Рішення

від 01.03.2021 по справі 910/20446/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2021Справа № 910/20446/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом дочірнього підприємства "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Гарант СПХЛ" про стягнення 104 356,31 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2020 дочірнє підприємство "Пулинський лісгосп АПК" Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства "Житомироблагроліс" Житомирської обласної ради (далі - Лісгосп) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до умов укладеного між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Гарант СПХЛ" (далі - Товариство) договору купівлі-продажу лісоматеріалів круглих від 19 серпня 2019 року № 114 позивач поставив відповідачу передбачений цією угодою товар. Оскільки Товариство оплату поставленої продукції здійснило лише частково, заборгувавши таким чином Лісгоспу 97 539,46 грн., позивач, посилаючись на статті 526, 610-612, 625, 692 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача на його користь вищевказану суму боргу, а також 2 861,02 грн. - трьох процентів річних, 3 956,03 грн. - інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 грудня 2020 року вищенаведену позовну заяву Лісгоспу прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20446/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 28 грудня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/20446/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04074, місто Київ, вулиця Попова, будинок 17, квартира 61.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 28 грудня 2020 року була отримана уповноваженим представником відповідача 5 січня 2021 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення цього судового відправлення.

Проте Товариство у встановлений строк відзиву на позов не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що Товариство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2019 року між Товариством та Лісгоспом був укладений договір купівлі-продажу лісоматеріалів круглих № 114, за умовами якого позивач взяв на себе обов`язок передати відповідачу у власність лісопродукцію, а останній - прийняти і оплатити цю продукцію на умовах даного правочину.

Зазначений договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до пункту 1.2 цієї угоди право власності на товар переходить до покупця з моменту фактичної передачі йому товару продавцем, та підписання уповноваженими представниками сторін відповідних супровідних документів.

Сума цього договору складається із загальної вартості товару, поставленого згідно всіх відповідних супровідних документів (пункт 2.1 договору).

Згідно з пунктом 2.2 цієї угоди кількість, порода і якість товару, одиниці виміру визначається у специфікації, протоколі погодження ціни, які є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 2.3 договору визначено, що платіж здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100 % передоплати.

Оплата вважається здійсненою з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок продавця, зазначений у цьому договорі (пункт 2.4 цього правочину).

Відповідно до пункту 9.1 даного правочину він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2019 року, але в будь-якому випадку до моменту його остаточного виконання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що на виконання умов вказаного договору Лісгосп, згідно з товарно-транспортними накладними від 21 листопада 2019 року серії ЖТ № 62825, від 21 листопада 2019 року серії ЖТ № 62867, від 26 листопада 2019 року серії ЖТ № 62869, від 29 листопада 2019 року серії ЖТ № 63106, від 19 грудня 2019 року серії ЖТ № 63542, від 26 грудня 2019 року серії ЖТ № 64059, поставив відповідачу товар на загальну суму 353 639,46 грн., що був частково оплачений останнім на суму 256 100,00 грн.

Водночас судом встановлено, що на вказаних товарно-транспортних накладних (належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи) містяться підписи лише позивача, натомість підписи повноважних представників відповідача у вказаних документах відсутні.

Отже позивачем не надано суду доказів того, що товар згідно перелічених первинних документів був переданий відповідачу.

На підтвердження часткової оплати відповідачем товару за спірним договором до матеріалів справи позивач долучив платіжні доручення від 19 листопада 2019 року № 957 на суму 60 000,00 грн., від 28 листопада 2019 року № 974 на суму 116 100,00 грн., від 17 грудня 2019 року № 985 на суму 65 000,00 грн., 28 вересня 2020 року № 1043 на суму 15 000,00 грн.

Однак з цих платіжних доручень не вбачається, що товар був оплачений саме за вказаними товарно-транспортними накладними. Крім того, при дослідженні зазначених документів судом було встановлено, що згідно з платіжним дорученням від 28 вересня 2020 року № 1043 сума в розмірі 15 000,00 грн. була сплачена Лісгоспу на підставі іншої угоди - договору від 27 вересня 2019 року № 35, який не є предметом розгляду даного спору.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено податкові накладні, подані та зареєстровані в установленому законом порядку, щодо здійснення господарських операцій по продажу відповідачу товару на загальну суму 353 639,48 грн.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що податкові накладні не є тими первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції, а тому не можуть підтвердити обставини щодо поставки позивачем відповідачу товару на вищевказану суму.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що товар вважається фактично переданим відповідачу з моменту підписання уповноваженими представниками сторін відповідних супровідних документів.

Як було зазначено вище, долучені до матеріалів справи товарно-транспортні накладні не містять доказів отримання Товариством вантажу. Отже, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що він передав, а відповідач отримав спірний товар за договором купівлі-продажу лісоматеріалів круглих від 19 серпня 2019 року № 114.

Судом враховано, що в пункті 2.3 договору сторони обумовили 100 % передоплату товару. Однак позивач у своєму позові просить стягнути заборгованість за вже поставлений товар, а не про стягнення попередньої оплати. Водночас належних доказів поставки товару Лісгоспом не було надано, як і не доведено існування вказаної заборгованості.

З огляду на викладене, позивачем у встановленому законом порядку не було підтверджено факту поставки ним відповідачу товару на спірну суму.

За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Лісгоспу про стягнення з відповідача заявленої суми основного боргу в розмірі 97 539,46 грн.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду міста Києва від 30 вересня 2020 року № 910/2636/20.

Враховуючи недоведеність позивачем правових підстав для стягнення з Товариства вищезазначеної суми основного боргу, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні решти похідних вимог Лісгоспу щодо стягнення з відповідача сум трьох процентів річних та інфляційних втрат, нарахованих на вказану суму заборгованості.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог Лісгоспу.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 1 березня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко