Постанова

від 24.02.2021 по справі 440/5002/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 р. Справа № 440/5002/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ральченка І.М.

суддів: Чалого І.С. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Сузанського О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління архітектури і містобудування Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020, суддя Н.І. Слободянюк, повний текст складено 31.07.2020, по справі № 440/5002/19

за позовом Управління архітектури і містобудування Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Управління архітектури і містобудування Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області (далі - позивач) звернулося до суду з позовом, в якому просило зобов`язати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знести об`єкт самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 відмовлено у задоволенні позову.

Позивач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування вимог апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та зазначає, що відповідачі у встановлений строк добровільно не виконували вимоги, встановлені приписами про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, тому позивачем правомірно заявлено вимоги про знесення самочинно збудованої будівлі. Для висновку про задоволення позову в даному випадку визначальним є факт, що відповідачі здійснили будівництво без документів та без належно затвердженого проекту. Також апелянт зазначає про не врахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 29.01.2020 по справі № 822/2149/18.

ОСОБА_1 (далі - відповідач) надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Відповідач заперечував проти вимог апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

З урахуванням ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, пояснення сторін, доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (далі - відповідачі) є власниками (пропорційно 1/2 частки) двох павільйонів та зупинки громадського транспорту, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 46,6 кв.м, які розташовані на земельній ділянці комунальної власності (кадастровий номер 5310200000:50:027:0225) площею 0,0136 га, що підтверджується договором купівлі-продажу нерухомого майна від 18.03.2014, витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18.03.2014 № 19165772, №19166074 (т. 2 а.с. 47-49, 50-53).

Земельна ділянка за кадастровим номером 5310200000:50:027:0225, на якій розташований об`єкт нерухомості, використовується відповідачами на підставі договору оренду землі № 18/14 від 26.08.2014, укладених між відповідачами та Комсомольською міською радою Полтавської області, про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №143045888 від 29.10.2018 (т. 1 а.с.23-38).

Згідно додаткової угоди №3/18 від 16.10.2018 до договору оренди землі № 18/14 від 26.08.2014 термін договору оренди землі продовжено на 3 роки до 29.09.2021 (т. 1 а.с. 37-38).

29.05.2019 в Єдиному державному реєстрі Державної архітектурно-будівельної інспекції України зареєстроване повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) №ПТ061191471566 щодо об`єкту «Реконструкція двох павільйонів та зупинки громадського транспорту для розміщення зупинки громадського транспорту, магазину і кафе по АДРЕСА_1 » . В повідомленні зазначено, що проектна документація розроблена Комунальним госпрозрахунковим підприємством «Креміньміськпроект» (т. 3 а.с.122-126).

26.06.2019 Комунальним госпрозрахунковим підприємством «Креміньміськпроект» повідомлено позивача про те, що проектна документація по об`єкту «Реконструкція двох павільйонів та зупинки громадського транспорту для розміщення зупинки громадського транспорту, магазину і кафе по АДРЕСА_1 » не розроблялася та замовникам не видавалася, що підтверджується листом від 26.05.2019 № 025 (т. 3 а.с. 119-120).

01.07.2019 наказом позивача №18/01-06 скасовано вищезазначене повідомлення у зв`язку з виявленням факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, а саме: замовники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зазначили недостовірну інформацію в повідомленні про початок виконання будівельних робіт: проектна документація на об`єкт будівництва не розроблена, що є порушенням статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №45 від 15 травня 2011 року «Про затвердження Порядку розроблення проектної документації на будівництво об`єктів» та ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» ( т. 1 а.с. 14-15).

02.07.2019 позивачем повідомлено відповідачів про скасування повідомлення, що підтверджується листом №07/598, який отримано ними 03.07.2019 (т. 1 а.с. 16).

У період з 11.07.2019 по 18.07.2019 позивачем проведено позапланову перевірку щодо дотримання відповідачами вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті: самочинне будівництво об`єкту за адресою: АДРЕСА_3 , за результатами якої складено акт №5/06-19 від 18.07.2019 (т. 1 а.с.41-74).

В акті перевірки зазначено про виявлення самочинного будівництва об`єкту, докази (додатки: фото від 10 липня 2019 року - 5 шт, фото від 11 липня 2019 року - 4 шт, та відеознімання процесу проведення перевірки); у замовників відсутня розроблена та затверджена проектна документація, відсутні документи, які підтверджують право на виконання будівельних робіт, зареєстровані в Єдиному реєстрі України на об`єкти будівництва, що є порушенням ст.ст. 7 та 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» , ч. 1 ст. 34 та ч. 2 ст. 36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» та наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №45 від 15.05.2011 ( т. 1 а.с.57).

11.07.2019 позивачем складено Припис про зупинення підготовчих та будівельних робіт №1/06-09, яким приписано будівельні роботи негайно зупинити та отримати право на виконання будівельних робіт відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 466 від 13.04.2011 та ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , який отримано відповідачами 11.07.2019 (т. 1 а.с. 39-40).

18.07.2019 позивачем складено Припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил №2/06-09 з вимогою до відповідачів отримати документи, що надають право на виконання будівельних робіт відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт» та надано строк два місяці до 18.09.2019 для усунення порушень., який отримано відповідачами 18.07.2019 (т. 1 а.с. 89-90).

В подальшому Управлінням архітектури і містобудування Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області проведено повторну позапланову перевірку щодо виконання відповідачами вимог Припису № 1/06-09 від 11.07.2019, за результатами якої складено акт №06/06-14 від 31.07.2019 ( т. 1 а.с.93-114).

В акті перевірки зазначено, що станом на 31.07.2019 року будівельні роботи на об`єкті «Самочинне будівництво на об`єкті за адресою АДРЕСА_3 » не виконуються.

Також позивачем проведено повторну позапланову перевірку щодо виконання відповідачами вимог Припису №2/06-09 від 18.07.2019, за результатами якої складено акт від 04.10.2019 № 7/06-14 ( т. 1 а.с.117-136, 139-143).

В акті перевірки зазначено, що вимоги раніше виданого припису про порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил не виконані, а саме: відсутня розроблена та затверджена проектна документація на об`єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , а в Єдиному державному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо видачі документа, який дає право на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, встановлено, що на вказаному об`єкті виконано самочинне будівництво, а саме: влаштовано монолітну залізобетонну плиту орієнтовною площею 126 кв.м., товщиною 100 мм, з встановленням вертикальних стержнів з арматури діаметром 12 мм в кількості 56 штук, орієнтовною висотою 3,0 метра, для влаштування восьми монолітних колон та встановлено опалубку для двох колон, які частково були залиті рідким розчином цементу. Наведеним ОСОБА_2 та ОСОБА_1 порушено вимоги абз. 4 п. 14 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553. Примірник акта отримано ОСОБА_1 04.10.2019, а ОСОБА_2 - 29.10.2020 (т. 1 а.с. 135, 137-138).

Позивач, у зв`язку з невиконанням відповідачем вимог приписів щодо усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за відсутності однієї із обов`язкових передумов для пред`явлення органом державного архітектурно-будівельного контролю позову про знесення об`єкту самочинного будівництва, а саме: визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, у відповідача наразі не виникло право на звернення до суду із цим позовом, а тому даний позов є передчасним.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Спірні відносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» , який встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів, Законом України «Про архітектурну діяльність» , який визначає правові та організаційні засади здійснення архітектурної діяльності і спрямований на формування сприятливого життєвого середовища, досягнення естетичної виразності, економічної доцільності і надійності будинків, споруд та їх комплексів.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про архітектурну діяльність» законодавство про архітектурну діяльність складається з Конституції України, законів України «Про основи містобудування» , «Про регулювання містобудівної діяльності» , «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» , цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Згідно ст. 14 Закону України "Про основи містобудування" до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належать, зокрема, надання (отримання, реєстрація), відмова у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю у випадках та відповідно до вимог, встановлених законом.

П. 1 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

В силу ч. 1 ст. 35 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" після набуття права на земельну ділянку та відповідно до її цільового призначення замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, стандартами і правилами, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Отже, законом передбачено, що право на проведення будівельних робіт стосовно об`єкта класу наслідків "СС1" набувається особою за подією подання відповідного повідомлення до владного суб`єкта безвідносно до факту внесення відомостей за таким повідомленням до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр).

Згідно ч. 4 ст. 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", з якої витікає, що повноваження на прийняття владним суб`єктом рішення про відмову у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається надано виключно відносно 1) об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) наслідками, 2) об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з значними (СС3) наслідками, 3) об`єктів будівництва, що підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", 4) підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд.

Згідно ч.5 ст. 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" усі об`єкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.

Відповідно до ч.6 ст. 32 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" віднесення об`єкта до певного класу наслідків (відповідальності) здійснюється проектною організацією за погодженням із замовником будівництва.

Колегія суддів зазначає, що обставина належності об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , до об`єкту класу наслідків "СС1" сторонами не заперечується.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Правовідносини з приводу кваліфікації нерухомого майна як об`єкта самочинного будівництва унормовані приписами ст. 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Зі змісту наведеної норми закону вбачається, що під об`єктом самочинного будівництва законодавцем розуміється нерухоме майно, котре відповідає хоча б одній з таких кваліфікуючих ознак: 1) об`єкт розміщений на земельній ділянці, яка не була відведена під мету будівництва; 2) об`єкт зведений без документа з приводу дозволу на виконання будівельних робіт; 3) об`єкт споруджений без належно затвердженого проекту; 4) наявні істотні порушення будівельних норм і правил.

Згідно ч.7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Отже, ознаками самочинного будівництва є відсутність належного дозволу чи належно затвердженого проекту для будівництва; об`єкт нерухомого майна збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети у встановленому порядку; створення об`єкта з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Кожна із зазначених ознак є самостійною і достатньою для того, щоб визнати об`єкт нерухомого майно самочинним будівництвом.

Згідно ст. 10 Закону України «Про архітектурну діяльність» для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури, додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, вимог вихідних даних, а також з метою захисту державою прав споживачів будівельної продукції, здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені ст. 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Отже, лише внаслідок невиконання вимог, встановлених у приписі, орган ДАБК звертається до суду з позовом про знесення самочиннозбудованого об`єкта, в той же час, таке знесення відбувається за умови, що перебудова такого об`єкта самочинного будівництва є неможливою.

Таким чином, суду повинні бути надані докази того, що будівельні роботи, виконані позивачем, суперечать суспільним інтересам або порушують права інших осіб, істотно порушують будівельні норми, а також докази неможливості перебудови такого об`єкту з метою усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб чи істотного порушення будівельних норм.

Колегія суддів зазначає, що для задоволення позову про зобов`язання знести самочинне будівництво необхідно встановити наявність таких фактів як:

- неможливість перебудови об`єкту;

- або відмова особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Судова колегія, аналізуючи зміст актів позапланових перевірок та приписів, дійшла висновку, що вони не містить даних щодо визнання об`єкта як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою.

Позивачем не надано доказів неможливості перебудови об`єкта або відмови особи, яка здійснила самочинне будівництво, від такої перебудови.

Крім того, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил знесенню самочинного будівництва передує прийняття судом рішення про зобов`язання особи, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Колегія суддів звертає увагу на те, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою, яка передбачена законом, і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 06.03.2019 по справі №814/2645/15 (провадження №К/9901/12518/18), по справі №810/5680/15 (провадження №К/9901/14299/18).

Під час апеляційного розгляду справи відповідач пояснив, що проектна документація розроблена та затверджена, проте відсутня можливість подати декларацію про початок будівельних робіт з підстав відмови позивача у зв`язку з наявністю даного судового спору. Зазначені обставини не заперечувалися представником позивача.

Отже, застосування до відповідачів зобов`язання щодо знесення самочинно збудованого об`єкта є передчасним та неспівмірним заходом, оскільки позивачем не використано всі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 29.01.2020 по справі № 822/2149/18, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи № 822/2149/18, вирішувалося питання щодо зесення гаража, який було збудовано без повідомлення про початок виконання будівельних робіт, без відповідного документа на право власності чи користування земельною ділянкою, без належно затвердженого проекту.

Разом з тим, в межах даної справи № 440/5002/19 відповідачами здійснювалося будівництво на земельній ділянці, право користування якою підтверджується договором оренди, цільове призначення земельної ділянки відповідає виду будівництва, виконання будівельних робіт здійснювалося після направлення повідомлення про початок їх виконання.

З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням вищенаведених норм права, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про знесення відповідачами власними силами або за власний рахунок об`єкт самочинного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 308, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління архітектури і містобудування Горішньоплавнівської міської ради Полтавської області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 по справі № 440/5002/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Ральченко Судді І.С. Чалий Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 02.03.2021