Рішення

від 02.03.2021 по справі 600/2910/20-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/2910/20-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання винити дії,-

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 03.12.2020 року №24-3434/14-20-сг, яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Ярівської сільської ради, Хотинського району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,3755 га, кадастровий номер 7325089600:03:001:0199, для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї ділянки у власність з таких підстав: невідповідність положень частини 14 статті 123 Земельного кодексу України;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити погоджений проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , розташованої на території Ярівської сільської ради, Хотинського району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,3755 га, кадастровий номер 7325089600:03:001:0199.

1.2. Ухвалою суду від 28.12.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

2.1. Наказом від 03.12.2020 року №24-3434/14-20-сг Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області відмовило ОСОБА_1 у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, , розташованої на території Ярівської сільської ради, Хотинського району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,3755 га, кадастровий номер 7325089600:03:001:0199, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: невідповідність положень частини 14 статті 123 Земельного кодексу України.

2.2. З таким рішенням відповідача позивач не згідний, що і обумовило звернення до суду з цим позовом.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

3.1. В обґрунтування позовних вимог, представник позивача, у поданій до суду позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву, зазначає, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 05.03.2020 року №24-904/14-20-сг позивачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Ярівської сільської ради, Хотинського району, Чернівецької області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства.

3.2. На підставі даного наказу розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. В подальшому, готовий проект землеустрою було подано на погодження експерту державної експертизи. Висновком експерта від 23.04.2020 року №6354/82-20 погоджено проект землеустрою, та в п. 8 Висновку зазначено, що проект землеустрою відповідає земельному законодавству та нього нормативно-правовим актам, а у п. 9 Висновку зазначено зауваження: земельна ділянка відводиться за рахунок угідь - багаторічні насадження, а це - майно, тому проект відведення доповнити інформацією, що вона не знаходиться у власності чи користуванні інших громадян, та надано пропозиції: 1) акт приймання передачі межових знаків на зберігання підписати суміжними користувачами; 2) проект відведення доповнити свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки.

3.3. Після погодження проекту землеустрою він, із витягом із державного земельного кадастру та агрохімічним паспортом були направлені до відповідача для затвердження.

3.4. Однак, оскаржуваним наказом у затвердженні проекту землеустрою позивачу було відмовлено на підставі невідповідності проекту вимогам п. 14 ст. 123 ЗК України, яка передбачає, що підставою для відмови у погодження проекту землеустрою є його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

3.5. Стверджує, що у судовій практиці сформувалася усталена позиція у даного виду правовідносинах, згідно якої єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку ст. 186-1 Земельного кодексу України, норми ст. 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

3.6. У даному випадку позивач виконав всі передбачені законодавством вимоги та пройшов всі етапи, які передували затвердженню документації відповідачем, тому його відмова у затвердження проекту землеустрою є протиправною.

3.7. Також варто відзначити, що відповідно до вимог ЗК України в т.ч. ст. 118 та 123, рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), має містити мотиви відмови.

3.8. Однак в порушення норм ЗК України, відповідачем у відмові не зазначено вимогам яких саме законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів не відповідає поданий проект землеустрою, у чому саме полягає така невідповідність, чи всі подані матеріали не відповідають вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів чи якийсь окремий документ.

3.9. Також не наведено мотивів спростування п. 8 Висновку експерта від 23.04.2020 №6354/82-20, в якому зазначено, що проект землеустрою відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

Позиція відповідача

3.9. 13.01.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого представник відповідача заперечує щодо задоволення позову, в обґрунтування чого наводить положення статей 116-118 Земельного кодексу.

3.8. Також, представник відповідача у відзиві посилається на висновок, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі № 826/5735/16, згідно якого отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ще не означає позитивного рішення про надання її у власність.

3.9. Окрім цього, стверджує, що вимога позивача у позовній заяві про зобов`язання відповідача затвердити проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є втручанням у дискреційні повноваження Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області, а тому є такою, що не підлягає задоволенню. При цьому, вважає, що суд вправі зобов`язати відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов`язків, проте, не може вказувати, яке конкретно рішення (дії) необхідно приймати (вчиняти) відповідачу.

IV. ЗАЯВИ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. 19.01.2021 року до суду надійшла заява представника позивача щодо стягнення судових витрат, у тому числі на правничу допомогу, понесених позивачем у результаті розгляду справи.

4.2. 03.02.2021 року представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

4.3. Заяв та клопотань іншого характеру від учасників справи до суду не надходило.

V. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

5.1. Згідно наказу від 05.03.2020 року №24-904/14-20-сг Головним управлінням Держгеокадастру в Чернівецькій області ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Ярівської сільської ради, Хотинського району, Чернівецької області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03) (а.с. 13).

5.2. На підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 05.03.2020 року №24-904/14-20-сг, за замовленням ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с. 9-30).

5.3. Згідно матеріалів проекту землеустрою, судом встановлено, що такий проект землеустрою погоджений експертом державної експертизи Ковальчук А.І. , що підтверджується висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 23.04.2020 року №6354/82-20 (а.с. 27).

5.4. Аргументами сторін підтверджується, що з метою затвердження проекту землеустрою позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області із клопотанням, однак, наказом від 03.12.2020 року №24-3434/14-20-сг Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області відмовило ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Ярівської сільської ради, Хотинського району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,3755 га, кадастровий номер 7325089600:03:001:0199, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: невідповідність положень частини 14 статті 123 Земельного кодексу України (а.с. 8).

VІ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

6.1. Предметом цього позову є наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 03.12.2020 року №24-3434/14-20-сг, якими ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. А тому, у цій справі, суд має надати оцінку на предмет правомірності вказаного наказу через призму верховенства права.

6.2. Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

6.3. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

6.4. Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

6.5. Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року, №858-IV (далі - Закон №858-IV) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.

6.6. Згідно із частиною 1 статті 50 Закону №858-IV проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

6.7. Згідно із частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

6.8. Пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

6.9. Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

6.10. Згідно пункту "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

6.11. Згідно частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

6.12. Відповідно до частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

6.13. Частиною 9 статті 118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

6.14. З аналізу вказаних норм вбачається, що процес отримання земельної ділянки у власність передбачає декілька етапів, а саме:

1) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

2) розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

3) затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

6.15. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина 8 статті 118 ЗК України). Також, відповідно до частини 6 статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

6.16. Згідно з частиною 1 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

6.17. Відповідно до частини 4 статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

6.18. Частиною 5 статті 186-1 ЗК України передбачено, що органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

6.19. Згідно з частиною 6 статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

6.20. Частиною 8 статті 186-1 ЗК України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

6.21. Поряд з цим, відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012 року, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складання документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі коли згідно із законом така документація належить затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

6.22. У цій справі судом встановлено, що на виконання вимог статей 116, 118 ЗК України, на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 05.03.2020 року №24-904/14-20-сг Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою позивач замовив у ФОП ОСОБА_2 розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який і був розроблений останнім.

6.23. При цьому, суд звертає увагу на те, що проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Ярівської сільської ради, Хотинського району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,3755 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства погоджений експертом державної експертизи Ковальчук А.І., що підтверджується висновком про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 23.04.2020 року №6354/82-20.

У пункті 8 вказаного Висновку зазначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам. При цьому, у пункту 9 Висновку зазначено зауваження: земельна ділянка відводиться за рахунок угідь - багаторічні насадження, а це - майно, тому проект відведення доповнити інформацією, що вона не знаходиться у власності чи користуванні інших громадян, та надано пропозиції: 1) акт приймання передачі межових знаків на зберігання підписати суміжними користувачами; 2) проект відведення доповнити свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки. Згідно пункту 10 Висновку зазначено, що проект землеустрою погоджується.

6.24. Відтак, судом встановлено, що проект землеустрою щодо відведення у власність позивачу був погоджений із зауваженнями, зазначеними у пункті 9 Висновку.

6.25. Після отримання позитивного висновку, земельну ділянку, яка розташована на території Ярівської сільської ради, Хотинського району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,3755 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, зареєстровано у Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 7325089600:03:001:0199, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 28).

Вказане свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих до них нормативно правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

6.26. Однак, оскаржуваним наказом від 03.12.2020 року №24-3434/14-20-сг Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області вирішено відмовити ОСОБА_1 у затвердження проекту землеустрою у зв`язку із невідповідністю положенням частини 14 статті 123 Земельного кодексу України.

6.27. Суд звертає увагу на те, що стаття 123 ЗК України регулює порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

6.28. Водночас, частина 14 статті 123 ЗК України (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), на яку відповідач послався в оскаржуваному наказі, передбачає, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

6.29. Однак, суд зазначає, що відповідачем не надано конкретизованих доводів щодо наявності певних недоліків землевпорядної документації позивача та не вмотивовано в чому полягає невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

6.30. При цьому, адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні. Такий висновок суду також узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 року по справі №509/4156/15-а.

6.31. Суд зауважує, що підставою для відмови у погодженні та затвердженні проекту землеустрою та, відповідно, у передачі земельної ділянки у власність може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

6.32. Зазначеного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 11.06.2020 р. у справі №826/15114/17.

6.33. Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а тому у цій справі суд враховує вказаний висновок Верховного Суду, який викладений в його постанові від 11.06.2020 р. у справі №826/15114/17.

6.34. Окрім цього, суд звертає увагу на те, що Верховний суд неодноразово вказував, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

6.35. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

6.36. Зокрема, такі висновки Верховний Суд зробив у постанові від 31.01.2019 р. у справі №815/2488/17 та постанові від 06.03.2019 р. у справі №1640/2594/18.

VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ

7.1. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що підстави, з яких Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою, не є належними підставами відповідно до норм ЗК України для такої відмови, а отже відповідач діяв всупереч положень частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

7.2. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

7.3. Відповідачем не доведено суду правомірність прийняття наказу від 03.12.2020 року №24-3434/14-20-сг щодо відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача. А тому, позов в частині визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 03.12.2020 року №24-3434/14-20-сг підлягає задоволенню.

7.4. Щодо вимоги позивача в частині зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити погоджений проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , розташованої на території Ярівської сільської ради, Хотинського району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,3755 га, кадастровий номер 7325089600:03:001:0199, суд зазначає наступне.

7.5. Статтею 245 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено повноваження суду при вирішенні справи. Зокрема відповідно до пункту 2 частини 2 цієї статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

7.6. При цьому відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

7.7. Отже, виходячи із зазначених положень статті 245 КАС України, враховуючи те, що позивачем оскаржуються індивідуальний акт, суд може відповідача у цій справі зобов`язати вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

7.8. Чинний КАС передбачає, можливість суду зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд (частина 4 статті 245 КАС України).

7.9. Як встановлено судом, при вирішення питання щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , розташованої на території Ярівської сільської ради, Хотинського району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,3755 га, кадастровий номер 7325089600:03:001:0199, відповідач допустив надмірний формалізм, оскільки оскаржуваний наказ не містить конкретизованих доводів щодо невідповідності землевпорядної документації вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

7.10. При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що при прийнятті рішення відповідачем щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відсутній адміністративний розсуд, оскільки розсуд передбачає повноваження обирати у конкретній ситуації з правомірних альтернатив відповідний правомірний варіант поведінки/рішення. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слів "може", "або".

7.11. У випадку, коли повноваження суб`єкта владних повноважень сформульовані через формулу дихотомії "задоволити-відмовити", а фактично законодавство не передбачає альтернативи рішення при зверненні особи у разі виконання нею вимог закону, будь-які дискусії про дискреційні повноваження стають безпредметними. Встановити наявність чи відсутність умов дії норми не можна відносити до адміністративного розсуду.

7.12. Відтак, суд зазначає, що зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити проект землеустрою не є елементом підміни його виключної функції через зобов`язання прийняти певне рішення, оскільки свої повноваження щодо вирішення такого питання відповідач, як суб`єкт владних повноваження, реалізував шляхом прийняття оскаржуваного наказу, який на переконання суду є протиправним.

7.13. А тому, з метою надання ефективного захисту порушеному права позивача, суд у цій справі вбачає за доцільне зобов`язати відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , розташованої на території Ярівської сільської ради, Хотинського району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,3755 га, кадастровий номер 7325089600:03:001:0199.

7.14. За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов підлягає задоволенню з підстав викладених у його мотивувальній частині.

7.15. Суд зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

7.16. Відповідно до частин 1, 2 статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

7.17. Відтак, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

VІІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

8.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

8.2 З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1956300497.1 від 24.12.2020 року (а.с. 6).

8.3. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

8.4. З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем окрім сплати судового збору, понесено витрати на правничу допомогу.

8.5. Так, відповідно до доданих до клопотання від 19.01.2021 доказів ОСОБА_1 за наслідками розгляду адміністративної справи №600/2910/20-а понесено судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 5000,00 грн.

8.6. На підтвердження понесення судових витрат, представник позивача суду надав:

- копію договору про надання правової допомоги №24/20 від 21.12.2020 року, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Пастухом В.В. (а.с. 50-51);

- копію додаткової угоди №1 від 21.12.2020 року до договору про надання правової допомоги №24/20 від 21.12.2020 року (а.с. 52);

- копію акту приймання-передачі виконаної роботи від 19.01.2021 року до договору про надання правової допомоги №24/20 від 21.12.2020 року та додаткової угоди №1 від 21.12.2020 року від 30.12.2020 року за договором про надання правової допомоги від 18.09.2020 року (а.с. 53);

- розрахунок суми послуг за надану правничу допомогу, яку поніс позивач у зв`язку з розглядом судової справи №600/2910/20-а від 19.01.2021 року (а.с. 54);

- копію квитанції до прибуткового касового ордера про оплату послуг за договором про надання правової допомоги №24/20 від 21.12.2020 року на загальну суму 5000 грн. (а.с. 55).

8.7. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

8.8. Відповідно до частини 1 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, а відповідно до пункту 1 частини 3 цієї ж статті КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

8.9. Статтею 134 КАС України врегульовані питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

8.10. Зокрема, відповідно до частин 3,4 цієї статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

8.11. Адвокатом Пастухом В.В. надано суду договір про надання правничої допомоги, детальний опис робіт (наданих послуг) та первинні документи, які підтверджують понесені ОСОБА_1 витрати.

8.12. Відповідно до частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

8.13. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини 6 статті 134 КАС України).

8.14. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 7 статті 134 КАС України).

8.15. Зазначене право належить виключно відповідачеві і суд самостійно не вправі доводити неспівмірність витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

8.16. При цьому, суд звертає увагу на правову позицію Великої Палати Верховного Суду стосовно вирішенні питання про розподіл судових витрат, викладену в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц. Так, Великою Палатою зроблено висновок, що саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів. Зазначену правову позицію суд, згідно частини 5 статті 242 КАС України, враховує при вирішенні питання про розподіл судових витрат у цій справі та не вбачає підстав для відступлення від неї.

8.17. Представником відповідача 03.02.2021 року подано клопотання щодо зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, згідно якої вказав на неспівмірність витрат. Зокрема, вказав на те, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління підлягає зменшенню виходячи із принципу співмірності, що визначено ч.5 ст. 134 КАС України, оскільки предметом спору є справа незначної складності, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи із критерію розумності, пропорційності, співмірності розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу та те, що заявлена сума до відшкодування витрат є неспівмірною з вимогами майнового характеру, а також той факт, що на розгляді у Чернівецькому окружному адміністративному суді знаходяться аналогічні справи (600/2568/20-а, 600/2605/2б-а, 600/2607/20-а, 600/2911/20-а), в яких представником позивача є адвокат Пастух В.В., а відповідачем - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області, а обґрунтування позовних вимог, так само як і самі вимоги є аналогічними за змістом, вважає, що подана заява є невмотивованою, а вимоги задоволенню не підлягають.

8.18. Дослідивши надані адвокатом Пастухом В.В. докази понесення ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, а також доводи представника відповідача щодо не співмірності таких витрат, суд виходить з наступного.

8.19. Так, згідно акту приймання-передачі виконаної роботи від 19.01.2021 року та розрахунку суми послуг за надану правничу допомогу, яку поніс позивач у зв`язку з розглядом судової справи №600/2910/20-а від 19.01.2021 року розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу складається з наступних виконаних адвокатом Пастухом В.В. робіт (наданих послуг):

- первинна консультація та ознайомлення з наявними матеріалами - 500,00 грн;

- підготовка та подання позовної заяви з додатками - 3000,00 грн.;

- підготовка та подання відповіді на відзив 1500,00 грн.

8.20. Суд зазначає, що приписами частини 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (частини 2, 3 статті 30 вищевказаного Закону).

8.21. Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію обґрунтованих дій позивача, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та запровадження певних запобіжників від можливих зловживань з боку учасників судового процесу та осіб, які надають правничу допомогу, зокрема, неможливості стягнення необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу.

8.22. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

8.23. Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо, однак вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права, однак відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

8.24. Враховуючи зазначене, зважаючи на доводи представника відповідача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги, проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, суд вважає, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

8.25. Стягнення такого розміру витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду, в повній мірі відповідає умовам співмірності щодо виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) по даній справі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання винити дії - задовольнити повністю .

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 03.12.2020 року №24-3434/14-20-сг Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки .

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 , розташованої на території Ярівської сільської ради, Хотинського району, Чернівецької області, розмір земельної ділянки 1,3755 га, кадастровий номер 7325089600:03:001:0199.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанції №0.0.1956300497.1 від 24.12.2020 року судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (58013, м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 194-А, код ЄДРПОУ 39909396).

Суддя О.В. Анісімов