Постанова

від 18.02.2021 по справі 918/655/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 918/655/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - не з`явились,

відповідача-1 - не з`явились,

відповідача-2 - не з`явились,

третьої особи на стороні відповідачів - не з`явились,

розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 (судді: Коломис В. В. - головуючий, Саврій В. А., Миханюк М. В.)

та рішення Господарського суду Рівненської області від 22.09.2020 (суддя: Бережнюк В. В.)

за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 4А по вул. Лєрмонтова, м. Рівне "Лагода"

до: 1. Рівненської міської ради,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБІНВЕСТГАРАНТ"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Акціонерне товариство "Український банк реконструкції та розвитку"

про визнання частково недійсним розпорядження № 1426-р від 14.08.2008,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку № 4А по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода" (далі - ОСББ "Лагода", Позивач) звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до: Рівненської міської ради (далі - Рада, Відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "СІБІНВЕСТГАРАНТ" (далі - ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ", Відповідач-2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство "Український банк реконструкції та розвитку" (далі - АТ "Український банк реконструкції та розвитку", Третя особа), про визнання недійсним розпорядження № 1426-р від 14.08.2008 міського голови міста Рівне в частині оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул. Лермонтова, 4А в м. Рівному за ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ", а саме: нежитлові приміщення технічного поверху №№ І - XVI загальною площею 484 кв.м; нежитлові приміщення технічного поверху №№ XVIІ - XХІI загальною площею 92,8 кв.м.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що вказане розпорядження міського голови в частині оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул. Лермонтова, 4А в м. Рівному за ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ" було прийнято з порушенням норм матеріального права, зокрема статті 19 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", а відтак, на переконання Позивача, воно підлягає визнанню недійсним у цій частині.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.09.2020, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020, позов задоволено. Визнано недійсним розпорядження № 1426-р від 14.08.2008 міського голови міста Рівне "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул. Лермонтова, 4-а в м. Рівному" в частині оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул. Лермонтова, 4А в м. Рівному, за Товариством з обмеженою відповідальністю "СІБІНВЕСТГАРАНТ", а саме: нежитлові приміщення технічного поверху №№ І - XVI загальною площею 484 кв.м; нежитлові приміщення технічного поверху №№І - XХІI загальною площею 92,8 кв.м.

2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що розпорядження № 1426-р від 14.08.2008 у частині, що стосується оформлення права приватної власності на нежитлові приміщення багатоквартирного будинку на вул. Лермонтова, 4-а в м. Рівному за ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ", є незаконним, оскільки оспорюване розпорядження у вказаній частині прийняте з недодержанням вимог статей 319, 321 Цивільного кодексу України щодо непорушності права власності на майно, яке належить власникам квартир зазначеного житлового будинку (права спільної сумісної власності відповідно до закону).

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Український банк реконструкції та розвитку" просить повністю скасувати зазначені судові рішення і передати справу для продовження розгляду.

3.2. У якості підстави подання вказаної скарги заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей 328, 331 Цивільного кодексу України, статті 4 Житлового кодексу УРСР у аналогічних правовідносинах, викладених в постановах від 04.06.2020 у справі № 916/2069/17, від 05.09.2018 у справі № 461/12296/15, від 23.10.2019 у справі №598/175/15-ц, від 04.04.2019 у справі № 490/9680/16-ц.

3.3. Скаржник також зазначає, що господарські суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили зібрані у справі докази та встановили істотні обставини на підставі неналежних доказів. Крім того, на думку заявника, апеляційний суд безпідставно не задовольнив клопотання Третьої особи про призначення повторної судової експертизи.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу ОСББ "Лагода" просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 14.08.2008 міським головою міста Рівне винесено розпорядження № 1426-р "Про оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул. Лермонтова, 4-а в м. Рівному", яким на підставі статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Тимчасового положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухове майно оформлено право приватної власності на нежитлові приміщення (перший, другий та технічний поверхи) на вул. Лермонтова, 4-а в м. Рівному:

1. За Товариством з обмеженою відповідальністю "СІБІНВЕСТГАРАНТ", а саме:

- нежитлові приміщення І та ІІ поверхів №№ 7, 8, 9, 53, 54 та 55 загальною площею 18,8 кв.м;

- нежитлові приміщення технічного поверху №№ І - XVI загальною площею 484,0 кв.м;

- нежитлові приміщення технічного поверху №№ XVIІ - XХІI загальною площею 92,8 кв.м.

2. За Юдович Аллою Павлівною, а саме:

- нежитлові приміщення першого поверху №№ 22 - 26, 29 - 38 загальною площею 269,2 кв.м.

Зазначене розпорядження було підписано секретарем міської ради Ю. Торгун.

4.2. Відповідно до технічного паспорту № 63157 (дата 29.02.2008), адреса будівлі: м. Рівне, вул. Лермонтова, 4а до складу технічних приміщень 9 поверху №№ І - XVІ загальною площею 484 кв.м входить: I - сходова клітина; II - сміттєва камера; III - ліфтова; IV - XVI - технічні приміщення, що містять комунікації. Крім того, до складу технічних приміщень №№ ХVII - ХХII загальною площею 92,8 кв.м входить: XVII - сходова клітина; XVIII - коридор; XIX - коридор; XX - машинне відділення; XXI - сходова клітина; XXII - котельня.

4.3. Господарськими судами встановлено, що 25.06.2009 було здійснено державну реєстрацію Об`єднання Співвласників багатоквартирного будинку №4а по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода" (номер запису в Єдиному державному реєстрі 16081200000006632).

4.4. Рішенням загальних зборів ОСББ № 4а по вул. Лермонтова, м. Рівне "Лагода", що оформлене протоколом № 27 від 12.01.2017, затверджено Статут ОСББ, відповідно до якого метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом (п. 2.1. Статуту).

4.5. За твердженням Позивач, у липні 2019 року в ході опису та арешту майна боржника (виконавче провадження № 36304090) ОСББ "Лагода" стало відомо, що технічний поверх багатоквартирного будинку на вул. Лермонтова, 4а, м. Рівне знаходиться у приватній власності ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ" у вигляді нежитлових приміщень технічного поверху площею 484 кв.м.

При цьому ОСББ "Лагода" зазначає, що усі роки свого існування мало повний доступ до технічного поверху для обслуговування відповідних комунікацій. Згідно з експлікацією внутрішніх площ за планом будівель літера А-9 на вул. Лермонтова, 4а (технічний паспорт № 63157) до складу приміщень площею 484 кв.м входять сходова клітина, сміттєва камера, ліфтова та технічні приміщення. На технічних поверхах знаходяться допоміжні приміщення, якими користуються усі мешканці багатоповерхового будинку, тобто нежитлові приміщення технічного поверху №№ І - XVI загальною площею 484 082 кв.м та нежитлові приміщення технічного поверху №№ XVIІ - XХІI загальною площею 92,8 кв.м належать до майна, що перебуває у спільній власності мешканців будинку та членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, а відтак, з урахуванням норм статті 19 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", таке майно не могло бути відчужене.

4.6. Зазначене стало підставою для звернення ОСББ "Лагода" до суду з цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

5.2. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.3. Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

5.4. Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.5. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

5.6. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

5.7. Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

5.8. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.

5.9. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17).

5.10. За змістом частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

5.11. Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

5.12. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним розпорядження міського голови міста Рівне № 1426-р від 14.08.2008 в частині оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул. Лермонтова, 4А в м. Рівному за ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ", а саме: нежитлові приміщення технічного поверху №№ І - XVI загальною площею 484 кв.м; нежитлові приміщення технічного поверху №№XVIІ - XХІI загальною площею 92,8 кв.м.

5.13. При цьому, обґрунтовуючи вказану вимогу, Позивач посилався на те, що нежитлові приміщення, які є предметом спірного розпорядження, є допоміжними приміщення багатоквартирного житлового будинку та перебувають у спільній власності його мешканців і членів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Таким чином, на думку Позивача, спірним розпорядженням міського голови було порушено права та інтереси ОСББ "Лагода", зокрема мешканців багатоквартирного будинку, щодо володіння, користування та розпорядження технічними приміщеннями, оскільки останні неправомірно були передані у приватну власність ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ".

5.14. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 Цивільного кодексу України.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 та 388 Цивільного кодексу України, є неефективними.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/18.

5.15. Власник з дотриманням вимог статей 387 та 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

При цьому для витребування майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту прав ; при цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним ; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.

Подібні за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13, від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, від 01.10.2019 і 15.10.2019 у справах № 911/2034/16 та № 911/3749/17, від 19.11.2019 у справі № 911/3680/17.

5.16. Таким чином, у справі, що переглядається, задоволення позовних вимог ОСББ "Лагода" про визнання недійсним розпорядження міського голови міста Рівне № 1426-р від 14.08.2008 в частині оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул. Лермонтова, 4А в м. Рівному за ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ" не призвело б до відновлення володіння мешканців багатоквартирного будинку вказаним майном, а отже, зазначена вимога не є ефективним засобом захисту прав Позивача у цій справі. Право власника на витребування свого майна із чужого незаконного володіння не є похідною від наведеної вимоги, воно зберігається за власником за наявності умов, викладених у статтях 387 та 388 Цивільного кодексу України, що й повинно бути доведено в суді .

5.17. Водночас колегія суддів звертає увагу, що обсяг та характер істотних обставин, які підлягають доведенню сторонами при встановленні судом наявності чи відсутності підстав для задоволення позову предметом якого є визнання недійсним розпорядження органу місцевого самоврядування та витребування майна з чужого незаконного володіння є суттєво відмінними.

5.18. Крім того, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з аналізу змісту позовних вимог, спірні правовідносини стосуються реалізації права Позивача на захист майнових прав, а відтак позов у цій справі було подано внаслідок виникнення спору про право.

5.19. При цьому Позивачем при поданні позову самостійно в якості відповідача, поряд з Рівненською міською радою, було визначено ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ", яке, наразі, зареєстровано як власник спірного нерухомого майна на підставі розпорядження міського голови міста Рівне № 1426-р від 14.08.2008.

5.20. Згідно зі статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу. Тобто відповідач - це особа, яку позивач вважає порушником його права.

5.21. Водночас відповідно до статті 194 Господарського процесуального кодексу України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

5.22. Таким чином, господарський суд, розглядаючи справу по суті, має вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом є сторони - позивач і відповідач.

5.23. Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, незважаючи на те, що Позивач визначив ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ" в якості відповідача, до нього не було заявлено жодної вимоги, яку, відповідно до наведених правових норм, суд повинен був би розглянути в ході вирішення спору по суті у цій справі.

5.24. Наведене додатково підтверджує висновок Суду про те, що задоволення позову у цій справі щодо визнання частково недійсним розпорядження № 1426-р від 14.08.2008 (яке вже реалізовано шляхом проведення реєстрації прав на спірне нерухоме майно) спрямовано на вирішення спору про право між Позивачем і ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ" та не призведе до відновлення права, яке ОСББ "Лагода" вважає порушеним.

5.25. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що місцевий та апеляційний господарські суди мали відмовити у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним розпорядження міського голови міста Рівне № 1426-р від 14.08.2008 в частині оформлення права власності на нежитлові приміщення на вул. Лермонтова, 4А в м. Рівному за ТОВ "СІБІНВЕСТГАРАНТ", однак цього не зробили.

5.26. Таким чином, оскільки неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених обставин, Суд вважає наявними достатні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень про задоволення позову та ухвалення нового рішення про відмову в його задоволенні.

6. Висновки Верховного Суду.

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.3. Відповідно до частин першої та третьої статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.4. За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову не відповідають положенням статей 387, 388 Цивільного кодексу України і статей 236, 269 Господарського процесуального кодексу України.

6.5. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

6.6. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права, а також допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково - скасувати рішення та постанову і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1 . Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Український банк реконструкції та розвитку" задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 та рішення Господарського суду Рівненської області від 22.09.2020 у справі №918/655/20 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак