Рішення від 01.03.2021 по справі 380/10777/20

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 року справа №380/10777/20

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лунь З.І. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства Галичфарм до Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області про визнання протиправним та скасування рішення.

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство Галичфарм (місцезнаходження: 79024, м.Львів, вул.Опришківська, 6/8, код ЄДРПОУ 05800293) звернулося до суду з позовом до Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області (місцезнаходження: 81632, Львівська область, Миколаївський район, с.Дроговиж, вул.Івана Франка, 75, код ЄДРПОУ 04373979), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення ХХХХІХ сесії Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області від 14.05.2020 №798 Про надання в оренду земельної ділянки для обслуговування цілісного майнового комплексу Дроговизького хіміко-фармацевтичного заводу Акціонерного товариства Галичфарм .

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 05.06.2020 на юридичну адресу АТ Галичфарм надійшло рішення ХХХХ1Х сесії Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області від 14.05.2020 №798 Про надання в оренду земельної ділянки для обслуговування цілісного майнового комплексу Дроговизького хіміко-фармацевтичного заводу Акціонерного товариства Галичфарм . Зі змісту оскарженого рішення позивачу стало відомо, що Дроговизька сільська рада вирішила надати в оренду АТ Галичфарм земельну ділянку. Відповідачем вказаним рішенням встановлено термін оренди 15років та орендну плату в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки ділянки на рік, а також зобов`язано АТ Галичфарм в місячний термін укласти та зареєструвати договір оренди. Водночас, позивач зазначає, що не звертався до Дроговизької сільської ради з проханням передати вказану земельну ділянку в оренду, а тому вважає рішення відповідача №798 від 14.05.2020 протиправним та таким, що прийняте з порушенням встановленої процедури.

Ухвалою від 15.12.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач, Дроговизька сільська рада Миколаївського району Львівської області, заяви про визнання позову чи відзив на позовну заяву в строки, передбачені ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України до суду не надала.

Суд встановив таке.

Акціонерне товариство Галичфарм зареєстроване 10.06.1993 виконавчим комітетом Львівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 25.03.2005 №14151020000035129, код 14151200000004013, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Місцезнаходження Акціонерного товариства Галичфарм : 79024, Львівська обл., місто Львів, вул. Опришівська, будинок 6/8.

Види діяльності: 21.20 Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів (основний); 46.46 Оптова торгівля фармацевтичними товарами; 47.73 Роздрібна торгівля фармацевтичними товарами в спеціалізованих магазинах; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.

Акціонерне товариство Галичфарм являється постійним землекористувачем земельної ділянки філії Дроговизького хіміко-фармацевтичпого заводу АТ Галичфарм (структурний підрозділ підприємства без статусу юридичної особи), загальною площею 6,95га, що знаходиться за адресою: 81632, Львівська обл., Миколаївський р-н, село Дроговиж. Підстава акт на право постійного користування землею від 21.10.1976, виданий виконавчим комітетом Миколаївської районної ради.

За вказаною адресою знаходиться нерухоме майно (будівлі та споруди) цілісного майнового комплексу філії Дроговизького хіміко-фармацевтичпого заводу АТ Галичфарм , що належать позивачу на праві приватної власності згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №104952492 від 24.11.2017.

05.06.2020 на юридичну адресу АТ Галичфарм надійшло рішення ХХХХ1Х сесії Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області від 14.05.2020 №798 Про надання в оренду земельної ділянки для обслуговування цілісного майнового комплексу Дроговизького хіміко-фармацевтичного заводу Акціонерного товариства Галичфарм .

Зі змісту оскарженого рішення позивачу стало відомо, що Дроговизька сільська рада вирішила надати в оренду АТ Галичфарм земельну ділянку. Також відповідачем вказаним рішенням встановлено термін оренди 15років та орендну плату в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки ділянки на рік та зобов`язано АТ Галичфарм в місячний термін укласти та зареєструвати договір оренди.

Так як позивач не звертався до Дроговезької сільської ради з проханням передати вказану земельну ділянку в оренду та вважаючи рішення протиправними, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України від 24.10.2001 № 2768-ІІІ (далі - ЗК України)

За змістом ст.3 Земельного кодексу України земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно з ч.2 ст.4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно зі ст.92 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: а) підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації; в) релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; г) публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування .

Право постійного користування земельними ділянками посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним.

Відповідно до ст.25 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також і право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з положеннями Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Судом установлено, що на підставі акта на право постійного користування землею від 21.10.1976, виданого виконавчим комітетом Миколаївської районної ради, Акціонерне товариство Галичфарм є постійним землекористувачем земельної ділянки філії Дроговизького хіміко-фармацевтичпого заводу АТ Галичфарм (структурний підрозділ підприємства без статусу юридичної особи), загальною площею 6,95га, що знаходиться за адресою: 81632, Львівська обл., Миколаївський р-н, село Дроговиж.

Державний акт на право постійного користування землею від 21.10.1976 зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністріа України від 02.04.2002 № 449 Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (Постанова Верховного суду України від 26.09.2011 №6-14цс11, постанова Верховного Суду від 10.10.2018 у справі № 907/916/17).

У п. 6 Розділу X Перехідні положення ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть їх мати на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Проте обов`язок переоформлення права користування земельною ділянкою, який міститься у п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України, визнаний неконституційним на підставі рішення Конституційного суду України від 22.09.2005.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Так, Конституційний Суд України рішенням від 22.09.2005 №5-рп/2005 (справа № 1-17/2005) визнав неконституційним положення пункту 6 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди юридичних осіб, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але відповідно до норм Земельного кодексу України не можуть мати їх на такому праві - без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

При цьому, Конституційний Суд України вказав на таке:

- пункт 6 Перехідних положень Кодексу зобов`язує громадян та юридичних осіб переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельні ділянки. При переоформленні права постійного користування у довгострокову оренду її строк визначається відповідно до закону , що є неконкретним у зв`язку з невизначеністю цього закону, як і закону, який встановив би порядок переоформлення;

- Конституційний Суд України вважає, що встановлення обов`язку громадян переоформити земельні ділянки, які знаходяться у постійному користуванні, на право власності або право оренди до 01.01.2008 потребує врегулювання чітким механізмом порядку реалізації цього права відповідно до вимог ч.2 ст. 14, ч.2 ст. 41 Конституції України. У зв`язку з відсутністю визначеного у законодавстві відповідного механізму переоформлення громадяни не в змозі виконати вимоги пункту 6 Перехідних положень Кодексу у встановлений строк, про що свідчить неодноразове продовження Верховною Радою України цього строку;

- громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

- Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням ч.4 ст. 13, ч.2 ст.14, ч.3 ст. 22, ч.1 ст. 24, ч.ч.1, 2, 4 ст.41 Конституції України.

Чинне законодавство не містить чіткого регулювання щодо порядку переоформлення права користування земельними ділянками, тобто приведення його у відповідність до діючої редакції ЗК України. Відтак, у господарюючих суб`єктів, які користуються земельними ділянками на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, чітко не встановлений законом обов`язок та строк вчинення дій, що пов`язані із переоформленням такого права на право власності або право оренди, до законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідної процедури.

Вказане зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 10.10.2018 у справі №907/916/17.

Отже, враховуючи все викладене, право постійного користування земельною ділянкою площею 11,1 га зареєстроване в установленому законом порядку і відповідно до ч.3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень таке речове право визнається дійсним.

Так у своєму Рішенні № 5-рп/2005 від 22.09.2005 Конституційний Суд України зазначив наступне: Так, поняття набувають права за змістом ч.2 ст. 92 та ч.1 ст.116 Кодексу ( 2768-14 ) в аспекті вимоги переоформлення права користування земельною ділянкою не відповідає вимозі ясності і визначеності правової норми: зазначені положення припускають поширення цього поняття лише на випадки первинного отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності підприємствами, установами та організаціями, що належать до державної або комунальної власності, а також громадянами та юридичними особами, які набувають права власності та користування земельними ділянками .

Отже, здійснення державної реєстрації речового права - права постійного користування за правонаступником особи, за якою таке право було зареєстровано, не є набуттям права в розумінні ч. 2 ст. 92 та ч. 1 ст. 116 ЗК України, оскільки такі положення застосовуються при первинному отриманні земельної ділянки у постійне користування.

Як чітко вказано у Рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22.09.2005 громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

У протилежному випадку такі дії потягли б за собою порушення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною українського законодавства, оскільки право постійного користування землею за практикою Європейського суду входить до автономного поняття майно .

Отже, до розроблення законодавчо визначеної та встановленої нормативно-правовими актами відповідної процедури переоформлення права постійного користування земельної ділянки на право власності або право оренди відсутні підстави змушувати особу, у якої є таке право, змінити його на право оренди земельної ділянки або перешкоджати перереєстрації такого права.

Водночас судом установлено, що листом від 19.03.2020 за вих.№02-14/112, Дроговизька сільська рада звернулася до Акціонерного товариства Галичфарм з вимогою щодо врегулювання підставного (законного) набуття права па земельну ділянку для обслуговування нежитлових приміщень та споруд по вул.Івана Франка,1 в с. Дроговиж, Миколаївського району, Львівської області. Свою вимогу відповідач аргументував положеннями п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України, згідно з яким громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2008 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Позивач листом №16-984 від 05.05.2020 надав відповідь, що АТ Гапичфарм користується вказаною земельною ділянкою на підставі акту на право постійного користування землею від 21.10.1976, виданого виконавчим комітетом Миколаївської районної ради. Оскільки відповідно до Рішення Конституційного Суду України №5-рп/2005 від 22.05.2005, положення п.6 Розділу X Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди визнано неконституційним, а отже втратило чинність, будь які посилання відповідача на цю норму є безпідставними. Також позивачем у вказаній відповіді було повідомлено відповідача про те, що товариство готове розглянути можливість укладення договору оренди даної земельної ділянки у відповідності до Закону України Про оренду землі від 06.10.1998 за умови надання в оренду цієї ділянки строком не менше ніж на 25 років та встановлення орендної плати у розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки.

05.06.2020 на юридичну адресу АТ Галичфарм надійшло рішення ХХХХ1Х сесії Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області від 14.05.2020 №798 Про надання в оренду земельної ділянки для обслуговування цілісного майнового комплексу Дроговизького хіміко-фармацевтичного заводу Акціонерного товариства Галичфарм .

Зі змісту оскарженого рішення позивачу стало відомо, що Дроговизька сільська рада вирішила надати в оренду АТ Галичфарм земельну ділянку. Також відповідачем вказаним рішенням встановлено термін оренди 15років та орендну плату в розмірі 5% від нормативно-грошової оцінки ділянки на рік та зобов`язано АТ Галичфарм в місячний термін укласти та зареєструвати договір оренди.

Відповідно до ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Статтями 19 Конституції України та 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією України, Законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами. Рішення (акти) органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб повинні відповідати переліченому законодавству.

Згідно з ст.59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить законодавству і порушує права та інтереси.

З огляду на зазначене, судом установлено, що AT Галичфарм не зверталось до Дроговизької сільської ради із клопотанням про передачу в оренду у земельної ділянки для обслуговування цілісного майнового комплексу філії Дроговизького хіміко-фармацевтичного заводу та з оскаржуваного рішепня такого не випливає, відповідно таке рішення винесено з перевищеннням наданих opгану місцевого самоврядування повноважень. Відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією України, Законами України, актами Президента України, а також іншими нормативно-правовими актами.

Отже позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення ХХХХІХ сесії Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області від 14.05.2020 №798 Про надання в оренду земельної ділянки для обслуговування цілісного майнового комплексу Дроговизького хіміко-фармацевтичного заводу Акціонерного товариства Галичфарм є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, з урахуванням зазначеного, на підставі встановлених судом обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає у задоволенню повністю.

Згідно ч.1 ст. 139 КАС України судовий збір, сплачений позивачем на суму 2102,00грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

адміністративний позов Акціонерного товариства Галичфарм (місцезнаходження: 79024, м.Львів, вул.Опришківська, 6/8, код ЄДРПОУ 05800293) до Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області(місцезнаходження: 81632, Львівська область, Миколаївський район, с.Дроговиж, вул.Івана Франка, 75, код ЄДРПОУ 04373979) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення ХХХХІХ сесії Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області від 14.05.2020 №798 Про надання в оренду земельної ділянки для обслуговування цілісного майнового комплексу Дроговизького хіміко-фармацевтичного заводу Акціонерного товариства Галичфарм .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Дроговизької сільської ради Миколаївського району Львівської області(місцезнаходження: 81632, Львівська область, Миколаївський район, с.Дроговиж, вул.Івана Франка, 75, код ЄДРПОУ 04373979) на користь Акціонерного товариства Галичфарм (місцезнаходження: 79024, м.Львів, вул.Опришківська, 6/8, код ЄДРПОУ 05800293) судові витрати в сумі 2102(дві тисячі сто два) грн.00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Лунь З.І.