Рішення

від 08.02.2021 по справі 145/2072/20

ТИВРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

іменем України

"08" лютого 2021 р. 145/2072/20

2/145/353/2021

Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого Мазурчака А. Г.

при секретарі Мигдальській Н.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в смт. Тиврів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання договору міни земельними ділянками дійсним та про визнання права власності на земельну ділянку,

встановив:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій вказує, що 15.08.2020 року між ним та відповідачкою у справі укладено в простій письмовій формі договір міни земельних ділянок. Згідно зазначеного договору він поміняв належну йому на праві власності земельну ділянку площею 4,0956 га з кадастровим № 0521084500:06:003:0070, розташовану на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, призначену для ведення сільськогосподарського виробництва на земельну ділянку площею 4,24 га з кадастровим № 0524583800:01:003:0041, розташовану на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить відповідачці.

На виконання умов договору він передав відповідачці оригінал правовстановлюючого документу на земельну ділянку з кадастровим № 0521084500:06:003:0070 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності), а відповідачка, в свою чергу, передала йому аналогічні документи на земельну ділянку з кадастровим № 0524583800:01:003:0041. В день підписання договору земельні ділянки, які вони передали один одному, були ними оглянуті за місцем їх знаходження.

Крім того, вони з відповідачкою домовилися у встановленому законом порядку оформити договір міни, укладений між ними 15.08.2020 року, нотаріально до 01.09.2020 року.

Однак відповідачка до нотаріуса так і не з`явилася, мотивуючи свою поведінку тим, що у неї немає коштів на нотаріальне оформлення договору.

Вони з відповідачкою домовилися щодо усіх істотних умов договору, належні їм земельні ділянки є однаковими за площею, тому обмін даними земельними ділянками не порушує вимог закону, прав сторін договору та відповідає їх з відповідачкою інтересам.

Оскільки відповідачка ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного договору, він вимушений звернутися до суду з вимогою про визнання договору дійсним.

Просить ухвалити рішення, яким визнати договір міни земельних ділянок, укладений 15.08.2020 року між ним та ОСОБА_3 дійсним та визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 4,24 га, з кадастровим № 0524583800:01:003:0041, розташовану на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити з підстав, наведених в позовній заяві.

Відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, хоч повідомлена в установленому законом порядку, подала суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги визнає повністю.

Суд, вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Частиною 1 ст. 81 ЗК України передбачено, що громадяни України можуть набувати права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором міни.

До кола прав власників земельних ділянок за ч. 1 ст. 90 ЗК України входить продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу і спадщину.

Відповідно до ч. 2 ст. 37-1 ЗК України власники земельних ділянок усіх форм власності, розташованих у масиві земель сільськогосподарського призначення, можуть обмінюватися такими земельними ділянками.

Громадяни мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, успадкування, укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог ЗК України, як то передбачено ст 131 ЗК України. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки укладаються в письмовій формі та нотаріально посвідчуються, угоди повинні містити назву сторін, вид угоди, предмет угоди, документ що підтверджує право на земельну ділянку, відомості про відсутність заборони на відчуження земельної ділянки, відомості про відсутність або наявність обмежень щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням, зобов`язання сторін. Угоди про перехід права власності на земельні ділянки вважаються укладеними з дня їх нотаріального посвідчення, як передбачено ст. 132 ЗК України.

В п. 13 Постанови ПВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9 роз`яснено, що у зв`язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених ст. 218 та 220 ЦК України.

У відповідності з ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд суд може визнати такий договір дійсним.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі від 28.01.2013 р. № 24-150/0/4-13 "Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав" роз"яснено те, що з 01 січня 2013 року набуває чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів, яким ч. 3 ст. 640 ЦК України викладено у новій редакції, згідно з якою договір, що підлягає нотаріальному посвідченню є укладеним із дня такого посвідчення, а з ч. 2 ст. 657 ЦК України виключено слова "та державної реєстрації". З цього часу не передбачено державної реєстрації правочину, якщо в договорі не передбачено інше, а право на нерухоме майно та його обтяження, які підлягають державній реєстрації, виникають з моменту такої реєстрації. Таким чином, із зазначеної дати скасовується обов`язок здійснювати державну реєстрацію до договору міни земельними ділянками після його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст. 131 та п. 15 "Перехідних положень" Земельного кодексу України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається:

за виключенням випадків передбаченим підпунктом б) п. 15, згідно якого купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 37-1 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Відповідно до ч.3 ст. 334 ЦК України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 4,0956 га, з кадастровим № 0521084500:06:003:0070, яка знаходиться на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької облпасті, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 18.08.2020 року за індексним номером 220717940 (а.с. 140).

ОСОБА_3 належала земельна ділянка, площею 4,24 га, з кадастровим № 0524583800:01:003:0041, яка знаходиться на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованим 11.06.2020 року за індексним номером 212039976 (а.с. 11).

15.08.2020 року між позивачем та відповідачкою у справі укладено в простій письмовій формі договір міни земельних ділянок. Згідно зазначеного договору позивач поміняв належну йому на праві власності земельну ділянку площею 4,0956 га з кадастровим № 0521084500:06:003:0070, розташовану на території Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області, призначену для ведення сільськогосподарського виробництва на земельну ділянку площею 4,24 га. з кадастровим № 0524583800:01:003:0041, розташовану на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належить відповідачці (а.с. 12-13).

На виконання умов договору позивач передав відповідачці оригінал правовстановлюючого документу на земельну ділянку з кадастровим № 0521084500:06:003:0070 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності), а відповідачка, в свою чергу, передала йому аналогічні документи на земельну ділянку з кадастровим № 0524583800:01:003:0041. В день підписання договору земельні ділянки, які вони передали один одному, були ними оглянуті за місцем їх знаходження.

Так як позивач з відповідачем домовилася щодо усіх істотних умов договору міни земельних ділянок та відбулося повне його виконання, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 206, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 220, 328, 334 ЦК України, ст.ст. 81, 90, 131, 148-1 ЗК України, п. 13 Постанови ПВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9

ухвалив:

Позов задоволити повністю.

Визнати договір міни земельних ділянок, укладений 15.08.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійсним.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 4,24 га, з кадастровим № 0524583800:01:003:0041, розташовану на території Маловулизької сільської ради Тиврівського району Вінницької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до Вінницького апеляційного суду через Тиврівський районний суд протягом 30 днів з дня складання рішення в повному обсязі, тобто з 02.02.2021 року.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його складання або проголошення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга буде подана протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного судового рішення.

Суддя Мазурчак А. Г.