Постанова

від 23.02.2021 по справі 620/602/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Баргаміна Н.М.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року Справа № 620/602/20

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Степанюка А.Г.,

за участю секретаря Сакевич Ж.В.,

представника позивача Малая А.В.,

представника відповідача Волкотруб О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Національного агентства з питань запобігання корупції

про визнання бездіяльності протиправною

та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Національного агентства з питань запобігання корупції від 13.09.2019 № 2966 Про результати здійснення повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік, поданої ОСОБА_1 , головою Чернігівської міської ради .

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року позов задоволено повністю.

Ухвалюючи таке рішення в, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено передбачений законодавством строк проведення перевірки декларації позивача, що зумовлює виникнення у позивача стану правової невизначеності та ставить під сумнів результати самої перевірки та є самостійною підставою для визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами проведення такої перевірки.

Крім того, суд зазначив, що наданими позивачем у ході перевірки поясненням та додатковими документами спростовуються висновки НАЗК щодо зазначення ним недостовірних та неповних відомостей у його декларації за 2016 рік.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову, зазначаючи, що порушення строку проведення перевірки є процедурним порушенням, яке не є достатньою правовою підставою для скасування оскаржуваного позивачем рішення НАЗК.

Крім того, апелянт наполягає на допущенні позивачем порушень, у зв`язку з виявленням яких НАЗК прийнято спірне рішення.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що оскаржуване ним рішення суду прийнято за неповно та неправильно встановлених обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2020 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів апелянта та безпідставності висновків суду першої інстанції, а також стверджує, що перевірка була проведена поза межами законодавчо визначеного строку для її здійснення і що встановлені НАЗК факти зазначення недостовірних відомостей у його декларації не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи в суді.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 витребувано додаткові докази у справі, продовжено строк розгляду та відкладено судовий розгляд.

Відповідачем подано клопотання про закриття провадження у справі, яке вмотивовано тим, що в цій справі відсутній предмет спору, що внаслідок прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.10.2020 НАЗК позбвалено повноважень, наданих Законом України Про запобігання корупції , і втратило ознаки суб`єкта владних повноважень, а також, що цей спір не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.02.2021, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження в цій справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі розпорядження від 04.12.2015 № 276-р ОСОБА_1 приступив до виконання повноважень Чернігівського міського голови.

Позивачем було подано до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2016 рік.

Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 21.01.2019 № 112 Про проведення повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування призначено повну перевірку декларацій, зокрема, ОСОБА_1 , голови Чернігівської міської ради, за 2015 та 2016 роки.

Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 22.03.2019 № 825 Про продовження строку повної перевірки декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування продовжено строк проведення повної перевірки декларації зокрема, ОСОБА_1 , з 23.03.2019 на 30 календарних днів.

За результатами проведення повної перевірки декларації ОСОБА_1 за 2016 рік Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення від 13.09.2019 № 2966, в якому встановлено:

1) зазначення суб`єктом декларування при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2016 рік недостовірних відомостей, не відображення відомостей про об`єкти нерухомості (земельні ділянки, квартира), які належать члену сім`ї (дружині) на праві власності та об`єкт нерухомості, який на будь-якому праві використовували члени сім`ї (дочки) для проживання станом на кінець звітного періоду, а також про площі та дати набуття прав на об`єкти нерухомості, які належать йому та члену сім`ї (дружині) на праві власності та перебувають у користуванні, ідентифікаційний номер транспортного засобу та грошові активи, чим не дотримав вимоги пунктів 2, 3, 8 частини першої статті 46 Закону України Про запобігання корупції ;

2) зазначені позивачем недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму більшу 250-ти прожиткових мінімумів для працездатних осіб;

3) наявність у діях суб`єкта декларування ознак правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України.

Позивач, вважаючи таке рішення НАЗК протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України Про запобігання корупції від 14.10.2014 № 1700-VII (далі - Закон № 1700-VII), Порядком проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженим рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10.02.2017 № 56 (далі - Порядок № 56 у редакції рішення НАЗК від 21.12.2018 № 3206).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом № 1700-VII у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень.

Положеннями підпункту б пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1700-VII передбачено, що суб`єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.

Згідно зі ст. 4 Закону № 1700-VII Національне агентство з питань запобігання корупції є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.

Правову основу діяльності Національного агентства становлять Конституція України, міжнародні договори, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, цей та інші закони України, а також прийняті відповідно до них інші нормативно-правові акти.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону № 1700-VII особи, зазначені у пункті 1, підпунктах а і в пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов`язані щорічно до 1 квітня подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством.

Вимоги щодо інформації, яка зазначається у декларації, закріплені у статті 46 Закону.

Приписи статті 48 Закону № 1700-VII визначають, що Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих суб`єктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль. Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону. Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.

Статтею 50 Закону № 1700-VII передбачено, що повна перевірка декларації полягає у з`ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення і може здійснюватися у період здійснення суб`єктом декларування діяльності, пов`язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, а також протягом трьох років після припинення такої діяльності. Обов`язковій повній перевірці підлягають декларації службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище, суб`єктів декларування, які займають посади, пов`язані з високим рівнем корупційних ризиків, перелік яких затверджується Національним агентством. Обов`язковій повній перевірці також підлягають декларації, подані іншими суб`єктами декларування, у разі виявлення у них невідповідностей за результатами логічного та арифметичного контролю. Національне агентство проводить повну перевірку декларації, а також самостійно проводить повну перевірку інформації, яка підлягає відображенню в декларації, щодо членів сім`ї суб`єкта декларування у випадках, передбачених частиною сьомою статті 46 цього Закону. Національне агентство проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей.

Механізм проведення Національним агентством з питань запобігання корупції контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статей 48 та 50 Закону України Про запобігання корупції визначає Порядок № 56.

Відповідно до пунктів 1, 2 розділу ІІІ Порядку № 56 складовими предмета повної перевірки декларації є: з`ясування достовірності задекларованих відомостей; з`ясування точності оцінки задекларованих активів; перевірка на наявність конфлікту інтересів; перевірка на наявність ознак незаконного збагачення. Повна перевірка проводиться на підставах, визначених Законом, у разі, якщо: 1) декларацію подано службовою особою, яка займає відповідальне або особливо відповідальне становище, суб`єктом декларування, який займає посаду, пов`язану з високим рівнем корупційних ризиків; 2) у поданій декларації виявлено невідповідності за результатами логічного та арифметичного контролю; 3) подана суб`єктом декларування декларація містить поле (поля), у якому (яких) суб`єкт декларування обрав позначку Член сім`ї не надав інформацію (у випадку, передбаченому частиною сьомою статті 46 Закону); 4) Національне агентство отримало від фізичних чи юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел інформацію про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. Така інформація має стосуватися конкретного суб`єкта декларування та містити фактичні дані, що можуть бути перевірені; 5) Національне агентство встановило невідповідність рівня життя суб`єкта декларування задекларованим ним майну і доходам за результатами моніторингу способу життя такого суб`єкта декларування. Повна перевірка декларацій (декларації) проводиться за рішенням Національного агентства, в якому надається доручення його члену провести повну перевірку декларацій (декларації) (далі - Рішення про проведення перевірки) через працівників Підрозділів.

Початком здійснення повної перевірки декларації є наступний за днем прийняття рішення про проведення перевірки робочий день. Про початок проведення повної перевірки уповноважена особа Національного агентства не пізніше наступного робочого дня з дати прийняття рішення повідомляє суб`єкта декларування за допомогою програмних засобів Реєстру (пункт 3 розділу ІІІ Порядку № 56).

Згідно з пунктом 5 розділу ІІІ Порядку № 56 повна перевірка декларації передбачає такі дії:

- аналіз відомостей про об`єкти декларування (об`єкти нерухомості; об`єкти незавершеного будівництва (в тому числі інформація щодо власника або користувача земельної ділянки); цінне рухоме майно (крім транспортних засобів); цінне рухоме майно - транспортні засоби; цінні папери; інші корпоративні права; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб`єкт декларування або члени його сім`ї; нематеріальні активи; доходи, у тому числі подарунки; грошові активи; фінансові зобов`язання; видатки та правочини суб`єкта декларування; посади чи роботи за сумісництвом суб`єкта декларування; членство суб`єкта декларування в об`єднаннях (організаціях) та входження до їх органів), зазначені в деклараціях суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, що можуть містити інформацію про об`єкти декларування, які мають відображатися в декларації;

- створення, збирання, одержання, використання інформації, яка є необхідною для повної перевірки декларації, з використанням джерел інформації, визначених пунктами 8 - 11 цього розділу;

- направлення Національним агентством відповідному суб`єкту декларування листа з пропозиціями надати письмові пояснення та/або копії підтвердних документів та розгляд і врахування наданих ним пояснень та/або копій підтвердних документів під час проведення повної перевірки декларації у порядку та на умовах, визначених пунктом 12 цього розділу.

