Ухвала

від 01.03.2021 по справі 219/11392/19

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/11392/19

1-кп/219/402/2021

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2021 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючий суддя - Шевченко Л.В.

за участі секретаря судового засідання - Брагіної М.В.,

прокурора Білика О.В.,

представника потерпілого - Калапіщак С.В.,

обвинуваченої - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Косинського В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Бахмут Донецької області кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42019051610000029 від 25.04.2019 за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дебальцеве Донецької області, українки, громадянки України, з вищою освітою, раніше не судимої, яка депутатом Верховної, обласної, місцевої ради не являється, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.367, ч. 2 ст. 240 КК України , -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Артемівського міськрайонного суду Донецької області перебуває обвинувальний акт з доданими до нього документами у кримінальному провадженні № 42019051610000029 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.367, ч. 2 ст. 240 КК України.

Відповідно до обвинувального акту, досудовим розслідуванням встановлено, що 05.08.2004 рішенням Миронівської селищної ради № IV/19-1 створено житлово-комунальне підприємство Мирком . Державним реєстратором виконавчого комітету Дебальцевської міської ради Донецької області проведено державну реєстрацію комунального унітарного підприємства Мирком (надалі за текстом КП Мирком ), розташованого за адресою: Україна, вул. Театральна, буд. № 5-а, смт. Миронівський, м. Дебальцеве, Донецької області, 84791. 30.06.2015 державним реєстратором виконавчого комітету Артемівської міської ради Донецької області, зареєстровано зміни до статуту комунального унітарного підприємства Мирком , відповідно до яких юридична адреса підприємства: Україна, вул. Театральна, буд. № 5-а, смт. Миронівський, Артемівського (Бахмутського ) району, Донецької області, 84791. Основною діяльністю КП Мирком є - забір, очищення та постачання води (код КВЕД: 36.00).

Згідно рішення Миронівської селищної ради № VІ/51-10 від 10.12.2013 Про передачу комунальному підприємству Мирком об`єктів житлового фонду та соціальної інфраструктури , Миронівська селищна рада вирішила: Комунальному підприємству Мирком прийняти на баланс об`єкти соціальної інфраструктури для утримання, обслуговування та проведення поточного ремонту, а саме: комплекс очисних споруд; водогінні мережі та питні насосні (водозабір Репяховка криниця, Скельова); каналізаційні мережі. Разом з передачею об`єктів житлового фонду та соціальної інфраструктури забезпечити передачу проектно-технічної документації. Все майно яке належить територіальній громаді смт. Миронівський та знаходиться на балансі комунального підприємства Мирком передати на баланс виконкому Миронівської селищної ради, та залишити на обслуговуванні та утриманні КП Мирком .

Рішенням Миронівської селищної ради № VІ-56-11 від 27.02.2014 Про внесення змін та доповнень до рішення Миронівської селищної ради № VІ/51-10 від 10.12.2013 КП Мирком передано на баланс (на праві господарського відання) об`єкти соціальної інфраструктури для утримання, обслуговування та проведення поточного ремонту, а саме: водогінні мережі та питні насосні (водозабір Реп`яхова криниця , Скельова ), каналізаційні мережі.

На підставі розпорядження голови Миронівської селищної ради № 23-ОС від 07 травня 2013 року ОСОБА_1 призначено на посаду директора комунального підприємства Мирком з 08 травня 2013 року по 07 травня 2014 року на умовах, передбачених контрактом №1 від 30.04.2013 року.

На підставі розпорядження голови Миронівської селищної ради № 11-ОС від 05 березня 2014 року Про продовження контракту перебування на посаді директора комунального підприємства Мирком ОСОБА_1 та наказу директора КП Мирком № 74-1-к від 05.04.2014, продовжено перебування ОСОБА_1 на посаді директора комунального підприємства Мирком строком на 2 роки на умовах, передбачених контрактом від 30.04.2013 року № 1 з 08 березня 2014 року по 07 травня 2016 року.

Відповідно до Статуту комунального унітарного підприємства Мирком , затвердженого рішенням Миронівської селищної ради № VІ/56-10 від 27.02.2014, одним із видів діяльності підприємства є збір, очищення та постачання води (п. 4.1. розділу 4). Підприємство очолює директор (п. 6.1. розділу 6). Директор Підприємства:

- несе повну відповідальність за результати господарської діяльності Підприємства;

- діє без доручення від імені Підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує керівний склад підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами;

- розпоряджається коштами та майном Підприємства відповідно до чинного законодавства та цього Статуту в межах своїх повноважень, передбачених чинним законодавством;

- виконує інші обов`язки і користується правами, які передбачені чинним законодавством, цьому Статуту та контракту (п. 6.4. розділу 6).

ОСОБА_1 , будучи директором комунального унітарного підприємства Мирком , постійно виконуючи організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, якими наділена контрактом та статутом підприємства, відповідно до ч.3 ст. 18 КК України, була службовою особою.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктом права власності Українського народу.

Згідно з вимогами ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр.

Відповідно до ст. 21 Кодексу України про надра видобування підземних вод здійснюється на підставі спеціальних дозволів, попередньо узгоджених з органами Міністерства охорони навколишнього середовища, Державним комітетом України з нагляду за охороною праці та Міністерства охорони здоров`я України на місцях.

Згідно з вимогами ст. 6 Кодексу України про надра, ст. 5 Водного кодексу України та переліку корисних копалин загальнодержавного значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 № 827, підземні води (мінеральні, промислові, прісні, термальні) є корисними копалинами загальнодержавного значення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 Водного кодексу України до водних об`єктів загальнодержавного значення належать підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання.

Згідно ст. 1 Закону України Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення , централізоване питне водопостачання це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води.

Згідно листа з Державного регіонального геологічного підприємства Донецькгеологія № 02/4-1682/14/03-21 від 20.10.2014 адресований КП Мирком , дозвіл на спецводокористування для КП Мирком узгоджується за умов дотримання вимог Закону України № 2849-УІ Про внесення змін до статті 23 Кодексу України про надра щодо видобування підземних вод : видобуток підземних вод здійснювати на підставі спеціального дозволу на користування надрами (ліцензії).

Відповідно до листа Департаменту екології та природних ресурсів Донецької обласної державної адміністрації, КП Мирком виданий дозвіл на спеціальне водокористування № УКР-ДОН 5889 від 20.11.2014, при обов`язковому виконанні водокористувачем умови: відповідно до статті 17 Закону України Про питну воду та питне водопостачання та статті 19 Кодексу України про надра, у разі використання підземних вод для питного водопостачання суб`єкт господарювання повинен одержати спеціальний дозвіл на користування надрами, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 23 Кодексу України про надра.

Згідно державної статистичної звітності про використання води за формою № 2-ТП (водгосп), затвердженої наказом Держкомстату України № 230 від 30.09.1997 та згідно журналу обліку водоспоживання (водовідведення) водолічильними приборами та пристроями від 01.04.2014, КП Мирком в період з 01.04.2014 видобуває та користується такими корисними копалинами загальнодержавного значення як підземні води, не маючи при цьому спеціального дозволу на користування надрами, який є обов`язковим, у разі відсутності на підприємстві умов передбачених ст. 23 Кодексу України про надра.

ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора КП Мирком , являючись службовою особою, постійно виконуючи покладені на неї, згідно статуту підприємства та контракту, організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції, в період з 01.04.2014 по 20.11.2014, в робочий час (точний час в ході досудового розслідування не встановлений), знаходячись на своєму робочому місці за місцем розташування КП Мирком , за адресою: вул. Театральна буд № 5-а, смт. Миронівський, Артемівського (на теперішній час Бахмутського) району,

