Ухвала

від 01.03.2021 по справі 300/591/21

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"01" березня 2021 р. справа № 300/591/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю Мальва до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 44.3 рішення від 24.12.2020, зобов`язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Мальва звернулося в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з позовом до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 44.3 рішення від 24.12.2020 Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:04:002:0325 площею 0,0360 га на вул. Кардинала Любомира Гузара (Новгородська), 39 товариству з обмеженою відповідальністю Мальва для обслуговування нежитлових приміщень ( право оренди 10 років), а також зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву товариства з обмеженою відповідальністю Мальва та затвердити проект землеустрою щодо відведення та передачі в користування (оренду) земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:04:002:0325, площею 0,0360 га за адресою: АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлових приміщень (право оренди 10 років).

Підставою звернення позивача із вказаним позовом є неправомірне, на думку позивача, винесення відповідачем оскарженого рішення, яким порушено майнові (земельні) права.

Позивач, правовідносини, з приводу яких виник спір вважає публічно-правовими та такими, що належать до юрисдикції адміністративного суду, відтак, для захисту своїх прав звернувся із позовною заявою до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Так, позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем 24.12.2020 прийнято рішення Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань , пунктом 44.3 якого відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та передачі в оренду земельної ділянки кадастровий номер 2610100000:04:002:0325 площею 0,0360 га на АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлових приміщень (право оренди 10 років). При цьому, як слідує із змісту вказаного пункту 44.3 рішення від 24.12.2020, підставою відмови є звернення ОСОБА_1 щодо поділу вказаної земельної ділянки комунальної власності.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач порушив його майнові права, оскільки спірна ділянка, як свідчать матеріали справи є комунальною власністю.

Також позивач вказує на те, що відповідач діяв всупереч земельного законодавства України та посилається на норми Земельного кодексу України та роз`яснення Пленуму Верховного Суду України у пункті 7 постанови від 16.04.2004 №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування .

Розглянувши та дослідивши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (надалі по тексту також - Суд) від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України (заяви №№29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін встановленим законом у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом (рішення у справі Занд проти Австрії , заява №7360/76). У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, встановленим законом , національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із пунктами 1 та 2 статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Статтею 19 КАС України визначено перелік справ, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів. Так, згідно із пунктом 1 частини 1 вказаної статті, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін суб`єкт владних повноважень визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 вказаного Кодексу).

Так, участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак, сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справи адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати у зв`язку з чим виник спір та на захист яких прав особа звернулася до суду.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Спірні правовідносини виникли внаслідок винесення відповідачем оскарженого рішення, яким порушено майнові, тобто приватноправові права позивача.

Так, як уже встановлено судом, спірна земельна ділянка кадастровий номер 2610100000:04:002:0325 площею 0,0360 га на АДРЕСА_1 , є комунальною власністю, при цьому, зі змісту оскарженого пункту 44.3 рішення від 24.12.2020 слідує, що підставою відмови є звернення ОСОБА_1 щодо поділу вказаної земельної ділянки комунальної власності.

Тобто, в даному випадку, на підставі винесення оскарженого рішення відповідача від 24.12.2020 виникли правовідносини, які мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових (приватноправових) прав позивача.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим. Оскільки позивач у справі обґрунтовує порушення своїх приватноправових прав наявністю в нього майнового права згідно статей 116, 118, 122, 123, 124 Земельного кодексу України, то такі права й інтереси залежно від суб`єктного складу спору можуть бути предметом захисту в порядку господарського судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №802/390/18-а.

Частиною 5 статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно із частинами 1, 4 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в даному випадку не є публічно-правовими, оскільки виникли правовідносини, які мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових (приватноправових) прав позивача, тобто, має місце спір приватноправового характеру, що в свою чергу виключає можливість його розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, враховуючи те, що ознаки даного приватно-правового спору притаманні цивільним правовідносинам, з урахуванням суб`єктного складу (позивач є суб`єктом господарювання, а не фізичною особою), справа за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Мальва до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 44.3 рішення від 24.12.2020, зобов`язання до вчинення дій підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі у випадку, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене , керуючись статтею 20 Гсподарського процесуального кодексу України, статтями 170, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

відмовити товариству з обмеженою відповідальністю Мальва у відкритті провадження в справі №300/591/21 за позовною заявою до Івано-Франківської міської ради про визнання протиправним та скасування пункту 44.3 рішення від 24.12.2020, зобов`язання до вчинення дій.

Роз`яснити товариству з обмеженою відповідальністю Мальва , що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів та повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Кафарський В.В.