Рішення

від 01.03.2021 по справі 300/3263/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2021 р. справа № 300/3263/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Микитин Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови № 200438 від 08.10.2020, -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) 11.11.2020 звернувся до суду з позовом до Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (надалі також - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови № 200438 від 08.10.2020.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства прийнято постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від № 200438 від 08.10.2020 за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових параметрів, оскільки ФОП ОСОБА_1 є власником сідлового тягача MAN та основним видом діяльності якого є надання в оренду вантажних автомобілів, однак згідно договору оренди від 21.07.2020, позивач передав свої вантажні автомобілі в оренду ТОВ "Надвірнянська автобаза". На переконання позивача він не є перевізником в розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки транспортний засіб, відносно якого проведено перевірку, використовувався ТОВ "Надвірнянська автобаза". В зв`язку із наведеним, на думку позивача, оскаржувана постанова відповідача не відповідає фактичним обставинам справи, а відтак, винесена з порушенням встановленого законом порядку у зв`язку із чим вона підлягає скасуванню.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду 23.11.2020 відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи, згідно із правилами, встановленими статтею 262 КАС України.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 18.12.2020. У відзиві щодо задоволення позовних вимог представник відповідача заперечив, вказав, що 01.09.2020 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області на автодорозі державного значення Т-0906 в с. Черніїв, проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належать ОСОБА_1 , під час якої було встановлено що позивач здійснював перевезення вантажу з перевищенням допустимих вагових параметрів без відповідного дозволу, на загальну масу склало 48,79 т. при допустимих 40 т. (перевищення 8,79 т. від нормативу, тобто 21,98%). Представник відповідача також відмітила, що під час проведення перевірки водій транспортного засобу надав свідоцтва про реєстрацію тягача MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно якого власником вказано саме ОСОБА_1 , при цьому жодних договорів оренди не було у водія під час перевірки. З врахуванням викладеного відповідач просить відмовити у задоволенні позову (а.с.24-32).

Згідно ухвали Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.12.2020, заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення - задоволено. Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа постанови Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області № 200438 від 08.10.2020 про стягнення з ФОП ОСОБА_1 на користь держави 34000,00 гривень штрафу, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі - № 300/3263/20 (а.с.58-61).

29.12.2020 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначає, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 спеціалізований напівпричіп н/пр.-самокид-Е Schmitz Gotha номер НОМЕР_3 належить на праві власності ТОВ "Надвірнянська автобаза", а відтак маючи в оренді транспортний засіб MAN номер НОМЕР_4 ТОВ "Надвірнянська автобаза" та свій причіп Schmitz Gotha номер НОМЕР_5 здійснює послуги перевезення. Крім того, водій ОСОБА_2 є працівником ТОВ "Надвірнянська автобаза", доказом чого є копія наказу прийняття на роботу ОСОБА_2 та звіт форми 1-ДФ за третій квартал 2020 року (а.с.71-75).

Представником відповідача подано 28.12.2020 на адресу суду заперечення на відповідь на відзив, згідно якого зазначено, що в долученому договорі оренди від 01.07.2020 не вказано розмір орендної плати, що є істотною умовою договору оренди, якщо б транспортний засіб MAN номер НОМЕР_4 справді перебував в оренді в ТОВ "Надвірнянська автобаза", то в квартальному звіті форми № 1ДФ (за 3 квартал 2020 р- липень, серпень, вересень), було б відображено суми орендних платежів, які отримуються ФОП ОСОБА_1 , за ознакою доходу 157 , як дохід виплачений самозайнятій особі. В долученому до відповіді на відзив звіті форми № 1ДФ ТОВ "Надвірнянська автобаза", немає відображення орендних платежів за період 3 кварталу 2020 року, що є підтвердженням того, що долучений договір оренди від 01.07.2020 не укладався між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Надвірнянська автобаза" (а.с.88-94).

