Рішення

від 22.02.2021 по справі 908/3291/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/210/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2021 Справа № 908/3291/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВО ГРУП» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 256; код ЄДРПОУ 42437428)

До відповідача: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306; код ЄДРПОУ 26444970)

про стягнення 299 743,41 грн.,

За участю представників сторін:

Від позивача: Фельський С.Л., договір про надання правової допомоги від 03.11.2020, довіреність від 03.11.2020 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП №001016 від 07.05.2014, посвідчення адвоката України №1016 від 07.05.2014);

Від відповідача: Шестак О.Л., Витяг з ЄДРПОУ, самопредставництво;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 23.12.2020 (суддя Проскуряков К.В.) прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВО ГРУП» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» про стягнення 299 743,41 грн. та відкрите провадження у справі № 908/3291/20 в порядку спрощеного позовного провадження, перше судове засідання з розгляду справи по суті у спрощеному позовному провадженні призначено на 20.01.2021 о 15 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

12.01.2021 від Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» до суду надійшов відзив на позовну заяву № 71/15 від 06.01.2021 (вх. № 523/08-08/21 від 12.01.2021), згідно якого відповідач частково заперечив проти заявлених позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, 3 % річних у розмірі 142,11 грн., інфляційних витрат на суму 1 728,97 грн. та витрат на правову допомогу.

У судовому засіданні 20.01.2021 судом оголошено перерву з розгляду справи по суті до 22.02.2021 об 11 год. 30 хв., про що присутні представники позивача та відповідача повідомлені про дату, час та місце наступного судового засідання під розписку.

22.02.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВО ГРУП» до суду надійшло клопотання № б/н від 22.02.2021 (вх. № 3720/08-08/21 від 22.02.2021) про долучення до матеріалів справи копію видаткової накладної №РН-0001012 від 23.07.2019.

Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 22.02.2021 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК «Акорд»

У судовому засіданні 22.02.2021 представник позивача підтримав доводи викладені у позовній заяві. Суду надані пояснення: 29.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІВО ГРУП» (Постачальник) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» (Покупець) укладено договір поставки № 20/05/87, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити у передбачені даним договором строки покупцю продукцію, а саме: листове органічне скло СО-120-К 10 (технічні вимоги відповідно до змісту додатку 6 до ТД) на загальну суму 247 000,00 грн., а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вказану продукцію. Додатковою угодою № 1 від 09.07.2019 до договору поставки № 20/05/87 від 26.06.2019, сторони змінили загальну суму договору до 246 994,56 грн. На виконання умов договору поставки, ТОВ «ВІВО ГРУП» виконало свої зобов`язання перед ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП Атоменергомаш , а саме 24.07.2019 здійснило поставку товару на загальну суму 246 994,56 грн. за видатковою накладною № РН-0001012 від 23.07.2019. Відповідно до умов договору, оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом двох місяців після отримання покупцем партії продукції. В порушення умов договору, відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого станом на 24.09.2020 сума заборгованості відповідача за договором поставки № 20/05/87 від 26.06.2019 складає 246 994,56 грн. 11.03.2020 позивачем на адресу відповідача направлено лист-претензію № 11032020 з вимогою сплатити заборгованість за поставлений товар з урахуванням інфляційних витрат та 3 % річних. У відповідь на вказаний лист відповідач листом № 3370/14 від 11.06.2020 просив відтермінувати строки здійснення оплати заборгованості до 31.12.2020. За неналежне виконання умов договору щодо сплати за отриманий товар, позивач нарахував пеню за період з 24.09.2019 по 29.03.2020 включно на суму 34 684,41 грн., 3 % річних за період з 24.09.2019 по 31.10.2020 включно у розмірі 8 184,65 грн. та інфляційні витрати за період з вересня 2019 по жовтень 2020 включно на суму 9 879,79 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на Договір поставки № 20/05/87 від 26.06.2019, ст. ст. 11, 15, 16, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 173, 174, 175, 193, 230 ГК України. Просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначивши, що продукція за договором поставки № 20/05/87 від 26.06.2019 згідно видаткової накладної № РН-0001012 від 23.07.2019 отримана відповідачем 29.07.2019, у зв`язку з чим початок відрахування строку для оплати отриманої продукції починається з 30.07.2019 та останній для оплати є 30.09.2019 відповідно. У зв`язку з чим, розмір 3 % річних за період з 01.10.2019 по 31.10.2020 включно складає 8 042,54 грн. Крім цього, враховуючи отримання відповідачем продукції 29.07.2019, вимога позивача про стягнення інфляційних витрат за вересень 2019 не підлягає задоволенню. Згідно розрахунку відповідача, інфляційні витрати за період з жовтня 2019 по жовтень 2020 складають 8 150,82 грн. Крім того, відповідно до ст. 1 ЗУ Про відповідальністю за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Враховуючи відсутність у договорі № 20/05/87 від 26.06.2019 умов про сплату пені за прострочення виконання зобов`язань, у позивача відсутня правова підстава для застосування такого виду штрафної санкції.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

В судовому засіданні 22.02.2021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІВО ГРУП» (постачальник, позивач) та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 20/05/87 (договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язується поставити в передбачені даним договором строки покупцю продукцію, а саме: листове органічне скло СО-120-К 10 (технічні вимоги відповідно до змісту додатку 6 до ТД) на загальну суму 247 000,00 грн. з ПДВ 20%, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вказану продукцію.

Приймання продукції за якістю та кількістю провадиться покупцем шляхом проведення вхідного контролю за діючими у покупця процедурами (п. 2.5. договору)

Пунктом 3.1. договору визначено, що загальна сума договору складає 247 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 41 166,66667 грн.

Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2. договору).

Згідно абз. 2 п. 3.3.2. договору, зміна ціни оформлюється шляхом укладення додаткової угоди.

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом двох місяців після отримання покупцем партії продукції.

Поставка продукції за цим договором здійснюється до 31.07.2019 партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається кількість продукції, що поставляється, та строки її поставки (п. 5.1).

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку продукції, вказаної в п. 1.1. цього договору, в строки та кількості, зазначені в заявці покупця (п. 5.5).

Покупець зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплатити поставлену продукцію відповідно до умов цього договору (п. 6.1).

Пунктом 7.1. договору передбачено, що у випадку невиконання або неналежного виконання сторонами зобов`язань за цим договором.

Згідно п. 7.4 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати продукції він на вимогу постачальника сплачує суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченні, а також 3 % річних від простроченої суми.

У випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій (п. 9.1).

Відповідно до п. 9.2. договору, досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності є для сторін обов`язковим.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки.

Цей договір складений у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу - по одному для кожної зі сторін (п. 10.2).

Додатковою угодою № 1 від 09.07.2019 до договору поставки № 20/05/87 від 26.06.2019, сторони змінили загальну суму договору до 246 994,56 грн.

Доказів розірвання вказаного договору або визнання його недійсним сторонами суду не надано, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що станом на 22.02.2021 договір поставки №20/05/87 від 26.06.2019 є чинним.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІВО ГРУП» на адресу Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» поставлено товар на загальну суму 246 994,56 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною № РН-0001012 від 23.07.2019 на суму 246 994,56 грн. (а.с. 14, 39,56).

Як вбачається з видаткової накладної № РН-0001012 від 23.07.2019, відповідна продукція отримана повноважним представником відповідача - Примак Д.В. - 29.07.2019 на підставі довіреності № 1/251 від 24.07.2019, про що міститься відповідний підпис повноважної особи із значенням дати отримання продукції на вказаній видатковій накладній.

Таким чином, ДП НАЕК Енергоатом в особі ВП Атоменергомаш зобов`язано у рамках виконання умов Договору поставки № 20/05/87 від 26.06.2019 сплатити на користь ТОВ ВІВО ГРУП грошові кошти у розмірі 246 994,56 грн. протягом двох місяців після отримання партії продукції.

На підставі викладеного та керуючись п. 4.1. договору, останній день для оплати товару за видатковою накладною № РН-0001012 від 23.07.2019 на суму 246 994,56 грн. є 29.09.2019.

У зв`язку з відсутністю оплати у визначений договором строк за вищевказаною видатковою накладною, 11.03.2020 позивачем на адресу відповідача направлено лист-претензію № 11032020 з вимогою сплатити заборгованість за вищевказаний поставлений товар з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та 3 % річних від простроченої суми (а.с. 15-16).

У відповідь на вищевказану претензію, листом № 3370/14 від 11.06.2020 відповідач зазначив про наявність тимчасових складнощів щодо обмеженого фінансування та просив погодити строки здійснення оплати заборгованості за договором поставки № 20/05/87 до 31.12.2020.

Однак, в порушення умов договору поставки № 20/05/87 від 26.06.2019 відповідач оплату за отриманий товар не здійснив, внаслідок чого станом на 18.12.2020 сума основної заборгованості відповідача за договором поставки № 20/05/87 від 26.06.2019 становить 246 994,56 грн.

У зв`язку з порушенням строків оплати за отриманий товар, позивачем нараховано пеню за період з 24.09.2019 по 29.03.2020 включно на суму 34 684,41 грн., 3 % річних за період з 24.09.2019 по 31.10.2020 на суму 8 184,65 грн. та інфляційні витрати за період з вересня 2019 по жовтень 2020 включно у розмірі 9 879,79 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, заслухавши представників сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, оплату за отриманий товар за договором поставки № 20/05/87 від 26.06.2019 на суму 246 994,56 грн. у визначені договором строки не здійснив, отже, відповідач порушив умови договору.

Контррозрахунку спірної суми як і доказів сплати суми основного боргу у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

На підставі викладеного, заборгованість відповідача за договором поставки № 20/05/87 від 26.06.2019 у розмірі 246 994,56 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 24.09.2019 по 29.03.2020 включно у розмірі 34 684,41 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 ЦК України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно до ст. 546 ЦК України та ст. 199 ГК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ч.1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частина 3 ст. 549 ЦК України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Крім того, відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань від 22.11.1996 № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, оскільки у договорі поставки № 20/05/87 від 26.06.2019 відсутня умова щодо сплати Покупцем пені за прострочення оплати, у Постачальника відсутні правові підстави для застосування такої штрафної санкції як пеня, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 34 684,41 грн. не підлягають задоволенню.

Також, позивачем пред`явлено до стягнення суму 3% річних за період порушення з 24.09.2019 по 31.10.2020 включно у розмірі 8 184,65 грн. та інфляційні втрати за період з вересня 2019 по жовтень 2020 включно на суму 9 879,79 грн.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами до п. 4.1. договору, оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом двох місяців після отримання покупцем партії продукції.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних за період з 24.09.2019 по 31.10.2020 включно у розмірі 8 184,65 грн. та інфляційних витрат за період з вересня 2019 по жовтень 2020 включно у розмірі 9 879,79 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи Законодавство з урахуванням отримання повноважним представником відповідача - Примак Д.В. продукції за видаткової накладної № РН-0001012 від 23.07.2019 - 29.07.2019 та умови п. 4.1. договору , суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення 3 % річних за період з 30.09.2019 по 31.10.2020 включно на суму 8 079,77 грн. та інфляційних витрат за період з жовтня 2019 по жовтень 2020 включно на суму 8 239,39 грн. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із ст. 129 1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Підсумовуючи викладене, враховуючи предмет та визначені Позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВО ГРУП» до Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» у розмірі 263 313,72 грн. , в т.ч. 246 994,56 грн. основної заборгованості, 8 079,77 грн. - 3 % річних та 8 239,39 грн. інфляційних витрат.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача - 3 949,71 грн.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Атоменергомаш» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, а/с 306; код ЄДРПОУ 26444970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІВО ГРУП» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, оф. 256; код ЄДРПОУ 42437428) основну заборгованість за договором поставки № 20/05/87 від 26.06.2019 у розмірі 246 994 (двісті сорок шість тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн. 56 коп., 3 % річних на суму 8 079 (вісім тисяч сімдесят дев`ять) грн. 77 коп., інфляційні витрати на суму 8 239 (вісім тисяч двісті тридцять дев`ять) грн. 39 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 949 (три тисячі дев`ятсот сорок дев`ять) грн. 71 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 01.03.2021.

Суддя К.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.