Донецької області, діючи зі злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних тяжких наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити, маючи реальну можливість виконати належним чином, проте, неналежно виконуючи свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, достовірно знаючи, що для користування такими корисними копалинами, як підземні води, комунальному підприємству відповідно до вимог діючого законодавства необхідний спеціальний дозвіл на водокористування, однак всупереч інтересам держави у сфері раціонального використання водних ресурсів, в порушення вимог п. 9 ст. 44, ст.ст. 48, 49 Водного Кодексу України (в редакції від 26.04.2014), ст. ст. 16, 17 Закону України Про питну воду та питне водопостачання (в редакції від 18.11.2012), ст. 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , пунктів 2,3,4 Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування (в редакції від 18.05.2013), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002, незаконно видобувала та використовувала, зі свердловин, водозбірного комплексу підземних вод ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1410945400:00:002:0005 площею 3,9025 в смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області, та зі свердловин водозбірного комплексу підземних вод Реп`яхова криниця , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1410945400:00:002:0004 площею 2,6636 в с. Воздвиженка (раніше Красний Пахар) Бахмутського району Донецької області, водні ресурси (підземні води - питні), які відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення, відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994, що в подальшому, за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води використовувались для централізованого водопостачання, за відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

Крім цього, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора КП Мирком , являючись службовою особою, постійно виконуючи покладені на неї, згідно статуту підприємства та контракту, організаційно-розпорядчі та адміністративно-господарські функції в період з 01.04.2014 по 19.10.2015, в робочий час (точний час в ході досудового розслідування не встановлений), знаходячись на своєму робочому місці за місцем розташування КП Мирком , за адресою: вул. Театральна, буд. № 5-а, смт. Миронівський Артемівського (на теперішній час Бахмутського) району, Донецької області діючи зі злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних тяжких наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити маючи реальну можливість виконати належним чином, проте, неналежно виконуючи свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, достовірно знаючи, що для користування такими корисними копалинами, як підземні води, комунальному підприємству відповідно до вимог діючого законодавства необхідний дозвіл на користування надрами, однак всупереч інтересам держави у сфері охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання водних ресурсів, в порушення ст. 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , ст.ст. 16,19, 21, Кодексу України про Надра, Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, незаконно видобувала та використовувала зі свердловини водозбірного комплексу підземних вод ІНФОРМАЦІЯ_2 , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1410945400:00:002:0005 площею 3,9025 в смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області, водні ресурси (підземні води - питні), які відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення, відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994, що в подальшому, за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води використовувались для централізованого водопостачання, за відсутності дозволу на користування надрами.

До того ж, ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора КП Мирком , в період з 01.04.2014 по 19.10.2015, в робочий час (точний час в ході досудового розслідування не встановлений), знаходячись на своєму робочому місці за місцем розташування КП Мирком , за адресою: вул. Театральна, буд. № 5-а, смт Миронівський, Артемівського (на теперішній час Бахмутського) району, Донецької області, будучи обізнаною про відсутність у КП Мирком спеціального дозволу на користування надрами, в порушення ст. 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища , ст.ст. 16, 19, 21 Кодексу України про надра, Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615, організувала та систематично здійснювала за допомогою насосного обладнання, незаконний видобуток корисних копали, тобто підземних вод, які відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994, що використовуються для централізованого водопостачання, об`ємом 520548 м3 зі свердловини водозбірного комплексу підземних вод Скельовий , що знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1410945400:00:002:0005 площею 3,9025 в смт. Миронівський Бахмутського району Донецької області, які в подальшому, за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води використовувались для централізованого водопостачання, за відсутності дозволу на користування надрами.

Отже, ОСОБА_1 , будучи службовою особою, директором КП Мирком , за період з 01.01.2014 по 19.10.2015, в супереч діючого законодавства, діючи зі злочинною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних тяжких наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити, маючи реальну можливість виконати належним чином, проте, неналежно виконуючи свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, всупереч вимогам діючого законодавства не вжила дієвих заходів для отримання у встановленому порядку дозвільних документів на видобуток підземних вод, які відносяться до корисних копалин загальнодержавного значення, відповідно до Переліку корисних копалин загальнодержавного значення , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 827 від 12.12.1994, тобто за відсутності на КП Мирком дозволу на користування надрами, незаконно видобувала та в подальшому використовувала водні ресурси (підземні води - питні), в результаті чого спричинила шкоду інтересам Держави в сфері охорони та раціонального використання водних ресурсів в особі Миронівської селищної ради Бахмутського району Донецької області на загальну суму 862 089 гривень 39 копійок, що в 250 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та є тяжкими наслідками.

Як вбачається з матеріалів справи, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.2 ст.367 КК України, як службова недбалість, тобто неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам , та за ч. 2 ст. 240 КК України, як незаконне видобування корисних копалин загальнодержавного значення.

В ході судового розгляду обвинувачена ОСОБА_1 винуватою себе не визнала та заявила клопотання про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення її від кримінальної відповідальності. Вказує, що вона обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 240, ч. 2 ст. 367 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії нетяжких злочинів. Вказує, що оскільки в обвинувальному акті зазначено, що кримінальні правопорушення були вчиненні нею в період з 01.04.2014 по 19.10.2015, вважає, що у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, повинна бути звільнена від кримінальної відповідальності.

Крім того, після роз`яснення судом всім учасникам процесу підстав та умов звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України, а також положень ст. ст. 285-288 КПК України, обвинувачена ОСОБА_1 зазначила, що добре розуміє суть пред`явленого їй обвинувачення, підстави звільнення від кримінальної відповідальності, своє право заперечувати проти цього та проти закриття провадження у справі з цих підстав, чим фактично і беззастережно підтвердила суду свою згоду на її звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, про що підтвердила це письмово в клопотанні.

Захисник Косинський В.І підтримав позицію обвинуваченої, вказавши, що це є її правом звернутися з таким клопотанням.

Представник потерпілого - Миронівської селищної ради Бахмутського району Донецької області Калапіщак С.В. заперечувала проти звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, оскільки у разі задоволення такого клопотання буде під питанням відшкодування шкоди, завданої інтересам держави.

Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти задоволення даного клопотання та закриття кримінального провадження згідно положень ст.49 КК України, оскільки вважав, що підстави для відмови в задоволенні такого клопотання відсутні, перевірено, що обвинувачена не вчиняла інших кримінальних правопорушень, а невизнання нею вини за судовою практикою Верховного Суду не може перешкоджати у вирішенні даного клопотання. Вважає, що клопотання відповідає вимогам чинного законодавства.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, вислухавши доводи обвинуваченої та її захисника, думку прокурора, представника потерпілого, роз`яснивши обвинуваченій, що вона просить закрити кримінальне провадження з нереабілітуючих підстав та з урахуванням згоди обвинуваченої, усвідомлення нею що звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України не носить реабілітуючого характеру, наполягання на застосуванні до неї вказаної норми кримінального закону, суд приходить до висновку, що заявлене клопотання підлягає задоволенню з таких підстав.

Верховний Суд у постанові від 9 лютого 2021 року у справі № 753/5553/18 зазначає про таке.

Закон України про кримінальну відповідальність обмежує строками давності повноваження держави щодо кримінального переслідування осіб, які вчинили кримінальні правопорушення. Зокрема, у ст.49 визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Так, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки (ці строки диференційовані у ч. 1 ст.49 КК України залежно від тяжкості вчиненого кримінального правопорушення); протягом цих строків особа не вчинила нового злочину певного ступеня тяжкості (ч. 3 ст.49 КК України); особа не ухилялася від досудового розслідування або суду (ч. 2 ст.49 КК України); законом не встановлено обмеження чи заборони щодо застосування давності до вчиненого особою кримінального правопорушення (ч. 4 і ч. 5 ст.49 КК України). При цьому необхідно зауважити, що застосування кримінально-правових норм здійснюється у межах кримінальних процесуальних відносин. Тобто застосування норм матеріального кримінального права можливе лише одночасно із застосуванням норм кримінального процесуального закону.

Водночас, процесуальні аспекти звільнення від кримінальної відповідальності визначені у ст. ст. 285-289 КПК України. Зокрема, ч. 2 ст.285 КПК України зобов`язує суд роз`яснити особі, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у разі здійснення передбачених законом України про кримінальну відповідальність дій, право на таке звільнення.

Обвинувачений, щодо якого передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, має як право на таке звільнення (ст.49 КК України, ч. 1ст.285 КПК), так і право на проведення судового провадження в повному обсязі в загальному порядку (ч. 3 ст.285 КПК України). Відповідно й обрання тої чи іншої лінії процесуальної поведінки залежить від вибору самого обвинуваченого.

Таким чином, звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності у разі настання обставин, передбачених пунктами 1-4 ч. 1 ст.49 КК, за дотримання визначених згідно з приписами частин 2-5 вказаної статті умов для такого звільнення та наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого на звільнення є обов`язком суду.

Згідно зі ст.44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне положення містить ст. 285 КПК України, відповідно до якої особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Частиною 3 ст.288 КПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Так, санкцією ч. 2 ст. 240 КК України за вчинення даного злочину передбачено покарання у виді штрафу від трьох тисяч до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

За вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.

Виходячи з цього, відповідно до положень ст. 12 КК України (в редакції до набранням чинності 01.07.2020 Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень 22 листопада від 2018 року № 2617-VIII, - надалі Закон 2617-VIII) злочини, передбачені ч. 2 ст. 240, ч. 2 ст. 367 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості.

Відповідно до ст.49 КК України (в редакції до набранням чинності Закону 2617-VIII), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, зокрема, п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності в цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.

01.07.2020 набрав чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень від 22.11.2018 року № 2617-VIII.

Відповідно до ст. 12 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018, який набув чинності 01.07.2020) кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.

Виходячи з цього, діяння, передбачені ч. 2 ст. 240, ч. 2 ст. 367 КК України, є нетяжкими злочинами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст.49 КК України (в редакції Закону № 2617-VIII від 22.11.2018) передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.

Відповідно до ст. 49 КК України строк давності - це певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

ЄСПЛ наголошує, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від незаявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення від 09.01.2013 року у справі Олександр Волков проти України , рішення від 20.09.2011 року у справі ТОВ Нафтова компанія ЮКОС проти Росії , рішення від 22.10.1996 року у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства ).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 30.05.2019 №639/793/17, відповідно до якого закон, який регулює питання звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності (ст.49 КК), пов`язує зупинення строків давності лише з умисними діями особи, спрямованими на ухилення від слідства. Згідно з висновком, який міститься в постанові Верховного Суду України від 19.03.2015 № 5-1кс15, під ухиленням від слідства або суду з погляду застосування ст.49 КК України слід розуміти будь-які умисні дії, вчинені певною особою з метою уникнути кримінальної відповідальності за скоєний злочин, що змушує правоохоронні органи вживати заходів, спрямованих на розшук і затримання правопорушника. Особою, яка ухиляється від слідства або суду, визнається відома цим органам особа (що підтверджується матеріалами кримінальної справи) як така, що скоїла певний злочин і вчинила дії з метою переховування місця свого перебування від слідства або суду.

Судом встановлено, що будь-яких умисних дій, спрямованих на уникнення від кримінальної відповідальності, ухилення від слідства або суду, ОСОБА_1 не вчиняла. Підстав для застосування положень ч. 2 ст.49 КК України та зупинення перебігу строків давності у суду також не було, зважаючи на відсутність відповідних рішень про розшук обвинуваченої, ухвалених у порядку ст.335 КК України.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 286 КПК України, у разі, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Аналогічну правову позицію викладено у висновку Верховного Суду в постанові від 24 травня 2018 року у справі № 200/4664/14-к, де зазначено, що з системного аналізу норм процесуального законодавства вбачається, що суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням.

У правовому висновку, сформульованому у Постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа № 462/2762/14, провадження № 51-1241км18), зазначається, що за змістом статтей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах. Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання підозрюваним, обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

При цьому вищенаведені норми щодо звільнення особи від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження є імперативними, тобто такими, що виражають в категоричних розпорядженнях держави чітко позначені дії й не допускають ніяких відхилень від вичерпного переліку прав і обов`язків суб`єктів, прямо наказуючи правила поведінки. Крім того, в разі прийняття такого рішення чинним законодавством не закріплена обов`язковість дослідження доказів по справі та встановлення винуватості особи в інкримінованому злочині. Вказана позиція національного законотворця збігається з позицією Європейського суду з прав людини, відповідно до рішення якого у справі Грабчук проти України від 21.09.2006 року, у разі закриття провадження по справі з нереабілітуючих обставин, питання про доведеність вини особи не вирішується.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі закінчення строків давності є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч. 4 ст. 49 КК України. Тобто суд, встановивши наявність усіх передбачених законом обставин, зобов`язаний звільнити особу від кримінальної відповідальності за цією підставою, незалежно від того, на якій стадії перебуває кримінальне провадження (справа), але до набрання вироком суду законної сили (ст. 532 КПК України).

Суд за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України, та за згодою підозрюваного, обвинуваченого ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Виходячи з обставин справи, події кримінальних правопорушень мали місце в період з 01.04.2014 по 19.10.2015, відтак на даний час сплинув передбачений п. 2 ч. 1 ст.49 КК України п`ятирічний строк притягнення особи до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим суд, за наявності клопотання обвинуваченої, яка протягом цього періоду не ухилялася від слідства або суду, вперше притягається до кримінальної відповідальності за вчинення нетяжких злочинів в редакції Закону 2617-VIII, вона може бути звільнена від кримінальної відповідальності на підставі ч. 1 ст. 49 КК України, приходить до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 240, ч.2 ст.367 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Як визначено п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Суд наголошує, що законом передбачено вичерпний перелік підстав, які були наведені вище та підлягають з`ясуванню під час розгляду клопотання про звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням передбачених ст.49 КК України строків давності.

Звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності не є реабілітуючою підставою, а тому в разі її звільнення потерпілий не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування заподіяної внаслідок шкоди в порядку цивільного судочинства (постанова ВС від 19.11.2019 р. у справі № 345/2618/16-к).

Суд приходить до висновку про необхідність залишення без розгляду цивільного позову прокурора Артемівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Миронівської селищної ради Бахмутського району Донецької області про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням з відповідача (обвинуваченої) в сумі 862 089,39 грн., роз`яснивши при цьому, що цивільний позивач має право звернутись із відповідним позовом в порядку цивільного судочинства.

Питання про речові докази суд вирішує в порядку ст.100 КПК України.

Витрати за проведення експертизи віднести на рахунок держави.

Під час досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід не обрився.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 44, 49, 240 ч. 2, 367 ч. 2 КК України, ст.ст. 284, 285, 286, 288, 372, 395 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_1 про закриття кримінального провадження - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 367, ч. 2 ст. 240 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене 25.04.2019 до ЄРДР за № 42019051610000029 за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.367, ч. 2 ст. 240 КК України - закрити на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв`язку із звільненням обвинуваченої від кримінальної відповідальності.

Цивільний позов прокурора Артемівської місцевої прокуратури Донецької області в інтересах держави в особі Миронівської селищної ради Бахмутського району Донецької області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - залишити без розгляду.

Роз`яснити прокурору та Миронівській селищній раді про його право на звернення до суду про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням в порядку цивільного судочинства.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 23.05.2019 року у справі № 219/5500/19 на майно, отримане та вилучене 21.05.2019 з КП Мирком .

Скасувати арешт, накладений ухвалою Артемівського міськрайонного суду від 20.08.2019 на документи: Акт № 03/40, складений за результатом проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів на 27 аркушах; розрахунки № 1, № 2, № 3, № 4, № 5 розміру відшкодування збитків, обумовлений самовільним використанням водних ресурсів із підземних джерел при відсутності спеціального дозволу на користування надрами Комунальним унітарним підприємством Мирком Миронівської селищної ради, за період 2014-2018 роки на 5 аркушах; довідка № 404 від 24 липня 2019 року на 1 аркуші. Вказані оригінали документів, що долучені до матеріалів справи та знаходились у 3 томі кримінального провадження на арк. 27-58 - залишити при матеріалах кримінального провадження.

Інші речові докази по кримінальну провадженню у виді документів - зберігати у матеріалах кримінального провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду протягом семи діб з дня її оголошення через Артемівський міськрайонний суд Донецької області.

Суддя Л.В.Шевченко