Постанова

від 23.02.2021 по справі 543/1086/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 543/1086/20 Номер провадження 22-ц/814/404/21Головуючий у 1-й інстанції Гришко О. Я. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Одринської Т.В.,

суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря Філоненко О.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Зарізької сільської ради Полтавської області, третя особа без самостійних вимог: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, про визнання права власності на самочинне будівництво,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу судді Оржицького районного суду Полтавської області від 07 грудня 2020 року,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2020 року ОСОБА_1 в особі свого представника, адвоката Даценко Ю.І. звернулася до місцевого суду із вказаним позовом у якому просила визнати за нею право власності на самочинно збудовану нежитлову будівлю: прийомний пункт молока загальною площею 87,0 кв.м., літера по плану З-1, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розташована на земельній ділянці з цільовим призначенням підприємства іншої промисловості, кадастровий номер 5323681300:00:004:0184, площею 0,2900 га.

Позов обґрунтовувала тим, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ №748984 їй на праві власності належить вищевказана земельна ділянка.

У 2018 році на даній земельній ділянці нею було закінчено самочинне будівництво нежитлової будівлі - прийомного пункту молока, загальною площею 87,0 кв.м. літера по плану З-1, без отримання відповідного дозволу.

Вказувала, що приміщення побудоване відповідно до будівельних, архітектурних, санітарних та екологічних норм.

Після завершення будівництва на її замовлення КП Лубенське міжрайонне БТІ було виготовлено технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна.

Зазначала, що оскільки вона побудувала нежитлову будівлю на власній земельній ділянці, при її будівництві були дотримані вимоги будівельних норм та стандартів, таке будівництво не порушує права інших осіб, а при зверненні до Департаменту ДАБІ Полтавської області їй відмовлено у прийнятті в експлуатацію самочинно збудованої будівлі, тому вона вимушена звернутися до суду із вказаним позовом.

Ухвалою судді Оржицького районного суду Полтавської області від 07 грудня 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження за її позовною заявою до виконавчого комітету Зарізької сільської ради Полтавської області, третя особа без самостійних вимог: Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, про визнання права власності на самочинне будівництво, посилаючись на те, що у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснено ОСОБА_1 , що розгляд її позову відноситься до компетенції Господарського суду Полтавської області.

Не погодившись із вказаною ухвалою, її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 посилаючись на те, що вона є необґрунтованою та прийнятою з порушенням норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги вказувала, що вона як фізична особа - громадянин самочинно побудувала нежитлове приміщення. Будівля побудована без залучення підрядних організацій та після завершення будівництва на її замовлення як фізичної особи, КП Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації виготовлено технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна. Проте вона до початку будівництва не отримувала дозвільні документи, а єдиним способом захисту права на збудоване майно є звернення до суду в порядку статті 376 ЦК України.

Таким чином, вона звернулась до суду саме як фізична особа, а не фізична особа-підприємець, з позовом щодо майна, яке побудовано нею як фізичною особою.

Вказувала, що наявність у неї статусу Фізичної особи-підприємця не спростовує можливості та права мати у власності нерухоме майно - будівлі (будь-якого призначення) як фізичній особі, в тому числі здійснювати їх будівництво та оформлення у встановленому порядку, зокрема шляхом звернення до суду з позовом про визнання права.

Тому вважає, що висновок суду, щодо того, що ...спір виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а тому справа відноситься до юрисдикції господарських судів. є необгрунтованим та неправомірним.

Зазначала, що законодавство не обмежує фізичних осіб у праві набувати право власності на нерухоме майно, в тому числі на нежитлові будівлі, споруди, будь-якого цільового призначення.

Тому її звернення з позовом до суду в порядку цивільного судочинства про визнання права власності на вищевказану нежитлову будівлю є її правом та не обмежується Законом.

Зазначала, що за захистом свого майнового права вона звернулась саме як фізична особа, відповідно справа має розглядатися за правилами цивільного судочинства, тому відмова Оржицького районного суду у відкритті провадження порушує її право на доступ до правосуддя та фактично позбавляє прав фізичної особи, в тому числі на набуття майна у власність, що закріплені Конституцією України ототожнюючи її з ФОП та ставлячи її в залежність від цього статусу.

Ураховуючи викладене, просила скасувати ухвалу судді Оржицького районного суду Полтавської області від 07 грудня 2020 року та направити матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Оржицької сільської ради Полтавської області про визнання права власності на самочинне будівництво до Оржицького районного суду Полтавської області для продовження розгляду.

На адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від Департаменту ДАБІ у Полтавської області, у якому останній заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначивши, що земельна ділянка, на якій знаходиться вищевказане нерухоме майно, має цільове призначення і будівля використовується з метою підприємницької діяльності.

Вказував, що на момент звернення до суду першої інстанції ОСОБА_1 мала статус фізичної особи-підприємця, а даний спір виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, відзиву не неї, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у відкритті провадження суддя виходив з того, що ОСОБА_1 на момент звернення до суду має статус фізичної особи-підприємця, даний спір виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, а тому справа відноситься до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції.

Статтею 20 ГПК України визначено особливості предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів, та встановлено, що вони розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, а також інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (в тому числі землю), крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України (далі - ГК України) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.

Згідно із частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За частиною першою статті 58 ГК України суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.

Місцевим судом встановлено, що державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323681300:00:004:0184 виданий на ФОП ОСОБА_1 .

Крім того, згідно технічного паспорта на виробничий будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, який виготовлений Комунальним підприємством Лубенське міжрайонне бюро технічної інвентаризації на об`єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 , позначений на плані літерою З-1 виробничий будинок, призначений для пункту прийому молока.

Об`єкти даного типу нерухомості використовуються для виробництва продукції.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у відкритті провадження у даній справі потрібно відмовити, оскільки, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постановленої судом першої інстанції ухвали.

Ураховуючи викладене колегія суддів прийшла до висновку, що ухвала місцевого суду постановлена у відповідності до положень матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Таким чином апеляційний суд приходить до висновку, що скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення .

Ухвалу судді Оржицького районного суду Полтавської області від 07 грудня 2020 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду .

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 26 лютого 2021 року.

Головуючий суддя : Т.В. Одринська

Судді: О.О. Панченко

В.П. Пікуль