Також представником відповідача 19.02.2021 подано до суду письмові пояснення в вказано на відсутність отримання доходу ОСОБА_1 за ознакою 157 , натомість відповідно до звіту форми 1-ДФ за третій квартал 2020 ТОВ Надвірнянська автобаза повернула ОСОБА_1 фінансову допомогу в сумі 50 000 грн за ознакою доходу 153 . Також, зазначила про те, що позивачем було сплачено плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Суд, на підставі положення частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечують проти позову, встановив наступне.

01.09.2020 працівниками Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області, на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок у період 31.08.2020 - 06.09.2020 від 28.08.2020 (а.с.36) та відповідно до направлення на рейдову перевірку за № 012282 від 31.08.2020 (а.с.37) на автодорозі державного значення Т-0906 в с. Черніїв, зупинено вантажний автомобіль марки MAN реєстраційний номер НОМЕР_6 , з причіпом Schmitz Gotha реєстраційний номер НОМЕР_5 , яким керував водій водія ОСОБА_2 (а.с. 36, 37,39).

Вказаний транспортний засіб належать на праві власності ОСОБА_1 , а причіп Schmitz Gotha реєстраційний номер НОМЕР_5 - ТОВ Надвірнянська автобаза (а.с.15,76)

Під час проведення перевірки вищевказаного транспортного засобу на предмет дотримання перевізником вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом згідно товарно-транспортної накладної №003/09 від 01.09.2020 працівниками Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області виявлено перевезення автомобільним перевізником ТОВ Надвірнянська автобаза 35 тон асфальтної суміші АСГ.ДР.Щ.Б.НП.І-ІІ замовнику ТОВ ХХІ Століття Плюс (а.с.81).

За результатами вищенаведеної перевірки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом за № 232022 від 01.09.2020, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог абзацу 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм, з розрахунку ваги вантажу та транспортного засобу, понад 20 %, а саме 21,98%, при перевезенні вантажу без відповідного дозволу(а. с.33).

Також, посадовими особами складено довідку від 01.09.2020 №0009223 про результати здійснення габаритно-вагового контролю та акт від 01.09.2020 №0011329 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, відповідно до яких повна маса вищевказаного транспортного засобу позивача з причепом 48,79 т., нормативно допустима 40 т. (а. с.38-39).

В подальшому, контролюючим органом складено розрахунок №55 від 01.09.2020 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування на підставі ТТН від 01.09.2020 № 003/09 на суму 48,00 Євро(а. с.40).

Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області направлено рекомендованим поштовим відправленням за штриховим ідентифікатором № 7649201919039 лист від 09.09.2020 № 68732/27/24-20 на адресу ФОП ОСОБА_1 про призначення на 08.10.2020 з 10 до 12 год., розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, згідно акту № 232022 від 01.09.2020, який отримано позивачем 23.09.2020 (а.с.34).

08.10.2020 заступником начальника Управління Укратрансбезпеки в Івано-Франківській області винесено постанову №200438 про застосування адміністративно-господарського штрафу до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в розмірі 34000,00 грн, за перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу, відповідальність за яке передбачене частиною 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.6).

Вважаючи постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 200438 від 08.10.2020 протиправною, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами, суд наводить наступні мотиви.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 5 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (ст. 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Згідно з абзацу 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю (підпункти 15, 27 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року (далі - Порядок № 1567), органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи. Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

При цьому, за приписами пункту 13 Порядку № 1567 графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Відповідно до пункту 14, 16 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю.

Згідно з абзацу 3 пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року № 879 (далі - Порядок № 879).

Згідно з пп. 4 п. 2, п. 16 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, визначено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

З аналізу вищевикладених норм чинного законодавства слідує, що участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові параметри яких перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху № 1306, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, а при перевезенні вантажу без відповідного дозволу настає адміністративно-господарська відповідальність, яка залежить від відсоткового перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм.

Так, пунктом 21 Порядку № 879 передбачено, що у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України. У разі наявності підозри щодо перевищення нормативних габаритно-вагових параметрів транспортного засобу, працівники пунктів габаритно-вагового контролю проводять його повторне зважування.

У разі виявлення на стаціонарних або пересувних чи автоматичних зважувальних пунктах порушення правил проїзду великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів такий транспортний засіб тимчасово затримується.

Власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь який спосіб (п. 23 Порядку № 879).

Згідно з пунктів 18, 20 Порядку № 879 за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Системний аналіз наведених норм доводить, що державному контролю підлягають транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи - Уктрансбезпека шляхом проведення перевірок, зокрема, рейдової. Під час проведення рейдової перевірки здійснюється державний контроль, зокрема, за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування. За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються відповідні адміністративно-господарські штрафи.

Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Із процитованих норм видно, що рейдова перевірка проводиться щодо суб`єкта господарювання та виявлені порушення фіксуються в акті. При цьому, законодавство зобов`язує автомобільного перевізника та водія під час здійснення своїх функцій мати при собі документи, на підставі яких здійснюється перевезення.

Абзацом 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З аналізу вказаної норми Закону слідує що, відповідальність за порушення вимог законодавства у сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до автомобільних перевізників.

Визначальним в межах розгляду цієї справи суд вважає встановлення факту того, чи є позивач перевізником в розумінні положень Закону України "Про автомобільний транспорт", адже основні доводи позивача полягають саме в тому, що відповідач протиправно застосував адміністративно-господарський штраф до неналежного суб`єкта правопорушення.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Згідно зі статтею 33 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах.

Отже, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, у тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", є автомобільний перевізник, який здійснює за власний кошт перевезення вантажів.

Судом встановлено, що станом на день рейдової перевірки 01.09.2020 та складання акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом № 232022 від 01.09.2020, на підставі якого у подальшому було винесено оскаржувану постанову, ОСОБА_1 дійсно був власником транспортного засобу марки MAN, модель TGX 18.400, тип "вантажний сідловий тягач-Е", випуску 2009 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 від 22.08.2017 (а.с.15).

Однак, як видно з матеріалів справи, 01.07.2020 між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ "Надвірнянська автобаза" (орендар) укладено договір оренди транспортних засобів марки MAN кількістю 2 штуки, згідно з яким орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування 2 одиниць транспортних засобів, в тому числі транспортний засіб марки MAN (а.с.9-11).

За приписами вищенаведеного Договору орендодавець бере на себе наступні обов`язки: передати в орендне користування орендарю визначені за цим Договором техніку в належному технічному стані, який забезпечує їх нормальну експлуатацію. Передача техніки здійснюється за актом прийому-передачі, який підписується орендодавцем і орендарем та скріплюється печатками.

Згідно з пп. 10.1 п. 10 цей Договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками та закінчується 31.12.2020.

Відповідно до пп. 10.6 п. 10 Договору якщо інше прямо не передбачено Договором або чинним в Україні законодавством, Договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до Договору.

01.07.2020 на виконання умов Договору сторонами складено та підписано акт приймання-передачі № 1 до Договору оренди транспортних засобів № 1від 01.07.2020, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв 7 транспортних засобів, зокрема, автомобіль марки MAN, модель TGX 18.400, реєстраційний номер НОМЕР_4 (а.с.12).

Крім того, суд зауважує, що власником напівпричепу марки Schmitz, модель Gotha, тип "спеціалізований напівпричіп Н/ПР-самоскид-Е", випуску 2011 року, реєстраційний номер НОМЕР_5 , є ТОВ "Надвірнянська автобаза", що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 25.07.2018 (а.с.76).

Поряд з цим, водій ОСОБА_2 є працівником ТОВ "Надвірнянська автобаза", що підтверджується копією наказу №3-к від 12.06.2012 (а.с.76).

Отже, з урахуванням наведеного судом встановлено, що вищезазначений транспортний засіб марки MAN, модель TGX 18.400, тип "вантажний сідловий тягач-Е", випуску 2009 року, реєстраційний номер НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 на момент проведення габаритно-вагового контролю 01.09.2020 перебував у законному користуванні ТОВ "Надвірнянська автобаза" на умовах оренди, яке використовувало його у своїй господарській діяльності для здійснення перевезень.

Крім того, у товарно-транспортній накладній № 003/09 від 01.09.2020 на підставі якої складено відповідачем розрахунок №55 від 01.09.2020 чітко відображено, що саме ТОВ "Надвірнянська автобаза" (а не власник транспортного засобу) у даному випадку є автомобільним перевізником.

За таких обставин, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №200438 від 08.10.2020 року прийнята відповідачем без встановлення належного перевізника (суб`єкта відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт).

Щодо посилань представника відповідача на те, що під час проведення перевірки водій транспортного засобу надав свідоцтва про реєстрацію тягача MAN реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно якого власником вказано саме ОСОБА_1 , при цьому жодних договорів оренди не було у водія під час перевірки, суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за №128/2568) затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила №363). Згідно з розділом 1 Правил №363 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Додатком 7 до Правил №363 затверджена форма товарно-транспортної накладної, в якій обов`язковою до заповнення графою визначено автомобільного перевізника, у даному випадку у товарно-транспортній накладні визначено перевізника - ТОВ " Надвірнянська автобаза", проте, даний факт було проігноровано посадовими особами відповідача під час перевірки.

Крім того, суд враховує приписи частини першої статті 50 Закону від 05.04.2001 № 2344-III, згідно з якими договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Таким чином, товарно-транспортна накладна № 003/09 від 01.09.2020, яка була пред`явлена водієм на момент перевірки, вважається самостійним документом на підтвердження факту укладення договору перевезення і безспірно свідчить про те, що в даному випадку саме ТОВ "Надвірнянська автобаза", а не ОСОБА_1 як власник транспортного засобу, є автомобільним перевізником.

Стосовно доводів представника відповідача про те, позивач надав договір оренди, який в силу вимог законодавства не вважається укладеним, суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, що визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, є Господарський кодекс України.

Відповідно до частини 2 статті 3 Господарського кодексу України господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Крім того, господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Також частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 799 Цивільного кодексу України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі, а якщо цей договір укладено за участю фізичної особи, то він підлягає нотаріальному посвідченню.

Отже, відповідно до зазначених норм чинного законодавства договір оренди № 1 від 01.07.2020 вважаються правомочним, оскільки відповідні суб`єкти здійснюють свою діяльність з метою одержання прибутку та зареєстровані відповідно до закону.

Водночас у матеріалах справи відсутня інформація щодо визнання такого договору недійсним, а тому в силу вимог статей 73-74 КАС України вони є належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами на підтвердження того, що у спірних правовідносинах позивач не є автомобільним перевізником в розумінні положень Закону № 2344-III, а посадові особи відповідача діяли без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття оскаржуваного рішення.

Крім того суд зазначає, що за правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є адміністративно-господарським штрафом, а тому він може бути застосований виключно до суб`єкта господарювання у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

В зв`язку із вищенаведеним суд зазначає, що ФОП ОСОБА_1 у спірних правовідносинах не мав статусу автомобільного перевізника, а отже не може бути суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, а тому відповідач не мав правових підстав для застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 34000,00 грн, передбаченого з абз. 16 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 09.08.2019 справа № 806/1450/16 (адміністративне провадження №К/9901/22072/18).

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 200438 від 08.10.2020 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягає скасуванню, оскільки позивач не є суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт в межах спірних правовідносин, а тому правові підстави для застосування до нього вказаного штрафу відсутні.

Консультативна рада європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41) у Висновку № 11 (2008), серед іншого, звернула увагу на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів позивача у касаційному провадженні), сформованою, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Отже, обов`язок суду мотивувати прийняте ним рішення не можна сприймати буквально як необхідність відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно з частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд також враховує частину 2 статті 2 КАС України, відповідно до приписів якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

У відповідності до частин 1 та 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 840,80 грн, сплачений згідно квитанції №52551619 від 09.11.2020 (а.с.1).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № 200438 від 08.10.2020.

Стягнути з Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_8 , АДРЕСА_1 );

відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39816845, вул. Тополина, 3, с. Угорники, Івано-Франківськ, місто, Івано-Франківська область, 76492).

Суддя /підпис/ Микитин Н.М.