Рішення

від 01.03.2021 по справі 200/10639/20-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 р. Справа№200/10639/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Аляб`єва І.Г., розглянувши у порядку загального позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Нікольської районної державної адміністрації (вул.Свободи, 112, смт.Нікольське, Донецька область, 87000, код ЄДРПОУ 03197247) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Нікольської районної державної адміністрації в якій просить:

- визнати бездіяльність відповідача щодо не призначення ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини - протиправною;

- зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2 з 16.11.2019, негайно після проголошення судового рішення;

- судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що відповідач всупереч Конституції України, Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми відмовив у призначенні допомоги: при народженні дитині, на дітей одиноким матерям, малозабезпеченим сім`ям позивачу, як внутрішньо переміщеній особі, у зв`язку із неявкою у триденний термін до управління праці та соціального захисту населення. Вважає, що прийняття відповідачем рішення про відмову у призначенні допомоги позивачу, порушує право дитини на соціальний захист, тому є протиправним.

Відповідач позов не визнав, 02.02.2021 надав відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на Порядок призначення відновлення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року №365, яким передбачена перевірка достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання або перебування внутрішньо переміщеної особи. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 відмовлено в призначенні допомоги у зв`язку з відсутністю заявника (внутрішньо переміщеної особи) за місцем фактичного проживання зазначеним у заяві, що зафіксовано в акті обстеження матеріально-побутових умов сім`ї. Вважає, що управлінням правомірно було прийнято рішення про відмову в призначенні допомоги.

Ухвалою суду від 17.11.2020 позовну заяву залишено без руху.

09.12.2020 позивач усунула недоліки адміністративного позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.12.2020 у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження і поновлено строк на звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 11.01.2021 ухвалено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.02.2021.

02.02.2021 розгляд справи відкладено на 15.02.2021.

Ухвалою суду від 15.02.2021 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 01.03.2021.

Представники сторін до судового засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у позивача та ОСОБА_3 народилася дитина ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 , виданим 24.03.2020 Бучанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

У зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, позивака разом з малолітньою дитиною переїхала на постійне місце проживання до с.Бойове Нікольського району, де були взяті на облік внутрішньо переміщених осіб, фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , що підтверджується довідками від 22.09.2020 № 1439-5000309428/24167 та № 1439-5000309421/24168.

22.09.2020 та 05.10.2020 позивач зверталася до Управління із заявою про призначення допомоги при народженні дитини у відповідності до Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми .

Згідно витягу з Протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 30.09.2020 №19 та від 19.10.2020 №20 вирішено відмовити у призначені державної допомоги у зв`язку з відсутністю внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування.

Спірним у даній справі є відмова у призначенні державної допомоги при народженні дитини, внутрішньо переміщеній особі у зв`язку із відсутністю за адресою місця фактичного проживання вказаної у заяві.

Здійснивши оцінку обставин справи та надавши їм юридичної кваліфікації, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

На підставі статті 8 Закону України Про охорону дитинства , кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України Про державну допомогу сім`ям з дітьми від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII). Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 2811-XII громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 3 Закону № 2811-XII одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Судом встановлено, що позивач зверталася із заявою про призначення допомоги у встановлений Законом строк. При цьому, надання необхідних документів із вказаною заявою не є спірним між сторонами.

Так, в обґрунтування правомірності своїх дій відповідач послався на приписи Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365.

Пунктом 13 цього Порядку визначено, що комісія (з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам), крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

Проте слід зазначити, що вказаний пункт Порядку №365 скасований постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року у справі № 826/12123/16, що набрала законної сили 4 липня 2018 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі № 826/12123/16.

Зазначеною постановою суду також скасовані п.п. 7, 8, 9 цього Порядку, якими передбачалось право органу на проведення перевірки достовірності зазначеної в заяві про призначення соціальних виплат інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, складання акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за результатом перевірки, обов`язок особи повідомляти структурний підрозділ з питань соціального захисту населення про зміну фактичного місця проживання/перебування, а також скасовані Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 5 листопада 2014 року № 637

Крім того, суд зазначає, що нормативно-правовий акт, на який посилається відповідач як підставу для відмови у призначенні допомоги, не є законом, а тому не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Суд наголошує, що позивач і її дитина є громадянами України, тобто, мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, допомоги на дітей одиноким матерям, малозабезпеченим сім`ям у зв`язку з відсутністю за адресою реєстрації, як внутрішньо переміщеної особи. Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення "Кечко проти України" від 8 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Отже, позивач має право на отримання державної допомоги при нароженні дитини, допомоги на дітей одиноким матерям та державної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", не може позбавляти її права на отримання допомоги на дітей одиноким матерям.

Згідно частиною другою статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, позивачем заявлений позов в інтересах малолітньої дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Щодо зобов`язання відповідача призначити допомогу на дитину негайно після проголошення судового рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки позивачем вимоги про стягнення суми допомоги при народженні дитини не заявлялися, тому правові підстави для застосування вказаних норм - відсутні.

На підставі зазначеного, обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 "Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, приходить висновку, що достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є прийняття рішення про визнання протиправними та скасування рішень відповідача про відмову в призначенні державної допомоги від 30.09.2020 №19 та від 19.10.2020 №20 та зобов`язання призначити та виплатити відповідну допомогу за заявою позивача від 22.09.2020.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини восьмої статті 139 КАС України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн, відповідно до платіжного доручення від 13.11.2020 №0.0.1903667620.1.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у зазначеному розмірі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 72-77, 139, 241-246, 255, 263, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Нікольської районної державної адміністрації (вул.Свободи, 112, смт.Нікольське, Донецька область, 87000, код ЄДРПОУ 03197247) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Нікольської районної державної адміністрації від 30.09.2020 №19 та від 19.10.2020 №20 про відмову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у призначенні допомоги при народженні дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Нікольської районної державної адміністрації (вул.Свободи, 112, смт.Нікольське, Донецька область, 87000, код ЄДРПОУ 03197247) призначити та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , за заявою від 22.09.2020.

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Нікольської районної державної адміністрації (вул.Свободи, 112, смт.Нікольське, Донецька область, 87000, код ЄДРПОУ 03197247) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 840,80 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 01.03.2021 року.

Суддя І.Г. Аляб`єв