Ухвала

від 23.02.2021 по справі 120/8161/20-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

23 лютого 2021 р. справа № 120/8161/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Волинець В.М.,

представника позивача: Сердюка В.О.,

представника відповідача: Пасічник Л.М.,

представника третьої особи: Молявчика О.В.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного реєстратора Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Селянське (фермерське) господарство "Терра" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Державного реєстратора Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача СФГ "Терра" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою суду від 28.01.2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача СФГ "Терра", у зв`язку із чим відкладено підготовче судове засідання на 23.02.2021 року.

У судовому засіданні 23.02.2021 року судом поставлено на розгляд питання щодо належності предметної юрисдикції цього спору адміністративному судочинству, в частині позовних вимог про зобов`язання Міністерство юстиції України скасувати запис про скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права від 19.08.2020 року №53678446.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення та вказав, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 11.11.2020 року №3927/5 "Про задоволення скарги" та вимога про зобов`язання Міністерство юстиції України скасувати запис про скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права від 19.08.2020 року №53678446 взаємопов`язані між собою та підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства Вінницьким окружним адміністративним судом.

Представник відповідача у судовому засіданні зазначила, що спір в цій частині має бути вирішено між власниками та орендарями земельної ділянки.

Представник третьої особи зазначив, що такі вимоги впливають на майнові інтереси сторін договору оренди, а тому вважає, що спір є матеріальним.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог про зобов`язання Міністерство юстиції України скасувати запис про скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права підлягає закриттю, у зв`язку із неналежністю їх розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Вирішуючи питання предметної юрисдикції цього спору, суд керується наступним.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

В свою чергу, як зазначено у пункті 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі Сокуренко і Стригун проти України фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Крім того, в рішенні від 12.10.1978 у справі Занд проти Австрії вказав, що словосполучення встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття суд, встановлений законом у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…) . З огляду на це, не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Таким чином, для забезпечення права на справедливий суд, закріпленого у статті 6 Конвенції, яка визнається і ратифікована Україною, суттєвого значення набуває питання дотримання національними судами правил предметної юрисдикції.

Водночас, слід вказати, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єкта владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно п.1, 2, ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пункт 1 ч. 1 ст. 19 КАС України визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За усталеною судовою практикою Верховного Суду, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Натомість, як зазначено вище, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

При цьому слід вказати, що спірні правовідносини, в частині позовних вимог про зобов`язання Міністерство юстиції України скасувати запис про скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, вносячи відповідні записи про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Внесені записи вчинено на підставі наказу Міністерства юстиції України №3927/5 від 11.11.2020 року, який, в свою чергу, прийнятий за наслідками розгляду скарги СФГ "Терра", а не позивача.

Записи про скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права стосуються безпосередньо прав користувачів/власників земель і жодним чином не позивача.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу особи.

Скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок є захистом прав третьої особи на земельні ділянки від їх порушення іншою особою, за якою зареєстровано аналогічне право щодо того ж самого нерухомого майна.

При цьому, слід вказати, що позовні вимоги про зобов`язання Міністерство юстиції України скасувати запис про скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права мають приватноправовий характер, а саме, є спором СФГ "Терра" та Агрофірми "Хлібороб" щодо права оренди на спірну земельну ділянку, яке підлягає державній реєстрації.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що спір про скасування записів про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав СФГ "Терра" на земельну ділянку іншою особою, за якою було зареєстровано аналогічне право щодо тієї ж земельної ділянки. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої було здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь Мін`юсту в якості відповідача у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Отже, спір у досліджуваній частині у цій справі не є публічно-правовим.

Оскарження записів про скасування рішення про державну реєстрацію безпосередньо пов`язане із захистом цивільного права у спорі щодо земельних ділянок, такий спір має приватноправовий характер. З огляду на суб`єктний склад сторін спору його слід вирішувати за правилами господарського чи цивільного судочинства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі №802/385/18-а.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Оскільки дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для закриття провадження у справі.

За змістом ч. 2 ст. 238 КАС України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Керуючись ст. 183, 238, 248, 256 КАС України суд, -

у х в а л и в :

Провадження в адміністративній справі за позовом Державного реєстратора Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Селянське (фермерське) господарство "Терра" про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, в частині позовних вимог про зобов`язання Міністерство юстиції України скасувати запис про скасування рішення про державну реєстрацію іншого речового права від 19.08.2020 року №53678446, закрити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлений 01.03.2021 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович