Рішення

від 23.02.2021 по справі 915/1555/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року Справа № 915/1555/20

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю САНТЕХПРОФІТ (61017, м. Харків, вул. Сіриківська, буд. 2 кім. 5; ідентифікаційний код 41094411)

до відповідача: Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546)

про: стягнення 34569,91 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Коляда В.М., у порядку самопредставництва,

Суть спору:

21.12.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю САНТЕХПРОФІТ звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 14/12 від 14.12.2020 (з додатками), в якій просить суд:

- стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція Державного підприємства НАЕК Енергоатом (адреса 55000, м. Южноукраїнськ Миколаївської області, код ЄДРПОУ 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САНТЕХПРОФІТ (адреса: 61017, м. Харків, вул. Сіриківська, 2 кімната 5, код ЄДРПОУ 41094411) заборгованість у загальній сумі 34569,91 грн, яка складається з суми основного боргу за поставлений но не сплачений товар: 34020,00 грн, три проценти річних 209,71 грн (за порушення строків сплати грошового зобов`язання), інфляційні 340,20 грн (за порушення строків сплати грошового зобов`язання);

- стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція Державного підприємства НАЕК Енергоатом (адреса 55000, м. Южноукраїнськ Миколаївської області, код ЄДРПОУ 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САНТЕХПРОФІТ (адреса: 61017, м. Харків, вул. Сіриківська, 2 кімната 5, код ЄДРПОУ 41094411) суму 2102,00 грн сплаченого судового збору при подачі позову до суду, в якості відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі Договору на постачання товару № 53-123-01-19-05977 від 03.12.2019 зі Специфікацією до нього; видаткових накладних (3 шт.); товарно-транспортних накладних (2 шт.); податкових накладних (3 шт.) з доказами їх реєстрації; листування учасників справи; платіжних доручень (3 шт.); акту звіряння взаєморозрахунків; застосування норм статей 530, 624, 625, 638, 640, 642, 664, 655, 672, 689, 691, 692 Цивільного кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами Договором.

Ухвалою суду від 28.12.2020 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1555/20 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначено на 26 січня 2021 року о 10:30; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

15.01.2021 до суду від відповідача надійшов відзив № 32/430 від 13.01.2021 на позовну заяву, в якому заявник просить суд позовну заяву ТОВ САНТЕХПРОФІТ до ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП ЮУ АЕС про стягнення боргу залишити без задоволення.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві мотивовані тим, що позивач в позовній заяві розраховує інфляційні втрати та 3% річних з посиланням на дату поставки товару на складі вантажоодержувачем та з цієї дати визначає кінцевий термін оплати. Водночас за даним договором оплата мала відбуватися протягом 45 робочих днів після постачання товару та виконання позивачем всіх умов пункту 3.2, 5.1 Договору. Дата проходження ВК (п.5.1 Договору) є останньою датою події та і цієї дати визначає кінцевий термін оплати. Тому позивач неправильно розрахував інфляційні втрати та 3% річних.

Крім того, відповідач зазначає, що станом на сьогодні ринок електричної енергії України перебуває в кризовому стані. У зв`язку із значним зростанням простроченої заборгованості ДП Гарантований покупець перед ДП НАЕК Енергоатом , суттєвим зменшенням обсягу відпуску електроенергії, виникла серйозна фінансова криза не платежів, що, в свою чергу, і призвело до порушення строків виконання зобов`язань з оплати за договорами, у тому числі за договором на постачання товару № 53-123-01-19-05977 від 03.12.2019. Таким чином, відповідач зазначає, що з урахуванням ст. 614 Цивільного кодексу України, вина, як підстава відповідальності ВП ЮУ АЄС відсутня.

Крім того, 15.01.2021 до суду від представника відповідача надійшла заява № 32/28 від 13.01.2021 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 16.01.2021.

Ухвалою суду від 26.01.2021 розгляд справи по суті було відкладено на 23 лютого 2021 року о 09:30.

05.02.2021 до суду від представника відповідача надійшла заява № 32/106 від 02.02.2021 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 08.02.2021.

Станом на момент проведення судового засідання інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань від учасників справи до суду не надходило.

В судове засідання 23.02.2021 з`явився повноважний представник відповідача, якого суд заслухав. Позивач свого представника в судове засідання не направив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, шляхом отримання 03.02.2021 копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 26.01.2021 у справі № 915/1555/20, що підтверджується відповідною відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400142672940.

Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника позивача.

23.02.2021 в судовому засіданні представник Відокремленого підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом підтвердив актуальність правової позиції відповідача, викладеної у відзиві, просив суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 23.02.2021 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача, суд -

В С Т А Н О В И В:

03 грудня 2019 року між Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція , як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю САНТЕХПРОФІТ , як постачальником, був укладений Договір на постачання товару № 53-123-01-19-05977 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язався передати покупцю, а покупець прийняв на себе зобов`язання прийняти і сплатити товар - код CPV 44160000-9 по ДК 021:2015 - Магістралі, трубопроводи, труби, обсадні труби, тюбінги та супутні вироби (Труби та супутні сантехнічні вироби), (далі товар), у кількості, асортименті і цінам, зазначеним у специфікації № 1 (Додаток до договору № 1), що є невід`ємною частиною цього договору. Рік виготовлення товару - не раніше 2018 року. Постачальник забезпечує виконання гарантійних зобов`язань відповідно до розділу 6 Договору. Місцем виконання цього договору є місто Южноукраїнськ.

За умовами наведеного договору:

- загальна вартість товару є твердою та складає: разом: 28350,00 грн без ПДВ; крім того ПДВ 20 %: 5670,00 грн; всього з ПДВ: 34020,00 грн (п. 2.1);

- за даним договором оплата відбувається на протязі 45 днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується (п. 2.2);

- постачання здійснюється з дати публікації договору в системі ProZorro, але не пізніше 30.11.2019, на умовах: автотранспортом постачальника на умовах DDP м. Южноукраїнськ, Миколаївська область, Южноукраїнське відділення ВП Складське господарство відповідно до Правил Інкотермс-2010, з обов`язковою присутністю представника постачальника (п. 3.1);

- з товаром постачальник надає покупцю: видаткову накладну (в трьох примірниках) з відображенням коду товару згідно з УКТ ЗЕД по-позиційно (для платників ПДВ); податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, з відображенням коду товару з УКТ ЗЕД по-позиційно, електронного підпису уповноваженої платником особи, і зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), шляхом направлення її на електронну адресу покупця ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом терміну, визначеного чинною редакцією ПКУ. Разом з податковою накладною постачальник надає покупцю електронну квитанцію про реєстрацію податкової накладної у ЄРПН; документ який підтверджує якість товару (паспорт або керівництво з експлуатації або інше) (п. 3.2);

- датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару (п. 3.3 Договору);

- у разі порушення зобов`язань за договором, а саме за порушення термінів постачання товару, які передбачені даним договором, постачальник зобов`язаний сплатити пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару у зазначений термін за кожен день прострочення. Крім того, у разі прострочення постачання понад 30 календарних днів постачальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару (п. 4.1 Договору);

- приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції П-6 Про порядок приймання продукції по кількості і П-7 Про порядок приймання продукції по якості , СОУ НАЕК 038:2017 Управління закупівлями продукції. Організація Вхідного контролю продукції АЕС (п. 5.1 Договору);

- сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором унаслідок форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили, такі, як: повені, землетруси, пожежі, інші стихійні лиха, а також війни, воєнні дії), а також дій органів законодавчої, виконавчої влади і підлеглих їм органів, що вступили в силу після укладення даного договору. Якщо будь-які з таких обставин безпосередньо вплинули на виконання зобов`язань у термін, встановлений у договорі, то цей термін відсувається відповідно до часу дії відповідної обставини (п. 7.1);

- всі спори і розбіжності, які можуть виникнути з цього договору або у зв`язку з ним, будуть вирішуватись сторонами згідно претензійного порядку. Сторона, яка порушила права і законні інтереси іншої сторони, зобов`язана поновити їх, не чекаючи пред`явлення претензії чи позову (п. 8.1);

- претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня її одержання (п. 8.2);

- у разі незадоволення претензії або неотримання відгуку у встановлений термін, а також неможливості врегулювання розбіжностей у претензійному порядку, спір вирішується в судовому порядку відповідно до чинного законодавства України (п. 8.3);

- договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами, та скріплення печаткою (п. 12.1);

- дія терміну цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього Договору, та закінчується 31.12.2020 (п. 12.2);

- закінчення терміну дії цього Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії терміну цього Договору, та виконання діючих зобов`язань (п. 12.3).

Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Між сторонами також була погоджена та підписана Специфікація № 1 на суму 71940,00 грн, яка є Додатком № 1 до Договору № 53-123-01-19-05977 від 03.12.2019.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача, як постачальника, до відповідача, як покупця, щодо стягнення з останнього заборгованості за укладеним між сторонами договором, а також відсотків річних та інфляційних втрат внаслідок порушення відповідачем грошового зобов`язання.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин виконання укладеного між сторонами договору поставки, в частині повноти та своєчасності здійснення покупцем розрахунків за поставлений товар.

