Постанова

від 17.02.2021 по справі 914/1349/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2021 р. Справа №914/1349/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Скрипчук О.С.

суддів Орищин Г.В.

Мирутенка О.Л.

Секретар судового засідання Лагутін В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства Дуброва за № 49 від 16.11.2020

на рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 (повний текст рішення складено 29.10.2020, м. Львів, суддя Щигельська О.І.)

у справі № 914/1349/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Агрозахід , с. Великі Гаї Тернопільського району Тернопільської області

до відповідача: Фермерського господарства Дуброва , с.Воля-Задеревацька Стрийського району Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 797 789,74 грн.

за участю представників :

від позивача: Гарагуц І.Ф. - договір про надання правової допомоги № 19/05 від 19.05.2020 (присутній в режимі відеоконференції в Господарському суді Тернопільської області);

від відповідача: Воловодівський І.В. - ордер серії ВН № 125530 від 20.01.2021 (присутній в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду).

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс-агрозахід звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Фермерського господарства Дуброва про стягнення заборгованості в сумі 797789,74грн., з яких 589166,76грн. основного боргу, 9272,13грн. пені, 22600,82грн. 39% річних та 176750,03грн. штрафу.

Позов мотивований тим, що сторонами укладено договір поставки №ЛВ-25 від 10.04.2020, на виконання умов якого відповідачу поставлено товар, який ним, всупереч умовам договору, не оплачено, що й зумовило звернення до суду з позовною заявою.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 позов ТзОВ Сервіс-агрозахист задоволено. Суд виніс рішення, яким стягнув з Фермерського господарства Дуброва на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Агрозахід 589166,76грн. основного боргу, 9272,13грн. пені, 22600,82грн. 39% річних, 176750,03грн. штрафу та 11966,86грн. судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов`язань за договором, а тому позовна вимога про стягнення заборгованості підлягає до задоволення.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Фермерське господарство Дуброва подало апеляційну скаргу за № 49 від 16.11.2020, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції внаслідок неправомірного застосування норм матеріального права дійшов до помилкового висновку, що зобов`язання відповідача по оплаті після переказних векселів не припинилося. Апелянт зазначає, що відмова у прийнятті векселів не має жодного юридичного значення для спірних відносин, оскільки не відміняє вчинених індосаментів, які в свою чергу підтверджують те, що останнім законним векселедержателем є позивач.

Також, апелянт зазначає, що судом не враховано правову природу індосаменту, що призвело до неправильного застосування положень п. 4.2.2. п. 4.2. договору в контексті приписів ст.6 ЦК України.

Позивачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне .

Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2020 між ТзОВ Сервіс-Агрозахід та Фермерським господарством Дуброва укладено договір поставки №ЛВ-25. Згідно умов договору постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві товар, а покупець прийняти його та сплатити за нього визначену договором грошову суму (п.1.1). Договором встановлено, що поставка товару в рамках і на підставі цього Договору може здійснюватись окремими партіями відповідно до додаткових угод (специфікацій) до цього Договору (п.1.2). Загальна кількість та найменування товару, що підлягає поставці, його певне співвідношення (асортимент), упаковка та маркування, ціна, строк, порядок поставки та оплати, а також інші умови, визначаються додатковими угодами (специфікаціями) до цього Договору, які є невід`ємною його частиною (п.1.3). Зобов`язання сторін по поставці відповідної партії товару (певного асортименту) у рамках цього договору виникають лише після підписання Сторонами відповідної додаткової угоди (специфікації) до цього договору (п.1.4).

У відповідності до п.п. 2.2, 2.3 договору, поставка товару здійснюється на умовах, визначених відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів INCOTERMS-2010. Конкретні умови поставки вказуються в додаткових угодах (специфікаціях) до цього договору. При цьому, фактичним вантажоотримувачем товару може бути, як сам покупець, так і вказані ним треті особи, які не є сторонами цього договору і діють на підставі договору доручення (довіреності). Поставка товару здійснюється за умови наявності у покупця або третіх осіб належним чином оформленого доручення (довіреності) на певний товар, передбачений додатковою угодою (специфікацією) до цього договору.

Згідно з п.п. 3.3, 3.4, 3.5 договору, загальна кількість товару, що поставляється покупцю за цим договором та додатковими угодами (специфікаціями) до нього, визначається на підставі фактичного обсягу поставленого товару. Датою поставки товару вважається дата, вказана у видаткових накладних, на підставі яких товар був переданий покупцю. Право власності на товар переходить до покупця з моменту повної оплати ціни товару. Покупець має право користуватись товаром за цільовим призначенням до переходу до нього права власності за умовою подальшої повної оплати ціни товару, згідно з умовами даного договору та додаткових угод (специфікацій) до нього.

У п.4.3 договору визначено, що ціна товару вказана в додаткових угодах (специфікаціях) до даного договору.

Так, додатковою угодою (специфікацією) №1 від 10.04.2020 до договору, сторонами погоджено поставку товару ( Насіння соняшника Velko 30 мішків; Ярий ріпак Доктрин 14 мішків) на суму 196334,76грн. до 14.04.2020 за умови 100% оплати до 27.04.2020.

Поставка зазначеного товару підтверджується видатковими накладними №577 та №580 від 22.04.2020, підписаними повноважними представниками сторін та скріпленими їх печатками.

Додатковою угодою (специфікацією) №2 від 10.04.2020 до договору сторонами погоджено поставку товару ( Інтермаг-сульвіт (1000л) 1000л; Інтермаг-Гровон (20л) 1000л) на суму 392832,00грн. до 14.04.2020 за умови 100% оплати до 27.04.2020.

Поставка зазначеного товару підтверджується видатковою накладною №576 від 22.04.2020, підписаною повноважними представниками сторін та скріпленою їх печатками.

Додатковою угодою (специфікацією) №4 від 10.04.2020 до договору товару ( Пледж 50 5кг; РоуБек, КЕ (3л) 15л) на суму 38636,64грн. до 14.04.2020 за умови 100% оплати до 27.04.2020.

Поставка зазначеного товару підтверджується видатковою накладною №578 від 22.04.2020, підписаною повноважними представниками сторін та скріпленою їх печатками.

Відповідно до п.п. 4.1, 5.2.2 договору, вартість товару повинна бути повністю сплачена постачальнику покупцем на умовах, які зазначені в додаткових угодах (специфікаціях) до даного договору, що є невід`ємною частиною даного договору. Покупець зобов`язаний своєчасно оплачувати товар за встановленими цінами в строки, на умовах та в порядку, що визначені у додаткових угодах (специфікаціях) до цього договору.

Позивач вважаючи, що зобов`язання із оплати за товар, поставлений на виконання умов договору та згідно додаткових угод (специфікацій) №1 та №2 від 10.04.2020 відповідачем не виконано, звернувся до суду із даним позовом.

Водночас, відповідач стверджує, що зобов`язання із оплати за поставлений товар виконано належним чином, оскільки ФГ Дуброва надіслало ТОВ Сервіс-Агрозахід лист №18-20 від 17.04.2020, в якому зазначено, що відповідно до п.4.2.2 договору поставки №ЛВ-25 від 10.04.2020 та акту прийому-передачі переказного векселя від 15.04.2020 передаються оригінали виписаних та акцептованих переказних векселів з індосаментом у кількості 4 шт. на загальну суму 1744823,93грн. Водночас, відповідачем було надіслано на адресу позивача переказні векселі серії АА 0045379 від 10.04.2020 на суму 1 117020,53 грн., серії АА 0045380 від 11.04.2020 на суму 196334,76грн., серії АА 0045381 від 11.04.2020 на суму 392 832,00грн. та серія АА 0045384 від 11.04.2020 на суму 38 636,64 грн.

Листом від 04.05.2020 за вих.№116 позивач повідомив відповідача про відмову у прийнятті переказних векселів, повернувши їх оригінали та акт приймання-передачі без підпису, зазначивши, що вексельна форма розрахунку згідно умов договору допускається винятково за згодою постачальника, а ТОВ Сервіс-Агрозахід не надавало та не надає згоди ФГ Дуброва на здійснення розрахунку за договором поставки акцептованими переказними векселями.

В подальшому, 19.05.2020 ТзОВ Сервіс-Агрозахід направлено ФГ Дуброва вимогу за вих.№131 про сплату боргу за поставлений товар в розмірі 589 166,76грн.

Оскільки, зазначена вимога залишена без відповіді та задоволення, позивач звернувся до суду із відповідним позовом, окрім суми основного боргу, до стягнення також заявлено 9272,13грн. пені, 22600,82грн. 39% річних та 176750,03грн. штрафу, нарахованих у відповідності до п.п.8.2, 8.3 договору та ст.625 ЦК України.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного :

Згідно ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст.11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

ч.1 ст.712 ЦК України та ч.1 ст.265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як визначено ч.ч. 1, 2 ст.692, ч.1 ст.693 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 589166,76грн., згідно договору та додаткових умов, останнім не заперечується.

Беручи до уваги встановлені у договорі та додаткових угодах (специфікаціях) №1 та №2 порядок та строки оплати, суд приходить до висновку, що товар на суму 589166,76 грн. мав бути повністю оплачений відповідачем до 27.04.2020 включно.

Так, у п.4.2.2 договору сторони дійшли згоди, що розрахунок за цим договором здійснюється: у безготівковій формі, в національній валюті грошовими коштами на поточний рахунок постачальника, вказаний у даному договорі або в рахунку-фактурі на оплату товару (пп. 4.2.1); у вексельній формі, за згодою постачальника (пп. 4.2.2); шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, за згодою обох сторін (пп. 4.2.3).

Отже, сторони у договорі погодили, що розрахунки за цим договором можуть здійснюватись у вексельній формі лише за згодою позивача.

Згідно з ч.3 ст.4 Закону України Про обіг векселів в Україні , умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов`язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов`язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов`язання щодо платежу за векселем.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ТОВ Сервіс-Агрозахід надало ФГ Дуброва згоду на проведення розрахунків за поставлений товар у вексельній формі. Адже, сам факт направлення на адресу позивача веселів та акту приймання-передачі не можуть підтверджувати те, що останній надав згоду на розрахунки у вексельній формі.

Водночас, суд зазначає, що листом від 04.05.2020 за вих.№116 позивач повідомив відповідача про відмову у прийнятті переказних векселів, повернувши їх оригінали та акт приймання-передачі без підпису. Також, у даному листі позивач зазначив, що вексельна форма розрахунку допускається винятково за згодою постачальника, а ТОВ Сервіс-Агрозахід , як постачальник, за договором поставки не надавало та не надає згоди ФГ Дуброва на здійснення розрахунку за договором поставки акцептованими переказними векселями .

Необґрунтованими є твердження відповідача про те, що постачання товару відбулось після прийняття позивачем попередньої оплати за товар у формі переказних векселів, оскільки зазначене не підтверджується матеріалами справи.

Позивач стверджує, що поставка товару, згідно договору, відбулась до отримання ним листа №18-20 від 17.04.2020, акту прийому-передачі переказного векселя від 15.04.2020 і векселів серії АА 0045379 від 10.04.2020 на суму 1 117020,53 грн., серії АА 0045380 від 11.04.2020 на суму 196334,76грн., серії АА 0045381 від 11.04.2020 на суму 392 832,00грн. та серія АА 0045384 від 11.04.2020 на суму 38 636,64 грн.

Водночас, суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено обмежень для постачальника на поставку продукції за відсутності передбаченої договором попередньої оплати.

Враховуючи те, що позивач не надав згоду на здійснення розрахунків за поставлений товар у вексельній формі, відтак, розрахунки по договору мають здійснюватись у безготівковій формі, в національній валюті грошовими коштами на поточний рахунок постачальника, як узгоджено сторонами у п. 4.2.2. договору.

З огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано не досліджував та не надав оцінку твердженням відповідача про те, що переказні векселі набуто ним у законний спосіб, а також твердженням позивача про дефект форми векселів.

Враховуючи те, що відповідачем не виконано належним чином умов договору щодо оплати за отриманий товар, відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про стягнення 589 166,76грн. основного боргу є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Так, за ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договором поставки №ЛВ-25 від 10.04.2020 сторонами передбачено, що покупець несе відповідальність за прострочення оплати вартості товару, сплачуючи пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діятиме на відповідний момент (п.8.3).

У зв`язку з невиконанням ФГ Дуброва зобов`язань із оплати вартості поставленого товару, позивачем, відповідно до п. 8.3 договору, нараховано відповідачу пеню у розмірі 9272,13грн. за період з 28.04.2020 по 02.06.2020.

Перевіривши підстави та правильність нарахування пені, судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога ТОВ Сервіс-Агрозахід про стягнення з відповідача 9272,13грн. пені є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Окрім того, у п.8.4 договору визначено, що покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по оплаті ціни товару сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 30% (тридцять відсотків) від суми боргу. Позивачем нараховано та заявлено до стягнення, у зв`язку із невиконанням ФГ Дуброва зобов`язань із оплати за поставлений товар, штраф в розмірі 176 750,03 грн.

Перевіривши правильність проведених позивачем розрахунків, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна вимога про стягнення 176 750,03 грн. штрафу обґрунтована та підлягає до задоволення.

При цьому суд зазначає, що одночасне стягнення зі сторони, яка порушила господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції, оскільки вони є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.8.3 договору сторони визначили, що покупець несе відповідальність за прострочення оплати вартості товару, сплачуючи суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 39% річних від простроченої суми.

У зв`язку з невиконанням ФГ Дуброва грошового зобов`язання, відповідно до ст.625 ЦК України та п.8.3 договору, позивачем нараховано відповідачу та заявлено до стягнення 39% річних в розмірі 22600,82грн. за період з 28.04.2020 по 02.06.2020.

Перевіривши підстави, строки та правильність нарахування процентів річних за визначений позивачем період, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога ТОВ Сервір-Агрозахід про стягнення з відповідача 39% річних в розмірі 22600,82грн. є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Твердження апелянта про те, що відмову у прийнятті переказних векселів отримано відповідачем 01.06.2020, що вказує на те, що прострочка платежу мала місце виключно з вини позивача, а відтак, позовні вимоги щодо стягнення сум відповідальності та інфляційних втрат за період з 28.04.2020 до 01.06.2020 не підлягають до задоволення, судом оцінюються критично. Адже, як уже зазначалось вище, позивач не надав згоду на здійснення розрахунків за поставлений товар у вексельній формі, відтак, розрахунки по договору мають здійснюватись у безготівковій формі, в національній валюті грошовими коштами на поточний рахунок постачальника, як узгоджено сторонами у п. 4.2.2. договору, що ФГ Дуброва не було дотримано.

Також, судова колегія зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Водночас, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (ч.2 ст.218 ГК України).

Згідно із ст. 617 ЦК України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання відповідачем не подано, і такі підстави судом не встановлено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника висновків місцевого господарського суду не спростовують.

Твердження апелянта про те, що судом першої інстанції не було вирішено клопотання позивача про розподіл судових витрат на правову допомогу, не підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу, покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275, 276 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства Дуброва за № 49 від 16.11.2020 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 12.10.2020 у справі № 914/1349/20 залишити без змін.

3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.02.2021.

Головуючий - суддя Скрипчук О.С.

Суддя Орищин Г.В.

Суддя Мирутенко О.Л.