого місяця наступного кварталу.

Позивачем долучено до матеріалів справи акт звірки розрахунків за період з 01.01.2017 по 21.12.2020, відповідно до якого борг відповідача складав 26 404,75 гривень.

Згідно ч.3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Наведене дає суду підстави дійти висновку, що правила ведення господарської діяльності передбачають здійснення її на умовах добросовісності, умовах, за яких сторони будь взаємно поважати права та охоронювані законом інтереси одна одної.

Отже, не дивлячись на те, що положення договору пов`язують виникнення у відповідача обов`язку із оплати отриманого у власність товару із фактом його реалізації, ця обставина не може давати відповідачу підстав для зловживання цим правом, адже таке право не може бути необмеженим у часі бо інакше призведе до невиправданого погіршення становища позивача, порушення балансу інтересів сторін, принципу справедливості та добросовісності під час здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 3 ст. 212 Цивільного кодексу України якщо настанню обставини недобросовісно перешкоджала сторона, якій це невигідно, обставина вважається такою, що настала.

Наведені обставини дають суду підстави дійти висновку про наявність ознак зловживання відповідачем правом на оплату по факту реалізації товару.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач жодним чином не спростував існування заборгованості, правом на повернення товару не скористався, не надав суду доказів оплати товару, що дає суду підстави дійти висновку про необхідність стягнення 26 404,75 гривень основного боргу на користь позивача.

Щодо стягнення 1505,64 грн 3% річних та 3699,20 грн інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат встановив, що заявлені позивачем до стягнення суми відповідають вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога щодо стягнення 1505,64 грн 3% річних та 3699,20 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені за неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань, суд зазначає наступне.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Виходячи зі змісту ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як на підставу вимоги про стягнення пені, позивач посилається на п. 8.6. Договору.

В даному пункті сторонами погоджено, що у випадку затримки постачальником (за Договором - Науково-виробничим приватним підприємством "Пласт") в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених договором, він зобов`язаний сплатити покупцю (за Договором - Дочірньому підприємству "Рітейл Іст") пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення.

У вчиненому сторонами договорі № РІ020309 від 22.01.2014 розмір та базу нарахування пені за несвоєчасну оплату поставленого товару не визначено , обов`язковість її сплати, виходячи із суті спірних правовідносин, чинним законодавством не передбачено, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для її стягнення.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 26 404,75 грн основного боргу, 1505,64 грн 3% річних та 3699,20 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 233, 236-241,247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Рітейл Іст" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Лісова, 6-Г, код 38903507) на користь Науково-виробничого приватного підприємства "Пласт" (04107, м. Київ, вул. Тропініна, 1, код 14347180) 26 404 (двадцять шість тисяч чотириста чотири) грн 75 коп. основного боргу, 1505 (одну тисячу п`ятсот п`ять) грн 64 коп. 3% річних, 3699 (три тисячі шістсот дев`яносто дев`ять) грн 20 коп. інфляційних втрат та 1389 (одну тисячу триста вісімдесят дев`ять) грн. 07 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення до Північного апеляційного господарського суду у порядку, визначеному ст. 257 та з урахуванням п.17.5 п.17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 01.03.2021

Суддя Т.Д. Лилак