Рішення

від 01.03.2021 по справі 910/20170/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.03.2021Справа № 910/20170/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до державного підприємства "Санаторій-профілакторій "Славутич" концерну "Алкон" НАН України" про стягнення 107 641,27 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2020 року приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 19330/1-5-05, укладеного 6 червня 2018 року між Компанією та державним підприємством "Санаторій-профілакторій "Славутич" концерну "Алкон" НАН України" (далі - Підприємство), позивач протягом 1 серпня 2019 року - 31 жовтня 2020 року надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 149 556,89 грн. Оскільки Підприємство взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання по оплаті вартості наданих йому послуг виконало лише частково, сплативши Компанії 60 000,00 грн. та заборгувавши таким чином останній 89 556,89 грн., позивач, посилаючись на статті 526, 527, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статтю 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтю 22 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" (далі - Закон), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 5 818,72 грн. пені, 8 955,69 грн. штрафу, 1 429,94 грн. трьох процентів річних та 1 880,03 грн. інфляційних втрат, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 грудня 2020 року вищенаведену позовну заяву Компанії прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20170/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 28 грудня 2020 року про відкриття провадження у справі № 910/20170/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 04075, місто Київ, вулиця Миколи Юнкерова, будинок 38.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 28 грудня 2020 року була отримана уповноваженим представником відповідача 6 січня 2021 року, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення цього судового відправлення.

Проте Підприємство у встановлений строк відзиву на позов не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Зважаючи на те, що Підприємство належним чином було повідомлене про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність достатньої кількості документів для її розгляду по суті, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

6 червня 2018 року між Компанією та Підприємством було укладено договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі № 19330/1-5-05.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, а також скріплений печатками цих суб`єктів господарювання.

За змістом пункту 1.1 договору постачальник зобов`язався надавати споживачу послуги з постачання питної води та на підставі пред`явлених споживачем умов на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації міста Києва, а споживач, у свою чергу, - здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником послуг на умовах цього договору та дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190 (далі - Правила користування), Правилами приймання стічних вод абонентів у систему каналізації міста Києва, затвердженими розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12 жовтня 2011 року № 1879 (у подальшому - Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з пунктом 2.1.1 договору кількість поставленої споживачу води визначається за показами засобу обліку, зареєстрованого у постачальника, окрім випадків, передбачених Правилами користування. У випадку наявності в абонента декількох об`єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показів всіх засобів обліку, зареєстрованих за споживачем.

Зняття показів засобу (-ів) обліку здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника у присутності представника споживача у строки згідно з графіком обслуговування постачальника (пункт 2.1.2 цієї угоди).

Для споживача зі стабільним об`ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням) зняття показів з засобів обліку може здійснюватися постачальником щоквартально. При цьому, останній направляє споживачу щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послуг, виходячи з його середньодобового споживання води. Покази засобу обліку за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків постачальника від споживача в письмовому вигляді або в інший спосіб. У разі, якщо споживач не забезпечить присутності свого представника для зняття показів, дані, що зняті постачальником, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг (пункт 2.1.3 договору).

Згідно з пунктом 2.1.4 цієї угоди якщо вести облік води за показами засобу обліку неможливо з причин, що не залежать від споживача та зафіксовані в установленому порядку (зняття обліку постачальником, пошкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи засобу обліку через несправності, що виникли в його механізмі, тощо), кількість використаної води за термін відсутності засобу обліку (але не більше 2-х місяців) визначається за середньодобовою витратою за попередні два розрахункові місяці. У разі тривалості роботи засобу обліку менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою за період роботи засобу обліку не менше 15 діб. Після закінчення зазначеного терміну, якщо вести облік води неможливо з вини постачальника, подальше визначення обсягів водоспоживання здійснюється за нормами споживання, а при їх відсутності, згідно нормативного розрахунку (погодинного, добового, помісячного, річного обсягу постачання послуг), який узгоджується з постачальником і є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 2.1.5 наведеного правочину встановлено, що кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показами засобів обліку стічних вод, або за кількістю води, що надходить споживачу із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показами засобів обліку води та/або іншими способами визначення об`ємів стоків у відповідності до Правил користування.

У разі не допуску споживачем представника постачальника до зняття показів засобу (-ів) обліку, останній нараховує обсяги водоспоживання за нормативами споживання (пункт 2.1.6 договору).

Відповідно до пункту 2.1.8 договору облікові дані споживача щодо кількості та вартості спожитих ним послуг підлягають обов`язковому звірянню у постачальника. Споживач щоквартально, не пізніше 10-го числа наступного за звітним кварталом місяця, та в інші строки (за письмовою вимогою постачальника) направляє до останнього письмовий звіт по обсягам наданих послуг (за встановленою постачальником формою) та проводить з останнім звіряння обсягів наданих послуг у відповідному обліковому періоді, а також звіряння по проведених розрахунках за надані послуги. Для проведення звіряння абонент направляє свого представника до постачальника із необхідними для цього обліковими та бухгалтерськими документами. Звіряння вважається проведеним з моменту отримання постачальником підписаного повноважними особами акта звіряння розрахунків. У разі невиконання абонентом цього пункту договору, облікові дані постачальника щодо кількості та вартості наданих послуг та проведених споживачем розрахунків у відповідних періодах вважаються безумовно погодженими споживачем.

Згідно з пунктом 2.2.1 зазначеної угоди постачальник щомісячно направляє до банківської установи абонента розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення, або у паперовому вигляді - вимоги-доручення тощо) для оплати за надані послуги з постачання питної води та приймання від нього стічних вод у систему каналізації міста Києва відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами.

Відповідно до пунктів 2.2.2, 2.2.3 договору в розрахункових документах зазначаються вартість та кількість наданих послуг за відповідний період, а також розмір діючих тарифів. Оплата вартості послуг здійснюється споживачем щомісячно у безготівковій формі у п`ятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи споживача або отримання ним розрахункових документів іншим способом. За згодою постачальника оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечить чинному законодавству України. У разі утворення боргу оплата за надані послуги, що надходить від споживача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, може зараховуватися постачальником в погашення боргу. У разі неотримання від постачальника поточного щомісячного розрахункового документа, споживач здійснює оплату вартості наданих йому послуг не пізніше 5-го числа наступного місяця платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості наданих йому послуг.

Пунктом 2.2.4 даного правочину передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, споживач зобов`язаний у десятиденний строк з дня направлення постачальником розрахункового документа до банківської установи, письмово повідомити про це постачальника та у цей же строк направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акта. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.

Згідно з пунктом 7.1 договору останній укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону. Відносини сторін до укладення нового договору регулюються даним договором.

З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів письмового повідомлення будь-якою стороною договору про його припинення в порядку, передбаченому пунктом 7.1 договору, суд дійшов висновку, що договір на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 6 червня 2018 року № 19330/1-5-05 був чинним у спірний період.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи актів про зняття показань з приладу обліку, позивач на виконання умов вищенаведеного правочину в період з 1 серпня 2019 року по 31 жовтня 2020 року надав відповідачу послуги з водопостачання та приймання стічних вод через приєднанні мережі, зокрема на загальну суму 149 556,89 грн.

Вказані послуги в силу положень пунктів 2.1.8 та 2.2.4 договору на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 6 червня 2018 року № 19330/1-5-05 були прийнятті Підприємством без жодних зауважень (незгоди) щодо їх кількості та вартості.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним правочином також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Проте всупереч положенням вищенаведеного договору Підприємство взятий на себе обов`язок по оплаті вартості наданих йому послуг виконав лише частково, сплативши позивачу 60 000,00 грн. та заборгувавши таким чином останньому 89 556,89 грн.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Частиною першою статті 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами частини 2 цієї статті визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Судом встановлено, що у спірний період правовідносини між сторонами також регулювалися Законом.

Статтею 1 Закону встановлено, що централізоване питне водопостачання - це господарська діяльність із забезпечення споживачів питною водою за допомогою комплексу об`єктів, споруд, розподільних водопровідних мереж, пов`язаних єдиним технологічним процесом виробництва та транспортування питної води. Централізоване водовідведення - господарська діяльність із відведення та очищення комунальних та інших стічних вод за допомогою комплексу об`єктів, споруд, колекторів, трубопроводів, пов`язаних єдиним технологічним процесом.

Відповідно до статті 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно зі статтею 22 Закону споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за договором на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 6 червня 2018 року № 19330/1-5-05, яка складає 89 556,89 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Підприємство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Компанії до відповідача про стягнення вказаної суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг, позивач також просив суд стягнути з Підприємства 1 429,94 грн. трьох процентів річних та 1 880,03 грн. інфляційних втрат, нарахованих на відповідні суми боргу згідно наданого Компанією розрахунку.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки заявлені Компанією до стягнення розміри трьох процентів річних є арифметично вірними, відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми компенсаційних виплат підлягає задоволенню.

У той же час при дослідженні матеріалів справи судом встановлено, що при здійсненні позивачем розрахунку заявленої ним до стягнення з відповідача суми інфляційних втрат було допущено арифметичні помилки.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що дійсною арифметично вірною сумою інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача на користь Компанії, є 1 580,21 грн., з яких: 267,95 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 20 559,39 грн. у період з 6 вересня 2019 року по 23 грудня 2019 року; 492,11 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 14 752,23 грн. у період з 6 жовтня 2019 року по 31 жовтня 2020 року; 65,20 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 2 592,37 грн. у період з 6 грудня 2019 року по 31 жовтня 2020 року; 202,68 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 8 057,34 грн. у період з 6 лютого 2020 року по 31 жовтня 2020 року; 242,23 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 8 577,84 грн. у період з 6 березня 2020 року по 31 жовтня 2020 року, 101,59 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 5 059,76 грн. у період з 6 квітня 2020 року по 31 жовтня 2020 року, 119,29 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 9 955,54 грн. у період з 6 травня 2020 року по 31 жовтня 2020 року, 89,16 грн. - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 9 955,54 грн. у період з 6 червня 2020 року по 31 жовтня 2020 року.

У той же час у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 299,82 грн. слід відмовити.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 6 червня 2018 року № 19330/1-5-05 позивач просив суд стягнути з Підприємства 5 818,72 грн. пені, нарахованої на відповідні суми основного боргу в період з 6 грудня 2019 року по 31 жовтня 2020 року згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що у разі порушення строків виконання зобов`язання по оплаті наданих послуг, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Крім того, у вказаному пункті договору сторони в порядку частини 6 статті 232 ГК України погодили збільшення строку нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання та встановили, що нарахування пені припиняється через рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII (далі - Закон) (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках .

Отже на спірні правовідносини розповсюджується дія Закону.

За частиною 4 статті 23 та частиною 3 статті 24 Закону послуги з централізованого водопостачання та водовідведення надаються згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг централізованого водопостачання та водовідведення, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 1 статті 26 Закону (яка була введена в дію до початку спірних правовідносин) передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Проте дія зазначеної норми була зупинена відповідно до Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 533-IX, який набрав чинності 18 березня 2020 року.

Крім того, відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17 березня 2020 року № 530-ІХ, що набрав чинності 17 березня 2020 року, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється, зокрема, нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що на підставі вказаних приписів чинного законодавства стягненню з Підприємства на користь Компанії підлягає сума пені у розмірі 68,11 грн., з яких: 26,44 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 2 592,37 грн. у період з 6 грудня 2019 року по 16 березня 2020 року із застосуванням ставки у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, 32,23 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 8 057,34 грн. у період з 6 лютого 2020 року по 16 березня 2020 року із застосуванням ставки у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, 9,44 грн. - пеня, нарахована на суму основного боргу в розмірі 8 557,84 грн. у період з 6 березня 2019 року по 16 березня 2020 року із застосуванням ставки у розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення.

У той же час у задоволенні вимог Компанії про стягнення з Підприємства пені у розмірі 5 750,61 грн. слід відмовити.

Також у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором у частині своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг, останній просив суд стягнути з Підприємства штраф у розмірі 8 955,69 грн.

За частиною 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 230 ГК України згідно з якою під штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У пункті 4.7 договору сторони передбачили, що за неоплату виставленого постачальником згідно з цим правочином рахунку, вимоги чи іншого документа щодо оплати отриманих послуг, споживач сплачує постачальнику штраф у розмірі 10 % від несплаченої суми.

Водночас суд, враховуючи приписи вищезазначених Законів України від 17 березня 2020 року № 530-ІХ та від 17 березня 2020 року № 533-IX, здійснивши власний розрахунок вказаної штрафної санкції дійшов висновку, що до стягнення з Підприємства на користь позивача підлягає штраф у загальному розмірі 5 453,89 грн., з яких: 2 055,93 грн. - штраф, нарахований на суму основного боргу в розмірі 20 559,39 грн. за серпень 2019 року, 1 475,22 грн. - штраф, нарахований на суму основного боргу в розмірі 14 752,23 грн. за вересень 2019 року, 259,23 грн. - штраф, нарахований на суму основного боргу в розмірі 2 592,37 грн. за листопад 2019 року, 805,73 грн. - штраф, нарахований на суму основного боргу в розмірі 8 057,34 грн. за січень 2020 року, 857,78 грн. - штраф, нарахований на суму основного боргу в розмірі 8 577,84 грн. за лютий 2020 року.

У той же час у задоволенні вимог Компанії про стягнення з Підприємства штрафу в розмірі 3 501,80 грн. слід відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Компанії підлягає частковому задоволенню.

Водночас відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства "Санаторій-профілакторій "Славутич" концерну "Алкон" НАН України" (04075, місто Київ, вулиця Миколи Юнкерова, будинок 38; ідентифікаційний код 24728396) на користь приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, місто Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний номер 03327664) 89 556 (вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят шість) грн. 89 коп. основного боргу, 68 (шістдесят вісім) грн. 11 коп. пені, 5 453 (п`ять тисяч чотириста п`ятдесят три) грн. 89 коп. штрафу, 1 429 (одну тисячу чотириста двадцять дев`ять) грн. 94 коп. трьох процентів річних, 1 580 (одну тисячу п`ятсот вісімдесят) грн. 21 коп. інфляційних втрат, а також 1 915 (одну тисячу дев`ятсот п`ятнадцять) грн. 47 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні вимог приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з державного підприємства "Санаторій-профілакторій "Славутич" концерну "Алкон" НАН України" пені у розмірі 5 750,61 грн., штрафу в сумі 3 501,80 грн. та інфляційних втрат в розмірі 299,82 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 1 березня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко