Постанова

від 02.03.2021 по справі 911/1985/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2021 р. Справа№ 911/1985/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Король Я.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2020

(повний текст рішення складено 26.10.2020)

у справі № 911/1985/20 (суддя Лилак Т.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нормагро"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд"

про визнання недійсним договору

за участю представників:

від позивача: Телющенко П.П.,

від відповідача: Баляба О.В.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Нормагро" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ "Агромонтажбуд" про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 1011/1 від 10.11.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач заявляє, що оспорюваний договір підписаний директором ТОВ "Нормагро" з перевищенням повноважень, наданих йому статутними документами.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2020 позов задоволено повністю, визнано недійсним договір купівлі-продажу № 1011/1 від 10.11.2017, що був укладений між сторонами, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 102,00 грн судового збору.

Суд дійшов висновку, що договір підписано директором ТОВ "Нормагро" з перевищенням визначених статутом повноважень, а дії директора позивача щодо підписання від імені ТОВ "Нормагро" актів приймання передачі та видаткових накладних, при відсутності у нього відповідних повноважень, не можуть свідчити про схвалення договору органом або особою, уповноваженою відповідно до закону, установчих документів здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 02.11.2020 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення з відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу задоволено у повному обсязі, стягнуто з відповідача на користь позивача 24 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погодившись з рішенням, ТОВ "Агромонтажбуд" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення скасувати, судові витрати пов`язані з розглядом вказаної справи у суді апеляційної інстанції покласти на ТОВ "Нормагро".

Скаржник зазначає, що судом не було досліджено питання про наслідки недійсності цього правочину, не враховано вчинення позивачем подальших конклюдентних дій на виконання умов цього договору. тобто схвалення правочину.

Також скаржник стверджує, що відповідачу нічого не було відомо про обмеження повноважень директора на укладення правочину

В апеляційній скарзі ТОВ "Агромонтажбуд" наведений попередній орієнтовний розрахунок судових витрат: 3 153 грн судовий збір та 20 000 грн витрат, пов`язаних з отримання правової допомоги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.11.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агромонтажбуд" на рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2020 у справі № 911/1985/20 та призначено до розгляду на 12.01.2021. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 26.01.2021.

28.12.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому ТОВ "Нормагро" просив залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з огляду на її безпідставність, наполягаючи на обізнаності ТОВ "Агромонтажбуд" про наявність обмежень директора ТОВ "Нормагро" на укладення будь-яких угод від імені товариства на суму, що перевищує еквівалент 10 000,00 євро. У відзиві ТОВ "Нормоагро" наведений попередній орієнтовний розрахунок судових витрат позивача, що складаються із 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

11.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли доповнення до апеляційної скарги - з клопотанням про поновлення строків для їх подання, мотивоване тим, що хвороба представника скаржника не сприяла наданню належної правничої допомоги апелянту і не забезпечила, за твердженням заявника, належний захист майнових інтересів апелянта при розгляді підстав оскарження рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2020 у справі № 911/1985/20. Доповнення до апеляційної скарги зводяться до письмових пояснень по суті заявленої раніше апеляційної скарги з посиланням на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

12.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Агромонтажбуд" надійшли письмові пояснення щодо уточнень і доповнень позиції у порядку ст. 42 ГПК України.

22.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення ТОВ "Агромонтажбуд" на твердження ТОВ "Нормагро" про фіктивність договору купівлі-продажу № 1011/1 від 10.11.2017 з доданими додатковими доказами без клопотання про їх залучення до матеріалів справи та наведення мотивів неподання їх до суду першої інстанції.

Також 22.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення ТОВ "Агромонтажбуд" щодо необізнаності про обмеження повноважень директора ТОВ "Нормагро" по укладенню угод з доданими додатковими доказами без клопотання про їх залучення до матеріалів справи та наведення мотивів неподання їх до суду першої інстанції.

25.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли пояснення ТОВ "Агромонтажбуд" по доказам, які знаходяться в матеріалах справи.

26.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Нормагро" про відкладення розгляду справи у зв`язку із хворобою представника.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2021 розгляд справи відкладено на 16.02.2021.

28.01.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшло письмове пояснення правового обґрунтування позиції ТОВ "Агромонтажбуд" щодо неповноти з`ясування Господарським судом Київської області обставин справи.

В судовому засіданні представник скаржника вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 269 ГПК України колегія суддів не дає оцінку долученим ТОВ "Агромонтажбуд" до письмових пояснень в суді апеляційної інстанції доказів, оскільки заявником не наведені обставини, які б свідчили про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 10.11.2017 між ТОВ "Агромонтажбуд" (продавець) в особі директора Ярмоленка Віктора Володимировича, що діє на підставі Статуту, з однієї сторони та ТОВ "Нормагро" (покупець) в особі директора Унгурян Ірини Миколаївни, що діє на підставі Статуту, з другої сторони підписано договір купівлі-продажу № 1011/1, на умовах якого продавець зобов`язався передати належний йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов`язався прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

У розділі 2 договору сторони зазначили відомості про товар. Найменування: жатка б/у Джон Дір 630F:2008, заводський № Н0063F726769 - 1 шт.; жатка б/у Джон Дір 630F:2005, заводський № Н0063F706088 - 1 шт.; жатка зернова - 2 шт., жатка зернова Н00635F706886 - 1 шт.; жатка зернова Н0635F716448 - 1 шт.; жатка зернова Н0635F716513 - 1 шт. (п. 2.1 договору).

Пунктом 3.2 визначено, що загальна вартість товару, що продається за цим договором - 1 560 384,00 грн.

Національний банк України на дату укладення договору встановив офіційний курс гривні до євро на рівні 30,88 грн/€.

Тобто загальна вартість спірного договору перевищила суму еквівалентну 10 000,00 євро.

Місцевим господарським судом також встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до п. 5.3 статуту ТОВ "Нормагро", затвердженим загальними зборами учасників товариства від 19.02.2014, протокол № 45, директор є виконавчим органом товариства. Директор вирішує усі питання діяльності товариства, за виключенням тих, що віднесені статутом до компетенції загальних зборів. Директор керує поточною діяльністю товариства. Укладення директором будь-яких угод від імені товариства на суму, що перевищує еквівалент 10 000,00 євро, підлягає обов`язковому затвердженню загальними зборами товариства.

Колегія суддів звертає увагу, що за статутом ТОВ "Нормагро" затвердженню загальними зборами товариства підлягає не вже укладений договір, а затверджують саме укладення, тобто загальні збори надають згоду директору на укладення угоди, що перевищує зазначену суму.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що позивачем були вчинені конклюдентні дії, а саме прийнято товар за спірним договором, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками Актами приймання-передачі та видатковими накладними.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що вчинений директором ТОВ "Нормагро" з перевищенням повноважень спірний договір був затверджений загальними зборами товариства.

В матеріалах справи наявні копії актів прийому-передачі та видаткових накладних до договору купівлі-продажу № 1011/1, підписані директорами позивача та відповідача та скріплені печатками підприємств.

При цьому, незважаючи на визначені договором строки передачі товару (3 робочі дні після оплати вартості товару (п. 5.5. договору)), доказів оплати обумовленого товару сторони не надали.

За положеннями ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно зі ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

За змістом положень статей 11, 509, 526, 599 ЦК України зобов`язальні правовідносини виникають, у тому числі, з договорів, які мають виконуватися належним чином відповідно до їх умов та вимог законодавства, припинення яких обумовлюється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю (ст. 2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (ч. 1 ст. 92 ЦК України).

Правочини юридична особа також вчиняє через свої органи, що з огляду на приписи ст. 237 ЦК України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину (ст. 241 ЦК України).

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі укладають з юридичними особами договори різних видів, ч. 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

При цьому ч. 4 ст. 92 ЦК України передбачено, що якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Таким чином, закон вимагає, щоб виконавчий орган юридичної особи діяв добросовісно і розумно, керуючись інтересами такої юридичної особи, а не власними. За порушення цієї вимоги на виконавчий орган може бути покладений обов`язок відшкодувати завдані юридичній особі збитки.

Отже, ч. 3 ст. 92 ЦК України встановлює виняток із загального правила щодо визначення правових наслідків вчинення правочину представником з перевищенням повноважень (ст. 203, 241 ЦК України). Для третьої особи, яка уклала з юридичною особою договір, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи загалом не мають юридичної сили, хоча б відповідні обмеження й існували на момент укладення договору.

Таке обмеження повноважень набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність в органу юридичної особи чи її представника необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці третьої особи несе юридична особа.

З огляду на приписи ст. 92, 237 - 239, 241 ЦК України для визнання недійсним договору, укладеного юридичною особою з третьою особою, з підстави порушення установленого обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи, не має самостійного юридичного значення факт перевищення повноважень органом чи особою, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, як і сам по собі факт скасування довіреності представнику, який у період її чинності здійснював свої права та виконував обов`язки за цією довіреністю.

Такий договір може бути визнаний недійсним із зазначених підстав у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа, контрагент юридичної особи за договором, діяла недобросовісно і нерозумно. Тобто третя особа знала або за всіма обставинами, проявивши розумну обачність, не могла не знати про обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи чи про припинення дії довіреності, виданої представнику юридичної особи, який укладає договір від її імені.

Таким чином, для визнання недійсним договору з тієї підстави, що його було укладено представником юридичної особи з перевищенням повноважень, необхідно встановити, по-перше, наявність підтверджених належними і допустимими доказами обставин, які свідчать про те, що контрагент такої юридичної особи діяв недобросовісно або нерозумно. При цьому тягар доказування недобросовісності та нерозумності в поведінці контрагента за договором несе юридична особа. По-друге, дії сторін такого договору мають свідчити про відсутність реального наміру його укладення і виконання.

Спірний договір купівлі-продажу № 1011/1 укладений від імені покупця ТОВ "Нормагро" директором Унгурян І.М., містить посилання, що вказана особа, діє на підставі статуту підприємства, який і встановлює повноваження зазначеної особи.

Наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 зі справи № 906/100/17, від 12.06.2018 зі справи № 927/976/17, від 02.10.2019 зі справи № 910/22198/17).

Обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу товариства необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це. Вказаний висновок висловлювався і Верховним Судом України у справі № 6-62цс16.

У постанові від 20.03.2018 у справі № 910/8794/16 Верховний Суд нагадав про те, що відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Верховний Суд роз`яснив, що при оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд обґрунтовано вказав, що дії директора позивача по підписанню від імені ТОВ "Нормагро" актів приймання передачі та видаткових накладних, при відсутності у нього відповідних повноважень, не можуть свідчити про схвалення договору органом або особою, уповноваженою відповідно до закону, установчих документів здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення.

Необхідно зазначити, що у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій (аналогічна правова позиція викладена у пункті 6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17).

Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею тих чи інших дій.

Отже, при укладенні спірного договору, виявивши розумну обачність, на переконання суду, ТОВ "Агромонтажбуд", ознайомившись зі статутом контрагента, не було позбавлене права отримати від ТОВ "Нормагро" відомості про повноваження директора Унгурян І.М. на вчинення відповідного правочину.

Проте, суду не надано доказів того, що загальні збори ТОВ "Нормагро" надавали згоду директору Унгурян І.М. на укладення оспорюваного договору, з якою ТОВ "Агромонтажбуд" мав бути ознайомлений.

Доводи скаржника щодо недійсності статуту ТОВ "Нормагро" з огляду на припинення дії Закону України "Про господарські товариства" та прийняттям Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю" є помилковими, оскільки положення статуту про обмеження повноважень директора на вчинення правочинів певною сумою не суперечать приписам ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю", частина перша якої передбачає, що статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв.

Оцінюючи доводи позивача про фіктивність укладеного договору, колегія суддів звертає увагу, що згідно із ч. 1, 2 ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони, вчиняючи його, знають, що він не буде виконаним. Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. Вчиняючи фіктивний правочин, сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, які встановлені законом для цього виду правочину. Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем не доведено належними доказами справжній намір учасників спірного правочину до або в момент укладення угоди, оскільки свідчення одного із засновників ТОВ "Агромонтажбуд" ОСОБА_1 щодо мети укладення спірного договору носять характер його припущення та жодним чином не вказують на наміри самих підписантів спірного договору. Обставини ж невиконання спірного договору, про які зазначає позивач, не вказують на наміри підписантів до або в момент укладення угоди та не спростовують спрямованість продавця отримати виконання за грошовим зобов`язанням на підставі спірного договору купівлі-продажу. Встановлені ж судами в даній справі обставини на не свідчать про умисел обох сторін спірного договору приховати справжні наміри учасників правочину, а саме безтоварність господарської операції з метою уникнути санкцій контролюючих органів.

Керуючись ч. 5 ст. 269 ГПК України, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо нез`ясування судом першої інстанції обставин справи, беручи до уваги, що вимога про застосування наслідків недійсності спірного договору не заявлялась сторонами та не була предметом дослідження в суді першої інстанції.

Колегія суддів зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Скаржником не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Викладені в апеляційній скарзі доводи позивача щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, оскільки суд в повній мірі з`ясував всі обставини, необхідні для правильного вирішення спору.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи судом апеляційної інстанції покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агромонтажбуд" на рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2020 у справі № 911/1985/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2020 у справі № 911/1985/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1985/20 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова