Рішення

від 18.02.2021 по справі 910/11035/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2021Справа № 910/11035/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Філон І.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет М`юзік Україна"

про стягнення 208 650, 00 грн.

Представники:

від позивача: Сербуль О.Ю.;

від відповідача: Ліфінець Ю.Ю.;

від третьої особи: Яцишин О.Р. .

ВСТАНОВИВ:

Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" (далі -позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" (далі -відповідач) про стягнення коштів у розмірі 208 650, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем використані у своїй господарській діяльності об`єкти авторського та суміжного права без укладення з організацією колективного управління відповідного договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 03.09.2020.

31.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду надійшла заява позивача щодо роз`яснення повноважень акредитованої організації, в якій позивач, зокрема зазначає, що Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" визначена акредитованою у сфері розширеного та обов`язкового колективного управління.

Також, 31.08.2020 позивач подав до суду заяву щодо виду позову, в якій зазначає, що звернувшись до суду з вказаним позовом захищає своє право на отримання коштів, оскільки організації колективного управління від свого імені укладають з користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів суміжних прав та договори про виплату винагороди за використання об`єктів суміжних прав.

Крім того, 31.08.2020 позивач подав до суду заяву, в якій він повторно зазначає, що Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" є саме акредитованою організацією колективного управління, здійснює діяльність в сфері "публічне виконання фонограм та зафіксованих у них виконань", що віднесена до розширеного колективного управління, та є, на його думку, належним позивачем.

31.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява щодо права позивача обирати ефективний спосіб захисту.

31.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява щодо взяття до уваги Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 05.10.2017 року №01-06/1478/17.

Також, 31.08.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від позивача надійшла заява в якій Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" зазначає, що заявлятиме про судові витрати на професійну правничу допомогу після прийняття рішення у цій справі.

У судовому засіданні 03.09.2020 судом відкладено розгляд справи на 22.10.2020.

03.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів, в якому він просить суд витребувати у позивача наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №912 від 29.05.2019 та документи, які підтверджують виникнення у позивача прав на управління на території України майновими правами суб`єктів суміжних прав, щодо об`єктів суміжних прав, що вказані в актах фіксації.

03.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, в якому він просить суд залучити до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет Мюзік Україна" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

Також, 03.09.2020 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд перенести засідання, призначене на 03.09.2020 на іншу дату, у зв`язку з зайнятістю представника інших справах.

Крім цього, 03.09.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, зазначає, що позивач не є єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління. Крім цього, у відзиві відповідач зазначає, що з боку позивача не доведено наявності прав позивача на отримання паушального платежу або збитків та факту протиправної поведінки відповідача, а також повідомляє про наявність укладеного субліцензійного договору № 1-04/17ДМ про надання права використання музичних творів, виконань фонограм від 19.06.2017, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Маркет М`юзік Україна".

19.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет М`юзік Україна" надійшли письмові пояснення по справі.

19.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, в якій відповідач просить суд провести розгляд справи, призначений на 22.10.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою програми EASYCON.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.10.2020 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" у задоволенні заяви про участь у судовому засіданні у справі № 910/11035/20, призначеного на 22.10.2020, у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

22.10.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що саме Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" є єдиною акредитованою організацією колективного управління, а отже відповідач не мав альтернативи стосовно того з ким укладати договір щодо використання об`єктів суміжних прав та кому сплачувати кошти.

У судовому засіданні 22.10.2020 судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, оскільки юридична особа не обмежена колом осіб, які можуть представляти її інтереси в суді, а зазначені в клопотанні обставини не є підставою для його задоволення.

Також, у судовому засіданні 22.10.2020, судом частково задоволено клопотання відповідача про витребування доказів та зобов`язано позивача надати належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують виникнення у позивача прав на управління на території України майновими правами суб`єктів суміжних прав, щодо об`єктів суміжних прав, що вказані в актах фіксації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" про залучення третьої особи - задоволено. Залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет М`юзік Україна". Зокрема, підготовче засідання відкладено на 19.11.2020.

09.11.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" надійшло клопотання про витребування документів, в якому відповідач просить суд зобов`язати позивача направити на адресу відповідача заяви позивача, подані до суду 31.08.2020, зокрема щодо роз`яснення повноважень акредитованої організації, щодо виду позову, щодо права обирати ефективний спосіб захисту, щодо судових витрат на професійну правничу допомогу після прийняття рішення.

Також, 09.11.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач зазначає про наявність діючого договору укладеного з третьою особою, яким врегульовано використання відповідачем музичних творів. Крім цього, відповідач зазначає, що акти про фіксацію не доводять порушення, оскільки публічного виконання не було, крім того, акти фіксації не містять ідентифікації та факту порушення прав позивача.

10.11.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" надійшла заява, в якій позивач на виконання п.3 ухвали Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 надав докази направлення на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Маркет М`юзік Україна позовної заяви з додатками.

16.11.2020 від Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" надійшла заява на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 22.10.2020 (надіслана на електронну пошту суду), в якій позивач зазначає, що інформація про акредитацію організації колективного управління вноситься до Реєстру організацій колективного управління, а витяг з такого реєстру є достатнім доказом підтвердження статусу організації. Крім цього позивач зазначає, що Реєстр організацій колективного управління розміщений у відкритому доступі на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.

19.11.2020 від Товариства з обмеженою відповідальністю Маркет М`юзік Україна надійшли пояснення (надіслані на електронну пошту суду), в яких третя особа зазначає, що на підставі субліцензійного договору №1-04/17 ДМ від 19.06.2019 відповідачу було надано дозвіл на використання окреслених договором суб`єктів суміжних прав, а отже, відповідачем дотримано суміжні права відповідних правовласників та норми чинного законодавства в сфері інтелектуальної власності щодо використання музичних творів.

У судовому засіданні 19.11.2020, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, в якому відповідач фактично просить суд зобов`язати позивача направити на його адресу копії заяв, поданих до суду 31.08.2020, суд зобов`язав Громадську спілку "Українська ліга авторських та суміжних прав" направити на адресу відповідача копії заяв позивача, поданих до суду 31.08.2020.

Також, у судовому засіданні 19.11.2020 судом оголошено перерву до 10.12.2020.

03.12.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" надійшли пояснення, в яких відповідач зазначає, що право на стягнення роялті або на компенсацію збитків мають правовласники суміжних прав. Крім цього відповідач зазначає, що позивач не є правовласником, а отже не має права на отримання ані паушальної суми, ані іншого виду роялті.

У судовому засіданні 10.12.2020 представник відповідача надав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши заяву відповідача про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд відмовив у її задоволенні (мотиви викладені в ухвалі суду від 10.12.2020).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/11035/20 призначено на 21.01.2021.

У судовому засіданні 21.01.2021 оголошено перерву до 18.02.2021.

У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідача та третьої особи заперечили проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 18.02.2020 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" є акредитованою організацією колективного управління у сфері розширеного колективного управління право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою (наказ Мінекономрозвитку від 29.05.2019 № 912), строк акредитації - 3 роки, з 29.05.2019, що підтверджується витягом з Реєстру організацій колективного управління від 31.05.2019 наданого Міністерством економічного розвитку і торгівлі України (яке перейменоване на Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України) супровідним листом № 2301-07/23003-07 від 03.06.2019.

Як зазначає позивач, актами фіксації № 04/07/20 від 04.07.2020 та № 22/07/20 від 22.07.2020, складеними представником організації колективного управління авторськими та суміжними правами та відеозаписом публічного виконання на відеокамеру було встановлено, що у приміщенні магазину Comfy , розташованому за адресою: м. Київ, пр-т Степана Бандери (пр-т Московський), буд. 23, в якому здійснює господарську діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд", вільно розповсюджувались (публічно виконувались) музичні твори за допомогою колонок для фонового озвучення приміщення закладу і наявної в закладі побутової аудіо техніки, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 у виконанні ОСОБА_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 у виконанні ОСОБА_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 у виконанні ОСОБА_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ( Jody Wisternoff Remix ) у виконанні ОСОБА_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 (Poison Pro future Love Mix) у виконанні ОСОБА_7; ІНФОРМАЦІЯ_5 (Original Mix) у виконанні ОСОБА_8; ІНФОРМАЦІЯ_6 ( B1ZB1Z Remix ) у виконанні ОСОБА_9; ІНФОРМАЦІЯ_7 (Mike Kelly Remix) у виконанні ОСОБА_10; ІНФОРМАЦІЯ_7 (Original Mix) у виконанні ОСОБА_10; ІНФОРМАЦІЯ_8 у виконанні ОСОБА_11; ІНФОРМАЦІЯ_9 у виконанні ОСОБА_12; ІНФОРМАЦІЯ_10 у виконанні ОСОБА_13.

Позивач звертався до відповідача з листом № 25/06/20/1 від 25.06.2020, в якому пропонував відповідачу врегулювати питання використання фонограм та зафіксованих у них виконань у закладі відповідача шляхом отримання дозволу від Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав", який можна отримати підписавши з позивачем договір про використання фонограм та зафіксованих у них виконань, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 26.06.2020.

Проте, відповідач відповіді на вказаний лист не надав, договір з позивачем не уклав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідачем використані у своїй господарській діяльності об`єкти авторського та суміжного права без укладення з організацією колективного управління відповідного договору, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок зі сплати позивачу винагороди у розмірі 208 650, 00 грн.

В свою чергу, заперечуючи проти задоволення позовних вимог відповідач зазначає, що позивачем не додано до позовної заяви відповідні договори укладені з правовласниками та не доведено порушення відповідачем його прав на збирання винагороди за публічне виконання.

Крім того, відповідач вказує, що 19.06.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю Маркет М`юзік Україна (ліцензіат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" (субліцензіат) було укладено субліцензійний договір № 1-04/17ДМ про надання права використання музичних творів, виконань та фонограм, відповідно до якого ліцензіат зобов`язався надати субліцензіату право використання музичних творів, виконань та їх фонограм, зазначених у додатку № 1 до договору, на умовах і в обсязі, передбачених цим договором.

Відповідач також повідомляє, що він здійснює публічне виконання музичних творів за допомогою встановленого та переданого у користування програмного забезпечення Market Player 2.0 , що працює через доротові медіаплеєри, на підтвердження чого надано договори оренди обладнання № 66898 від 01.01.2018 та про надання невиключної ліцензії на програму Market Player 2.0 № 1-1/18 ДП від 01.01.2018.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 432 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.

Згідно з ч. 2 ст. 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, передбачених законом (ч. 3 ст. 418 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 421 Цивільного кодексу України суб`єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об`єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є: 1) право на використання об`єкта права інтелектуальної власності; 2) виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності; 3) виключне право перешкоджати неправомірному використанню об`єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Відповідно до ст. 443 Цивільного кодексу України використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 433 Цивільного кодексу України об`єктами авторського права є музичні твори (з текстом або без тексту).

До майнових прав інтелектуальної власності на твір відповідно до ст. 440 ЦК України відносяться: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов`язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняються положеннями Закону України Про авторське право і суміжні права .

У пункті "б" статті 35 Закону України Про авторське право і суміжні права визначено, що об`єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є фонограми, відеограми.

Відповідно до пунктів "а" і "б" частини першої статті 36 Закону України Про авторське право і суміжні права суб`єктами суміжних прав є: виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань; виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм.

Частиною першою статті 37 Закону України Про авторське право і суміжні права передбачено, що первинними суб`єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 40 Закону України Про авторське право і суміжні права до майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом.

Згідно з пунктами "а" - "в" частини першої статті 42 Закону України Про авторське право і суміжні права допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону щодо обмеження майнових прав авторів літературних, художніх і наукових творів, якщо задовольняються такі умови: 1) відтворення зазначених об`єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень; 2) право на відтворення, передбачене у пункті "а" цієї частини, не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України; 3) за суб`єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників.

Одночасно правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні визначені Законом України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав .

У статті 1 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав міститься визначення понять "колективне управління", "обов`язкове колективне управління", "розширене колективне управління".

Так за змістом статті 1 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав - колективне управління це діяльність зі збору, розподілу та виплати правовласникам доходу від прав, що здійснюється в інтересах більше ніж одного правовласника на умовах та з дотриманням принципів, передбачених цим Законом.

Обов`язкове колективне управління це - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Розширене колективне управління - колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об`єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.

В той же час згідно з положеннями частини другої статті 5 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав принципами діяльності організацій колективного управління є ефективне управління - організації колективного управління забезпечують збирання, розподіл та виплату доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб та лише з обґрунтованими витратами.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції: 1) укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав; 3) збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам; 4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація; 5) забезпечують ведення реєстру правовласників, реєстру об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами щодо яких управляє організація; 6) здійснюють моніторинг правомірності використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління.

Так, зі змісту частини п`ятої статті 12 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав вбачається, що розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами.

Частинами восьмою, дев`ятою, одинадцятою і дванадцятою статті 13 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав передбачено, що правовласники мають право на підставі письмової заяви вимагати вилучення своїх майнових прав з управління організації колективного управління, припинення дій щодо надання дозволів на використання їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, дій щодо збирання винагороди за використання їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (далі - заява про вилучення).

У заяві про вилучення зазначаються майнові права, які вилучаються з управління організації, та перелік об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. У заяві про вилучення правовласники зазначають перелік об`єктів, щодо яких подається заява, та правові підстави набуття майнових прав на ці об`єкти.

У разі подання правовласниками до організації колективного управління заяви про вилучення щодо їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав організація зобов`язана протягом шести місяців з дня отримання таких заяв виплатити правовласникам, які звернулися із заявою про вилучення, належну їм винагороду, внести відповідні зміни до договорів із користувачами, припинити управління щодо відповідних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (припинити дії щодо надання дозволів на використання відповідних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, дії щодо збирання винагороди за їх використання, дії щодо звернень до суду за захистом прав правовласників щодо цих об`єктів тощо) та розмістити на своєму веб-сайті інформацію про таке вилучення із списком правовласників, які здійснили вилучення, та переліком об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких здійснено вилучення.

Організація колективного управління не має права відмовляти правовласникам у вилученні майнових прав з управління, за умови дотримання ними порядку вилучення, передбаченого цією статтею.

Правовласники можуть також вилучити свої майнові права з управління організації, що акредитована для здійснення розширеного колективного управління правами. У такому разі на території України управління майновими правами, вилученими з колективного управління, може здійснюватися правовласником.

Отже, системний аналіз зазначених вище норм в сукупності дає підстави дійти висновку, що організація колективного управління може здійснювати управління майновими правами її членів у межах визначених автором (автор визначає конкретні майнові права для управління які вносяться у відповідний каталог), а розширене колективне управління, у свою чергу, надає право організації колективного управління управляти майновими правами членів організації без включення їх у відповідні каталоги (крім випадків вилучення майнових прав автором).

Судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази того, що правовласники спірних музичних творів вилучили свої права щодо колективного управління.

Таким чином, спілка в силу вимог частини п`ятої статті 12 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав , як акредитована організація колективного управління не обмежена у здійсненні повноважень на звернення до суду з позовом від власного імені, однак у разі порушення її прав у правовідносинах у яких вона є стороною.

Водночас, слід відрізняти право на управління майновими правами та право правовласника щодо розпорядження майновими правами.

Так, право на колективне управління майновими правами суб`єктів суміжних прав не слід ототожнювати із правами самого суб`єкта суміжних прав, включаючи право на розпорядження ними, яке виникає і здійснюється відповідно до цивільного права та України Про авторське право і суміжні права . Набуття організацією колективного управління на підставі положень Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав прав на здійснення функцій з управління не призводить до виникнення у такої організації майнових суміжних прав на відповідні об`єкти суміжних прав.

Суд зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Таким чином, суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16.

Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії) від зобов`язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, визначаючи заявлену до стягнення суму як паушальну суму, здійснює її розрахунок, виходячи з 50 мінімальних заробітних плат, з посиланням на приписи ст. 22 Цивільного кодексу України, яка визначає порядок відшкодування збитків, тобто позивачем фактично заявлено до стягнення суму збитків.

Відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 142 Господарського кодексу України прибуток (доход) суб`єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб`єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Тобто підставою для відшкодування упущеної вигоди є протиправні дії, які мали наслідком неотримання позивачем доходу, на який він розраховував (постанова Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 квітня 2018 року у справі № 921/377/14-г/7).

В свою чергу, відповідно до положень статті 5 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав основним принципом організацій колективного управління, у тому числі і позивача є ефективне управління, яке полягає у збиранні, розподілі та виплаті доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб.

Аналіз чинного законодавства, яке регулює діяльність організацій колективного управління (стаття 5 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав ) та статті 43 Закону України Про авторське право і суміжні права , свідчить про те, що принцип діяльності позивача полягає, зокрема, в неухильному дотриманні інтересів правовласників - організації колективного управління зобов`язані діяти найкращим чином в інтересах правовласників, ефективно збирати, розподіляти і виплачувати дохід від прав , не покладати на правовласників жодних зобов`язань, які не є об`єктивно необхідними для захисту їхніх прав та інтересів і для ефективного управління їхніми майновими правами.

Отже, в контексті наведеного вище, позивач фактично не є отримувачем доходів, а має повноваження діяти в інтересах всіх правовласників та має лише невиключне право здійснювати на колективній основі збір і розподілення винагороди (роялті) в повному обсязі.

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом у своїх інтересах та на захист своїх прав. Однак, враховуючи, що винагороду повинні отримувати власники виключних майнових прав на об`єкти суміжних прав, збитки, про стягнення яких просить позивач, є доходом саме правовласників, а не організації колективного управління.

Оскільки позивач фактично є збирачем винагороди (роялті) і такі кошти не є доходом позивача, суд дійшов до висновку, що вказані кошти (винагорода) не є недоотриманим прибутком позивача.

Суд зазначає, що положення чинного законодавства, яке регулює діяльність організацій колективного управління, свідчать про те, що дохід від використання об`єктів інтелектуальної власності не є доходом позивача. Позивач є неприбутковою організацію, яка не має права здійснювати підприємницьку діяльність, його діяльність полягає, зокрема, в укладенні відповідних договорів в інтересах правовласників та у збиранні, розподіленні та виплаті доходів від прав цим правовласникам, тобто Спілка не є отримувачем доходів, а фактично збирачем платежів, які належать іншим особам (правовласникам).

Тобто, організація колективного управління в межах повноважень наданих їй статтею 12 Закону України Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав звертається до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників; винагорода (роялті) не є доходом позивача та відповідно не може бути недоотриманим прибутком організації, а отже не є збитками понесеними відповідною організацією.

Отже, враховуючи межі та підстави заявлених позовних вимог та обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав (стягнення збитків), суд дійшов висновку, що у організації колективного управління відсутнє право на звернення до суду з таким позовом, оскільки такий позов може бути подано лише на захист майнових прав власників об`єктів авторського права та (або) суміжних прав та виключно від імені цих правовласників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 904/951/20.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфі Трейд" про стягнення 208 650, 00 грн. задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст рішення складено: 01.03.2021

Суддя С. О. Щербаков