Постанова

від 22.02.2021 по справі 365/602/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 365/602/17

провадження № 61-2160св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Квінт ЛТД (відповідач за зустрічними позовами),

відповідачі: Фермерське господарство Статок (позивач за зустрічним позовом, третя особа за зустрічним позовом ОСОБА_1 ), ОСОБА_1 (позивач за зустрічним позовом, відповідач за зустрічним позовом Фермерського господарства Статок ),

провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дударенко Анни Михайлівни на рішення Згурівського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року у складі судді Хижного Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О. та за касаційною скаргою Фермерського господарства Статок на постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У вересні 2017 року Фермерське господарство Статок (далі - ФГ Статок ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Квінт ЛТД (далі - ТОВ Квінт ЛТД ) про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації речового права посилаючись на те, що 12 лютого 2010 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_2 передала йому в оренду земельну ділянку площею 3,1177 га, в тому числі ріллі - 3,1177 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Київська область, Згурівський район, село Мала Березанка. Зазначений договір було зареєстровано в Згурівському відділі Київської обласної філії Центру Державного земельного кадастру, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 лютого 2010 року за № 041094400072. Правовстановлюючим документом на зазначену земельну ділянку, кадастровий номер - 3221983900:03:009:0017, є державний акт серії ЯА № 593683, виданий на ім`я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто державний акт виданий вже після його смерті. ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а після її смерті спадщину за заповітом прийняв її син - ОСОБА_1 . Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 21 листопада 2012 року у справі № 1011/1032/12 було задоволено позов ОСОБА_1 до Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування та скасування державного акта, скасовано розпорядження Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 01 червня 2005 року № 314 в частині передачі у приватну власність земельної ділянки та затвердження технічної документації, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виготовлену на ім`я ОСОБА_3 , скасовано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 3,1177 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області, серії ЯА № 593683, виготовлений та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 30 серпня 2005 року за № 01:05:027:00131 на ім`я ОСОБА_3 , визнано за ОСОБА_1 як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну частку (пай) площею 3,8 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області. В подальшому ОСОБА_1 оформив свої спадкові права після смерті його матері ОСОБА_2 , виготовив технічну документацію на зазначену земельну ділянку, йому заново було виділено земельну ділянку в натурі, уточнено її площу - 3,1175 га та присвоєно правильний кадастровий номер - 3221983900:03:009:0026. Право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку зареєстровано в реєстрі речових прав 05 серпня 2014 року, а 11 серпня 2014 року - видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Незважаючи на той факт, що дана земельна ділянка весь час перебувала в оренді ФГ Статок , 22 квітня 2017 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ТОВ Квінт ЛТД (орендар) було укладено договір оренди щодо тієї самої земельної ділянки, без вирішення питання про припинення дії попереднього договору. Враховуючи викладене, ФГ Статок просило визнати недійсним договір оренди землі від 22 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Квінт ЛТД , скасувати запис про державну реєстрацію речового права (номер запису про інше речове право 20161954), права оренди ТОВ Квінт ЛТД на земельну ділянку площею 3,1175 га, кадастровий номер 3221983900:03:009:0026.

У жовтні 2017 року ТОВ Квінт ЛТД звернулося до суду із зустрічним позовом до ФГ Статок , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі, посилаючись на те, що з огляду на скасування державного акта від 30 серпня 2005 року серії ЯА № 593683 земельна ділянка з кадастровим номером 3221983900:03:009:0017 вважається несформованою, а тому не може бути об`єктом оренди. За відомостями з Публічної кадастрової карти, земельна ділянка з таким кадастровим номером відсутня. ОСОБА_2 ніколи не була власником земельної ділянки з кадастровим номером 3221983900:03:009:0017, а правовстановлюючі документи про право власності на її ім`я ніколи не видавалися. Тому договір оренди землі від 12 лютого 2010 року було укладено між ФГ Статок та ОСОБА_2 з порушенням вимог статей 3, 4 Закону України Про оренду землі . Враховуючи викладене, ТОВ Квінт ЛТД просило визнати недійсним договір оренди землі від 12 лютого 2010 року, укладений між ФГ Статок та ОСОБА_2 , на земельну ділянку площею 3,1177 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 31 жовтня 2017 року відкрито провадження у справі за позовом ТОВ Квінт ЛТД до ФГ Статок , ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації речового права, об`єднано його в одне провадження з позовом ФГ Статок до ОСОБА_1 , ТОВ Квінт ЛТД про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації речового права.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 05 грудня 2017 року позов ФГ Статок до ОСОБА_1 , ТОВ Квінт ЛТД про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації речового права залишено без розгляду за його заявою.

28 лютого 2018 року ФГ Статок повторно звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ТОВ Квінт ЛТД про визнання недійсним договору оренди землі, посилаючись на те, що в позасудовому порядку спір врегулювати не вдалося, а особа, позов якої залишено без розгляду, має право звернутися до суду повторно. Враховуючи викладене, ФГ Статок просило визнати недійсним договір оренди землі від 22 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Квінт ЛТД , скасувати запис про державну реєстрацію речового права (номер запису про інше речове право 20161954), права оренди ТОВ Квінт ЛТД на земельну ділянку розміром 3,1175 га, кадастровий номер 3221983900:03:009:0026. (т.2 а.с.106-109)

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ Квінт ЛТД , третя особа - ФГ Статок , про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації речового права, посилаючись на те, що окрім земельної ділянки площею 3,1175 га, кадастровий номер 3221983900:03:009:0026, він є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3221983900:03:009:18, 3221983900:03:009:0006, 3221983900:04:014:0047, 3221983900:04:014:0057. Земельні ділянки з кадастровими номерами 3221983900:03:009:18, 3221983900:03:009:0006 та 3221983900:03:009:0026 належать до одного земельного масиву (поля) та були передані в оренду ФГ Статок . При цьому земельні ділянки з кадастровими номерами 3221983900:04:014:0047, 3221983900:04:014:0057 належать до іншого земельного масиву (поля) та у 2016 році були передані в оренду ТОВ Квінт ЛТД . Він не мав наміру укладати з ТОВ Квінт ЛТД договір оренди землі від 22 квітня 2017 року та передавати в оренду цьому товариству земельну ділянку площею 3,1175 га, кадастровий номер 3221983900:03:009:0026, оскільки запропоновані умови були гіршими ніж ті, що існують в ФГ Статок . Укладення вказаного договору оренди землі було вчинено внаслідок введення його в оману, а насправді він мав намір укласти з ТОВ Квінт ЛТД договір оренди іншої земельної ділянки. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір оренди землі від 22 квітня 2017 року, що укладений між ним та ТОВ Квінт ЛТД на земельну ділянку з кадастровим номером 3221983900:03:009:0026, яка розташована на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області, скасувати запис про державну реєстрацію речового права (номер запису про інше речове право 20161954), права оренди ТОВ Квінт ЛТД на земельну ділянку розміром 3,1175 га, кадастровий номер 3221983900:03:009:0026.

Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 06 квітня 2018 року зустрічні позови ФГ Статок та ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з позовом ТОВ Квінт ЛТД , об`єднано їх в одне провадження.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року в задоволенні позову ТОВ Квінт ЛТД відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ФГ Статок задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 22 квітня 2017 року, укладений між ТОВ Квінт ЛТД та ОСОБА_1 , на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 3,1175 га, кадастровий номер 3221983900:03:009:0026, яка розташована на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області. Скасовано запис про державну реєстрацію речового права (номер запису про інше речове право 201611954) оренди земельної ділянки ТОВ Квінт ЛТД на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 3,1175 га, кадастровий номер 3221983900:03:009:0026, яка розташована на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області та належить ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 25409940, від 11 серпня 2014 року. Стягнуто з ТОВ Квінт ЛТД на користь ФГ Статок судовий збір у розмірі 1 762 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФГ Статок судовий збір у розмірі 1 762 грн.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що станом на 22 квітня 2017 року, тобто на день укладення договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ Квінт ЛТД , діяв інший договір оренди тієї самої земельної ділянки, що був укладений 12 жовтня 2010 року між ОСОБА_2 як спадкоємцем ОСОБА_3 та ФГ Статок . Укладення нового договору оренди земельної ділянки, яка вже є об`єктом (предметом) оренди за іншим чинним договором оренди землі, що не припинився та не розірваний у встановленому законом порядку, прямо суперечить вимогам статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також статей 6, 13, 17, 25 Закону України Про оренду землі . Внаслідок укладення договору оренди землі від 22 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Квінт ЛТД було порушено права ФГ Статок як орендаря тієї ж земельної ділянки, тому цей договір має бути визнаний недійсним. При цьому договір оренди землі від 12 лютого 2010 року відповідав вимогам статті 15 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час вчинення цього правочину, та Типовому договору оренди землі, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220. Тому підстави, на які посилається ТОВ Квінт ЛТД в позовній заяві, для визнання договору оренди землі від 12 жовтня 2010 року недійсним відсутні. Крім того, судом не встановлено наявності будь-яких прав ТОВ Квінт ЛТД щодо спірної земельної ділянки на момент укладення договору оренди землі від 12 жовтня 2010 року. Доводи ОСОБА_1 про те, що договір оренди землі від 22 квітня 2017 року було укладено між ним та ТОВ Квінт ЛТД під впливом обману, не підтверджено доказами у справі, тому його зустрічний позов не підлягає задоволенню.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ Квінт ЛТД задоволено, рішення Згурівського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ТОВ Квінт ЛТД та задоволення зустрічного позову ФГ Статок скасовано і в цій частині ухвалено нове рішення. Позов ТОВ Квінт ЛТД задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 12 лютого 2010 року між ФГ Статок та ОСОБА_2 , що зареєстрований 12 лютого 2010 року в Згурівському відділі Київської обласної філії Центру Державного земельного кадастру за № 041094400072 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,1177 га, яка розташована на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області. Стягнуто з ФГ Статок на користь ТОВ Квінт ЛТД судовий збір у розмірі 4 400 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 35 370 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ Квінт ЛТД судовий збір у розмірі 4 400 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 35 370 грн. В задоволенні зустрічного позову ФГ Статок відмовлено. В решті рішення суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що ОСОБА_2 не була власником спірної земельної ділянки на час укладення договору оренди землі від 12 квітня 2010 року, а державний акт на право власності на землю серії ЯА № 593683 від 30 серпня 2005 року, на підставі якого було укладено вказаний договір, був виданий на померлого ОСОБА_3 та скасований рішенням Згурівського районного суду Київської області від 21 листопада 2012 року у справі № 1011/1032/12. За таких обставин ОСОБА_2 не мала повноважень на розпорядження вказаною земельною ділянкою, тому договір оренди землі, укладений 12 квітня 2010 року між нею та ФГ Статок , є недійсним. При цьому на підставі рішення Згурівського районного суду Київської області від 21 листопада 2012 року у справі № 1011/1032/12 ОСОБА_1 11 серпня 2014 року отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 3,1175 га, кадастровий номер 3221983900:03:009:0026, на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області. Тому ОСОБА_1 як власник вказаної земельної ділянки правомірно уклав з ТОВ Квінт ЛТД договір оренди землі від 22 квітня 2017 року, як це і передбачено розділом IX Перехідні положення Закону України Про оренду землі . Посилаючись на те, що вказаний договір оренди земельної ділянки був укладений внаслідок обману, ОСОБА_1 не надав достатніх та допустимих доказів, у зв`язку з чим суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні його позовних вимог. ОСОБА_1 погодився з таким висновком та не оскаржив рішення місцевого суду в апеляційному порядку, тому в цій частині рішення Згурівського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року підлягає залишенню без змін. Зустрічний позов ФГ Статок не підлягає задоволенню, оскільки договір оренди земельної ділянки від 12 лютого 2010 року укладений з порушенням норм цивільного законодавства, а відтак воно не набуло права оренди спірної земельної ділянки. Загальна сума понесених ТОВ Квінт ЛТД витрат на професійну правничу допомогу, надану Адвокатським об`єднанням Адвокатська фірма Єфімов та партнери , складає 70 740 грн, що підтверджується договором про надання адвокатських послуг від 26 вересня 2018 року № 86/2017 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 08 червня 2018 року, укладеними між ТОВ Квінт ЛТД та Адвокатським об`єднанням Адвокатська фірма Єфімов та партнери , актами приймання наданих послуг від 24 липня 2018 року, від 11 грудня 2018 року, від 17 грудня 2018 року та відповідними платіжними документами. Вирішуючи питання про відшкодування ТОВ Квінт ЛТД витрат на професійну правничу допомогу, суд врахував характер спірних відносин між сторонами, обсяг вказаної справи, а також ті обставини, що ОСОБА_1 та ФГ Статок не спростували неспівмірність заявлених ТОВ Квінт ЛТД до відшкодування витрат на правничу допомогу. Тому суд вважав за необхідне розподілити вказані витрати порівну між ОСОБА_1 та ФГ Статок - по 35 370 грн з кожного.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи.