Позивач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- Договір на постачання товару № 53-123-01-19-05977 від 03.12.2019 зі Специфікацією до нього;

- видаткові накладні (3 шт.);

- товарно-транспортні накладні (2 шт.);

- податкові накладні (3 шт.) з доказами їх реєстрації;

- листування учасників справи;

- платіжні доручення (3 шт.);

- акт звіряння взаєморозрахунків.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- ярлики на придатну продукцію № 4-1192 від 22.01.2020 та № 4-1278 від 28.08.2020.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Матеріали справи свідчать про таке.

За видатковою накладною № 261219004 від 26.12.2019 позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 6042,00 грн (доставка товару на склад покупця вбачається з товарно-транспортної накладної № 261204 від 26.12.2019).

Вищевказана видаткова накладна містить підпис та печатку постачальника, а також відмітку про те, що товар заактовано покупцем та повернуто 16.03.2020.

Повернення товару покупцем постачальнику також вбачається з листів сторін: № 07/3161 від 18.02.2020, № 10 від 28.02.2020, № 13 від 12.03.2020.

У подальшому, на виконання умов вищенаведеного Договору Товариство з обмеженою відповідальністю САНТЕХПРОФІТ поставило Відокремленому підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція , а останній прийняв у власність товар на загальну суму 34020,00 грн, що підтверджується:

1. Видатковими накладними :

- № 261219005 від 26.12.2019 на суму 27978,00 грн. Постачання відбулося 27.12.2019, що підтверджується товарно-транспортною накладною №26.12.05 від 26.12.2019 та відбитком штампу Южноукраїнського відділення ДП НАЕК Енергоатом ВП Складське господарство , із зазначенням дати 27.12.2019;

- № 140820001 від 14.08.2020 на суму 6042,00 грн. Постачання відбулося 19.08.2020, що підтверджується експрес-накладною ТОВ Нова Пошта та відбитком штампу Южноукраїнського відділення ДП НАЕК Енергоатом ВП Складське господарство , із зазначенням дати 19.08.2020.

2. Податковими накладними з доказами їх реєстрації:

- № 90 від 26.12.2019 на суму 27978,00 грн;

- № 67 від 14.08.2020 на суму 6042,00 грн.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач тричі звертався до позивача з претензіями щодо сплати штрафних санкцій за порушення строків постачання товару: № 32/3454 від 21.02.2020, № 32/220 від 24.06.2020, № 32/16322 від 30.09.2020.

Вказані претензії були задоволені позивачем, що вбачається з платіжних доручень № 1246 від 03.03.2020, № 1389 від 15.07.2020, № 1524 від 09.10.2020.

При цьому, за даними позивача, відповідач оплати за поставлений товар не здійснив.

З метою досудового врегулювання спору позивач скеровував на адресу відповідача лист № 44 від 18.11.2020 з проханням повідомити коли планується оплата по договору.

Разом із тим, суд відмічає, що докази направлення вказаного листа відповідачу в матеріалах справи відсутні.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення оплати за поставлений товар закон покладає на покупця.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, щодо звільнення від відповідальності у зв`язку з фінансовою кризою, відхиляються судом.

Відповідно змісту ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

На переконання суду, Відокремлений підрозділ Южно-Українська атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом не спростував вимоги позивача, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями.

Крім того, суд зауважує, що в судовому засіданні 23.02.2020 представник відповідача не заперечував щодо наявності та розміру основної заборгованості у спірних правовідносинах у розмірі 34020,00 грн.

Проаналізувавши викладені вище обставини справи, суд дійшов висновку, що в спірних правовідносинах відповідач дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків з позивачем за поставлений за Договором № 53-123-01-19-05977 від 03.12.2019 товар, в зв`язку з чим товариство цілком правомірно звернулося до господарського суду з відповідним позовом про стягнення існуючої заборгованості.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю САНТЕХПРОФІТ суму заборгованості в розмірі 34020,00 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім основного боргу, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача:

- 3 % річних на суму 209,71 грн за період з 01.10.2020 по 14.12.2020;

- інфляційні витрати на суму 340,20 грн за жовтень 2020 року.

Щодо заявлених до стягнення сум 3% річних у розмірі 209,71 грн та інфляційних витрат у розмірі 340,20 грн суд зазначає таке.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Ст. 625 Цивільного кодексу України застосовується до всіх грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов`язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов`язання.

На підставі ст. 625 ЦК України позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних.

За перевіркою суду, позивачем розрахунок інфляційних втрат проведено правильно, у зв`язку із чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, перевіривши розрахунки позивача в частині нарахування відсотків річних, суд встановив, що нарахування позивача здійснені з допущенням помилок.

Так, при нарахуванні 3% річних позивачем неправильно визначено строк оплати товару, зокрема не враховано вимоги ч. 5 ст.254 ЦК України, відповідно до яких, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З огляду на приписи п. 2.2 Договору оплата відбувається на протязі 45 днів після постачання ТМЦ згідно специфікації № 1 (Додаток до договору № 1) та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору.

За змістом п. 3.3 Договору датою постачання є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

З матеріалів справи вбачається, та підтверджено відповідачем у відзиві, що реєстрація постачальником податкових накладних відбувалася до моменту постачання товару.

При цьому позивач зазначає, що остання партія товару була відвантажена 14.08.2019, отримана покупцем 16.08.2020. Суд відмічає, що, як уже було зазначено вище, постачання товару за видатковою накладною № 140820001 від 14.08.2020 відбулося 19.08.2020.

Таким чином, у відповідності до приписів ч. 5 ст.254 ЦК України днем прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за поставлений товар слід вважати 06.10.2020, оскільки 19.08.2020 + 45 днів = 03.10.2020, яке припадає на суботу, а перший за ним робочий день - це 05.10.2020.

Судом здійснено перерахунок розміру 3% річних за допомогою програми Законодавство та встановлено, що обґрунтованою сумою 3% річних за період з 06.10.2020 по 14.12.2020 є 195,20 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача.

З огляду на що, суд відмовляє позивачу в стягненні з відповідача 3% річних в сумі 14,51 грн.

Заперечення ж відповідача щодо неправильного розрахунку позивачем інфляційних втрат та 3 % річних, з посиланням на те, що кінцевий термін оплати за договором має визначатися з урахуванням дати проходження ВК (на підтвердження якої суду надано ярлики на придатну продукцію № 4-1192 від 22.01.2020 та № 4-1278 від 28.08.2020) відхиляються судом, з огляду на таке.

По-перше, вищевказані ярлики на придатну продукцію № 4-1192 від 22.01.2020 та № 4-1278 від 28.08.2020 є внутрішніми документами відповідача (покупця), оформлення яких відбувається без участі та повідомлення позивача (постачальника), а отже останній не має впливу на строк та порядок їх складання.

По-друге, суд заважує, що редакція п. 2.2 Договору, на який посилається відповідач, передбачає, що оплата товару відбувається на протязі 45 днів після постачання ТМЦ та виконання постачальником умов п.п. 3.2, 5.1 цього договору. При цьому, п. 3.2 Договору встановлює обов`язок постачальника надати покупцю з товаром відповідну документацію, а п. 5.1 Договору передбачає, що фактично приймання товару по кількості і якості здійснюється відповідно до інструкції внутрішнього використання покупця. Отже, зі змісту Договору взагалі не вбачається участь постачальника щодо виконання умов п. 5.1 Договору, тобто кінцевий термін оплати не знаходиться у прямому зв`язку з розділом 5 Договору.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача (пропорційно до розміру задоволених позовних вимог) 2101,16 грн ((34555,40 / 34569,91) * 100 %= 99,96 %; 99,96 % * 2102,00 = 2101,16) судового збору.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (55001, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САНТЕХПРОФІТ (61017, м. Харків, вул. Сіриківська, буд. 2 кім. 5; ідентифікаційний код 41094411) заборгованість у загальній сумі 34555,40 грн, яка складається з: суми основного боргу за поставлений, але не сплачений товар у розмірі 34020,00 грн, трьох процентів річних у розмірі 195,20 грн, інфляційних втрат у розмірі 340,20 грн, а також 2101,16 грн судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних у розмірі 14,51 грн відмовити позивачу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю САНТЕХПРОФІТ (61017, м. Харків, вул. Сіриківська, буд. 2 кім. 5; ідентифікаційний код 41094411);

Відповідач: Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом в особі Відокремленого підрозділу Южно-Українська атомна електрична станція Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія Енергоатом (55000, Миколаївська обл., м. Южноукраїнськ; ідентифікаційний код 20915546).

Повне рішення складено та підписано судом 01.03.2021.

Суддя О.Г. Смородінова