Згідно з пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 56 під час повної перевірки декларацій Національне агентство використовує такі джерела інформації: 1) відомості, отримані з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, а також відомості з реєстрів, баз даних іноземних держав, що можуть містити інформацію, яка має відображатись у декларації; 2) відомості, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, з власної ініціативи чи за запитом Національного агентства щодо документального підтвердження або пояснення зазначених у декларації відомостей; 3) відомості, що надходять (отримані) від державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, а також від державних та інших компетентних органів влади іноземних держав; 4) відомості із засобів масової інформації, мережі Інтернет, які стосуються конкретного суб`єкта декларування та містять фактичні дані, що можуть бути перевірені. При проведенні повної перевірки декларації Національне агентство зобов`язане забезпечити використання лише достовірної інформації, одержаної від суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань, із засобів масової інформації, мережі Інтернет. У разі неможливості одержання відомостей, необхідних для проведення повної перевірки декларації, протягом граничних строків проведення такої перевірки, в тому числі у разі надмірної тривалості розгляду судом чи компетентним органом іноземної держави питання про надання Національному агентству відповідної інформації, неможливості внесення Національним агентством плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації, тощо Національне агентство зобов`язане провести повну перевірку декларації за наявними у нього відомостями, про що зазначається у Рішенні про результати здійснення повної перевірки декларації.

Пунктами 7, 9 розділу ІІІ Порядку № 56 передбачено, що у разі необхідності з метою здійснення повної перевірки декларації Національне агентство має право направляти запити про надання документів чи інформації до державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань. Зазначені суб`єкти зобов`язані надавати запитувані Національним агентством документи чи інформацію упродовж десяти робочих днів з дня одержання запиту. Національне агентство має право направляти запити на отримання від державних та інших органів влади іноземних держав інформації, що необхідна для проведення повної перевірки декларації. Для перевірки інформації про об`єкти декларування, що зазначені у декларації, Національне агентство має право отримувати інформацію з відкритих баз даних, реєстрів іноземних держав, у тому числі після внесення плати за отримання відповідної інформації відповідно до законодавства, якщо така плата вимагається для доступу до інформації.

Пнктом 12 розділу ІІІ Порядку № 56 передбачено, що повна перевірка декларації за цим Порядком здійснюється упродовж 60 календарних днів з дня прийняття Рішення про проведення перевірки. У разі необхідності строки проведення повної перевірки декларації можуть бути продовжені, але не більше ніж на сукупний строк у 30 календарних днів. Рішення про продовження повної перевірки декларації приймається Національним агентством у випадку неотримання відповідей та/або інформації по суті, необхідних для проведення повної перевірки декларації, у відповідь на запити (листи) Національного агентства до: 1) державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, суб`єктів господарювання незалежно від форми власності та їх посадових осіб, громадян та їх об`єднань; 2) суб`єкта декларування з проханням надати пояснення щодо відомостей, зазначених у декларації.

Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 56 за результатами проведення повної перевірки декларації Національним агентством приймається рішення про результати здійснення повної перевірки декларації.

Пунктом 2 розділу IV Порядку №56 передбачено, серед іншого, що рішення про проведення повної перевірки декларації може бути оскаржено суб`єктом декларування в судовому порядку.

Висновки суду апеляційної інстанції.

1. Отже, законодавством регламентовано повноваження НАЗК щодо здійснення повної перевірки декларацій суб`єктів декларування на предмет достовірності задекларованих ними відомостей та чітко визначено правову процедуру проведення такої перевірки, яка встановлює термін здійснення повноважень НАЗК і, у разі її неналежної реалізації, надає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.

Так, повна перевірка декларацій повинна тривати не більше, ніж 60 календарних днів з дня прийняття рішення про проведення перевірки, а у виняткових випадках - не більше 90 днів.

Разом з тим, неприйняття НАЗК у передбачений законом строк рішення за наслідками проведеної перевірки ставить суб`єктів декларування у стан правової невизначеності, чим порушує принцип верховенства права, закріплений у статті 8 Конституції України та ставить під сумнів результати самої перевірки.

Аналогічні правові висновки висловлені в постановах Верховного Суду, зокрема, від 10.04.2019 у справі № 826/16495/17, від 25.07.2019 у справі № 826/13000/18, від 24.10.2019 у справі № 520/10698/18, від 07.11.2019 у справі № 640/1221/19, від 13.02.2020 у справі № 640/1007/19, від 23.06.2020 у справі № 807/270/18, від 29.12.2020 у справі № 826/7335/18, від 21.01.2021 у справі № 813/2800/18.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що перевірка декларації позивача була розпочата 21.01.2019 та завершена 13.09.2019, тобто тривала 235 днів, що значно перевищує наведений вище максимально можливий визначений законодавством строк для її проведення, свідчить про порушення принципу верховенства права, призвело до стану правової невизначеності позивача і є правовою підставою для визнання протиправним рішення, прийнятого за результатами проведення такої перевірки.

Аналогічний правовий висновок висловлено в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 813/2800/18.

2. При цьому, доводи апелянта про те, що положеннями Порядку № 56 не встановлено граничних термінів для опрацювання отриманих у межах здійснення повної перевірки матеріалів та складення і прийняття рішення, колегія суддів відхиляє як безпідставні, оскільки з аналізу пункту 6 розділу III Порядку № 56 убачається, що повна перевірка декларацій розпочинається рішенням про її проведення і закінчується рішенням про результати такої перевірки. Будь-яких підстав для винесення рішення про результати повної перевірки декларацій поза межами визначеного Порядком № 56 строку проведення повної перевірки законодавством не передбачено.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що судом першої інстанції не встановлено і апелянтом не доведено, що в межах спірних правовідносин мало місце передбачене пунктом 15 розділу ІІІ Порядку № 56 зупинення перебігу строку призначеної відповідачем повної перевірки декларацій позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.01.2021 у справі № 813/2800/18.

Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE ( Рисовський проти України ) заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу належного урядування , відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Крім того, в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

3. Отже, допущення відповідачем вищезазначеного процедурного порушення при проведенні перевірки декларації позивача вже є достатньою та самостійною правовою підставою для скасування рішення НАЗК від 13.09.2019 № 2966, прийнятого за її результатами.

4. Разом з тим, повно та всебічно перевіряючи всі доводи апелянта щодо правомірності оспорюваного позивачем рішення по суті, судова колегія зазначає наступне.

Так, системний аналіз наведених вище правових норм надає підстави стверджувати, що повна перевірка декларації на предмет достовірності задекларованих відомостей проводиться НАЗК шляхом дослідження відомостей про об`єкти декларування, зазначені в декларації суб`єкта декларування, та їх порівняння з відомостями з реєстрів, баз даних, інших інформаційно-телекомунікаційних систем державних органів, органів місцевого самоврядування.

Крім того, при прийнятті НАЗК рішення за результатами повної перевірки декларації повинні враховуватися також і пояснення та документи, надані суб`єктом декларування, стосовно якого проводиться перевірка, щодо підтвердження або обґрунтування зазначених у його декларації відомостей.

Таким чином, рішення НАЗК про результати повної перевірки декларації повинно бути об`єктивним, ґрунтуватись на достовірній і повній інформації, прийматись на підставі всебічного аналізу та складатися з наступних частин: 1) вступна частина із зазначенням дати, номера та місця складання, назви Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації; 2) описова частина із зазначенням прізвища, імені, по батькові суб`єкта декларування, назви посади та органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування або юридичної особи публічного права, правових підстав проведення повної перевірки декларації, переліку інформації, яка використовувалася під час здійснення повної перевірки декларації, складових предмета перевірки; 3) мотивувальна частина із зазначенням встановлених Національним агентством обставин із посиланням на докази, а також мотивів неврахування окремих доказів; мотивів, якими Національне агентство керувалося при прийнятті Рішення про результати здійснення повної перевірки декларації, і положення закону, яким воно керувалося; 4) резолютивна частина із зазначенням висновку, якого Національне агентство дійшло за результатами здійснення повної перевірки декларації, можливості оскарження цього рішення в судовому порядку.

5. Аналізуючи обставини, які за твердженням апелянта свідчать про відображення позивачем неповних та недостовірних відомостей у декларації, а саме щодо відображення відомостей про грошові активи (кошти, позичені третім особам) та не відображення об`єктів нерухомого майна дружини, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо відомостей про грошові активи.

Як убачається з матеріалів справи та безпосередньо з декларації позивача, ним було позичено ОСОБА_2 623500 доларів США, 523500 доларів США з яких відображено у розділі 12 декларації Грошові активи як кошти, позичені третій особі, а 100000 доларів США в еквіваленті 2618000 грн. - у розділу 11 декларації Доходи, у тому числі подарунки як вид доходу, а саме інше: повернення позики (оскільки така частина заборгованості позивачу була повернута).

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що такі обставини вбачаються безпосередньо із самої декларації позивача і мали бути перевірені та встановлені НАЗК при здійсненні повної перевірки такої декларації.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем з цього приводу двічі надавалися пояснення у ході перевірки і пояснення від 02.05.2019, надані вдруге на запит НАЗК № 41-01/128/19 від 05.03.2019 щодо залишку заборгованості ОСОБА_2 у розмірі 623500 доларів США, надійшли до відповідача 06.05.2019 (вх. № 09/39259/19) поза граничними строками проведення повної перевірки декларації.

Втім, як було установлено вище, перевірка декларації позивача була здійснена з порушенням законодавчо визначеного строку її проведення та через майже чотири місяці (13.09.2019) з дати надходження зазначених пояснень позивача, які, як вбачається з оспорюваного рішення НАЗК не були враховані.

Натомість, НАЗК, усупереч принципу належного урядування, без здійснення всебічної та об`єктивної перевірки декларації позивача, зробила безпідставний та необґрунтований висновок про те, що позивач не відобразив у своїй декларації грошові активи в розмірі 100000 доларів США.

Отже, такі висновки НАЗК є безпідставними та спростовуються матеріалами цієї справи.

Щодо об`єктів нерухомого майна дружини позивача.

Судова колегія звертає увагу на те, що дійсно позивач не зазначив у своїй декларації відомості про об`єкти нерухомості (земельні ділянки з кадастровими номерами 7410100000:02:014:5142, 7410100000:02:014:5144 та квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ), що належать його дружині.

Тож, у цій частині висновки НАЗК відповідають обставинам справи.

Разом з тим, слід зазначити, що визначаючи вартість вказаних об`єктів, зокрема земельних ділянок, відповідачем не було вчинено дій щодо перевірки тієї вартості, яка зазначена у відповідних договорах купівлі-продажу від 30.05.2012, наданих позивачем, не направлено відповідних запитів до приватного нотаріуса, яким було посвідчено такі договори та дані про якого наявні в Державному реєстрі правочинів, а натомість використано ймовірну оціночну вартість таких об`єктів нерухового майна, що значно перевищу ціну, указану в договорах.

При цьому, колегія суддів відзначає, що відповідно до Закону № 1700-VII та Роз`яснень НАЗК щодо застосування окремих положень Закону України Про запобігання корупції стосовно заходів фінансового контролю у редакції, чинній на час подання позивачем спірної декларації, суб`єктом декларування має бути зазначено вартість нерухомого майна на дату його набуття у власність, зазначена у правовстановлюючих документах, якщо така йому відома.

6. Отже, висновки НАЗК щодо встановлення у декларації позивача недостовірності відомостей, які відрізняються від достовірних на загальну суму 2 883 585,80 грн., що перевищує 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб на дату подання декларації та свідчить про наявність в діях суб`єкта декларування ознак правопорушення, передбаченого статтею 366-1 Кримінального кодексу України, засновуються виключно на припущеннях та свідчать про поверхневе та необ`єктивне дослідження відповідних відомостей при здійсненні перевірки декларації позивача.

7. Таким чином, доводи апелянта щодо правомірності прийнятого ним рішення та правильності наведених у ньому висновків є необґрунтованими та до уваги колегією суддів не приймаються.

8. Аналізуючи всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів також приймає до уваги висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.

9. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі.

Отже, судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Національного агентства з питань запобігання корупції підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року - без змін.

Розподіл судових витрат.

Судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, а тому, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Національного агентства з питань запобігання корупції залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 липня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 01 березня 2021 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

А.Г. Степанюк