21 січня 2019 року представник ОСОБА_1 - адвокат Дударенко А. М. та ФГ Статок подали до Верховного Суду касаційні скарги.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Дударенко А. М., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Згурівського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Дударенко А. М. мотивована тим, що суди неповно з`ясували обставини справи, не дослідили у повному обсязі доказів, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 . Встановивши наявність помилки, а саме неправильного сприйняття ОСОБА_1 фактичних обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення під час укладення договору оренди, суди не застосували до спірних правовідносин частину першу статті 229, статтю 203 та статтю 792 ЦК України. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу апеляційний суд не врахував фінансовий стан ОСОБА_1 , а також те, що він жодного разу не отримував орендну плату за договором оренди, укладеним з ТОВ Квінт ЛТД , яка за весь період дії договору складає 25 180,90 грн.

ФГ Статок в касаційній скарзі просило скасувати постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року та залишити в силі рішення Згурівського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ФГ Статок мотивована тим, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що спадщина після смерті ОСОБА_3 відкрилася в період чинності Цивільного кодексу Української РСР. ОСОБА_2 прийняла спадщину, вступила в управління та володіння спадковим майном, а саме земельною ділянкою з кадастровим номером 3221983900:03:009:0017, а також отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) від 20 грудня 2003 року № 4683. Тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_2 не була власником спірної земельної ділянки та не мала права розпоряджатися нею шляхом укладення 12 квітня 2010 року з ФГ Статок договору оренди землі. Якщо вважати, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221983900:03:009:0017 припинила своє існування як об`єкт цивільних прав на підставі рішення Згурівського районного суду Київської області від 21 листопада 2012 року у справі № 1011/1032/12, то договір оренди землі від 12 лютого 2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Статок , мав бути припинений шляхом його розірвання за рішенням суду. Крім того, апеляційний суд не врахував, що ТОВ Квінт ЛТД подало позов немайнового характеру і не надало детального опису робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Тому заявлений ним розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є нерозумним та неспівмірним з ціною позову.

У березні 2019 року ТОВ Квінт ЛТД подало відзиви на касаційні скарги, в яких просило залишити їх без задоволення, а рішення Згурівського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року - без змін, зазначивши про їх законність і обґрунтованість та безпідставність доводів скарг.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Згурівського районного суду Київської області.

26 лютого 2019 року справа № 365/602/17 надійшла до Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ . Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку (частина перша статті 16 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (частина перша статті 14 Закону України Про оренду землі ).

Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації (частина перша статті 210 ЦК України).

Відповідно до статті 3 Указу Президента України від 03 грудня 1999 року Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки постановлено у ході реалізації положень цього Указу, інших актів Президента України щодо реформування колективних сільськогосподарських підприємств та створення приватних (приватно-орендних) сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, які засновуються на приватній власності, а також під час укладення договорів оренди земельних часток (паїв) виходити з того, що сертифікат на право на земельну частку (пай) є правовстановлюючим документом, що засвідчує право володіти, користуватися та розпоряджатися зазначеною часткою.

Згідно з абзацами першим, другим розділу ІХ Перехідних положень Закону України Про оренду землі громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону. Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_3 , який мав право на земельну частку (пай) у землі, що перебувала в колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства Малоберезанське на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області площею 3,8 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі. Зазначене право на пай належало ОСОБА_3 на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії РН №322657, виданого 24 липня 2000 року Згурівською районною державною адміністрацією Київської області.

Після смерті ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) успадкувала його мати ОСОБА_2 , про що 20 грудня 2003 року державним нотаріусом Згурівської державної нотаріальної контори видано свідоцтво про право на спадщину за законом.

Успадкувавши право на земельну частку (пай), ОСОБА_2 не оформила права власності на неї, натомість 30 серпня 2005 року Згурівською районною державною адміністрацією Київської області на ім`я померлого ОСОБА_3 було видано державний акт серії ЯА № 593683 на право власності на земельну ділянку площею 3,1177 га, кадастровий номер 3221983900:03:009:0017, що розташована на території Малоберезанської сільської ради.

12 лютого 2010 року між ОСОБА_2 та ФГ Статок було укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_2 передала вищевказану земельну ділянку в оренду ФГ Статок . Зазначений договір було укладено на 10 років та зареєстровано в Згурівському відділі Київської регіональної філії Центру Державного земельного кадастру, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 12 лютого 2010 року за № 041094400072.

Також судами встановлено, що на час розгляду справи договір оренди землі від 12 лютого 2010 року не припинений, не розірваний та не визнаний судом недійсним. Земельна ділянка передана у фактичне користування ФГ Статок та використовується ним за цільовим призначенням. ФГ Статок сплачується орендна плата за цим договором та всі необхідні податкові платежі.

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадщину за заповітом після її смерті прийняв її син - ОСОБА_1 .

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з пунктом г частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Частиною 1 статті 1225 ЦК України передбачено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 21 листопада 2012 року у справі № 1011/1032/12 було задоволено позов ОСОБА_1 до Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області про визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування та скасування державного акта, скасовано розпорядження Згурівської районної державної адміністрації Київської області від 01 червня 2005 року № 314 в частині передачі у приватну власність земельної ділянки та затвердження технічної документації, що посвідчують право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва виготовлену на ім`я ОСОБА_3 , скасовано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 3,1177 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області, серії ЯА № 593683, виготовлений та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 30 серпня 2005 року за № 01:05:027:00131 на ім`я ОСОБА_3 , визнано за ОСОБА_1 як спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну частку (пай) площею 3,8 в умовних кадастрових гектарах, яка розташована на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області.

Пунктом ґ частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про оренду землі орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Згідно з частиною четвертою статті 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).

Аналіз вищевказаних норм права дає підстави для висновку про те, що правом передачі в оренду земельної ділянки наділений її власник.

На час укладення договору оренди землі від 12 квітня 2010 року ОСОБА_2 не була власником земельної ділянки площею 3,1177 га, кадастровий номер 3221983900:03:009:0017, а державний акт на право власності на землю серії ЯА № 593683 від 30 серпня 2005 року, на підставі якого було укладено вказаний договір, був виданий на ім`я померлого ОСОБА_3 та скасований рішенням Згурівського районного суду Київської області від 21 листопада 2012 року у справі № 1011/1032/12.

На підставі рішення Згурівського районного суду Київської області від 21 листопада 2012 року у справі № 1011/1032/12 ОСОБА_1 було виготовлено та затверджено нову технічну документацію із землеустрою, встановлені межі земельної ділянки, уточнено її площу з 3,1177 га на 3,1175 га, а також змінено кадастровий номер з 3221983900:03:009:0017 на 3221983900:03:009:0026. 11 серпня 2014 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 3,1175 га, кадастровий номер 3221983900:03:009:0026, на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області.

22 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Квінт ЛТД було укладено договір оренди, за умовами якого ОСОБА_1 передав вищевказану земельну ділянку в оренду ТОВ Квінт ЛТД . В цей же день Реєстраційною службою Згурівського районного управління юстиції Київської області в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером 201611954 зареєстровано право оренди земельної ділянки за ТОВ Квінт ЛТД .

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями частин першої, третьої, четвертої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно з пунктом в частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом визнання угоди недійсною.

Орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою (абзац четвертий частини другої статті 24 Закону України Про оренду землі ).

Відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України Про оренду землі розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг.

Встановивши, що ОСОБА_2 за життя не була власником спірної земельної ділянки, а державний акт на право власності на землю серії ЯА № 593683 від 30 серпня 2005 року, на підставі якого вона уклала з ФГ Статок договір оренди землі від 12 квітня 2010 року, був виданий на ім`я померлого ОСОБА_3 та в подальшому скасований рішенням Згурівського районного суду Київської області від 21 листопада 2012 року у справі № 1011/1032/12, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання зазначеного договору недійсним та задоволення позовних вимог ТОВ Квінт ЛТД . Такі висновки апеляційного суду ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Доводи касаційної скарги ФГ Статок про те, що ОСОБА_2 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, а саме земельною ділянкою з кадастровим номером 3221983900:03:009:0017, а також отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) від 20 грудня 2003 року № 4683, не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують той факт, що державний акт на право власності на землю серії ЯА № 593683 було виготовлено на ім`я ОСОБА_3 після його смерті. При цьому ОСОБА_2 не оформила права власності на земельну частку (пай), а відтак не мала права розпоряджатися спірною земельною ділянкою шляхом передачі її в оренду.

Аргументи касаційної скарги ФГ Статок про те, що оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3221983900:03:009:0017 припинила своє існування як об`єкт цивільних прав на підставі рішення Згурівського районного суду Київської області від 21 листопада 2012 року у справі № 1011/1032/12, то договір оренди землі від 12 лютого 2010 року, укладений між ОСОБА_2 та ФГ Статок , мав бути припинений шляхом його розірвання за рішенням суду, є безпідставними, так як вимог про розірвання зазначеного договору в цій справі учасники справи не заявляли.

Крім того, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ФГ Статок та ухвалюючи в цій частині нове рішення про відмову в його задоволенні, апеляційний суд обґрунтовано виходив з того, що договір оренди землі від 22 квітня 2017 року щодо земельної ділянки площею 3,1175 га, кадастровий номер 3221983900:03:009:0026, на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Квінт ЛТД з дотриманням вимог чинного законодавства особами, які мали право на вчинення вказаних дій. При цьому апеляційний суд правильно встановив, що ОСОБА_1 не укладав іншого договору оренди однієї й тієї самої земельної ділянки, а в межах законодавства здійснив укладення з ТОВ Квінт ЛТД договору оренди земельної ділянки після виділення її в натурі (на місцевості) в рахунок земельної частки (паю).

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 3 ЦК України презюмує свободу договорів разом із рівністю учасників цивільних відносин, а також справедливість, добросовісність та розумність як загальні засади цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Правовою підставою свого позову ОСОБА_1 зазначив статтю 230 ЦК України, згідно з якою, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

Як роз`яснено в пунктах 19, 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними , правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним. Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

З оспорюваного договору оренди землі від 22 квітня 2017 року вбачається, що його сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, зокрема погоджено, що ОСОБА_1 надає, а ТОВ Квінт ЛТД приймає у строкове платне користування саме земельну ділянку площею 3,1175 га, кадастровий номер 3221983900:03:009:0026, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Малоберезанської сільської ради Згурівського району Київської області.

Позивач не довів належними і допустимими доказами наявності передбачених статтею 230 ЦК України підстав для визнання оспорюваного договору недійсним.

Тому, відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , місцевий суд, з висновком якого в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, правильно виходив з того, що укладений 22 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ Квінт ЛТД договір оренди землі відповідає вимогам чинного законодавства України, а підстави для визнання його недійсним відсутні.

Частинами першою, другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 3 частини першої статті 133 ЦПК України).

Згідно з статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Апеляційним судом встановлено, що між ТОВ Квінт ЛТД та Адвокатським об`єднанням Адвокатська фірма Єфімов та партнери 26 вересня 2017 року було укладено договір про надання адвокатських послуг № 86/2017, за умовами якого замовник ТОВ Квінт ЛТД замовляє, а виконавець Адвокатське об`єднання Адвокатська фірма Єфімов та партнери приймає на себе зобов`язання з якісного і своєчасного надання послуг.

За пунктом 3.1 зазначеного договору сторони досягли згоди, що вартість послуг адвоката, наданих у зв`язку з виконанням предмета цього договору, на день підписання договору складає, без урахування податку на додану вартість, 500 грн за кожну годину.

Згідно з пунктом 3.2 вищевказаного договору за погодженням сторін до оплачуваного ТОВ Квінт ЛТД часу включається весь час, витрачений адвокатським об`єднанням на виконання послуг для ТОВ Квінт ЛТД .

На виконання вказаних зобов`язань Адвокатське об`єднання Адвокатська фірма Єфімов та партнери здійснювало правовий супровід справи, укладало із замовником відповідні акти приймання наданих послуг, а позивач оплатив ці послуги, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжними дорученнями від 28 вересня 2017 року № 984 на суму 11 040 грн, від 24 жовтня 2017 року № 1037 на суму 3 000 грн, від 16 листопада 2017 року № 1072 на суму 3 000 грн, від 23 січня 2018 року № 1187 на суму 3 000 грн, від 21 лютого 2018 року № 1223 на суму 3 000 грн, від 16 березня 2018 року № 1263 на суму 5 400 грн, від 03 квітня 2018 року № 1315 на суму 5 100 грн, від 02 травня 2018 року № 1378 на суму 12 600 грн, від 25 травня 2018 року № 1428 на суму 4 200 грн.

08 червня 2018 року між ТОВ Квінт ЛТД та Адвокатським об`єднанням Адвокатська фірма Єфімов та партнери було укладено додаткову угоду до договору про надання адвокатських послуг від 26 вересня 2017 року № 86/2017, за умовами якої у зв`язку із втратою чинності 15 грудня 2017 року Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191-VI Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах , з метою приведення вказаних в договорі розмірів оплат послуг до ставок, визначених згідно з ціновою політикою виконавця сторони вирішили змінити пункт 3.1 договору та встановити оплату наданих послуг в залежності від посади співробітника виконавця, який безпосередньо виконує конкретне замовлення. Вартість послуг адвоката складає 2 500 грн без урахування податку на додану вартість за кожну годину.

З урахуванням вказаної домовленості Адвокатське об`єднання Адвокатська фірма Єфімов та партнери склало рахунок від 09 липня 2018 року № 146/2018 на суму 9 600 грн за підготовку та подання апеляційної скарги на рішення Згурівського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року, який був повністю оплачений ТОВ Квінт ЛТД 26 липня 2018 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням з відміткою банківської установи про проведення оплати.

24 липня 2018 року між ТОВ Квінт ЛТД та Адвокатським об`єднанням Адвокатська фірма Єфімов та партнери було підписано акт приймання наданих послуг відповідно до договору про надання адвокатських послуг від 26 вересня 2017 року № 86/2017 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 08 червня 2018 року, на суму 9 600 грн за послуги, надані на підставі рахунку від 09 липня 2018 року № 146/2018.

10 грудня 2018 року Адвокатське об`єднання Адвокатська фірма Єфімов та партнери склало рахунок № 172/2018 на суму 7 800 грн за підготовку та подання додаткових письмових пояснень (відповіді на відзив), участь 11 грудня 2018 року в судовому засіданні. Цього ж дня вказаний рахунок був повністю оплачений ТОВ Квінт ЛТД , що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням із відміткою банківської установи про проведення оплати.

11 грудня 2018 року між ТОВ Квінт ЛТД та Адвокатським об`єднанням Адвокатська фірма Єфімов та партнери було підписано акт приймання наданих послуг відповідно до договору про надання адвокатських послуг від 26 вересня 2017 року № 86/2017 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 08 червня 2018 року, на суму 7 800 грн за послуги, надані на підставі рахунку від 10 грудня 2018 року № 172/2018.

13 грудня 2018 року Адвокатське об`єднання Адвокатська фірма Єфімов та партнери склало рахунок № 175/2018 на суму 3 000 грн за участь 17 грудня 2018 року в судовому засіданні. Цього ж дня вказаний рахунок був повністю оплачений ТОВ Квінт ЛТД , що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням із відміткою банківської установи про проведення оплати.

17 грудня 2018 року між ТОВ Квінт ЛТД та Адвокатським об`єднанням Адвокатська фірма Єфімов та партнери було підписано акт приймання наданих послуг відповідно до договору про надання адвокатських послуг від 26 вересня 2017 року № 86/2017 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 08 червня 2018 року, на суму 3 000 грн за участь в судовому засіданні.

Таким чином, загальна сума витрат позивача у справі по сплаті правничої допомоги наданої Адвокатським об`єднанням Адвокатська фірма Єфімов та партнери складає 70 740 грн (11 040 грн + 3 000 грн + 3 000 грн + 3 000 грн + 3 000 грн + 5 400 грн + 5 100 грн + 12 600 грн + 4 200 грн + 9 600 грн + 7 800 грн + 3 000 грн).

Враховуючи характер спірних відносин між сторонами, об`ємність цієї справи, а також те, що ОСОБА_1 і ФГ Статок не спростували обґрунтованості заявлених позивачем вимог про стягнення понесених витрат на правничу допомогу, апеляційний суд дійшов правильного висновку про розподіл вказаних витрат порівну між відповідачами - по 35 370 грн з кожного.

Аргументи касаційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Дударенко А. М. про те, що апеляційний суд не врахував фінансовий стан ОСОБА_1 , а також те, що він жодного разу не отримував орендну плату за договором оренди, укладеним з ТОВ Квінт ЛТД , яка за весь період дії договору складає 25 180,90 грн, є неспроможними, оскільки вказані обставини не мають правового значення для вирішення питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи касаційної скарги ФГ Статок про те, що ТОВ Квінт ЛТД подало позов немайнового характеру і не надало детального опису робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, тому заявлений ним розмір відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є нерозумним та неспівмірним з ціною позову, спростовуються вищенаведеними матеріалами справи, а саме договором про надання адвокатських послуг від 26 вересня 2017 року № 86/2017 зі змінами, внесеними додатковою угодою від 08 червня 2018 року, рахунками Адвокатського об`єднання Адвокатська фірма Єфімов та партнери , актами приймання наданих послуг та відповідними платіжними документами про оплату ТОВ Квінт отриманих послуг.

Вказані доводи ФГ Статок зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку не допускається.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди першої (у незміненій частині) та апеляційної інстанцій правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.

Інші наведені в касаційних скаргах доводи зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували.

Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційних скарг, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.

Оскаржувані судові рішення судів першої (у незміненій частині) та апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.

Щодо заяви ТОВ Квінт ЛТД про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

02 квітня 2019 року ТОВ Квінт ЛТД подало до Верховного суду заяву від 28 березня 2019 року, в якій просило здійснити розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді касаційної інстанції, а саме: стягнути з ОСОБА_1 та ФГ Статок на користь ТОВ Квінт ЛТД 9 600 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу за підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу.

Заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі, з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з підготовкою відзивів на касаційні скарги, ТОВ Квінт ЛТД надано: додаткову угоду до договору про надання адвокатських послуг від 26 вересня 2017 року № 86/2017, укладену 08 червня 2018 року між Адвокатським об`єднанням Адвокатська фірма Єфімов та партнери та ТОВ Квінт ЛТД , за умовами якої сторони погодили вартість послуг (за кожну годину); розрахунок від 14 березня 2019 року № 198/2019, згідно з яким вартість наданих послуг щодо підготовки та подання відзивів на касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Дударенко А. М. та ФГ Статок складає 8 000 грн, податок на додану вартість - 1 600 грн; платіжне доручення від 28 березня 2019 року № 2435 про оплату клієнтом вказаної суми; акт приймання наданих послуг від 28 березня 2019 року.

З огляду на зазначене, Верховний Суд дійшов висновку про доведеність ТОВ Квінт ЛТД понесених витрат на оплату професійної правничої допомоги під час розгляду справи в суді касаційної інстанції в розмірі 9 600 грн та їх співмірність з обсягом наданих Адвокатським об`єднанням Адвокатська фірма Єфімов та партнери послуг та виконаних робіт.

Таким чином, оскільки касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Дударенко А. М. та ФГ Статок підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення у відповідних частинах - без змін, то наявні підстави для задоволення заяви та стягнення з ОСОБА_1 і ФГ Статок на користь ТОВ Квінт ЛТД 9 600 грн (по 4 800 грн з кожного) витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 141, 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Дударенко Анни Михайлівни та Фермерського господарства Статок залишити без задоволення.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 31 травня 2018 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2018 року залишити без змін.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Квінт ЛТД про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Квінт ЛТД 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

Стягнути з Фермерського господарства Статок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Квінт ЛТД 4 800 (чотири тисячі вісімсот) грн витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко І. М. Фаловська