Рішення

від 01.03.2021 по справі 480/9428/20

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2021 року справа № 480/9428/20

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Бондар С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9428/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ від 07 вересня 2020 року № 18-27521/16-20-СГ, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовно площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області;

- зобов`язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовно площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області.

Позовні вимоги мотивує тим, що позивачка звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовно площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області. Наказом від 07.09.2020 № 18-27521/16-20-СГ відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки встановлено невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Згідно згоди ТОВ "Мартинівське" від 08.04.2020 на безоплатне вилучення частини земельної ділянки, яка перебуває в користуванні на підставі договору оренди землі від 23.10.2020, неможливо визначити, на яку саме частину земельної ділянки надана згода на вилучення та чи сформована вона як об`єкт цивільних прав в порядку встановленому законодавством. Позивач вважає наказ про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України, і просить суд зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Головне управління Держгеокадастру у Сумській області у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнає та зазначає, що згідно п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні дозволу може бути невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць. Так, земельна ділянка, яка планується до відведення накладається на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні на умовах оренди у ТОВ "Мартинівське". Водночас, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом (частина п`ята статті 116 Земельного кодексу України). Крім того, позивач звернувся до суду із вимогою зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, що є фактичним втручанням в реалізацію повноважень колегіальним органом (в його дискреційні повноваження). З урахуванням наведеного, просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 30.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 08.04.2020 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Сумській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовно площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області.

Наказом від 05.05.2020 № 8-18061/16-20-СГ відповідач відмовив у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки землі за рахунок яких планується відведення земельної ділянки у власність, знаходиться у користуванні на умовах оренди у іншої особи. Згідно ч. 5 ст. 116 Земельного Кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Не погодившись з вказаною відмовою, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 16.07.2020 у справі №480/2964/20 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 05.05.2020 № 18-18061/16-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовно площею 2 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.04.2020 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовно площею 2,0000 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів на території Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області, та за результатами розгляду даної заяви прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

На виконання рішення суду, наказом № 18-27521/16-20-СГ від 07.09.2020 головне управління відмовило ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки було встановлено невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. Згідно згоди ТОВ "Мартинівське" від 08.04.2020 на безоплатне вилучення частини земельної ділянки, яка перебуває в користуванні на підставі договору оренди землі від 23.10.2020, неможливо визначити, на яку саме частину земельної ділянки надана згода на вилучення та чи сформована вона як об`єкт цивільних прав в порядку встановленому законодавством (а.с.17).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тобто Земельним кодексом України передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

В той же час, згідно частин першої та другої статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Виходячи з аналізу положень частин п`ятої-десятої статті 79-1 Земельного кодексу України можна дійти висновку, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

З матеріалів справи вбачається, що запроектована земельна ділянка площею 2 га формується за рахунок земельної ділянки, яка знаходиться в оренді у ТОВ "Мартинівське".

Відповідно до інформаційної довідки відділу у Лебединському районі Сумської області від 21.04.2020 №1930/406-20, бажана для позивача земельна ділянка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5922986900:05:002:0397, площею 9,6311 га. Земельна ділянка знаходиться в оренді ТОМ "Мартинівське" на підставі протоколу земельних торгів від 18.09.2018 № 1 згідно договору, який був укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області та ТОВ "Мартинівське" від 23.10.2018 №28628891.

Як встановлено судом, право оренди на вищезазначену земельну ділянку у встановленому порядку не припинено.

Таким чином, бажана для позивача земельна ділянка площею 2 га знаходиться в межах сформованої земельної ділянки з кадастровим номером 5922986900:05:002:0397, яка перебуває в оренді ТОВ "Мартинівське" згідно договору оренди земельної ділянки.

Посвідчена секретарем виконкому Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області заява ТОВ "Мартинівське" про згоду на безоплатне вилучення частини земельної ділянки площею 2 га для розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки та її безоплатної передачі у власність для ведення особистого селянського господарства, не доводить припинення права постійного користування цією земельною ділянкою, оскільки про це приймається рішення власником земельної ділянки або у судовому порядку (статті 149 ЗК України). Докази прийняття такого рішення відсутні.

Підстави для припинення договору оренди землі визначено статтею 31 Закон України «Про оренду землі» .

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Отже передача земельних ділянок, які перебувають у користуванні (постійному чи на умовах оренди) громадян можуть передаватись у власність громадян після припинення права користування ними.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Підставами для державної реєстрації права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення є договір оренди землі, укладений в порядку, встановленому Законом України «Про оренду землі» .

Таким чином законодавством у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень передбачена обов`язкова державна реєстрація як виникнення, переходу, так і припинення речових прав на нерухоме майно.

При цьому, державна реєстрація припинення права оренди здійснюється шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто припинення права оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації в державному реєстрі прав.

Проте ні на час прийняття спірного рішення відповідачем, ні на час розгляду справи в суді, земельна ділянка площею 2 га, на яку претендує позивач, не вилучена у орендаря у встановленому законом порядку.

Відтак, за даних обставин справи, до спірних правовідносин підлягає застосуванню частина шоста статті 79-1 Земельного кодексу України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.

Крім того, згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про землеустрій» проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Отже формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що оскільки позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а не з технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, що суперечить вимогам частини шостої статті 79-1 Земельного кодексу України, тому рішення відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою прийняте з дотриманням вимог чинного законодавства.

Даний висновок суду повністю узгоджується із судовою практикою Верховного Суду, яка викладена в постановах Касаційного адміністративного суду від 21.08.2018 у справі №823/1179/17, від 03.10.2019 у справі № 823/1172/17, від 26.11.2019 у справі № 823/1180/17, від 04.05.2020 у справі №816/1331/17, та інших.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо, відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар